Рішення

від 13.12.2022 по справі 911/1062/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1062/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» б/н від 01.07.2022 року (вх. №939/22 від 07.07.2022) (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю товарів б/н від 25.11.2021 року у сумі 263295,60 грн., з яких, 221496,64 грн. основного боргу, 11616,79 грн. пені, 2710,89 грн. 3% річних, 27471,28 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.07.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1062/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.07.2022 року.

Відповідач у судове засідання 26.07.2022 року не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 26.07.2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1062/22 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 27.09.2022 року.

Відповідач у судове засідання 27.09.2022 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

У судовому засіданні представник позивача 27.09.2022 року листом б/н від 27.09.2022 року (вх. №13247/22 від 27.09.2022) подав додаткові докази.

Ухвалою суду від 27.09.2022 року підготовче засідання відкладено на 01.11.2022 року.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №1501/22 від 31.10.2022) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 01.11.2022 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов повторно не подав.

Ухвалою суду від 01.11.2022 року відкладено підготовче засідання на 22.11.2022 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 22.11.2022 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов повторно не подав.

Ухвалою суду від 22.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі №911/1062/22 та призначено розгляд справи по суті на 13.12.2022 року.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 23.11.2022 року (вх. №1699/22 від 23.11.2022) про розгляд справи без участі представника позивача.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №02-11/93 від 01.12.2022 року (вх. №17509/22 від 01.12.2022), в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі до деокупації Вуглегірської ТЕС.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 09.12.2022 року (вх. №1874/22 від 09.12.2022).

Щодо відзиву відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації; прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, статтею 228 ГПК України передбачено вичерпний перелік умов, за яких суд має право зупинити провадження у справі, а саме: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; призначення судом експертизи; направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 13.12.2022 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Судом враховано, що ухвали Господарського суду Київської області направлялися на офіційну електронну адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, громадських формувань та фізичних осіб підприємців, що підтверджується довідками канцелярії Господарського суду Київської області, доданими до матеріалів справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 13.12.2022 року, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (за договором - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (за договором - покупець) 25.11.2021 року укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів №12/93 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку №1 до Договору (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору, ціною Договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором. Ціни на продукцію визначаються в Додатку №1 до Договору. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком №1 до Договору.

Відповідно до п.3 Додатку №1 до Договору, сторони передбачили строк розрахунків - не пізніше, ніж протягом 30 календарних днів після підписання Акта приймання-передачі продукції.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору, постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку №1 до Договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в Додатку №1 до Договору.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.

У п. 12.1 Договору сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку № 1 до Договору.

Як зазначено позивачем, на виконання умов Договору ним поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 221496,64 грн., що підтверджується видатковими накладними №Х0054528 від 01.12.2021, №Х0054530 від 01.12.2021, №Х0054531 від 01.12.2021, №Х0002810 від 08.02.2022, товарно-транспортними накладними №Х0054528 від 01.12.2021, №Х0054530 від 01.12.2021, №Х0054531 від 01.12.2021, №Х0002810 від 08.02.2022, довіреностями на отримання ТМЦ №443, від 01.12.2021, №14 від 08.02.2022 та актами приймання-передачі від 03.12.2021, 03.12.2021, 09.02.2022, які підписані представниками обох сторін та скріплено їх печатками.

Однак, відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 221496,64 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію б/н від 05.02.2022 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи) з вимогою сплатити заборгованість у сумі 221496,64 грн., однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення умов Договору, не оплачено отриману від позивача продукцію, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у загальній сумі 221496,64 грн., що відповідачем не спростовано, доказів сплати боргу суду не надано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію за Договором у сумі 221496,64 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за Договорами в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої продукції, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11616,79 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, враховуючи періоди нарахування, згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно п. 9.6. Договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 11616,79 грн., судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені обчислена позивачем арифметично вірно, є обґрунтованою, тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2710,89 грн. 3% річних та 27471,28 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, враховуючи періоди нарахування, згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 2710,89 грн. та інфляційних втрат у сумі 27471,28 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних та пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що зазначення про нарахування відсотків або пені є правом суду, а не обов`язком, враховуючи відсутність доказів ухилення відповідача від виконання рішення, а також те, що позивачем в порушення ч. 10 ст. 238 ГПК України заявлено про нарахування і 3% річних і пені одночасно, суд не вбачає підстав для застосування п. 10 ст. 238 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3, код ЄДРПОУ 23522853) 221496 (двісті двадцять одну тисячу чотириста дев`яносто шість) грн. 64 коп. основного боргу, 11616 (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 79 коп. пені, 2710 (дві тисячі сімсот десять) грн. 89 коп. 3% річних, 27471 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 28 коп. інфляційних витрат та 3949 (три тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 22.12.2022 р.

Суддя Д.Г. Заєць