Ухвала

від 24.02.2023 по справі 3/2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

24 лютого 2023 року Справа № 3/2010

м. Миколаїв

Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали скарги фізичної особи підприємця Макаренко Оксани Миколаївни

на бездіяльність органу ДВС Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2010 у справі №3/2010

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія, 54000, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 68, кв. 9, про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду від 02.07.2010 у справі №3/2010

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія, 54000, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 68, кв. 9;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни, АДРЕСА_1 ;

про: стягнення суми пені та збитків в розмірі 18 436,62 грн.

суд, що розглядав справу: Постійнодіючий третейський суд при Миколаївській професійній асоціації Третейське управління правовими конфліктами, 54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 42/18,

за участі представників:

від заявника: не з`явився,

від стягувача: не з`явився,

від ДВС: не з`явився,

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа №3/2010 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія про видачу виконавчого документу за рішенням Постійнодіючого третейського суду при Миколаївській професійній асоціації Третейське управління правовими конфліктами (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 42/18) від 02.07.2010 у справі №3/2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія до Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни про стягнення суми пені та збитків в розмірі 18436,62 грн.

На адресу суду надійшла скарга фізичної особи підприємця Макаренко Оксани Миколаївни на дії (бездіяльність) Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2010 у справі №3/2010.

Зокрема, скаржник просить суд:

- прийняти скаргу до розгляду;

- визнати неправомірною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , належного Макаренко Оксані Миколаївні, накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 номер запису обтяження 10526104;

- зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 належного ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 номер запису обтяження 10526104.

Ухвалою суду від 15.02.2023 скаргу прийнято до розгляду, судове засідання для розгляду скарги призначено на 24 лютого 2023 року о 10:20 год. Судом запропоновано Центральному відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в строк до 20.02.2023 надати суду письмові пояснення по суті скарги з посиланням на номер справи та докази на їх обґрунтування.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали скарги та матеріали справи № 3/2010, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

Рішенням постійно діючого третейського суду від 02.07.2010 року позов задоволено повністю, з відповідача - Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія стягнуто 17536,62 пені, 900,00 грн. збитків, 1121,83 грн. витрат по сплаті третейського збору.

20.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія звернулось до господарського суду Миколаївської області з заявою про видачу виконавчого документа на підставі зазначеного рішення третейського суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2010 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія про видачу виконавчого документа на рішення Постійно діючого Третейського суду при Миколаївської професійної асоціації Третейське управління правовими конфліктами по справі № 3/2010 від 02.07.2010р. Судом постановлено видати наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Миколаївської професійної асоціації Третейське управління правовими конфліктами по справі № 3/2010 від 02.07.2010р. наступного змісту:

Стягнути з Відповідача - Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія (54000, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 68, кв. 9, код ЄДРПОУ 32819970) 17536,62 грн. пені, 900,00 грн. Збитків;

Стягнути з Відповідача - Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія (54000, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 68, кв. 9, код ЄДРПОУ 32819970) 1121,83 грн. витрат по сплаті третейського збору.

На виконання ухвали суду, Господарським судом Миколаївської області було видано наказ від 03.08.2010 у справі № 3/2010.

Частиною 1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 341 ГПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду, зокрема у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Розглядаючи дану скаргу, господарський суд в першу чергу виходить з наступних міркувань щодо реалізації стороною господарського процесу права, наданого ст. 339 ГПК України.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

З матеріалів скарги вбачається, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №22185029 з примусового виконання наказу №3/2010, виданого 03.08.2010 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія 1121,83 грн. витрат по сплаті третейського збору, а також виконавче провадження №22184683 з примусового виконання наказу №3/2010, виданого 03.08.2010 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Макаренко Оксани Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноторгівельна компанія 17536,62 грн пені, 900,00 грн збитків.

30.12.2010 виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Макаренко Оксани Миколаївни від 09.08.2022 довідки 306915662 в Єдиному заборон відчуження об`єктів нерухомого майна існує запис про обтяження реєстраційний номер 10526104 арешт квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване 24.11.2010 на підставі постанови державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому проваджені АА967738 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

09.01.2023 скаржниця звернулась до органу ДВС із заявою про скасування арешту нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому проваджені АА967738, реєстраційний номер 10526104.

Листом від 30.01.2023 за вих. №138/26/25-434551 орган ДВС повідомив скаржницю, що на виконанні в органі ДВС перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 коштів, які були закінчені на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, зокрема з виконання наказу №3/2010 про стягнення зі скаржниці коштів на користь ТОВ «Зерноторгівельна компанія» в сумі 18436,62 грн боргу, виконавчого збору 1843,66 грн та витрат виконавчого провадження 207,30 грн.

Крім цього, зазначено, що відсутня можливість надання більш детальної інформації у зв`язку з тим, що виконавчі провадження, які завершені до 2018 року включно, станом на 29.11.2022 знищені та з посиланням на норму ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у посадових осіб органу ДВС відсутні підстави для зняття арешту майна скаржниці. Також зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

31.01.2023 скаржницею отримано листа органу ДВС від 30.01.2023, про що свідчить відмітка канцелярії на другому екземплярі листа.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діяла на момент закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За приписами ч. 3 зазначеної статті Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діяла на момент закінчення виконавчого провадження) встановлено наслідки завершення виконавчого провадження.

Зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (в редакції Законів №327-ІV від 28.11.2002, №1095- ІV від 10.07.2003).

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи, що виконавче провадження закінчено за фактом повного виконання, за повідомленням органу ДВС у скаржниці відсутня заборгованість зі сплати боргу за наказом №3/2010, виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у виконавчому проваджені №АА967738 станом на день закінчення останнього, арешт з нерухомого майна, накладений в процесі виконання цього рішення суду має бути знятий.

При цьому, враховуючи, що матеріали виконавчого провадження за повідомлення органу ДВС знищено, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість доводів сторін щодо тих чи інших обставин справи, виходить з наступного.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Обставини повного виконання боржницею рішення суду та закриття відповідного виконавчого провадження саме з цих підстав, не спростовано жодними доказами. Матеріали справи не містять жодних документів, які б свідчили про об`єднання виконавчих проваджень, відкритих щодо ФОП Макаренко О.М., а відтак відсутні підстави вважати, що за останньою може рахуватись заборгованість зі сплати тих чи інших платежів, наявність якої перешкоджала б у виконанні положень ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діяла на момент закінчення виконавчого провадження).

Таким чином, господарський суд вважає більш вірогідними обставини, на які посилається скаржниця в своїй скарзі.

Враховуючи зазначене, вимоги Макаренко О.М. в частині визнання неправомірною бездіяльності Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 номер запису обтяження 10526104 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги скаржниці про зобов`язання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з нерухомого майна належного ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (поточна редакція), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 14 Закону України «Про виконавче провадження» (поточна редакція) визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами ч. 1, 2 ст. 18 зазначеного Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 зазначеної норми, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (абзац третій частини третьої статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016).

Згідно ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За приписами ч. 3 ст. 342 ГПК України, якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Таким чином, скаргу ОСОБА_1 в частині зобов`язання органу ДВС скасувати арешт слід задовольнити частково, зобов`язати начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горох В.А. скасувати арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_1 , номер запису обтяження 10526104, накладений постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 219, 220, 231, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу фізичної особи підприємця Макаренко Оксани Миколаївни на бездіяльність органу ДВС Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2010 у справі №3/2010 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738 номер запису обтяження 10526104.

3. Зобов`язати начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горох В.А. скасувати арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_1 , номер запису обтяження 10526104, накладений постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 22.11.2010 у виконавчому провадженні АА 967738.

4. Ухвалу направити заявнику, стягувачу та Центральному відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50).

5. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

6. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано 01.03.2023.

СуддяВ.О.Ржепецький