Постанова

від 14.12.2022 по справі 460/1756/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/1756/22 пров. № А/857/12493/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК РАМОС" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 460/1756/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК РАМОС" до Рівненської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції Комшелюк Т. О.,

час ухвалення рішення 06.07.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 06.07.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК РАМОС» звернулося в суд з позовом до відповідача Рівненської митниці Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №9/7.13-19 про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 78811,57 грн, з яких 71646,88 грн за податковими зобов`язаннями та 7164,69 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №10/7.13-19 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 15762,36 грн, з яких 14329,42 грн за податковими зобов`язаннями та 1432,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивачем при митному оформленні товарів було подано рахунки-фактури з декларацією інвойс, якою експортер товарів декларує, що ці товари мають європейське пільгове походження. Зазначає, що у митних деклараціях підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита стали сертифікати із перевезення (походження) товару форми EUR.1. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що позивач правомірно вказав у митних деклараціях країну походження товарів Європейський Союз (EU) і скористався відповідними преференціями. Вказує, що листи уповноваженого Королівства Іспанії не можна вважати беззаперечним доказом, оскільки в ході проведення перевірки відповідачем не було здобуто прямих доказів того, що імпортований позивачем товар не має преференційного походження з Європейського Союзу. Крім того, звертає увагу, що зі змісту акту перевірки неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься у цьому документі, які обґрунтовані сумніви у достовірності цього документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту. Таким чином вважає, що висновки викладені в акті перевірки є недостовірними, перевірка незаконною, а донарахування ввізного мита та ПДВ-неправомірними. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до п. 54.4 статті 54 «Визначення сум податкових та грошових зобов`язань» Податкового кодексу України (далі- ПК України), у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Зазначає, що підставою для висновку про заниження податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна, документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, зокрема, щодо вартості ввезених товарів. Вказує, що митниця, як контролюючий орган, не здійснювала перевірку законності дій декларанта товару ТзОВ "ТВК РАМОС", не встановлювала умисність надання декларантом недостовірних документів і не притягала позивача до відповідальності, а здійснювала перевірку повноти сплати податків до Державного бюджету України під час імпорту товарів на митну територію України. Звертає увагу, що заявлення недостовірних відомостей про характеристики частини товару, згідно з додатком №2 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митного органу Королівства Іспанії), призвело до безпідставного застосування преференційної ставки мита (за кодами УКТЗЕД 8201900000, 8201600000, 8201100000, 8201500000, 8201300000, 8202100000, 8203100000, 8201400000, 7318159090, 4202918000, 8201900000, 8424200090, 8201500000, 4016999790, 7318159090, 8483908990, 7307998000 за ставкою 0,0%) та умовного нарахування мита замість застосування повної/пільгової ставки мита (за кодом УКТЗЕД 8201900000 10,0%, 8201600000 - 10,0%, 8201100000 - 10,0%, 8201500000 - 10,0%, 8201300000 - 10,0%, 8202100000 - 10,0%, 8203100000 - 10,0%, 8201400000 - 10,0%, 7318159090 - 5,0%, 4202918000 12,5%, 8424200090 - 10,0%, 4016999790 - 10,0%, 7318159090 - 5,0% , 8483908990 - 5,0%, 7307998000 - 5,0% згідно з розділами VII, VIII, XV, XVI Митного тарифу України та, як наслідок, до несвоєчасного, неповного нарахування та сплати митних платежів, чим порушено вимоги митного та податкового законодавства. Встановлені порушення призвели до заниження ТОВ «ТВК РАМОС» податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 85976,30 грн, в тому числі: мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, на суму 71646,88 грн; податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на суму 14329,42 грн. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали клопотання про відкладення розгляду справи, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи; явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що TOB TBK РАМОС оформило товари за МД від 06 лютого 2019 року №UA204010/2019/006449, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026408, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026409, від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110, від 28 жовтня 2019 року №UA204010/2019/036898 загальною фактурною вартістю 1026236,93 грн (36146,37EUR), загальною митною вартістю 1060078,21 грн, країна походження - EU.

При митному оформленні товарів сплачені наступні митні платежі: податок на додану вартість (далі ПДВ, вид платежу - 028) 212015,64 грн.

При доставці зазначених вантажів на митну територію України застосовувались умови поставки (гр. 20) згідно з ІНКОТЕРМС: EXW ES Toledo, FCA ES Agurain.

Ввезення товару на митну територію України проводилось згідно з зовнішньоекономічними контрактами купівлі-продажу: від 03 січня 2019 року №6 та додаткової угоди від 21 січня 2019 року №1, укладеного з Компанією BELLOTA HERRAMIENTAS S.A. (CALLE UROLA. NUM.10, 20230 LEGAZPI, GUIPUZCOA, SPAIN); від 01 лютого 2019 року №19/02/01, укладеного з Компанією Chaparro Agricola e Industrial, S.L. (A-42 Madrid-Toledo Km, 63 Nave, 4245280 Olias del rey (Toledo) Espana).

Відповідно до контракту купівлі-продажу від 03 січня 2019 року №6 та додаткової угоди від 03 січня 2019 року №1, Продавець BELLOTA HERRAMIENTAS S.A. (CALLE UROLA. NUM.10, 20230 LEGAZPI, GUIPUZCOA, SPAIN) продає Покупцю ТОВ ТВК РАМОС на умовах поставки DAP м. Рівне (Україна), FCA Агураін (Іспанія) продукцію згідно зі специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна сума контракту 100000,00 євро. Валюта договору та валюта платежу євро. Покупець оплачує 40% вартості продукції перед відвантаженням товару, 30 % вартості продукції протягом 60 днів після отримання продукції і 30% вартості продукції протягом 90 днів з моменту отримання продукції на банківський рахунок продавця. Контракт діє з моменту підписання до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з контрактом купівлі-продажу від 01 лютого 2019 року №19/02/01 Продавець Компанія Chaparro Agricola e Industrial,S.L. (A-42 Madrid-Toledo Km,63 Nave,4245280 Olias del rey (Toledo) Espana) продає Покупцю ТОВ ТВК РАМОС на умовах поставки EXW ES Toledo (Incoterms 2010) продукцію згідно з замовленням. Перелік товару, з наведенням назви і виду товару, типу упаковки, кількості, терміну поставки, цін і вартості товару, а також умов поставки становлять інвойси споряджені до реалізації кожної поставки, які є невід`ємною частиною контракту. Загальною сумою контракту є вартість інвойсів в євро. Валюта договору та валюта платежу євро. Умови оплати: 100 % від загальної суми товару та упаковки сплачується після отримання Покупцем кінцевого інвойса. Товар відправляється Покупцю лише після отримання 100 % оплати товару на рахунок Продавця. Контракт діє з моменту підписання до 31 грудня 2019 року.

Узагальнені відомості про товари, заявлені ТОВ ТВК РАМОС при митному оформленні, ввезених від BELLOTA HERRAMIENTAS S.A. на підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 03 січня 2019 року №6 та додаткової угоди від 21 січня 2019 року №1 та від Chaparro Agricola e Industrial, S.L. на підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 01 лютого 2019 року №19/02/01, наведені, відповідно, у МД від 06 лютого 2019 року № UA204010/2019/006449, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026408, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026409, від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110, від 28 жовтня 2019 року №UA204010/2019/036898.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до документів, поданих декларантом та даних АСМО Інспектор, товари за електронними митними деклараціями МД типу ІМ40ДЕ від 06 лютого 2019 року №UA204010/2019/006449, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026408, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026409, від 28 жовтня 2019 року №UA204010/2019/036898, МД типу ІМ40ЕА від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110 випущено у вільний обіг на митну територію України із застосуванням тарифної преференції за кодом 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони) (гр. 36 МД). Умовно нараховане мито (код платежу - 020, спосіб сплати - 06) - 89100,34 грн.

У вказаних МД підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита, стали сертифікати із перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 23 жовтня 2019 року №A 1027539 T, від 18 липня 2019 року №А 0908723 Т, від 31 січня 2019 року № А 0825869 Т, від 11 вересня 2019 року №А 0909112 Т, від 18 липня 2019 року №А 0908718 Т, які подані до митного оформлення за МД типу ІМ40ДЕ від 06 лютого 2019 року №UA204010/2019/006449, від 24 липня 2019 року №UA 204010/2019/026408, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026409, від 28 жовтня 2019 року №UA204010/2019/036898, МД типу ІМ40ЕА від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110 (графа 44 МД під кодом 0954).

У подальшому листами Державна митна служба України від 12 жовтня 2021 року № 15/15-03-01/7.13/4529, від 19 жовтня 2021 року №15/15-03-01/7.13/4645, від 19 жовтня 2021 року №15/15-03-01/7.13/4646, від 11 листопада 2021 року №15/15-03-01/7.13/5300 повідомила Рівненську митницю про результати перевірки сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 23 жовтня 2019 року №А1027539Т, від 18 липня 2019 року №А 0908723 Т, від 31 січня 2019 року №А0825869 Т, від 11 вересня 2019 року № А0909112Т, від 18 липня 2019 року № А0908718Т до яких долучені копії листів митних органів Королівства Іспанії, а саме:

- лист №300/21 (№ D5796321006150, № D5796321006149, № D5796321006148) направлені листами Державної митної служби України від 12 жовтня 2021 року №15/15-03-01/7.13/4529, від 19 жовтня 2021 року №15/15-03-01/7.13/4645, від 19 жовтня 2021 року №15/15-03-01/7.13/4646, якими не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 23 жовтня 2019 року №А 1027539 Т, від 18 липня 2019 року №А 0908723 Т та від 31 січня 2019 року №А 0825869 Т;

- лист №240/21 (№ L010625, № D5796321006400, № D5796321006399) направлені листом Державної митної служби України від 11 листопада 2021 року №15/15-03-01/7.13/5300, якими не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11 вересня 2019 року №А 0909112 Т та від 18 липня 2019 року №А 0908718 Т.

У зв`язку із отриманням цієї інформації, митним органом ініційовано проведення відповідної перевірки позивача.

Відповідно до наказу Рівненської митниці від 10 грудня 2021 року №269 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю ТВК РАМОС (ЄДРПОУ 35717665) вимог законодавства України з питань митної справи відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК РАМОС, адреса: 35301, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Шпанів, Комплекс будівель і споруд №11 (3), дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за МД типу ІМ40ДЕ від 06 лютого 2019 року №UA204010/2019/006449, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026408, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026409, від 28 жовтня 2019 року №UA204010/2019/036898, МД типу ІМ40ЕА від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110.

За результатами перевірки складений Акт №27/7.13-19/35717665 від 30 грудня 2021 року, згідно з висновками якого проведеною перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:

-частини 2 статті 48, частина 1 статті 257, частини 4 та 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на частину товарів (№ 2 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною), що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, за МД від 06 лютого 2019 року №UA204010/2019/006449, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026408, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026409, від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110, від 28 жовтня 2019 року №UA204010/2019/036898 на загальну суму 71646,88грн;

-пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість з ввезених на митну територію України частини товарів (№ 2 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною), суб`єктами господарювання за МД 06 лютого 2019 року № UA204010/2019/006449, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026408, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026409, від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110, від 28 жовтня 2019 року №UA204010/2019/036898 на загальну суму 14329,42 грн.

12 січня 2022 року позивачем подано заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень, згідно з відповіддю відповідача №7.13-1/19/13-19/440 від 19 січня 2022 року висновок акту перевірки визнаний правомірним, а заперечення позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі висновків акту за наслідками проведеної перевірки, 20 січня 2022 року митним органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-№9/7.13-19 про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 78811,57 грн, з яких 71646,88 грн за податковими зобов`язаннями та 7164,69 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

-№10/7.13-19 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 15762,36 грн, з яких 14329,42 грн за податковими зобов`язаннями та 1432,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом у суд.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що заявлення відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митний орган Королівства Іспанії), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, а представлені листи уповноваженого органу Королівства Іспанії є достатніми доказами для збільшення податкових зобов`язань зі сплати митних платежів, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, є обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Ч.1, 2, 6 ст.36 МК України передбачає, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом ч.1 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до ч.3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно з ч.8 ст.43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

За змістом ч.9 ст.43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України №1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифіковано Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Згідно з ч.1 ст.26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі - Протокол І).

Ч.1 ст.2 розділу 2 Протоколу І передбачає, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до ч.1 ст.16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, в якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 28 Протоколу І передбачає, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Згідно з положеннями Закону України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція). Дана Конвенція набрання чинності для України 01 лютого 2018 року.

Положеннями ст.32, 33 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) передбачено процедуру перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься. Зокрема, відповідно до ст.32 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) з метою забезпечення правильного застосування Протоколу І, Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах.

Крім того, ст.33 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) передбачає, що митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконання інших вимог даного Протоколу І (Доповнення І Конвенції).

Таким чином, з системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що митні органи країни імпорту мають право здійснювати перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів, а тому покликання апелянта на те, що контролюючий орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донараховати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір, є необґрунтованими.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач, як контролюючий орган, не здійснював перевірку законності дій декларанта товару, не встановлював умисність надання декларантом недостовірних документів і не притягував позивача до відповідальності, а здійснював перевірку повноти сплати податків до бюджету під час імпорту товару на митну територію України.

Відповідно до ч.1 ст.289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (п. 4); в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (п. 5).

Згідно з п.54.4 ст.54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Як вбачається з матеріалів справи, митний орган на підставі листів митного органу Королівства Іспанії №300/21 (№ D5796321006150, № D5796321006149, № D5796321006148); № 240/21 (№ L010625, № D5796321006400, № D5796321006399) дійшов висновків щодо відсутності у позивача права на преференцію щодо частини товару.

Так, зі змісту листів митного органу Королівства Іспанії №300/21 (№ D5796321006150, № D5796321006149, № D5796321006148) за результатами верифікації сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 23 жовтня 2019 року №А1027539 Т, від 18 липня 2019 року №А 0908723 Т та від 31 січня 2019 року №А0825869Т вбачається, що сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 23 жовтня 2019 року №А1027539Т від 18 липня 2019 року №А0908723Т та від 31 січня 2019 року №А0825869Т є автентичними. Після проведення відповідних перевірок було встановлено, що товари, на які поширюється зазначені сертифікати EUR-1, відповідають правилам преференційного походження, за винятком частини товарів, по яких не вдалося отримати докази преференційного походження.

Також зі змісту листів митного органу Королівства Іспанії №240/21 (№ D5796321006400, № D5796321006399) за результатами верифікації сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11 вересня 2019 року №А 0909112 Т та від 18 липня 2019 року №А 0908718 Т вбачається, що сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11 вересня 2019 року №А0909112Т та від 18 липня 2019 року №А 0908718Т є автентичними. Після проведення відповідних перевірок було встановлено, що товари, на які поширюється зазначені сертифікати EUR-1, відповідають правилам преференційного походження, за винятком товарів, які не походять з Європейського Союзу: JDO133600H Ексцентрик (правий)/Cam (right), JDO133601H Ексцентрик (лівий)/Cam (left) походженням з США; FJC57063-Z Втулкапоходженням з Китаю.

Крім того, в інвойсі від 05 вересня 2019 року №A07238 за митною декларацією від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110 вказано, що товари JDO133600H та JDO133601H походженням з США.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані листи уповноваженого органу Королівства Іспанії № 300/21 (№ D5796321006150, № D5796321006149, № D5796321006148); № 240/21 (№ L010625, № D5796321006400, № D5796321006399) є достатніми доказами для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, оскільки у матеріалах справи та перевірки не містяться докази походження товару з Європейського Союзу, а експортером товарів не надано під час проведення відповідної перевірки документів, які б підтверджували статус походження товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що документи на імпортований товар, які використовувалися позивачем для визначення країни походження товарів, не можуть прийматися до уваги та слугувати підставою для надання відповідних преференцій, оскільки відповідачем отримано офіційну відповідь за міжнародним запитом до митних органів Королівства Іспанії про непідтвердження преференційного походження товарів.

Разом з тим, доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів у ході проведення перевірки експортер товарів не надав.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до частини товарів, що зазначені в електронних митних деклараціях від 06 лютого 2019 року № UA204010/2019/006449, від 24 липня 2019 року № UA204010/2019/026408, від 24 липня 2019 року №UA204010/2019/026409, від 17 вересня 2019 року №UA204010/2019/032110, від 28 жовтня 2019 року №UA204010/2019/036898 та наведені в додатку № 2 до акта перевірки, не можна застосувати преференційний режим оподаткування товарів на умовах Угоди.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган встановив факт заявлення недостовірних відомостей про характеристики чистини товару, згідно з додатком № 2 до акта перевірки, які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митного органу Королівства Іспанії), що призвело до безпідставного застосування преференційної ставки мита (за кодами УКТЗЕД 8201900000, 8201600000, 8201100000, 8201500000, 8201300000, 8202100000, 8203100000, 8201400000, 7318159090, 4202918000, 8201900000, 8424200090, 8201500000, 4016999790, 7318159090, 8483908990, 7307998000 за ставкою 0,0 %) та умовного нарахування мита замість застосування повної/пільгової ставки мита (за кодом УКТЗЕД 8201900000 10,0 %, 8201600000 - 10,0 %, 8201100000 - 10,0 %, 8201500000 - 10,0 %, 8201300000 - 10,0 %, 8202100000 - 10,0 %, 8203100000 - 10,0 %, 8201400000 - 10,0 %, 7318159090 - 5,0 %, 4202918000 12,5 %, 8424200090 - 10,0 %, 4016999790 - 10,0 %, 7318159090 - 5,0 % , 8483908990 - 5,0 %, 7307998000 - 5,0 % згідно з розділами VII, VIII, XV, XVI Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.09.2013 № 584-VII Про Митний тариф України (із змінами та доповненнями), та, як наслідок, до заниження ТОВ ТВК РАМОС (ЄДРПОУ 35717665) податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 85976,30 грн, в тому числі: мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, на суму 71646,88 грн; податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на суму 14329,42 грн.

Доказів на спростування цих обставин позивачем до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представлені листи уповноваженого органу Королівства Іспанії є достатніми доказами для збільшення податкових зобов`язань зі сплати митних платежів, а тому податкові повідомлення-рішення №9/7.13-19 про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 78811,57 грн, з яких 71646,88 грн за податковими зобов`язаннями та 7164,69 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №10/7.13-19 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 15762,36 грн, з яких 14329,42 грн за податковими зобов`язаннями та 1432,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, є обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК РАМОС" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 460/1756/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 23 грудня 2022 року.