Постанова

від 29.05.2023 по справі 911/1062/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа№ 911/1062/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - не з`явились

відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 р. (повний текст складено 22.12.2022 р.) (суддя - Заєць Д.Г.) та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.01.2023 р. (повний текст складено 09.01.2023 р.) (суддя- Щоткін О.В.)

у справі № 911/1062/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/93 від 25.11.2021 р. у сумі 263295,60 грн, з яких: 221496,64 грн основного боргу, 11616,79 грн пені, 2710,89 грн 3% річних та 27471,28 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору № 12/93 про закупівлю (поставку) товарів від 25.11.2021 р. не здійснив повну оплату за поставлений ним товар, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2022 р. у справі № 911/1062/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" 221496,64 грн основного боргу, 11616,79 грн пені, 2710,89 грн 3% річних та 27471,28 грн інфляційних втрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення штрафних санкцій та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних. Також скаржник не погоджується з покладеними на нього витратами на професійну правничу допомогу, що свідчить про фактичне оскарження ще й додаткового рішення Господарського уду Київської області від 05.01.2023 р.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим судом не враховано майнового стану відповідача через вплив воєнних дій на території України. У зв`язку з цим, існують підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1062/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/1062/22.

До суду 02.02.2023 р. надійшли матеріали справи № 911/1062/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1062/22 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та надання доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу листом з описом вкладення

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1062/22 та призначено до розгляду на 28.03.2023 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1141/23 від 27.03.2023 р. у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1062/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1062/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 р. справу № 911/1062/22 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 р. відкладено розгляд справи до 25.04.2023 р. у зв`язку з неявкою учасників справи.

У судове засідання 25.04.2023 р. представники сторін повторно не з`явилися, хоча повідомлялися про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Доказів поважності відсутності вказаних представників суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представники сторін були позбавлені можливості через будь-які перешкоди бути присутніми у судовому засіданні.

При цьому сторони не наполягали на обов`язковій участі їх представників у судовому засіданні, відповідних клопотань від них не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі - покупець) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/93 (далі - договір).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.3 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку № 1 до договору.

Як передбачено п. п. 2.1, 2.2, 2.5 договору, ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку № 1 до договору. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору.

Пунктом 3 додатку № 1 до договору сторони погодили строк розрахунків - не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після підписання акта приймання-передачі продукції.

У відповідності до п. п. 3.1, 3.2 договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно з додатком № 1 до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 5.3 договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1 до договору (п. 12.1 договору сторони).

У додатку № 1 до договору зазначено, що договір діє до 31.12.2022 р. включно, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов укладеного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 221496,64 грн, що підтверджується:

- видатковою накладною № Х0054528 від 01.12.2021 р. на суму 94198,43 грн;

- видатковою накладною № Х0054530 від 01.12.2021 р. на суму 24558,40 грн;

- видатковою накладною № Х0054531 від 01.12.2021 р. на суму 1462,80 грн;

- видатковою накладною № Х0002810 від 08.02.2022 р. на суму 101277,01 грн;

- товарно-транспортною накладною № Х0054530 від 01.12.2021 р.;

- товарно-транспортною накладною № Х0054531 від 01.12.2021 р.;

- товарно-транспортною накладною № Х0002810 від 08.02.2022 р.;

- довіреністю на отримання ТМЦ № 443, від 01.12.2021 р.;

- довіреністю на отримання ТМЦ №14 від 08.02.2022 р.

- актом приймання-передачі від 03.12.2021 р. на суму 94198,43 грн;

- актом приймання-передачі від 03.12.2021 р. на суму 26021,20 грн;

- актом приймання-передачі від 09.02.2022 р. на суму 101277,01 грн;

Вказані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі підписані представниками обох сторін без зауважень та скріплені їх печатками.

Відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару сумі на суму 221496,64 грн не виконав.

05.02.2022 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість у сумі 221496,64 грн.

Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість за отриманий товар не сплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не здійснив оплату за поставлений ним товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 221496,64 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поставки позивачем товару за укладеним договором, а відповідачем не надано доказів оплати за вказаний товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 221496,64 грн заборгованості за договором № 12/93 про закупівлю (поставку) товарів від 25.11.2021 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 11616,79 грн пені.

Пунктом п. 9.6 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вбачається, що позивачем нараховано пеню за загальний період з 03.01.2022 р. по 01.07.2022 р. При цьому, пеня нарахована позивачем відповідними періодами, тривалість цих періодів не перевищує шестимісячного строку, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11616,79 грн пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

Також за неналежне виконання умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2710,89 грн 3% річних та 27471,28 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

При цьому, позивач просив зазначити в рішенні про нарахування 3% річних та пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Однак, ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що зазначення про нарахування відсотків або пені є правом суду, а не обов`язком, враховуючи відсутність доказів ухилення відповідача від виконання рішення, а також те, що позивачем в порушення ч. 10 ст. 238 ГПК України заявлено про нарахування одночасно 3% річних та пені, тому відсутні правові підстави для застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 2710,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 27471,28 грн.

Посилання скаржника на врахування майнового стану відповідача через вплив воєнних дій на території України колегія вважає необґрунтованими, оскільки такий вплив поширюється негативно на обидві сторони договору.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, понесених позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Вбачається, що після розгляду справи місцевим судом, позивач звернувся із заявою про стягнення з відповідача 17500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі ст. ст. 126, 129 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду наступні документи:

- договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 01.06.2022 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» та адвокатом Смагіною Ганною Юріївною;

- додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 01.06.2022 р.;

- довіреність № 01/06-22 від 01.06.2022 р., видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» адвокату Смагіній Ганні Юріївні;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 911/1062/22 на суму 17500,00 грн;

- звіт про надану правничу допомогу у справі № 911/1062/22 від 27.12.2022 р. на суму 17500,00 грн;

- рахунок на оплату від 27.12.2022 р. на суму 17500,00 грн.

Відповідно до п. 1 укладеного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобовязання надавати клієнту правничу допомогу та представляти клієнта в господарських, адміністративних, кримінальних, цивільних справах (спорах) в суді, в правоохоронних органах, при проведенні слідчих дій, перевірок, що стосуються клієнта або проводяться у його володінні тощо, перед будь-якими юридичними особами та фізичними особами, за що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар.

Згідно з п. 2 договору розмір гонорару та порядок розрахунку визначається в додаткових угодах до цього договору.

Як передбачено п. 1 додаткової угоди № 2, на виконання умов основного договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта з питань стягнення з ПАТ «Центренерго» грошової суми заборгованості за договором № 12/93 від 25.11.2021 р., укладеним між клієнтом та ПАТ «Центренерго», включаючи суми штрафних санкцій.

У відповідності до п. додаткової угоди № 2 обмежень клієнта на вчинень адвокатом певних процесуальних дій немає.

У пункті 3 додаткової угоди № 2 сторони погодили наступну орієнтовну вартість послуг адвоката з надання професійної правничої допомоги:

- аналіз обставин справи, збір доказів по справі, надсилання адвокатських запитів, вироблення правової позиції, роз`яснення клієнту прав і обов`язків 2000,00 грн за годину роботи;

- підготовка, оформлення позовної заяви/відзиву на позовну заяву/зустрічної позовної заяви/відповіді на відзив/письмових заперечень/мирової угоди/апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу/касаційної скарги/відзиву на касаційну скаргу/додаткових письмових пояснень, розрахунку/контррозрахунку ціни позову (включаючи розрахунок неустойки, % річних, інфляційних втрат та ін. нарахувань), судового збору, їх подача до суду з урахуванням складності справи 2000,00 грн за годину роботи;

- підготовка, оформлення та подача заяв та клопотань з процесуальних питань 500,00 грн за заяву/клопотання;

- участь адвоката у судових засіданнях 2000,00 грн за судове засідання;

- компенсація витрат адвоката на відрядження в інтересах клієнта відповідно до вартості проїзних документів за поїздку туди-назад;

- компенсація витрат адвоката на сканування, друк, копіювання документів, ведення адвокатського досьє, поштові витрати 2000,00 грн за справу.

27.12.2022 р. між клієнтом та адвокатом було підписано звіт про надану правничу допомогу у справі № 911/1062/22, відповідно до якого адвокатом Смагіною Г.Ю. надано/виконано/витрачено, а клієнтом прийнято наступні послуги/роботи/витрати:

- аналіз обставин справи, збір доказів по справі, надсилання адвокатських запитів, вироблення правової позиції, роз`яснення клієнту прав і обов`язків 4000,00 грн за дві години роботи;

- підготовка, оформлення позовної заяви/відзиву на позовну заяву/зустрічної позовної заяви/відповіді на відзив/письмових заперечень/мирової угоди/апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу/касаційної скарги/відзиву на касаційну скаргу/додаткових письмових пояснень, розрахунку/контррозрахунку ціни позову (включаючи розрахунок неустойки, % річних, інфляційних втрат та ін. нарахувань), судового збору, їх подача до суду з урахуванням складності справи 6000,00 грн за три години роботи;

- підготовка, оформлення та подача заяв та клопотань з процесуальних питань 1500,00 грн за три заяви/клопотання;

- участь адвоката у судових засіданнях 4000,00 грн за два судових засідання;

- компенсація витрат адвоката на сканування, друк, копіювання документів, ведення адвокатського досьє, поштові витрати 2000,00 грн за справу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що сума відшкодування, на переконання суду, відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору в розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також аналіз кількості витраченого на їх надання часу та вартості таких послуг, співставивши вказані обставини зі складністю справи та обсягом документів, що підлягали опрацюванню під час розгляду справи, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача в суді першої інстанції щодо розміру понесених витрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 17500,00 грн.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 р. та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.01.2023 р. у справі № 911/1062/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час ухвалення постанови 25.04.2023 р. були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, тобто 29.05.2023 р.

На строк виготовлення повного тексту постанови вплинуло перебування колегії суддів у відпустках (з 01.05.2023 р. по 05.05.2023 р. головуючий суддя Буравльов С.І. та суддя Андрієнко В.В. перебували у відпустках, а також з 08.05.2023 р. по 19.05.2023 р. суддя Шапран В.В. перебував у відпустці).

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2022 р. та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.01.2023 р. у справі № 911/1062/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Центренерго".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко