Постанова

від 14.12.2022 по справі 916/1674/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1674/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача (Міністерства оборони України) - Матвіюка М.А., Доброва Ю.І.,

позивача (Національного антикорупційного бюро України) - Пилипенка С.М.,

відповідача - 1 - не з`явився,

відповідача - 2 - Золотоверх М.С.,

прокурора - Толсторебрової О.О.,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1 - Новак Л.А.,

- 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" та Колективного підприємства «Будова»

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Поліщук Л.В., судді -Аленін О.Ю., Колоколов С.І.)

від 31.08.2022,

за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,

до 1) Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Колективне підприємство «Будова», ОСОБА_1 ,

про визнання додаткової угоди до договору недійсною,

та за позовом Національного антикорупційного бюро України,

до 1) Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Колективне підприємство «Будова», ОСОБА_1 ,

про визнання додаткової угоди недійсною,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2018 року заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «УВГП-Система», в якому просив визнати недійсною укладену між відповідачами додаткову угоду №3/70СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.

У вересні 2018 року Національне антикорупційне бюро України також звернулося з позовом до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «УВГП-Система», в якому просило визнати недійсною укладену між відповідачами додаткову угоду №3/70СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначеною додатковою угодою зменшено частку держави у загальній площі житла, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки позбавляє Міністерство оборони України можливості отримати житло в достатньому обсязі та в подальшому розподілити його між військовослужбовцями Збройних Сил України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2021 у задоволенні позовів відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позову Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Позов в цій частині задоволено. Визнано недійсною з моменту вчинення додаткову угоду № 3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70 Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладену між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «УВГП-Система».

Відповідно до висновків апеляційного суду оспорювана додаткова угода суперечить інтересам держави та суспільства, укладена Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України без погодження з Міністерством оборони України.

У вересні 2022 року ТОВ "УВГП-Система" та КП «Будова» звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022.

Скаржники зазначають, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/14840/18, від 15.06.2021 у справі №22/2495/20, від 21.12.2021 у справі №910/10699/21, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 16.01.2018 у справі №910/23149/16.

Також апеляційний суд не застосував ч. 3 ст. 92 ЦК України та ст. 241 ЦК України, що підлягали застосуванню; судом застосовано ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України (чинній на момент виконання спірних відносин), які не підлягають застосуванню. Судом апеляційної інстанції порушено ст. ст. 7, 79, 86, 237 ГПК України.

Колективне підприємство «Будова» також зазначає, що висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 92 та ст. 241 ЦК України, ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України (чинній на момент виконання спірних відносин), ст. ст. 7, 79, 86, 237 ГПК України у подібних правовідносинах відсутній.

У відзивах на касаційну скаргу Міністерство оборони України та Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону вважають постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 законною та обґрунтованою, просять залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначених у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження судового рішення (п. 1 та 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

25.11.2004 між ТОВ «УВГП-Система» в особі директора Бондаренка В.М., який діяв на підставі статуту, як пайовиком та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в особі начальника Шандрика В.І., який діяв на підставі положення, як замовником, укладено договір №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей (надалі - договір).

Предметом договору є фінансування та будівництво пайовиком в повному обсязі, згідно з одержаною у встановленому законом порядку проектно-кошторисною документацією на будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами (надалі - об`єкт), орієнтовною загальною площею 35 тис. кв.м, на земельній ділянці загальною площею орієнтовано 2,5 га в АДРЕСА_1), в тому числі: перша черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями (12 тис. кв.м), термін введення до експлуатації - перший квартал 2007р.; друга черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями (12 тис. кв.м), термін введення до експлуатації - 2007р.; третя черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями (11 тис. кв.м.) термін введення до експлуатації - 2008р. (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору кошторисна вартість будівництва об`єкту складає 52 710 000 грн, загальна площа житла уточнюється після одержання проектно-кошторисної документації шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Остаточне визначення загальної площі об`єкту здійснюється після проведення технічної інвентаризації, отримання довідки інвентаризації з Одеського міського бюро технічної інвентаризації.

За умовами пункту 3.1 договору пайовик здійснює у повному обсязі фінансування будівництва об`єкту на умовах, передбачених цим договором. Замовник вносить свою пайову участь у будівництві у вигляді виконання обов`язків, надання послуг, передбачених в пункті 4.1 договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору замовник зобов`язався виконати всі необхідні дії для відведення земельної ділянки та приведення її у стан, придатний для будівництва об`єкту (у тому числі укладення та реєстрація договору оренди землі, отримання дозвільної документації) до 31.12.2005, та виконувати в повному обсязі функції замовника відповідно до умов договору та чинного законодавства (підпункт «а»); узгодити з пайовиком завдання на проектування на передпроектній стадії та на стадії «Проект» (підпункт «б»); замовник до початку робіт передає пайовику за актом прийому-передачі будівельний майданчик з усіма необхідними документами, які дозволяють використовувати його для будівництва об`єкту, дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт, точки підключення до діючих інженерних комунікацій (підпункт «е»); відселення сімей військовослужбовців (громадян) та членів їх сімей з будівель, розташованих на земельній ділянці, яка підлягає забудові, здійснюється в установленому законодавством порядку за рахунок частки замовника, передбаченої пунктом 3.4 договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору пайовик зобов`язався, серед іншого, виконувати у повному обсязі фінансування проекту відведення і оренди земельної ділянки, технічних умов, архітектурно-планувальних завдань, проектно-кошторисної документації, експертизи, будівельного паспорту і будівництва об`єкту (підпункт «а»); за попереднім погодженням із замовником здійснити вибір генерального проектувальника та генерального підрядника і укласти з ними відповідні договори (підпункти «б», «в»); пайовик має право вимагати передачі йому загальної площі житла та нежитлових приміщень об`єкту у відповідності із пунктом 3.4. цього договору (підпункт «г»).

У пункті 3.4 договору сторони погодили, що розподіл об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином:

- замовнику: 20% від загальної площі житла об`єкту (черги об`єкту), що на момент укладання угоди орієнтовано складає 7000 кв.м;

- пайовику: 80% від загальної площі об`єкту (черги об`єкту), що на момент укладання угоди орієнтовно складає 28000 кв.м, а також кінцеву будівельну продукцію, визначену проектно-кошторисною документацією, а саме, будинок (секції), 100% вбудовано-прибудованих приміщень, підземні паркінги, обладнання, інженерні мережі та споруди.

Пунктом 3.4.1 договору передбачено, що умови, порядок, терміни будівництва конкретних секцій, що входять до складу об`єкту, строки та умови передачі житла, що передається пайовиком замовнику для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, визначаються цим договором та можуть уточнюватися шляхом укладання відповідних додаткових угод, що є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами. Пайовик має право у відповідності з проектно-кошторисною документацією за узгодженням з замовником визначити черговість будівництва окремих складових частин об`єкту у межах узгоджених сторонами строків.

Також у названому пункті 3.4.1 сторони узгодили та встановили, що загальна площа житлових приміщень об`єкту остаточно буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації та документації, що буде виготовлена Бюро технічної інвентаризації. Відповідно до визначеної фактичної загальної площі житлових приміщень буде остаточно визначено розмір частки замовника, але у будь-якому випадку процентне співвідношення часток, встановлене п. 3.1.1 цього договору, не підлягає зміні.

Відповідно до пункту 3.7 договору пайовик має право надавати замовнику квартири в інших новозбудованих житлових будинках в м. Одесі в обсязі частки замовника, визначеної в пункті 3.4 договору, в термін до кінця 2007 року.

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 9.1 договору).

Договір погоджено т.в.о. директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, командувачем військ Південного Оперативного командування, подано на затвердження першим заступником Міністра оборони України та затверджено Міністром оборони України.

02.12.2005 між ТОВ «УВГП-Система» в особі директора Бондаренка В.М., який діяв на підставі статуту, як пайовиком та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в особі начальника Шандрика В.І., який діяв на підставі положення, як замовником, укладено додаткову угоду №1/70 СП до договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004, відповідно до умов якої:

- з метою скорочення термінів забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, та враховуючи те, що завершення будівництва об`єкта (шифр О-186, група житлових будинків загальною площею 37000 кв.м у АДРЕСА_1) згідно з умовами договору №227/УПБ - 70Д від 25.11.2004 передбачено чергами на 2007-2008р., сторони домовились про те, що пайовик передає у 2005 році замовнику за його згодою квартири у інших будинках (пункт 1);

- загальна площа квартир, які передаються пайовиком замовнику відповідно до пункту 1 цієї додаткової угоди, вираховується з загальної площі житла, яка входить до частки замовника, відповідно до пункту 3.4 договору (пункт 2);

- дійсна додаткова угода набуває чинності з моменту її погодження та є невід`ємною частиною договору на пайову участь у будівництві житла №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 (пункт 4).

У додатковій угоді №1/70 СП від 02.12.2005 зазначено, що додатком до неї є адресний перелік квартир.

Додаткова угода затверджена директором Департаменту капітального будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України 02.12.2005.

21.02.2006 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України складено акт приймання-передачі, відповідно до якого на виконання рішення Міністра оборони України від 09.11.2004 «Про надання права замовникам капітального будівництва МО України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України у місті Одесі», відповідно до затвердженого титульного списку капітального будівництва Південного управління капітального будівництва МО України, та на виконання договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса передав, а Південне управління капітального будівництва МО України прийняло земельну ділянку в АДРЕСА_1), площею 2,5 га, для здійснення будівництва житла для безквартирних військовослужбовців відповідно з чинним законодавством.

25.12.2008 між ТОВ «УВГП-Система» в особі директора Бондаренка В.М., який діяв на підставі статуту, як пайовиком, та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в особі начальника Шандрика В.І., який діяв на підставі положення, як замовником, укладено додаткову угоду №2/70 СП до договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004, відповідно до умов якої:

- у зв`язку з необхідністю більш тривалого терміну на виготовлення містобудівної документації, сторони дійшли згоди внести у зміни у пункт 2.1 договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 стосовно термінів будівництва та викласти абзац другий пункту 2.1 у такій редакції: «перша черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями (12 тис. кв.м) - термін введення до експлуатації - перший квартал 2011 р.; друга черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями (12 тис. кв.м) - термін введення до експлуатації - 2011 р.; третя черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями (11 тис. кв.м) - термін введення до експлуатації - перший квартал 2012 р.» (пункт 1);

-пункт 3.7 договору викладено у такій редакції:

«Пайовик достроково передає замовнику квартири відповідно до п. 3.4 договору загальною площею 7008,20 кв.м, у т.ч. 30 квартир загальною орієнтованою площею 2568 кв.м у м. Білгород-Дністровському Одеської області по вул. Пирогова, 2-А, згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди, у строк до 20.12.2008, 74 квартири в м. Одесі (пос. Котовського), смт. Хлібодарське Одеської області, у м. Теплодар орієнтовною площею 4439,7 кв.м, згідно з додатком №2 до цієї додаткової угоди, за погодженням КЕВ м. Одеса, у строк до 20.12.2009. У разі затримки строків введення в експлуатацію вищезазначеного житла не з вини пайовика та/або затримки погодження органів КЕЧ понад вищевказаного строку, ці строки переносяться на строк затримки.

При цьому, на площу квартир, отриманих замовником, за вказаними адресами, відповідно зменшується площа квартир в долі замовника в об`єкті, визначена п. 3.4 договору, та на таку ж площу збільшується площа квартир в долі пайовика в об`єкті.

Замовник приймає зазначені квартири та протягом першого кварталу 2009 року, здійснює відселення сімей військовослужбовців, що зареєстровані на момент укладання договору та мешкають у приміщеннях, розташованих на будівельному майданчику у м. Одесі по проспекту Гагаріна, 19-21» (пункт 3).

Додатком до додаткової угоди №2/70 СП від 25.12.2008 є:

1. Адресний перелік квартир в м. Білгород-Дністровський, відповідно до якого згідно з умовами додаткової угоди №2/70 СП від 25.12.2008 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 пайовиком передається замовнику у житловому будинку №2-а по вул. Пирогова в м. Білгород-Дністровський Одеської області 30 квартир загальною площею 2568,5 кв.м, житловою площею 1187,7 кв.м.

2. Адресний перелік квартир в м. Теплодар, відповідно до якого згідно з умовами додаткової угоди №2/70 СП від 25.12.2008 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 пайовиком передається замовнику в житловому будинку №70 а, б по вул. Енергетиків в м.Теплодар Одеської області 74 квартири загальною площею 4439,7 кв.м.

Згідно з актом №3 від 21.10.2009, на підставі договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 та додаткової угоди №2/70 СП від 25.12.2008, пайовик передав, а замовник прийняв 30 квартир загальною площею 2616,4 кв.м, житловою площею 1240,3 кв.м, під заселення у м. Білгород-Дністровський по вул. Пирогова, 2а.

У 2014 році за результатами проведення службового розслідування був складений акт службового розслідування, в якому, серед іншого, директору Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України надано пропозиції (пункт 3):

- доручити Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України провести експертну оцінку нематеріального активу - вартості права користування земельною ділянкою та вартості будівель і споруд, які підпадають під пляму забудови у військовому містечку №186;

- після проведення зазначеної експертизи доповісти заступнику Міністра оборони України відповідно розподілу повноважень та підготувати проект листа на Міністра оборони України з метою отримання дозволу щодо внесення встановленим порядком змін до договору №227/УПБ-70Д «Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей» в частині збільшення площі житла на суму різниці, визначеною експертною оцінкою, яка передається в рахунок виконання договірних взаємовідносин щодо отримання квартир в інших регіонах України, та зобов`язати ТОВ «УВГП-Система» передати житлову площу в регіонах України, за рахунок власних коштів провести розбирання (демонтаж) будівель та споруд, які підпадають під пляму забудови, передати новозбудоване житло до комунальної власності міста, провести розрахунки з органами місцевого самоврядування.

Зазначений акт службового розслідування затверджено 10.11.2014 Міністром оборони України генерал-полковником Полтораком С.Т. та на ньому міститься штрих-код «до 13634/з від 10.11.2014».

Відповідно до листа т.в.о. директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України від 13.11.2014 № 227/3/3611, який було направлено начальнику Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненку А.Г., на виконання доручення Міністра оборони України від 10.11.2014 до 13634/з, згідно з актом службового розслідування, затвердженим Міністром оборони України 10.11.2014, Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України доручено провести експертну оцінку нематеріального активу - вартості права користування земельною ділянкою та вартості будівель і споруд, які підпадають під пляму забудови у військовому містечку №186. За результатами проведення зазначеної експертизи доповісти Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України для подальшої підготовки листа заступнику Міністра оброни України та проект листа на Міністра оборони України з метою отримання дозволу щодо внесення змін до договору в частині збільшення площі житла на суму різниці, визначеною експертною оцінкою, яка передається в рахунок виконання договірних зобов`язань.

Після опрацювання пункту 3 пропозицій акту службового розслідування, затвердженого Міністром оборони України 10.11.2014, т.в.о. директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оброни України звернувся з листом від 25.09.2015 № 227/3/2938 до Міністра оборони України, в якому зазначив, що на виконання пункту 3 акту службового розслідування, Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України проведено експертну оцінку нематеріального активу - вартості права користування земельною ділянкою та вартості будівель і споруд, які підпадають під пляму забудови у військовому містечку №186. Загальна сума експертної оцінки склала 53411050,00 грн, завдяки чому частка Міністерства оборони України складає 7735,13 кв.м, що більше ніж 700 кв.м від загальної площі квартир (близько 11 квартир) за діючими умовами договору.

Також у вказаному листі зазначено, що між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «УВПГ-Система» досягнуто домовленостей щодо передачі квартир в м. Одеса, а не в м. Теплодар Одеської області за діючими умовами договору; планується до кінця 2015 року отримати біля 1000 кв.м житла у м. Одесі.

В листі зазначено також, що враховуючи те, що збільшилась частка Міністерства оборони України в частині збільшення площі житла на суму різниці, визначеної експертною оцінкою, яка передається в рахунок виконання договірних зобов`язань та погодження Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України щодо доцільності отримання житла у м. Одеса, пропонується погодитися з пропозицією ТОВ «УВГП-Система» щодо отримання зазначеного житла, шляхом укладання додаткової угоди до договору відповідно до чинного законодавства.

На листі від 25.09.2015 № 227/3/2938 міститься штрих-код Міністерства оборони України «до 13634/3 від 05.10.2015».

Крім того, в матеріалах справи наявний лист «До: Доповідь №227/3/2938 від 25.09.2015», на якому проставлено штрих-код «До №13634/3 від 06.10.2015». Зазначений лист підписаний Міністром оборони України, генерал-полковником Полтораком С.Т. та містить формулювання: «Відповідно до вимог чинного законодавства». Вказаний лист отриманий Департаментом капітального будівництва Міністерства оборони України за вхідним №2759 (14р.) від 07.10.2015, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

На наступний день після отримання листа «До: Доповідь №227/3/2938 від 25.09.2015», на якому проставлено штрих-код «До №13634/3 від 06.10.2015», заступник директора Департаменту капітального будівництва - начальник фінансово-економічного відділу Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України звернувся з листом від 08.10.2015 №227/3/3070 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, в якому зазначив про надіслання рішення Міністра оборони України від 06.10.2015 до №13634/з стосовно отримання житла у м. Одеса від ТОВ «УВГП-Система» в рахунок виконання договору №227/УПБ-70Д шляхом укладання додаткової угоди до зазначеного договору.

Листом від 13.10.2015 №521 начальник Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненко А.Г. звернувся до т.в.о. директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України, в якому зазначив, що на виконання рішення Міністра оборони України №13634/з від 06.10.2015 направляється для реєстрації в Департаменті капітального будівництва Міністерства оборони України додаткова угода в трьох екземплярах (один екземпляр для Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України) до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 «Про будівництво житла в порядку пайової часті для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей».

Лист від 13.10.2015 №521 зареєстрований у Департаменті капітального будівництва Міністерства оборони України за №3622 від 16.10.2015, про що свідчить відповідний штамп.

16.10.2015 укладена спірна додаткова угода №3/70 СП до договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004 між ТОВ «УВГП-Система» в особі директора Бондаренка В.М., який діяв на підставі статуту, як пайовиком, та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в особі начальника Мироненка А.Г., який діяв на підставі положення як замовником.

У додатковій угоді №3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 сторони погодили, серед іншого, таке:

- у зв`язку зі зміною проектної організації та генерального підрядника, для оптимізації проекту, сторони дійшли згоди внести зміни у пункт 2.1 договору №227/УПБ-70Д «Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» від 25.11.2004 та викласти абзац перший пункту 2.1 у редакції: «Предметом цього договору є фінансування та будівництво пайовиком в повному обсязі, згідно одержаної у вставленому порядку проектно-кошторисної документації на будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами - надалі об`єкт, орієнтовною загальною площею 85 000 кв.м на земельній ділянці загальною площею орієнтовно 2,5 га, в АДРЕСА_1) (пункт 1);

- у зв`язку з необхідністю більш тривалого терміну на виготовлення містобудівної документації, сторони дійшли згоди абзац другий пункту 2.1 договору викласти у редакції: «перша черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями - строк введення до експлуатації - перший квартал 2018 р.; друга черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями - строк введення до експлуатації - третій квартал 2018 р.; третя черга - група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями - строк введення до експлуатації - перший квартал 2019 р.» (пункт 2);

- абзац перший пункту 2.2 договору викладено у наступній редакції: «Кошторисна вартість будівництва об`єкту визначається пайовиком у відповідних кошторисах, та не впливає на зобов`язання сторін, передбачені у пункті 3.4 цього договору» (пункт 3);

- у зв`язку з суттєвими змінами в економіці держави та на ринку нерухомості, беручи до уваги незалежну оцінку земельної ділянки та нерухомого майна військового містечка №186, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Гагаріна, 19-21, сторони домовились викласти пункт 3.4 договору у редакції:

«Розподіл об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином:

«Замовнику» - 7735,00 (сім тисяч сімсот тридцять п`ять) кв.м об`єкту;

«Пайовику» - решта площі об`єкту, а також кінцеву будівельну продукцію, визначену проектно-кошторисною документацією, а саме, будинок (секції), 100% вбудовано-прибудованих приміщень, підземні паркінги, інженерні мережі та споруди, незалежно від ТЕП об`єкту.

Зміни до цього договору, зокрема, зміна проектної документації, зміна загальної площі об`єкту не впливають на розподіл об`єкту між сторонами» (пункт 4);

- абзац третій пункту 3.4.1 договору виключено (пункт 5);

- на дату укладання цієї додаткової угоди пайовик належним чином виконав частину зобов`язання, передбаченого пунктом 3.4 цього договору, а саме, шляхом передачі 2616,4 кв.м пайовик має право надавати замовнику квартири в інших новозбудованих житлових будинках в м. Одеса, які погоджені сторонами, в обсязі залишку частки замовника (загальною площею 5118,6 кв.м), з урахуванням загальної площі, визначеної пунктом 3.4 договору, в строк до кінця 2017 року» (пункт 8).

27.04.2016 Одеською міською радою прийнято рішення №745-VII, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:44:001:0057), площею 2,9225 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21, для розміщення та постійної діяльності підрозділів Збройних Сил України.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.12.2016, індексний номер витягу 75570115, 09.09.2016 за Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України здійснено державну реєстрацію права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

19.05.2016 між КП «Будова» (підрядником), ТОВ «УВПГ-Система» (замовником) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (стороною 1) укладено договір підряду №1905/16, за умовами якого підрядник зобов`язується на свій ризик власними силами та засобами виконати роботи за договором та передати їх замовнику за актом приймання виконаних підрядних робіт, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи за договором та оплатити їх (пункт 2.1 статті 1 договору); акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт підписується між підрядником і замовником, та погоджується стороною 1, після підписання між підрядником та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси акту приймання-передачі будівельних матеріалів (пункт 6.1 статті 6 договору). Згідно з статтею 1 цього договору роботами за договором є роботи з розбирання (демонтажу) будівель і споруд, які знаходяться на об`єкті (будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 19-21, в/м №186); будівельні матеріали - всі будівельні матеріали, отримані підрядником за результатами виконання робіт з розбирання (демонтажу) будівель та споруд на об`єкті.

17.02.2017 між ТОВ «УВГП-Система» в особі директора Дімарського Д.Л., який діяв на підставі статуту як пайовиком та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в особі начальника Мироненка А.Г., який діяв на підставі положення як замовником укладено додаткову угоду №303/36/2 до договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004, якою скасовано перелік квартир для Міністерства оборони України, що додавався до додаткової угоди №3/70 СП від 16.10.2015; затверджено перелік квартир для Міністерства оборони України згідно з додатком №1.

10.04.2017 між ТОВ «УВГП-Система» в особі директора Дімарського Д.Л., який діяв на підставі статуту, як пайовиком, та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в особі начальника Мироненка А.Г., який діяв на підставі положення, як замовником, та КП «Будова» в особі директора Глушанкова О.Я., який діяв на підставі статуту, як генпідрядником, укладено додаткову угоду №303/36/4 до договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004, в якій зазначено, що відповідно до пункту 4.2 підпункту «в» договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 пайовиком був укладений договір генерального підряду на капітальне будівництво №01/Г від 25.05.2016 на виконання будівельних робіт з генпідрядником - КП «Будова»; в рамках пунктів 8.1 та 8.5 договору сторони дійшли згоди про те, що пайовик передає генпідряднику, а генпідрядник приймає функції, права та обов`язки, визначені підпунктами «а», «в», «ж» пункту 4 договору; таким чином, фінансування за визначеними пунктами з моменту підписання цієї додаткової угоди буде здійснюватися генпідрядником. Також, серед іншого, цією додатковою угодою змінено строки введення в експлуатацію черг будівництва.

11.08.2017 між ТОВ «УВГП-Система» в особі директора Дімарського Д.Л., який діяв на підставі статуту, як пайовиком, та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в особі начальника Мироненка А.Г., який діяв на підставі положення, як замовником, укладено додаткову угоду №303/36/5 до договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004, якою скасовано перелік квартир для Міністерства оборони України, що додавався до додаткової угоди №303/36/2 від 17.02.2017; затверджено перелік квартир для Міністерства оборони України згідно з додатком №1.

Відповідно до актів списання будівлі (споруди) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, затверджених Міністерством оборони України, з метою запланованого нового будівництва на території військового містечка №186, згідно з рішенням заступника Міністра оборони України від 07.08.2017 №7835/з/1 та окремого доручення заступника начальника Головного КЕУ ЗС України від 27.10.2017 №303/22/1/1583 про будівництво нових об`єктів на території військового містечка № НОМЕР_1 , будівлю штабу за генеральним планом №5 списано і розібрано у зв`язку з її плановим знесенням для звільнення території містечка під майданчик планової забудови, було списано будівлі №4, 6, 38, 44, 47, 3, 5, 35 військового містечка АДРЕСА_1.

За дорученням заступника Міністра оборони України Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України у жовтні - листопаді 2016 року було проведено перевірку законності та ефективності володіння і використання військового та державного нерухомого майна і земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 (м. Одеса, пр. Гагаріна, 19-21), за результатами якої остання листом №306/2/3116 від 26.04.2017, що був отриманий Міністерством оборони України 03.05.2017, повідомила про те, що укладеною між ТОВ «УВГП-Система» та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України додатковою угодою №3/70СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 збільшено орієнтовну загальну площу будівництва з 35000 кв.м до 85000 кв.м, при цьому замість належних до передачі замовнику 20% від загальної площі побудованого житла (на час підписання основного договору близько 17000 кв.м) встановлено фіксовану частку - 7735 кв.м, що становить 9%, а також безпідставно виключено з основного договору абзац 3 пункту 3.4.1, згідно з яким у будь-якому випадку відсоткове співвідношення часток не підлягає зміні.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом у справі, прокурор, зокрема, зазначав про оскаржувана додаткова угода була укладена між Південним управлінням капітального будівництва та ТОВ „УВГС-Система" без погодження з Міністерством оборони України, в порушення вимог наказу Міністра оборони України від 21.10.2005 №641.

Досліджуючи наявність повноважень начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненка А.Г., який підписав спірну додаткову угоду №3/70СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, судами встановлено таке.

Наказом державного секретаря Міністерства оборони України від 16.06.2003 №21 затверджено Положення про Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (пункт 1); уповноважено Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України здійснювати функції замовника капітального будівництва у Збройних Силах України, зокрема, в Одеській області (пункт 2).

Відповідно до пункту 1 Положення про Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Управління) є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України. Управління підпорядковане начальнику управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України. Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення.

У своїй діяльності управління керується Конституцією України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Державного комітету України з будівництва та архітектури, наказами і директивами Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, наказами і розпорядженнями Державного секретаря Міністерства оборони України, начальника управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, а також цим Положенням (пункт 4 Положення).

Управління є самостійним господарюючим суб`єктом, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки (пункт 5 Положення).

Згідно з пунктом 7 Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками; вишукує та залучає кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному чинним законодавством України та цим Положенням порядку та укладає договори (контракти), які узгоджуються в управлінні капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

Рішенням Міністра оборони України від 09.11.2004 «Про надання права замовникам капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України у місті Одесі» Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України надано право на проектування та забудову військового містечка №186 за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 19-21.

21.10.2005 Міністром оборони України видано наказ №641 «Про посилення контролю за здійсненням функцій замовника будівництва», відповідно до пункту 1 якого керівникам організацій, що належать до сфери управління Міністерства оборони України і які наділені правами здійснювати функції замовника будівництва, іншим посадовим (службовим) особам, яким відповідні права надані на підставі довіреностей Міністерства оборони України наказано:

- істотні умови (у тому числі предмет, строки, ціну тощо) правочинів (договорів, контрактів, умов) пайової участі в будівництві, інвестування будівництва житла, підряду на капітальне будівництво, купівлі-продажу квартир і їх міни, уступки майнових прав на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, та інші види договорів, предметом яких є будівництво (придбання) житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які укладені ними станом на 21 жовтня 2005 року, змінювати виключно за попереднім погодженням з Міністром оборони України;

- проекти відповідних правочинів (у тому числі додаткових договорів, контрактів, угод) подавати на погодження через заступників Міністра оборони України (відповідно до функціонального розподілу обов`язків).

28.04.2009 Міністром оборони України видано наказ №202 «Про виконання функцій замовника будівництва», відповідно до якого на Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України покладено виконання функцій замовника, зокрема, по об`єкту, розташованому за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 19-21.

З огляду на вимоги наказу Міністра оборони України №641 від 21.10.2005 укладення оспорюваної додаткової угоди №3/70СП від 16.10.2015 потребувало погодження Міністра оборони України, оскільки нею змінено таку істотну умову договору як предмет, визначений у пункті 2.1 договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 (збільшено орієнтовну загальну площу об`єкта будівництва та продовжено строки введення в експлуатацію черг будівництва), а також змінено пропорції розподілу об`єкту між сторонами.

Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, виконуючи функції замовника, зобов`язане у випадках, визначених наказом від 21.10.2005 №641 «Про посилення контролю за здійсненням функцій замовника будівництва», погоджувати проекти відповідних додаткових угод про зміну істотних умов правочинів (договорів, контрактів, умов) пайової участі в будівництві з Міністром оборони України.

Досліджуючи обставини справи суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується і Верховних Суд, не встановив доказів, що укладення спірної додаткової угоди було погоджено Міністром оборони України.

Надані суду документи листування сторін жодним чином не підтверджують того, що Міністр оборони України погодив збільшення орієнтовної загальної площі об`єкта до 85 000 кв.м, продовження строків введення в експлуатацію черг будівництва, виключення з договору умови про відсоткове співвідношення часток сторін від фактичної (остаточної) загальної площі житла об`єкта з встановленням фіксованого розміру частки держави без урахування зміни проектної документації та загальної площі об`єкта.

Виходячи з власної оцінки зібраних у справі доказів, апеляційний суд встановив, що з листа т.в.о. директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оброни України від 25.09.2015 № 227/3/2938, складеного після опрацювання пункту 3 пропозицій акту службового розслідування, затвердженого Міністром оборони України 10.11.2014, вбачається, що Міністр оборони України був проінформований про те, що загальна сума експертної оцінки склала 53411050,00 грн, завдяки чому частка Міністерства оборони України складає 7735,13 кв.м, що більше ніж 700 кв.м від загальної площі квартир (близько 11 квартир) за діючими умовами договору. Про збільшення орієнтовної загальної площі об`єкта до 85000 кв.м, продовження строків введення в експлуатацію черг будівництва, виключення з договору умови про відсоткове співвідношення часток сторін від фактичної (остаточної) загальної площі житла об`єкта з встановленням фіксованого розміру частки держави без урахування зміни проектної документації та загальної площі об`єкта у цьому листі не йдеться.

Лист Міністра оборони України, генерал-полковника С.Т. Полторака «До: Доповідь №227/3/2938 від 25.09.2015», на якому проставлено штрих-код «До №13634/3 від 06.10.2015» (а.с. 224, т.1), містить формулювання: «Відповідно до вимог чинного законодавства», що не свідчить про надання згоди на зміну умов договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, які були в подальшому викладені у додатковій угоді №3/70СП від 16.10.2015.

Не містить такого погодження і лист заступника директора Департаменту капітального будівництва - начальника фінансово-економічного відділу Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України від 08.10.2015 №227/3/3070 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, в якому зазначено про надіслання рішення Міністра оборони України від 06.10.2015 до №13634/з стосовно отримання житла у м. Одеса від ТОВ «УВГП-Система» в рахунок виконання договору від 25.11.2005 №227/УПБ-70Д шляхом укладання додаткової угоди до зазначеного договору.

Листом від 13.10.2015 №521 начальник Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернувся до т.в.о. директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України, в якому зазначив, що на виконання рішення Міністра оборони України №13634/з від 06.10.2015 направляється для реєстрації в Департаменті капітального будівництва Міністерства оборони України додаткова угода в трьох екземплярах (один екземпляр для Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України) до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 «Про будівництво житла в порядку пайової часті для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей».

Лист від 13.10.2015 №521 зареєстрований у Департаменті капітального будівництва Міністерства оборони України за №3622 від 16.10.2015, про що свідчить відповідний штамп, але з матеріалів справи не вбачається, яка саме додаткова угода направлялась для реєстрації та чи надано було її згодом на погодження Міністру оборони України через його заступника, як того вимагає наказ Міністра оборони України від 21.10.2005 №641 «Про посилення контролю за здійсненням функцій замовника будівництва».

Враховуючи викладене вище, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що листування, яке відбувалось між особами, підпорядкованими Міністерству оборони України, не підтверджує погодження Міністром оборони України укладення спірної додаткової угоди.

Згідно з частиною першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (чинної на час виникнення спірних відносин) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

У зв`язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №916/3351/20.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

При оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/13731/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 924/491/17.

Відповідно до договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004, начальник Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненко А.Г. діяв на підставі Положення, згідно з пунктом 7 якого Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України відповідно до покладених на нього завдань за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками; вишукує та залучає кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному чинним законодавством України та цим Положенням порядку та укладає договори (контракти), які узгоджуються в управлінні капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

ТОВ «УВГП-Система» було відомо, що договір №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004 погоджено т.в.о. директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, командувачем військ Південного Оперативного командування, подано на затвердження першим заступником Міністра оборони України та затверджено Міністром оборони України.

Тому ТОВ «УВГП-Система», укладаючи додаткову угоду №3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, проявивши розумну обачність та добросовісність, не могло не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненка А.Г. та необхідність погодження з Міністром оборони України не тільки договору, а й додаткової угоди про внесення змін до нього, якою, серед іншого, внесено зміни до істотних умов договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004.

В матеріалах справи міститься лист начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України О.А. Галушка від 09.12.2016 №303/8/32/1369 (а.с. 185, т. 2) до ТОВ «УВГП-Система», в якому зазначено, що Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України розглянуто доручення Міністра оборони України від 11.11.2016 №15480 щодо вирішення питання відселення осіб, що підлягають відселенню за умовами договору від 25.11.2004 №227/УПБ-70Д «Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» (додаткові угоди від 02.12.2005 №1/70СП, від 25.12.2008 №2/70СП та від 16.10.2015 №3/70СП), який укладено між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «УВГП-Система» та вказано, що Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в КЕВ м. Одеса сформовані списки осіб, проживаючих в будівлях та спорудах військового містечка № НОМЕР_1 , розташованого в м. Одесі по вул. Гагаріна, 19-21. У вказаному листі було висловлено прохання щодо надання для військовослужбовців житла в рахунок виконання додаткової угоди від 16.10.2015 №3/70СП.

Як правильно зазначив апеляційний суд, вказаний лист не свідчить про вчинення дій щодо прийняття до виконання та подальше схвалення додаткової угоди від 16.10.2015 №3/70СП, оскільки:

- в матеріалах справи відсутнє доручення Міністра оборони України від 11.11.2016 №15480, на яке міститься посилання у цьому листі, що унеможливлює встановлення змісту наданого Міністром оборони України доручення;

- у листі мова йде про відселення осіб, які проживають у будівлях та спорудах військового містечка № НОМЕР_1 , розташованого в м.Одесі по вул. Гагаріна, 19-21, з плями забудови, тоді як обов`язок замовника здійснити відселення жильців міститься безпосередньо в договорі №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, а питання, пов`язані зі збільшенням загальної площі об`єкта будівництва та розподілу часток сторін, передбачені в додатковій угоді №3/70 СП від 16.10.2015, не вирішувалися;

- у листі від 07.08.2018 №303/8/30/958 (а.с. 28-29, т. 2) начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України О.Галушко, який також звертався з листом від 09.12.2016 №303/8/32/1369 щодо відселення, зазначив, що Південним управлінням капітального будівництва проект оспорюваної додаткової угоди на погодження Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України не надавався, відповідно до листа Південного УКБ МОУ від 13.10.2015 №521 вже укладена між сторонами додаткова угода була направлена до ДКБ МОУ для реєстрації, а зазначена додаткова угода була укладена без погодження з Міністерством оборони України.

Таким чином, з огляду на укладення начальником Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненком А.Г. додаткової угоди №3/70СП від 16.10.2015 за відсутності погодження Міністра оборони України, а також враховуючи відсутність доказів вчинення Міністром оборони України будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ним спірного правочину, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №3/70СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 на підставі частини другої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України (чинної на час виникнення спірних відносин) у зв`язку з відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності (з порушенням господарської компетенції), а наявні фактичні обставини справи виключають застосування до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 92, статті 241 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, зокрема частини 3 цієї норми, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження (постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17).

У законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час укладення спірної додаткової угоди) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (з подальшими змінами), визначено, що Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили. Міноборони здійснює відповідно до законодавства правовий і соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей; організовує відповідно до законодавства забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Таким чином, Конституцією України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішою функцією держави, яка покладається на Збройні Сили України. Водночас, держава в особі Міністерства оборони України забезпечує соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей, у тому числі шляхом забезпечення житлом.

Відповідно до висновків апеляційного суду метою укладення додаткової угоди №3/70СП від 16.10.2015 є зменшення частки держави в загальній площі житла об`єкта з 17000 кв.м (які мало б отримати оборонне відомство відповідно до умов договору №227/УПБ-70Д після збільшення площі об`єкту до 85000 кв.м) до 7735 кв.м (що є фіксованою площею, визначеною у новій редакції пункту 3.4 договору №227/УПБ-70Д після укладення спірної додаткової угоди), що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачі, змінюючи умови договору №227/УПБ-70Д шляхом внесення оспорюваною додатковою угодою змін до нього, усвідомлювали протиправність додаткової угоди від 16.10.2015 №3/70СП і суперечність її мети інтересам держави і суспільства, однак не відмовилися від наміру її укладення, а, отже, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Збільшивши оспорюваною додатковою угодою №3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 орієнтовну загальну площу будівництва з 35000 кв.м до 85000 кв.м та, при цьому, виключивши з договору умову про відсоткове співвідношення часток сторін (20% та 80%) від фактичної (остаточної) загальної площі житла об`єкта з встановленням фіксованого розміру частки замовника, сторони обмежили можливості держави в особі Міністерства оборони України забезпечити соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей, шляхом отримання ними житла загальною площею 9265 кв.м (різниця між 17000 кв.м, які мало б отримати оборонне відомство відповідно до умов договору №227/УПБ-70Д після збільшення площі об`єкту до 85000 кв.м та 7735 кв.м, що є фіксованою площею, визначеною у новій редакції пункту 3.4 договору №227/УПБ-70Д після укладення спірної додаткової угоди), що є протиправними наслідками укладення спірної додаткової угоди.

Укладення додаткової угоди №3/70 СП від 16.10.2015 призвело до зменшення частки, що отримає держава за наслідком реалізації договору №227/УПБ-70Д у відсотковому значенні від загальної площі житла об`єкта, що свідчить про ігнорування закріплених Конституцією України гарантій забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, а тому суперечить інтересам держави і суспільства.

Такі висновки підтверджуються матеріалами справи, сторонами у справі не доведено протилежного, а тому Верховний Суд не вбачає жодних вагомих підстав вважати інакше.

За наслідками касаційного перегляду справи не знайшли свого підтвердження доводи скаржників про неправильне застосування апеляційним судом ч. 3 ст. 92, ст. 241, ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України.

За твердженням скаржників апеляційним судом не було враховано висновки у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/14840/18, від 15.06.2021 у справі №22/2495/20, від 21.12.2021 у справі №910/10699/21, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 16.01.2018 у справі №910/23149/16. Верховний Суд, проаналізувавши вказані постанови, висновки в яких, на думку скаржників, не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення, встановив, що застосування апеляційним судом норм права в оскаржуваній постанові не суперечить висновкам суду касаційної інстанції.

Зі змісту касаційних скарг вбачається, що скаржники вдаються до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі та обставин укладення додаткової угоди №3/70 СП від 16.10.2015, листування між учасниками правовідносин і встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність факту належного погодження Міністерством оборони України укладання спірної додаткової угоди, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.

Матеріалами справи та оскаржуваним рішенням підтверджується детальне дослідження апеляційним судом наданих сторонами доказів щодо укладення додаткової угоди №3/70 СП від 16.10.2015.

У справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", ЄСПЛ зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного суду, підстав для задоволення касаційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" та Колективного підприємства «Будова» залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 916/1674/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Губенко

О. Кібенко