Постанова

від 12.12.2022 по справі 904/1043/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1043/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Рибалко М.А., ордер серії АЕ №1159696 від 20.10.2022, адвокат;

від відповідача-1: Росітюк Н.М., посвідчення № 478 від 23.02.2021 р., представник;

від відповідача-2: Коноваленко О.В., довіреність б/н від 30.05.2022 р., адвокат;

від третьої особи: Якименко О.В., ордер серія СЕ №1048454 від 07.12.2022 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт" про приєднання до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 (суддя Назаренко Н.Г, м. Дніпро, повний текст якого підписаний 05.10.2022) у справі №904/1043/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", м. Дніпро

до відповідача-1:Дніпровської міської ради, м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт", м. Дніпро

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору недійсним, визнання протиправним права оренди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Дніпровської міської ради та Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній", в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати Рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 22.07.2020 № 242/59 "Про передачу земельної ділянки по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район) в оренду ТОВ "Будинок на Ливарній", код ЄДРПОУ 42554225, по фактичному розміщенню будівель та споруд, незавершеного будівництва, об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку № 5 3-го пускового комплексу житлового комплексу "Каміння" (I етап будівництва);

- визнати недійсним договір оренди землі № 704 укладений 25.08.2020 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній", об`єктом оренди за яким є земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, площею 1, 8381 га, яка розташована по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район) м. Дніпро;

- визнати припиненим право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній" (код ЄДРПОУ 42554225) на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, що зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53751802 від 25.08.2020, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Літаш І.П.

30.08.2022 позивач надав заяву про зміну предмета позову, в якій просив суд вважати вірними позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати незаконним та скасувати Рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 22.07.2020 № 242/59 "Про передачу земельної ділянки по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район) в оренду ТОВ "Будинок на Ливарній", код ЄДРПОУ 42554225, по фактичному розміщенню будівель та споруд, незавершеного будівництва, об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку № 5 3-го пускового комплексу житлового комплексу "Каміння" (I етап будівництва);

- визнати недійсним договір оренди землі № 704 укладений 25.08.2020 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній", об`єктом оренди за яким є земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, площею 1, 8381 га, яка розташована по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район) м. Дніпро;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53751802 від 25.08.2020, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Літаш І.П. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній" (код ЄДРПОУ 42554225) відповідно до договору оренди землі, серія та номер: 704, виданого 25.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Літаш І.П.

Ухвалою суду від 30.08.2022 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" про зміну предмета позову до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що за відсутності на спірній земельній ділянці належного ТОВ Будинок на Ливарній нерухомого майна, у Дніпровської міської ради не було законних підстав передавати Відповідачу-2 в оренду земельну ділянку площею 1,8381 га кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, що знаходиться по вул. Ливарна, 16, вул. Січеславська Набережна, 51, без проведення земельних торгів з продажу права оренди. Це є порушенням статті 124 ЗК України та законного інтересу Позивача, який мав би можливість взяти участь у торгах щодо даної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що передача земельної ділянки в оренду ТОВ «Будинок на Ливарній» є протиправною, оскільки здійснена без дотримання конкурентної процедури (земельних торгів), які повинні проводитись обов`язково, так як спірна земельна ділянка не підпадає під виключення, встановлені ч. 2 ст. 134 ЗК України.

З цих підстав Рішення Дніпровської міської ради від 22.07.2020 № 242/59 підлягає скасуванню, Договір оренди землі від 25.08.2020 № 704 визнанню недійсним разом із скасуванням рішення про державну реєстрацію права оренди.

Таким чином, відповідачам вдалося уникнути проведення земельних торгів, хоча насправді, на земельній ділянці на момент її передачі в оренду були відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна.

Такі обставини підтверджуються доказами, зібраними по справі.

Так, будівлі та споруди по вул. Ливарна, 16 знаходилися на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0194, які ТОВ «Будинок на Ливарній» придбало у ТОВ «Перспектива Інвестстрой» на підставі Договору купівлі-продажу від 18.10.2018.

19.02.2020 фахівцями виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради був здійснений виїзд для обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0194, яка знаходилася за адресою: м. Дніпро, вул. Ливарна, 16.

Відповідно до Акту Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради від 19.02.2020 № 1 перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель за вказаною адресою розташована огороджена земельна ділянка, на території якої розташовані тимчасові споруди, побутові приміщення, матеріали; не виявлено нежитлової двоповерхової будівлі, яка має адресу: м. Дніпро, вул. Ливарна, 16.

В цьому Акті також зазначено: «вивчивши наявні матеріали зйомки група не виявила зазначену на карті будівлю літ. А-2, загальною площею: 109,4 кв. м., під. А-2 - підвал, літ. а - сходи, літ. Б - навіс, літ. В - туалет, №№ 1-3 - ворота, №№ 4, 5 - огорожі, І -мостіння...

Актом обстеження земельної ділянки № 6/17-0520 від 27.05.2020 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 Соборний район, по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 розташовано об`єкт незавершеного будівництва, залишки колишньої будівлі, навіси та споруди.

Отже, Дніпровській міській раді ще до передачі спірної земельної ділянки в оренду було відомо про відсутність на цій земельній ділянці нерухомого майна.

Станом на дату подання позову об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди по вул. Ливарній, 16 на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 також був відсутній. Це підтверджується висновком експерта № 15 за результатами будівельно-технічного дослідження на замовлення ТОВ «Цукорпром» від 28.02.2022, де встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 площею 1,8381 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Ливарна, 16, вул. Січеславська Набережна, 51, об`єкт нерухомого майна (будівлі та споруди (РНОНМ 1670063712101) у складі: нежитлова будівля літ. А-2, загальною площею: 109,4 кв. м., під. А-2 - підвал, ліг. а - сходи, ліг. Б - навіс, літ. В - туалет, №№ 1-3 - ворота, І - мостіння) - відсутній.

Таким чином, за відсутності нерухомого майна на земельній ділянці, яке б належало ТОВ «Будинок на Ливарній», у Дніпровської міської ради були відсутні законні підстави передавати відповідачеві-2 земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 площею 1,8381 га у користування без проведення земельних торгів.

Зазначає, що об`єкт незавершеного будівництва не є нерухомим майном, оскільки із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» випливає, що особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права. До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

Суд першої інстанції не застосував ст. 349 ЦК України, помилково дійшовши висновку, що наявність реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно дорівнює фізичній наявності такого нерухомого майна на земельній ділянці.

Пояснює, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 була утворена шляхом часткового об`єднання двох земельних ділянок кадастровий номер 1210100000:03:328:0197, площею 2,3906 га, та кадастровий номер 1210100000:03:328:0194, площею 0,7594 га.

Земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:328:0197, площею 2,3906 га, до 16.10.2015 перебувала в користуванні ТОВ «Перспектива Приват Дівелопмент» відповідно до Договору оренди від 12.10.2007.

Крім того, земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:328:0197 знаходилася із земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:03:328:0201 за єдиною адресою: м. Дніпро, узвіз Урицького, 4. Саме на цих двох земельних ділянках знаходилося незавершене будівництво житлового будинку № 5 3-го пускового комплексу житлового комплексу «Каміння» (1 етап будівництва).

Тобто, на момент отримання в оренду ТОВ «Будинок на Ливарній» спірної земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, на ній було розташоване незавершене будівництво, частина якого заходила на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0201, яку згодом придбав позивач.

Отже, уже станом на дату передачі спірної земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 в оренду ТОВ «Будинок на Ливарній», існувала як мінімум ще одна особа, яка могла претендувати на право оренди - ТОВ «Перспектива Приват Дівелопмент», так як на належній останньому земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0201 знаходилася частина об`єкту незавершеного будівництва по уз. Урицького, 4.

Вважає, що право оренди спірної земельної ділянки наразі зареєстроване за ТОВ «Будинок на Ливарній» на підставі нікчемного правочину. Запис про державну реєстрацію права оренди у відповідача-2 заважає позивачеві отримати спірну земельну ділянку в оренду або на аукціоні, або іншим шляхом.

При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, у якій Велика Палата прийшла до висновку щодо нікчемності договору оренди землі, укладеного без дотримання конкурентної процедури передачі земельної ділянки, а також щодо права особи, яка бажає придбати право на таку земельну ділянку, звернутися до суду за захистом свого інтересу.

Таким чином, в цій Постанові Верховний Суд однозначно встановив, що договір оренди землі, укладений відповідачами без проведення земельних торгів - є нікчемним, і позивач в такому разі має право звернутися до суду для захисту свою законного інтересу щодо отримання земельної ділянки в оренду шляхом участі у земельних торгах.

Тобто, в даному випадку захищається інтерес позивача не станом на дату передачі відповідачеві земельної ділянки, а на теперішній час, оскільки право оренди зареєстроване за нікчемним правочином, що заважає виставити земельну ділянку на аукціон.

Таким чином, захистити законний інтерес позивача можливо шляхом скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ «Будинок на Ливарній», та подальшого проведення аукціону щодо права оренди на спірну земельну ділянку.

Крім того, законний інтерес позивача щодо отримання в оренду спірної земельної ділянки або її частини підтверджується тим, що за земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0201, право на яку належить позивачеві, та на суміжній земельній ділянці кадастровий номер 121010000:03:328:0248 розташована споруда. Площа накладки споруди на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0201 складає 215,24 кв.м.

Від Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній" надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу наступні.

Відповідач - 2 набув права користування земельною ділянкою з кадастровими номером 1210100000:03:328:0197 площею 2,3906 га та з кадастровими номером 1210100000:03:328:0194 площею 0,7594 га без зміни їх цільового призначення, а саме для будівництва, на підставі Договорів купівлі-продажу від 18.10.2018 та від 26.07.2019 з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться на цих ділянках, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. З таких підстав орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, зобов`язаний був передати і передав земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:328:0248 (яка була утворена шляхом часткового об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:03:328:0197 та 1210100000:03:328:0194) в оренду набувачу нерухомого майна за місцем його знаходження в порядку, встановленому ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Господарський суд дійшов вірного висновку, що у цьому випадку, фактично відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого звернувся позивач. Зазначене позивачем обґрунтування у контексті спірних відносин не може бути розцінене як реальне, індивідуально визначене, оскільки не стосується процедури проведення торгів, а лише можливої участі в них. Тобто, таке формулювання не містить причинно-наслідкового зв`язку із предметом та підставами позову і доводами щодо порушених прав (інтересів). Інших аргументів щодо зазначеного позивачем у позовній заяві не вказано. Таким чином, позивачем не зазначено, у чому саме полягає порушення оскаржуваними рішенням міської ради та договором оренди спірної земельної ділянки його прав чи інтересів.

Розміщення об`єкту незавершеною будівництва, як об`єкту, розташованого па земельній ділянці і невід`ємно пов`язаного з нею, та переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення, є підставою для отримання земельної ділянки на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів відповідно до ч.2 ст. 134 ЗК України. У зв`язку з зазначеним у діях міської ради з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду по фактичному розміщенню незавершеною будівництва відсутні будь-які порушення законодавства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022 (у складі колегії суддів: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), судді Антонік С.Г., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 у справі № 904/1043/22; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.11.2022.

В судове засідання 21.11.2022 з`явився представник відповідача-2, інші учасники не з`явились, втім, відповідне судове засідання, призначене на 11:30 годину, не відбулось через екстренні відключення електричної енергії, зокрема й у будівлі Центрального апеляційного господарського суду. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 07.12.2022.

07.12.2022 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт" про приєднання, в порядку ст.265 ГПК України, до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", у якій заявник підтримує подану позивачем апеляційну скаргу, просить прийняти заяву про приєднання до розгляду, скасувати рішення господарського суду від 26.09.2022 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Цукорпром» задовольнити.

Оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт" про приєднання до апеляційної скарги подана до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції та відповідала вимогам ст. 265 ГПК України, тому вона була задоволена. Ухвалою суду від 09.12.2022 приєднано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт" до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 у справі №904/1043/22.

В судовому засіданні 07.12.2022 оголошено перерву до 08.12.2022.

В судовому засіданні 08.12.2022 оголошено перерву до 12.12.2022.

В судовому засіданні 12.12.2022 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Згідно Договору купівлі-продажу будівель та споруд від 18.10.2018, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. за реєстровим №1592 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній (Відповідач-2) придбано у ТОВ ПЕРСПЕКТИВА ІНВЕСТСТРОЙ нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Ливарна, будинок, 16.

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,7594 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0194, яка перебувала у користуванні Продавця на підставі Договору оренди землі, укладеного між Продавцем та Дніпровською міською радою, посвідченого 17.10.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за реєстровим номером № 6979. Цільове призначення згідно п.5.1 та п. 5.2 Договору від 17.10.2007: для будівництва; землі житлової та громадської забудови. Опис нерухомого майна: нежитлова будівля літ. А-2, загальною площею: 109,4 кв.м., під.А-2- підвал.літ.а - сходи, літ. Б - навіс, літ. В - туалет, №№1-3 - ворота, №№4-5 - огорожі, 1 мостіння (т. 1 а.с. 73-76).

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній (Відповідач-2) згідно Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26 липня 2019 року посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. за реєстровим №1133 придбано у ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА ПРИВАТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» 71939 незавершене будівництво, об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку №5 3-го пускового комплексу житлового комплексу «Каміння» (І етап будівництва), 22 % готовності, що знаходиться за адресою: м, Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 51. Опис об`єкту незавершеного будівництва: Літ. А-9 - об`єкт незавершеного будівництва, №1 - огорожа. Об`єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,3906 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:03:328:0197, що знаходиться у користуванні Продавця на підставі Договору оренди землі, посвідченого 12.10.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за реєстровим №6901 (далі -Договір від 12.10.2007). Цільове призначення згідно п.5.1 та п. 5.2 Договору від 12.10.2007 р.: для будівництва; землі житлової та громадської забудови (т. 1 а.с. 169-184).

Рішенням Дніпровської міської ради від 25.09.2019 № 275/48 надано дозвіл ТОВ Будинок на Ливарній на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд, незавершеного будівництва, об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку №5 3-го пускового комплексу житлового комплексу Каміння (1 етап будівництва) по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район).

В подальшому, Рішенням Дніпровської міської ради від 22.07.2020 № 242/59 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку по вул. Ливарній, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район) в оренду ТОВ Будинок на Ливарній, фактичному розміщенню будівель та споруд, незавершеного будівництва, об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку № 5 3-го пускового комплексу житлового Каміння (1 етап будівництва).

Крім того, вказаним рішенням вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, площею 1,8381 га (кадастровий номер 1210100000:03:328:0248) по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 за територіальною громадою м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради.

25.08.2020 між Дніпровською міською радою (орендодавець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за №704 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Літаш І.П.

Згідно п. 1. Вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню будівель та споруд, незавершеного будівництва, об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку № 5 3-го пускового комплексу житлового Каміння (1 етап будівництва), яка розташована по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район), цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури), з кадастровим номером 1210100000:03:328:0248.

Підставою для укладання цього договору оренди землі є рішення міської ради від 22.07.2020 № 242/59. (п.1.1. договору).

Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 1,8381 га.

Категорія землі згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови.

Цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).

Функціональне використання (вид використання): по фактичному розміщенню будівель та споруд, незавершеного будівництва, об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку № 5 3-го пускового комплексу житлового Каміння (1 етап будівництва).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:328:0248.

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: об`єкт незавершеного будівництва, залишки колишньої будівлі, навіси та споруди, а також інші об`єкти інфраструктури: по земельній ділянці проходить лінія електромережі; розташовані залізобетонні опори електромережі та освітлення, металеві павільйони, вагончики та обладнання; складуються будівельні матеріали; існують виходи інженерних мереж, зелені насадження та поріст; доступ до земельної ділянки обмежений, земельна ділянка огороджена металевими огорожами. (п. 3 договору).

Пунктом 4 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду разом з: без об`єктів.

Договір укладено на 5 років (п. 8 договору).

19.02.2020 фахівцями виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради був здійснений виїзд для обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0194, яка знаходилася за адресою: м. Дніпро, вул. Ливарна, 16.

Відповідно до Акту Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради від 19.02.2020 № 1 перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель за вказаною адресою розташована огороджена земельна ділянка, на території якої розташовані тимчасові споруди, побутові приміщення, матеріали. В ході вивчення стану земельної ділянки не виявлено нежитлової двоповерхової будівлі, яка має адресу: м. Дніпро, вул. Ливарна, 16. Вивчивши наявні матеріали зйомки група не виявила зазначену на карті будівлю літ. А-2, загальною площею: 109,4 кв. м., під. А-2 - підвал, літ. а - сходи, літ. Б - навіс, літ. В - туалет, №№ 1-3 - ворота, №№ 4, 5 - огорожі, І -мостіння.

Група прийшла до висновку про можливе порушення умов договору оренди землі від 17.10.2007 в частині переходу права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:328:0194, що є порушенням ст. 36 Закону України «Про оренду землі», а також п. 9.4 договору оренди землі від 17.10.2007 в частині сплати орендної плати.

Враховуючи вищевикладене робоча група прийшла до висновку щодо необхідності складання даного акту, та відправки його на адресу департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 для розгляду та вжиття заходів відповідно до норм діючого законодавства (т. 2 а.с. 82-98).

Актом № 05/20/03 від 27.05.2020 робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель на території міста Дніпра Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0194, за адресою: в районі вул. Колодязної та вул. Ливарної у м. Дніпро розташовано об`єкт залишки колишньої будівлі, навіси, тимчасові споруди та мостіння (т. 2 а.с. 172-176).

Актом обстеження земельної ділянки № 6/17-0520 від 29.05.2020 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 Соборний район, по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній. 51 розташовано об`єкт незавершеного будівництва, залишки колишньої будівлі, навіси та споруди (т. 2 а.с. 177-179).

Відповідно до висновку експерта № 15 за результатами будівельно-технічного дослідження на замовлення ТОВ «Цукорпром» від 28.02.2022 на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 площею 1,8381 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Ливарна, 16, вул. Січеславська Набережна, 51, об`єкт нерухомого майна (будівлі та споруди (РНОНМ 1670063712101) у складі: нежитлова будівля літ. А-2, загальною площею: 109,4 кв. м., під. А-2 - підвал, ліг. а - сходи, ліг. Б - навіс, літ. В - туалет, №№ 1-3 - ворота, І - мостіння) відсутній (т. 1 а.с. 85-89).

Актом КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.08.2022 встановлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Ливарна, буд. 16, розташовані нежитлова будівля літ.А-2, навіс літ.Б, що відповідає матеріалам інвентаризаційної справи (т. 2 а.с. 217-219).

15.06.2021 позивач придбав на електронних торгах у Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк, що підтверджується договором купівлі-продажу земельних ділянок від 15.06.2021 реєстраційний номер 2295, наступні земельні ділянки:

- 1210100000:03:328:0201, площею 0,1473 га за адресою: м. Дніпро, уз. Урицького, 4,

- 1210100000:03:328:0030, площею 0,0260 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0029, площею 0,0389 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0155, площею 0,0990 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0182, площею 0,0276 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0183, площею 0,0009 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0021, площею 0,0765 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної.

Перелічені земельні ділянки ТОВ Ріал-Стейт 08.07.2021 придбав у позивача у справі на підставі Договору купівлі-продажу земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М., номер в реєстрі 85.

Відповідно до Договору оренди землі № 10/02/2022-01 від 10.02.2022, зазначені земельні ділянки були передані в оренду ТОВ Цукорпром.

Позивач вважає, що земельна ділянка площею 1,8381 га кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, що знаходиться по вул. Ливарна, 16, вул. Січеславська Набережна, 51, не могла бути передана в оренду ТОВ Будинок на Ливарній без проведення земельних торгів з продажу права оренди, оскільки є порушенням статті 124 ЗК України та законного інтересу позивача, який мав би можливість взяти участь у торгах щодо даної земельної ділянки.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду із вказаною позовною заявою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що оспорюване рішення Дніпровською міською радою прийняте 22.07.2020, в цьому ж році укладено і спірний договір оренди земельної ділянки. Отже, рішення про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу-2 прийняте міською радою за рік до придбання позивачем у власність суміжних земельних ділянок (15.06.2021). При цьому, в подальшому (08.07.2021) позивач відчужив їх третій особі, а потім в неї ж взяв їх в оренду (10.02.2022).

Таким чином, на момент прийняття спірного рішення, права позивача жодним чином не порушувалися.

Отже, у цьому випадку, фактично відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого звернувся позивач. Зазначене позивачем обґрунтування у контексті спірних відносин не може бути розцінене як реальне, індивідуально визначене, оскільки не стосується процедури проведення торгів, а лише можливої участі в них.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не зазначено, у чому саме полягає порушення оскаржуваними рішенням міської ради та договором оренди спірної земельної ділянки його прав чи інтересів. Саме по собі твердження позивача про порушення міською радою норм чинного законодавства при прийнятті вищезазначеного рішення, за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставами для визнання незаконним та скасування Рішення Дніпровської міської ради.

Також суд не прийняв посилання позивача на відсутність на спірній земельній ділянці об`єкту нерухомості, оскільки право власності на цей об`єкт в установленому законом порядку не припинено та існує запис в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

До предмету доказування у даній справі входить: наявність підстав для визнання незаконним та скасування Рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 22.07.2020 № 242/59; правомірність укладення договору оренди землі № 704, укладений 25.08.2020, а також наявність підстав для визнання його недійсним; наявність підстав для скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53751802 від 25.08.2020.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 134 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення Дніпровської міської ради) передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому чисті з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч. 2 ст. 134 ЗК України встановлені виключення, за яких земельні торги не проводяться. Так, в абз. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом посилається на порушення його прав, як заінтересованої особи, та зазначає про те, що інтереси позивача, а також суспільства порушені тим, що передача в оренду спірної земельної ділянки поза процедурою земельних торгів позбавила можливості інших осіб - потенційних учасників таких торгів взяти у них участь, запропонувати більш вигідні умови, зокрема і щодо розміру орендної плати тощо.

Укладаючи спірний договір як відповідач-1, так і відповдіач-2 були обізнані щодо необхідності проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, проте, проігнорувавши зазначене та зловживаючи правами, вчинили оспорюваний правочин.

Щодо наявності порушених прав та інтересів Позивача, який посилається на те, що має право на захист порушеного права у суді, а тому є заінтересованою особою, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частини перша, третя і четверта статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається у частині першій статті 4 ЦПК та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Тобто, інтерес Позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Як вбачається, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача" (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/6613/20.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.

У своїй позовній заяві Позивач стверджує, що відповідачем-1 було порушено порядок передачі земельної ділянки в оренду без проведення торгів, що призвело до позбавлення права Позивача взяти участь у земельних торгах з продажу права оренди спірної земельної ділянки.

Як вбачається з позовної заяви, позивач 15.06.2021 придбав на електронних торгах у Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк, що підтверджується договором купівлі-продажу земельних ділянок від 15.06.2021 реєстраційний номер 2295, наступні земельні ділянки:

- 1210100000:03:328:0201, площею 0,1473 га за адресою: м. Дніпро, уз. Урицького, 4,

- 1210100000:03:328:0030, площею 0,0260 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0029, площею 0,0389 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0155, площею 0,0990 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0182, площею 0,0276 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0183, площею 0,0009 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної,

- 1210100000:03:328:0021, площею 0,0765 га за адресою: м. Дніпро, у районі вул. Вернадського та вул. Колодязної.

Перелічені земельні ділянки ТОВ Ріал-Стейт 08.07.2021 придбав у позивача у справі на підставі Договору купівлі-продажу земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М., номер в реєстрі 85.

Відповідно до Договору оренди землі № 10/02/2022-01 від 10.02.2022, зареєстрованого 06.06.2022 державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовідною Л.Л., зазначені земельні ділянки були передані в оренду ТОВ Цукорпром. Номер запису про реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав 47035377.

Тобто, позивач зазначає, що є суміжним (орендарем) спірної земельної ділянки та зацікавлений у придбанні прав на суміжні земельні ділянки для здійснення своєї господарської діяльності.

Слід звернути увагу на те, що оспорюване рішення Дніпровською міською радою прийняте 22.07.2020, в цьому ж році укладено і спірний договір оренди земельної ділянки.

Отже, рішення про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу-2 прийняте міською радою за рік до придбання позивачем у власність суміжних земельних ділянок (15.06.2021). При цьому, в подальшому (08.07.2021) позивач відчужив їх третій особі, а потім в неї ж взяв їх в оренду (10.02.2022).

Таким чином, на момент прийняття спірного рішення, Дніпровською міською радою права позивача жодним чином не порушувалися, та на час виникнення такого рішення будь-якого інтересу до вказаної земельної ділянки у позивача також не було.

Отже, у цьому випадку, фактично відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого звернувся позивач. Зазначене заявником апеляційної скарги обґрунтування у контексті спірних відносин не може бути розцінене як реальне, індивідуально визначене, оскільки не стосується процедури проведення торгів, а лише можливої участі в них. Тобто таке формулювання не містить причинно-наслідкового зв`язку із предметом та підставами позову і доводами щодо порушених прав (інтересів). Інших аргументів щодо зазначеного позивачем у позовній заяві не вказано.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позивачем не зазначено, у чому саме полягає порушення оскаржуваними рішенням міської ради та договором оренди спірної земельної ділянки його прав чи інтересів. Саме по собі твердження позивача про порушення міською радою норм чинного законодавства при прийнятті вищезазначеного рішення, за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставами для визнання незаконним та скасування Рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 22.07.2020 № 242/59 "Про передачу земельної ділянки по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район) в оренду ТОВ "Будинок на Ливарній", код ЄДРПОУ 42554225, по фактичному розміщенню будівель та споруд, незавершеного будівництва, об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку № 5 3-го пускового комплексу житлового комплексу "Каміння" (I етап будівництва); визнання недійсним договір оренди землі № 704 укладений 25.08.2020 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок на Ливарній", об`єктом оренди за яким є земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, площею 1, 8381 га, яка розташована по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район) м. Дніпро в судовому порядку, оскільки, відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи, яка звернулась із позовом до суду.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови КГС ВС від 24.06.2021 у справі № 910/6613/20.

При цьому колегія суддів не приймає посилання заявника апеляційної скарги на порушення інтересів суспільства, а саме позбавлення можливості інших осіб - потенційних учасників таких торгів, зокрема ТОВ «Перспектива Приват Дівелопмент», взяти у них участь, оскільки Позивач не наділений повноваженнями захищати інтереси інших осіб.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про порушення передачею спірної земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0248 в оренду ТОВ «Будинок на Ливарній» прав за законних інтересів ще однієї особи, яка могла претендувати на право оренди - ТОВ «Перспектива Приват Дівелопмент», оскільки остання не позбавлена права самостійно звернутися до суду за захистом свого порушеного права та не уповноважувала на це Позивача.

В той же час, навіть зі змісту апеляційної скарги слідує, що на момент отримання в оренду ТОВ «Будинок на Ливарній» спірної земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, на ній було розташоване незавершене будівництво, частина якого заходила на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0201, яку згодом придбав позивач.

Суд не приймає посилання заявника апеляційної скарги на практику Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, оскільки відносини у цій справі, як і вірно зазначив суд першої інстанції, не аналогічні з відносинами у справі, що переглядається, а саме: у справі №688/2908/16-ц позивач, який звернувся до суду за захистом свого права та інтересу, попередньо отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою від розпорядника земель на спірну земельну ділянку, яка була передана пізніше іншій особі. Саме отриманням дозволу обґрунтовується його право та інтерес, а у справі, що переглядається, позивач ніколи не звертався та ніколи не отримував такий дозвіл.

Також апелянт упускає такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі №688/2908/16-ц: « 41. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи».

Натомість, заявник апеляційної скарги наводить зокрема такі висновки з постанови: «....Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим...», а також: «Позивач, який претендує на одержання спірної земельної ділянки в оренду, вправі вимагати проведення земельних торгів щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки державної власності, але наявність державної реєстрації права оренди відповідача ОСОБА _2 створює перешкоди позивачу в реалізації його законного інтересу», застосування яких у нашій справі є неприйнятним з огляду на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно Відповідача-2.

Отже, відсутність порушеного права Позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про відсутність на спірній земельній ділянці на момент її передачі в оренду будь-яких об`єктів нерухомого майна; що об`єкт незавершеного будівництва у будь-якому випадку не може бути нерухомим майном.

Стаття 179 Цивільного кодексу України зазначає, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно положень ст. 181 ЦК України розрізняються рухомі та нерухомі речі.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права па які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувані у просторі.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав. їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Крім того положення ст. 316 ЦК України зазначають, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закон) за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта (ст. 1 зазначеного Закону).

Визначення терміну «нерухоме майно» наведене у Законі України «Про іпотеку», згідно якого нерухоме манно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Застава (іпотека) об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості регулюється за правилами, визначеними цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому".

У свою чергу іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання виключно нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості).

Крім того, згідно положень гін. 7.8.9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», встановлені наступні визначення термінів:

- об`єкт незавершеного будівництва - подільний об`єкт незавершеного будівництва та неподільний об`єкт' незавершеної о будівництва;

- неподільний об`єкт незавершеного будівництва - об`єкт нерухомого майна, який буде споруджено в майбутньому (будівля, споруда), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт та який не прийнято в експлуатацію, за умови що у складі такого об`єкта відсутні майбутні об`єкти нерухомості. Неподільні об`єкти незавершеного будівництва поділяються на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва (об`єкт, які відповідно до класифікатора відносяться до будівель житлових) та неподільні нежитлові об`єкти незавершеного будівництва (об`єкти, які відповідно до класифікатора відносяться до будівель нежитлових та інженерних споруд):

- подільний об`єкт незавершеного будівництва - об`єкт нерухомого майна, який буде споруджено в майбутньому (будівля, споруда), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт та який не прийнято в експлуатацію, за умови що у складі такого об`єкта проектною документацією на будівництво передбачено не менше двох майбутніх об`єктів нерухомості.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані па земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові час тини меліоративної мережі.

У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.

Отже з аналізу наведених норм законодавства, можна дійти до висновку, що законодавець об`єкти незавершеного будівництва відносить до нерухомого майна.

При цьому необхідно звернути увагу, що, як зазначено вище, законодавцем у ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлена можливість реєстрації права власності на незавершене будівництво.

Статтею ж 331 ЦК України, на яку посилається заявник апеляційної скарги, встановлюється лише момент набуття права власності на майно, а тому дану норму не можна застосовувати до визначення, чи є майно рухомим або нерухомим.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 взято до уваги, шо правонабувач спірної земельної ділянки знав чи мав знати, що юридичні підстави для користування спірною земельною ділянкою у них відсутні, а правовстановлюючі документи скасовані (декларація про початок будівництва). Тому ВП ВС у цій справі зроблено наступний висновок: «...право власності на такий об`єкт самочинного будівництва не виникає з факту державної реєстрації цього права».

Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновків, що саме через самочинність незавершеного будівництва, зокрема, відсутність юридичних підстав для його будівництва на спірній земельній ділянці, не можливе придбання на неконкурентних умовах (без проведення земельних торгів) земельної ділянки, на якій споруджений зазначений об`єкт (безвідносно до ступеня його готовності та площі, яку він займає). Таке майно було та залишається самочинним.

Таким чином, у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зазначено, що саме недобросовісність набуття об`єкту незавершеного будівництва його власником не може слугувати підставою в отриманні земельної ділянки, на якій воно розташоване, на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів, зокрема:

«Отже, за встановлених у справі № 923/196/20 обставин державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва не означає виникнення у недобросовісного відповідача права власності на цей об`єкт і припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, шо для вирішення справи не має значення самочинність зведення на первинній земельній ділянці об`єкта незавершеного будівництва, та погоджується з висновком суду першої інстанції, а також доводами позивача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що згідно з приписом частини другої статті 376 ЦК України відповідач не набув право власності на цей самочинно збудований об`єкт. Вказане унеможливлювало набуття ним первинної земельної ділянки під цим об`єктом у неконкурентний спосіб на підставі абзацу другою частини другої статті 134 ЗК України.

У такому випадку треба застосовувати загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, та результатом яких укладати відповідний договір. Проте торгів із продажу первинної земельної ділянки не було. Відповідач, керівник якого діяла недобросовісно, достовірно знаючи про відсутність законних підстав для початку будівництва на цій ділянці, набув останню у власність на неконкурентних засадах. Того, що відповідач не набув право власності на самочинно збудований об`єкт, достатньо для висновку про те, що абзац другий частини другої статті 134 ЗК України був не застосовний для продажу первинної земельної ділянки. Тому доводи позивача та відповідача стосовно того, чи є об`єкт незавершеного будівництва об`єктом нерухомого майна, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними».

Крім вищевказаного, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 727/9360/17 сформовано висновок про відсутність порушень у діях органу місцевого самоврядування при наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки статтею 123 ЗК України міститься вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи, а саме:

- Договором купівлі-продажу будівель та споруд від 18.10.2018;

- Договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26 липня 2019 року;

- Актом № 05/20/03 від 27.05.2020 робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства України;

- Актом обстеження земельної ділянки № 6/17-0520 від 29.05.2020 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради;

- Актом КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.08.2022,

підтверджено, що на момент прийняття оскаржуваного Рішення Дніпровської міської ради від 22.07.2020 № 242/59 та укладання Договору оренди землі № 704 від 25.08.2020 на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0248, яка була утворена шляхом часткового об`єднання двох земельних ділянок кадастровий номер 1210100000:03:328:0197, площею 2,3906 га, та кадастровий номер 1210100000:03:328:0194, площею 0,7594 га., знаходилися належні Відповідачу-2 об`єкти незавершеного будівництва.

Цю обставину підтверджує додатково й сам Позивач у своїй апеляційній скарзі.

Колегія суддів констатує, що Відповідач-2 є добросовісним набувачем об`єктів незавершеного будівництва, які придбав у ТОВ «Перспектива Інвестстрой» на підставі Договору купівлі-продажу від 18.10.2018 та Договору купівлі-продажу від 26.07.2019.

При цьому земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:03:328:0197, площею 2,3906 га, та 1210100000:03:328:0194, площею 0,7594 га., перебували у правомірному користуванні попереднього власника об`єктів незавершеного будівництва (ТОВ «Перспектива Інвестстрой») відповідно до договорів оренди з Дніпровською міською радою від 12.10.2007 та від 17.10.2007.

Таким чином, саме добросовісність набуття Відповідачем-2 об`єктів незавершеного будівництва є підставою в отриманні земельної ділянки, на якій вони розташовані на позаконкурентних засадах без проведення конкурсу.

Узагальнюючи вищевикладене, можливо зазначити, що розміщення об`єкту незавершеною будівництва, як об`єкту, розташованого на земельній ділянці і невід`ємно пов`язаного з нею, та переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення, є підставою для отримання земельної ділянки на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів відповідно до ч.2 ст. 134 ЗК України.

У зв`язку з зазначеним у діях міської ради з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду по фактичному розміщенню незавершеною будівництва відсутні будь-які порушення законодавства України.

Також, аналізуючи положення ст. 123 Земельного кодексу України, можливо констатувати, що бажану площу земельної ділянки при передачі її в оренду або для передачі її у власність в порядку приватизації визначає зацікавлена особа орієнтовно.

Проте, лише в порядку приватизації законодавець визначив гранично допустимі розміри земельних ділянок для передачі у власність громадянам, норми та види яких встановлюються ст. 121 ЗК України. В інших випадків чинне законодавство не встановлює обмежень щодо площі земельної ділянки які передаються в оренду, та в будь-якому разі розмір земельної ділянки визначається на підставі проекту землеустрою.

Крім того, виходячи з положень статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки, долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти (незавершене будівництво), оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Інтерпретація вищенаведених статей саме у такий спосіб була підтверджена прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено».

Так, статтею 377 Цивільного кодексу України (зі змінами) передбачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Частиною 9 статті 120 ЗК України (зі змінами) передбачено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, шо належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Отже, наявність вищенаведених юридичних фактів виключає будь-яку можливість проведення земельних торгів щодо спірної земельної ділянки комунальної власності, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, які не завершені будівництвом і належать особі на праві приватної власності. Більше того, така земельна ділянка не може бути виставлена на земельні торги, оскільки вона обтяжена правом власності особи на об`єкти незавершеного будівництва, які розташовані на такій ділянці.

Таким чином, вищенаведений аналіз чинного законодавства підтверджує помилковість доводів заявника апеляційної скарги про те, що незавершене будівництво не є об`єктом нерухомого майни, а тому набуття права на оренду спірної земельної ділянки, повинно було набуватись на конкурентних засадах (земельних торгах).

Отже, особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що під час його створення воно може набувати статус як незавершеного будівництвом об`єкта, так і завершеного. Об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - особлива нерухома річ, фізичне створення якої розпочалось, але не завершене. Щодо неї можливо встановити будь-які суб`єктивні майнові права у випадках і в порядку, визначених актами цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18).

Крім того, втручання у право власності відповідача на майно повинно бути пропорційним. Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, розглядатиметься як порушення стані 1 Першою протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, й інтересами особи, яка так чи інакше, від цього страждає. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якої необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховною Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18 і від 29 січня 2020 року у справі № 927/83/19).

Недотримання міською радою вимог статті 134 ЗК України зумовить настання негативних наслідків для Відповідача-2, який жодних порушень не вчинив, зокрема це може мати наслідком позбавлення Відповідача-2 права власності на належний йому об`єкт незавершеною будівництва. Інше застосування норм було би порушенням розумності, добросовісності та справедливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 522/9893/17).

Втручання у право власності, якщо воно здійснюється згідно із законом, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, мас існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належною відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Крім того, на розгляді Верховного Суду перебувала справа №727/9360/17 з аналогічним предметом та обставинами судової справи. Згідно зазначеної справи власник на законних підставах набув право власності на об`єкт незавершеною будівництва, та Верховний Суд дійшов наступного висновку: «За таких обставин, на думку колегії суддів, позивач, як власник нерухомого манна, яке розташовано на земельній ділянці, за отриманням в користування якої, він звернувся до Міськради, має право її орендувати без проведення земельних торгів».

Крім того, до спірних правовідносин слід застосовувати висновки Європейського суду з прав людини, сформульовані у його рішеннях від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (Stretch v. the United Kingdom, заява № 44277/98) та від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979 04), а також висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 14 березня 2007 року у справі № 21-8во07.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В даному випадку Відповідач-2 чесно та добросовісно володіє належним йому на законних підставах об`єктом незавершеного будівництва та недотримання ч. 2 ст. 134 ЗК України відносно нього може призвести до ототожнення належного йому майна з рухомою річчю, яка в результаті буде знищена, що призведе до порушення та припинення його права власності без жодних законних на те правових підстав. Ці наслідки можуть полягати, зокрема, у відмові суду захистити право (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 7 грудня 2018 року у справі № 910/754 7/17).

Згідно до п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є за своєю суттю визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні приналежності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні лані про правовий статус гою чи іншою об`єкта.

Як вже зазначалося вище набуття права власності на об`єкти нерухомого майна (будівля, споруди (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 167006371201, номер запису про право власності 28426060) та на незавершене будівництво (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1880227212101, номер запису про право власності 32566696), які розташовані на спірній земельній ділянці за ТОВ «Будинок на Ливарній» підтверджується реєстрацією такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відомостей в Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо припинення права власності на будівлі, споруди (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 167006371201, номер запису про право власності 28426060) з підстав наведених в позові немає.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном па власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільств. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності па шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини перша- п`ята статті 319 ЦК України).

За змістом частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у ного здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, п. 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, п 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Наданим Позивачем висновком експерта № 15 за результатами будівельно-технічного дослідження на замовлення ТОВ «Цукорпром» від 28.02.2022 не спростовано презумпцію права власності Відповідача-2 на об`єкти незавершеного будівництва, розташовані по вул. Ливарній, 16 у м. Дніпро на момент прийняття Рішення Дніпровської міської ради від 22.07.2020 № 242/59 та укладання Договору оренди землі № 704 від 25.08.2020, оскільки експертом досліджувалися об`єкти через півтора роки після прийняття оскаржуваних рішень, до того ж без повідомлення та запрошення відповідачів.

Посилання заявника апеляційної скарги на ст. 349 ЦК України є передчасними, оскільки апелянт не врахував не тільки того, що факт знищення нерухомого майно на спірній земельній ділянці не встановлено (відсутні докази уповноваженої установи чи організації, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна), а й того, що це нерухоме майно не тільки зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, а й фізично існує, що доведено Актом обстеження нерухомого майна від 12.08.2022, складеним КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації».

На підставі викладеного господарський прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування Рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 22.07.2020 № 242/59 "Про передачу земельної ділянки по вул. Ливарній, 16, вул. Січеславській Набережній, 51 (Соборний район) в оренду ТОВ "Будинок на Ливарній", код ЄДРПОУ 42554225, по фактичному розміщенню будівель та споруд, незавершеного будівництва, об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку № 5 3-го пускового комплексу житлового комплексу "Каміння" (I етап будівництва).

При цьому, враховуючи, що вимоги про визнання недійсним договору оренди землі № 704 від 25.08.2020 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53751802 від 25.08.2020 є похідними від першої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування Рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 22.07.2020 № 242/59, виходячи з обставин цієї справи та з урахуванням відсутності підстав для задоволення першої вимоги, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення інших позовних вимог у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт" про приєднання до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 у справі № 904/1043/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 у справі №904/1043/22 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" за подання апеляційної скарги на рішення суду та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Стейт" за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги покласти на останніх.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2022.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяМ.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік