Постанова

від 22.12.2022 по справі 908/1300/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2022 року м.Дніпро Справа № 908/1300/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.08.2022 (ухвала підписана 10.08.2022, суддя Боєва О.С.) у справі

за позовом Запорізької міської ради, м.Запоріжжя,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Люкс", Дніпропетровська область, м. Новомосковськ,

про зобов`язання вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.08.2022 у даній справі відмовлено у задоволенні заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заявником не вказано та не доведено, із зазначенням конкретних обставин та доказів, що незастосування заходів, які він просить вжити, може дійсно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, наявності зв`язку між такими заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Зазначений захід забезпечення позову не відповідає заявленим позовним вимогам, заява фактично ґрунтується на припущеннях імовірності настання негативних наслідків у зв`язку із функціонуванням небезпечного об`єкту.

ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Запорізька міська рада, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що під час здійснення повноважень, визначених п.34 ч.1 ст.25, ст..31 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», Запорізькою міською радою було виявлено порушення вимог земельного та будівельного законодавства при використанні ТОВ «Рента Люкс» земельної ділянки комунальної форми власності та експлуатації, розміщеної на ній автозаправної станції, що призвело до виникнення загрози життю та здоров;ю членам територіальної громади м.Запоріжжя.

Скаржник зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів охорони нематеріально-правових інтересів громади Запорізької міської ради, що полягають у безпечних умовах життя членів громади, від можливих недобросовісних або необережних дій з боку відповідача під час експлуатації нелегальної автозаправної станції, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконання такого рішення.

2.2 Доводи інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

ІІІ. Апеляційне провадження

3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 апеляційну скаргу Запорізької міської ради на ухвалу господарського суду запорізької області від 10.08.2022 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 07.09.2022, скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів оскарження ухвали з суду першої інстанції.

09.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14.11.2022 поновлено Запорізькій міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.08.2022; відкрито провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.08.2022; призначено справу до розгляду на 01.12.2022 на 12 годин 10 хвилин.

У зв`язку із аварійними/екстренними відключеннями енергопостачання у м. Дніпрі в Центральному апеляційному господарському суді була відсутня електроенергія, що унеможливило проведення судового засідання 01.12.2022 та розгляд апеляційної скарги у даній справі не відбувся.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 01.12.2022 розгляд справи призначено в судовому засіданні на на 22.12.2022 на 10 годин 00 хвилин.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.12.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Мороза В.В., за наслідком якого для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., судді Чередко А.Є., Вечірко І.О.

22.12.2022 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.

22.12.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просила зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Рента Люкс" за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, а саме: операторську АЗС літ. А, заправочну літ.Б, заправочну літ. В, заправочну літ.Г, замощення І, ворота № 5, паркан № 1, зливний колодязь № 6, майданчик ПММ № 7, що розташовані за адресою: вул.Олімпійська, 7а, м.Запоріжжя .

Одночасно із позовною заявою до господарського суду надійшла заява Запорізької міської ради від 02.08.2022 вих. № 02/03-20/01476 про забезпечення позову, шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Рента Люкс" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, а саме: експлуатувати автозаправну станцію, яка розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул. Олімпійська, 7а , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1440677423101.

Заява про забезпечення позову мотивована посиланням на те, що передумовами для звернення з позовом стали грубі порушення будівельного законодавства під час будівництва об`єкта підвищеної небезпеки, тому є підстави вважати, що ефективний захист порушених прав позивача може бути істотно ускладнений подальшою експлуатацією зазначеного об`єкту.

Приймаючи до уваги будівництво АЗС без відповідних документів, порушення існуючих будівельних норм та правил, а також недотримання вимог безпеки, на думку позивача, подальша експлуатація автозаправної станції, яка є предметом позову та збудована без проектної документації на самовільно зайнятій земельній ділянці несе загрозу для життя та здоров`я людей і має бути безумовно і невідкладно зупинена.

При цьому заявником у заяві зазначено, що забезпечення позову в такий спосіб не обмежує суб`єктних прав та інтересів відповідача, а здійснюється з метою забезпечення реалізації у майбутньому актів правосуддя і вимог позивача у випадку їх задоволення судом.

3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про зобов`язання товариство з обмеженою відповідальністю "Рента Люкс" за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, а саме операторську АЗС літ.А, заправочну літ.Б, заправочну літ.В, заправочну літ.Г, замощення І, ворота №5, паркан №1, зливний колодязь №6, майданчик №7, що розташовані за адресою вул.Олімпійська, 7а, м.Запоріжжя.

Оскільки Запорізька міська рада звернулася до суду у даній справі з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 у справі № 911/3616/21(911/184/22).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20)

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини та наданих доказів, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд зазначає, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено, із зазначенням конкретних обставин та доказів, що незастосування заходів, які він просить вжити, може дійсно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, наявності зв`язку між такими заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги; заява фактично ґрунтується на припущеннях імовірності настання негативних наслідків у зв`язку із функціонуванням небезпечного об`єкту.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на виявлені порушення вимог земельного та будівельного законодавства при використанні ТОВ «Рента Люкс» земельної ділянки комунальної власності, оскільки вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд на цій стадії судового розгляду позбавлений можливості з`ясувати вказані позивачем обставини.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

За приписами п.4 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.

Отже, постанова апеляційного господарського суду, якою переглянуто ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, не підлягає касаційному оскарженню.

3.5 Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Запорізької міської ради відмовити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.08.2022 у справі №908/1300/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 23.12.2022.

Головуючий В.О.Кузнецов

Судді А.Є.Чередко

І.О.Вечірко