Ухвала

від 21.12.2022 по справі 3/2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

21 грудня 2022 року Справа № 3/2010

м. Миколаїв

Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., за участі секретаря судового засідання Табачної О.С., розглянувши матеріали скарги фізичної особи підприємця Макаренко Оксани Миколаївни

на бездіяльність органу ДВС Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2010 у справі №3/2010

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія, 54000, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 68, кв. 9, про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду від 02.07.2010р. по справі №3/2010

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія, 54000, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 68, кв. 9;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни, АДРЕСА_1 ;

про: стягнення суми пені та збитків в розмірі 18 436,62 грн.

суд, що розглядав справу: Постійнодіючий третейський суд при Миколаївській професійній асоціації Третейське управління правовими конфліктами, 54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 42/18.

за участі представників:

від заявника: не з`явився,

від стягувача: не з`явився,

від ДВС: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшла скарга фізичної особи підприємця Макаренко Оксани Миколаївни на дії (бездіяльність) Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2010 у справі №3/2010.

Зокрема, скаржник просить суд:

- прийняти скаргу до розгляду;

- визнати неправомірною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 належного ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 номер запису обтяження 10526104;

- зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 належного ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 номер запису обтяження 10526104;

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2022, для розгляду скарги на дії ДВС у справі №3/2010 визначено суддю Ржепецького В.О.

Згідно Акту архіву Господарського суду Миколаївської області від 09.11.2022, складеного на підставі Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, 29.03.2022 внаслідок ракетного удару окупаційних військ РФ по будівлі Миколаївської обласної ради, приміщення Господарського суду Миколаївської області були зруйновані та знищено (втрачено) документи по справі №3/2010 за позовом ТОВ Зерноторгівельна компанія до фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни про стягнення суми пені та збитків в розмірі 18436,62 грн, а саме: акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду за 2010 рік; опис №2 справ постійного зберігання (судові справи) за 2010 рік; перелік судових справ, які вилучені до знищення 3 сектору за 2010 рік.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2022 прийнято до розгляду скаргу, судове засідання для розгляду скарги призначено на 21 грудня 2022 року об 11:00 год., запропоновано Центральному відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в строк до 20.12.2022 надати суду письмові пояснення по суті скарги з посиланням на номер справи та докази на їх обґрунтування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Учасники справи належними чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, їх явка в судове засідання судом не визнавалась обов`язковою, отже суд вважає за можливе розглядати скаргу за наявними матеріалами.

На підставі ст.. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали скарги, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням постійно діючого третейського суду від 02.07.2010 року позов задоволено повністю з відповідача - Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія стягнуто 17536,62 пені, 900,00 грн. збитків, 1121,83 грн. витрат по сплаті третейського збору.

20.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія звернулось до господарського суду Миколаївської області з заявою про видачу виконавчого документа на підставі зазначеного рішення третейського суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2010 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія про видачу виконавчого документа на рішення Постійно діючого Третейського суду при Миколаївської професійної асоціації Третейське управління правовими конфліктами по справі № 3/2010 від 02.07.2010р. Судом постановлено видати наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Миколаївської професійної асоціації Третейське управління правовими конфліктами по справі № 3/2010 від 02.07.2010р. наступного змісту:

Стягнути з Відповідача - Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія (54000, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 68, кв. 9, код ЄДРПОУ 32819970) 17536,62 грн. пені, 900,00 грн. Збитків;

Стягнути з Відповідача - Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія (54000, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 68, кв. 9, код ЄДРПОУ 32819970) 1121,83 грн. витрат по сплаті третейського збору.

На виконання ухвали суду, Господарським судом Миколаївської області було видано наказ від 03.08.2010 у справі № 3/2010.

Частиною 1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 341 ГПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду, зокрема у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Розглядаючи дану скаргу, господарський суд в першу чергу виходить з наступних міркувань щодо реалізації стороною господарського процесу права, наданого ст. 339 ГПК України.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

В постанові від 23 листопада 2018 року у справа № 24/87 Верховний Суд зазначив, що у разі надходження до господарського суду скарги на дії чи бездіяльність органу виконання судового рішення, яка подана з урахуванням вимог ст. 341 ГПК України, суд розглядає таку скаргу з урахуванням принципу процесуальної економії.

Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу та/або сторони виконавчого провадження економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати:

- вимога оперативного розгляду справи;

- вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи та/або сторонами виконавчого провадження для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 77 ГПК передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частинами 1 та 3 ст. 73 ГПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини 1 та 2 ст. 91 ГПК).

У постанові від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду зазначив, що порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 91 ГПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, за якою незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення.

Станом на дату подання скарги чинним є Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», який набрав чинності з 01.09.2021, відповідно до п. 5.26 якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії..

Подані скаржником копії документів, додані до скарги, не засвідчені належним чином, а саме: не містять відмітки «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення.

Враховуючи зазначене, суд не може вважати додані до скарги докази допустимими, зокрема, в частині підтвердження обставин наявності підстав для звернення зі скаргою, тобто факту порушення державним виконавцем або посадовою особою органу ДВС прав учасника виконавчого провадження, а також дотримання скаржницею порядку звернення зі скаргою, а саме строку, визначеного ч. 1 ст. 341 ГПК України, тому у задоволені скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 219, 220, 231, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги фізичної особи підприємця Макаренко Оксани Миколаївни на бездіяльність органу ДВС Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2010 у справі №3/2010 - відмовити.

2. Ухвалу направити заявнику, стягувачу та Центральному відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50).

3. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано 23.12.2022.

Суддя В.О.Ржепецький