Постанова

від 22.12.2022 по справі 903/643/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/643/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного підприємства «МВМ Шляхбуд» (далі - ПП «МВМ Шляхбуд», позивач) - не з`явився,

відповідача - Луцької міської ради (далі - Рада, відповідач, скаржник) - Іщик В.А. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 (головуючий - суддя Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В., Філіпова Т.Л.)

у справі №903/643/21

за позовом ПП «МВМ Шляхбуд»

до Ради

про стягнення 1 397 560,10 грн заборгованості по розрахунках.

Вступ

Причиною звернення до касаційного суду є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПП «МВМ Шляхбуд» звернулося з позовом до суду про стягнення суми заборгованості згідно з умовами договору про закупівлю.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем, як правонаступником Заборольської сільської ради, умов договору про закупівлю робіт від 05.10.2020 №10 в частині повного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, стягнуто з Ради суму основного боргу у розмірі 1 394 170,00 грн, а також 20 912,55 грн витрат зі сплати судового збору та 5 478,20 грн витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ПП «МВМ Шляхбуд» 23,21 грн витрат на проведення судової експертизи.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 23.06.2022 у справі №903/643/21 заяву ПП «МВМ Шляхбуд» про ухвалення рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Присуджено до стягнення 9975,74 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 23.06.2022 у справі №903/643/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ПП «МВМ Шляхбуд» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Ради 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі №903/643/21, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 23.06.2022 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Так, на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Рада із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 12.01.2022 у справі №918/548/21. При цьому скаржник посилається на норми частин другої-шостої статті 126 ГПК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ПП «МВМ Шляхбуд» 29.09.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду направило відзив на касаційну скаргу, який підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП) 29.09.2022. Підпис КУЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 29.09.2022. У поданому відзиві ПП «МВМ Шляхбуд» просить закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6.1. ПП «МВМ Шляхбуд» подало заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн. До заяви долучено договір № 26/07-1 про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням від 26.07.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.06.2022 № 15/06-1, рахунок на оплату послуг від 15.06.2022 № 15/06-1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, витяг з ЄДРПОУ.

6.2. Рада 21.06.2022 подала клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки останні є неспівмірними із складністю справи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а також ціною позову.

6.3. Між Адвокатським бюро "Прищепа і Партнери" (адвокатське об`єднання) та ПП "МВМ Шляхбуд" (клієнт) 26.07.2021 укладено договір про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням №26/07-1 (далі - Договір).

6.3.1. Згідно з пунктом 1.1. Договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати юридичну допомогу клієнту, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

6.3.2. Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість послуг, що надається адвокатським об`єднанням визначається фіксованою сумою та становить 150000,00 грн, з яких: 100 000,00 грн, за надання професійної правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді у Господарському суді Волинської області справи за позовом клієнта до Луцької міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 1 397 560,10 грн, за договором про закупівлю робіт від 05.10.2020 № 10, укладеного між ПП «МВМ Шляхбуд» та Заборольською сільською радою; 50000,00 грн за надання професійної правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді у Господарському суді Волинської області справи за позовом клієнта до Луцької міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 469 300,40 грн, за договором про закупівлю робіт від 26.11.2020 № 16, укладеного між ПП «МВМ Шляхбуд» та Заборольською сільською радою, які клієнт сплачує адвокатському об`єднанню протягом 30 днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг та виставлення відповідного рахунку. Послуги адвокатського об`єднання клієнт оплачує в гривнях шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання, що фіксується в підписаних актах про надання юридичної допомоги та рахунку-фактурі, без ПДВ.

6.4. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 15.06.2022, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 100 000,00 грн, за юридичні послуги відповідно до Договору за розгляд справи №903/643/21 в Господарському суді Волинської області.

6.5. Адвокатським об`єднанням "Прищепа і Партнери" 15.06.2022 виставлено ПП "МВМ Шляхбуд" рахунок на оплату послуг №15/06-1 на суму 100 000,00 грн.

6.6. Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з такого:

- витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- враховано особливу відсутність складності даної справи, кількість і тривалість засідань у справі, в яких брала участь представник позивача (5 судових засідання) та часткове задоволення позовних вимог;

- взято до уваги, що паралельно в провадженні Господарського суду Волинської області знаходилася справа № 903/682/21 за позовом ПП «МВМ Шляхбуд» до Ради про стягнення 469 300,40 грн, де представництво інтересів позивача також здійснював адвокат Адвокатського об`єднанням "Прищепа і Партнери", та яка за своєю суттю є ідентичною за змістом, вимогами, обґрунтуванням, викладом обставин позову у справі, що розглядається (№903/643/21). Відтак, суд дійшов висновку, що здійснюючи підготовку обох позовних заяв адвокат Адвокатського об`єднанням "Прищепа і Партнери" використала менше часу та зусиль, ніж це було б використано при підготовці різних (неоднотипних) позовів.

6.7. Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- рішення в частині розподілу судових витрат ухвалено місцевим господарським судом без урахування принципів пропорційності та співмірності заявлених витрат на правничу допомогу із розглядом господарської справи. Судом першої інстанції не обґрунтовано чому саме у 10 разів необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу;

- відповідно до матеріалів справи прослідковується невизнання відповідачем позовних вимог протягом усього провадження в суді першої інстанції, що вимагало активної участі представників позивача в доведенні обставин, які б підтверджували неналежне виконання зобов`язання відповідачем;

- висновки місцевого суду щодо ідентичності спорів у справі, що розглядається, та у справі №903/682/21 є необґрунтованими. Радою до матеріалів справи №903/643/21 не додано доказів, які б свідчили про ідентичність процесуальних документів у даній справі зі справою №903/682/21, а, відтак, колегія суддів не вправі перевірити такі обставини, оскільки матеріали справи не містять таких доказів.

- взято до уваги як суму задоволених позовних вимог, так і договірну суму гонорару Адвокатського об`єднання.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Порядок розгляду клопотань

7.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №903/643/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №903/643/21, зокрема: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2022 касаційне провадження за касаційною скаргою Ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі №903/643/21 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1964/21.

7.4. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №903/643/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Булгакова І.В., Колос І.Б.

7.5. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2022 касаційне провадження за касаційною скаргою Ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі №903/643/21 поновлено, справу призначено до судового розгляду.

7.6. ПП «МВМ Шляхбуд» 21.12.2022 подало на електронну адресу Касаційного господарського суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача, яке підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 21.12.2022.

7.7. Протокольною ухвалою від 22.12.2022 суд прийняв вказане клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності представника позивача.

7.8. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.10. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

8.1. З огляду на зазначене у пункті 4.1 даної постанови Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі №903/643/21, якою скасовано додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 23.06.2022, та присуджено до стягнення з Ради 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

8.3. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

8.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.5. Стосовно визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.5.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.5.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.5.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.6. Так, як вбачається зі змісту постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (на яку вказує скаржник), Велика Палата Верховного Суду, зокрема відзначила, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- «Гонорар успіху» є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і «гонорар успіху» за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

8.7. Як вбачається зі змісту постанов Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20 та від 12.01.2022 у справі №918/548/21 (на які посилається скаржник), предметом розгляду яких були заяви про розподіл судових витрат у суді касаційної інстанції, Суд відзначив, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

8.8. Отже, проаналізувавши постанови Верховного Суду у справах №904/4507/18, №912/1025/20, №918/548/21, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що такі судові рішення ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, статей 126, 129 ГПК України), що має місце і в цій справі.

8.9. Застосування даних норм є універсальним у правовідносинах при розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи.

8.10. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

8.11. Верховний Суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

8.12. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

8.13. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

8.14. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

8.15. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.16. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

8.17. Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

8.18. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.19. Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.20. Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.21. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.22. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.23. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.24. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

8.25. Частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.26. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

8.27. Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

8.27.1. У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

8.27.2. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.28. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

8.29. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

8.30. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

8.31. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

8.32. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

8.33. Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

8.34. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

8.35. Верховний Суд висновує, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

8.36. Отже, правові висновки Верховного Суду, наведені скаржником, зокрема, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору», у контексті застосування статтей 126, 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 та частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України, є подібними висновками і релевантними до спірних правовідносин.

8.37. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

8.38. Поряд з цим колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, де відзначено:

«Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

8.39. Так, господарський суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів, а також клопотання Ради про зменшення розміру витрат на правову допомогу, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України та частиною четвертою статті 126 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн та про часткове покладення таких витрат на позивача.

8.40. У свою чергу, скасовуючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції вказав на необґрунтованість таких висновків, оскільки, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, наявність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення 50 000 грн.

8.40.1. Посилаючись на необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не навела обґрунтування, міркування та аргументування свого рішення у частині правомірності, на її думку, стягнення витрат саме у розмірі 50 000, 00 грн, ураховуючи критерії як за статтею 126 ГПК України, так і за статтею 129 ГПК України, та клопотання відповідача про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу. Зазначене свідчить про порушення норм процесуального права, а саме статтей 126, 129, 236 ГПК України.

8.40.2. Щодо висновків про необґрунтованість ідентичності спорів у справі, що розглядається, та у справі №903/682/21, оскільки матеріали справи не містять процесуальних документів зі справи №903/682/21, з яких можна було б встановити предмет, підстави позову, учасників справи тощо, Верховний Суд відзначає, що відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» в Україні діє , доступ до якого є відкритим. Тому за обставин, вказаних відповідачем, такі посилання не є припущенням.

8.41. З огляду на встановлені обставини та зміст додаткового рішення суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема як клопотанню відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, так і поклавши частину таких витрат на позивача, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, кількості та тривалості судових засідань, участі представника позивача в судових засіданнях, типовості позову тощо, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшов, заснованого на правильному застосуванні статтей 126, 129 ГПК України, висновку про часткове задоволення заяви ПП «МВМ Шляхбуд» про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Таке рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

8.42. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, надаючи оцінку обставинам та правовим підставам необхідності стягнення витрат на професійну правничу допомогу, допустив порушення норм процесуального права, зокрема статей 126, 129, 236 ГПК України. Відтак висновки щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції не є такими, які узгоджуються з нормами процесуального права, а саме статтями 74, 86, 126, 129 ГПК України, а тому згідно із статтею 312 ГПК України оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

8.43. Натомість додаткове рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам чинного процесуального законодавства та постановлене з дотриманням вимог статей 74, 86, 126, 129, 236 ГПК України.

8.44. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги, з урахуванням наведеного у розділі 8 цієї постанови, знайшли своє підтвердження. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підтвердилась.

8.45. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Станом на дату ухвалення рішення судом касаційної інстанції відповідної заяви від Ради не надходило, тому Касаційний господарський суд не здійснює повороту виконання постанови суду апеляційної інстанції. Відтак, Рада не позбавлена права на звернення із заявою про поворот виконання рішення суду в порядку приписів статті 333 ГПК України до суду, який розглядав цю справу як суд першої інстанції.

8.46. Водночас суд касаційної інстанції не приймає доводи, наведені у відзиві ПП «МВМ Шляхбуд» на касаційну скаргу, з огляду на викладене у цій постанові, та відсутні підстави для закриття касаційного провадження у справі з огляду на міркування, викладені у ній.

8.47. Учасникам справи надано відповідь на всі вагомі та ключові доводи.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

9.1. Відповідно до частини четвертої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

9.2. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

9.3. З урахуванням викладеного постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

10. Судові витрати

10.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької міської ради - задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі №903/643/21 скасувати, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 23.06.2022 у справі №903/643/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос