Постанова

від 15.12.2022 по справі 947/27211/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2950/22

Справа № 947/27211/20

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді Гірняк Л.А.,

Суддів Сегеди С.М., Комлевої О.С.

За участі секретаря- Дерезюк В.В.

переглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці на рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиц про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

встановила:

ПРОЦЕДУРА:

Короткий зміст заявлених вимог:

24 вересня 20220 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення безпідставно набутих грошових коштів (а.с.1-6).

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилається на те, що 01 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М. відкрито спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Керівником Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва-Богородиці, здійснено звернення до приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М., на що отримано відповідь: що здійснення нотаріальних дій стосовно спадкового майна неможливо до закінчення розгляду цивільної справи №520/12887/18, щодо оскарження заповіту.

04 липня 2019 року між позивачем та відповідачем, у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: частку 6,33/20 від частки 7/10 домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти, 26 листопада 2018 року 20000,00 грн. у якості завдатку, що підтверджується попереднім договором купівлі-продажу, 01 серпня 2019 року 180000,00 грн. за продаж частки нерухомого майна, що підтверджується договором купівлі-продажу, що загалом становить 200000,00 гривень.

Однак, відповідачу після смерті ОСОБА_2 , смерть котрого встановлена рішенням Київського районного судуд м. одеси від 12 лютого 2018 рокку-15 березня 2018 року не отримано свідоцтво про отримання спадщини.

Тому вона звернулась до Київського районного суду м. одеси та рішенням цього суду 03.09.2019 року у справі № 520/19653/19 позовні вимоги задоволено. Договори купівлі-продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 визнано дійсними.

Проте, постановою Одеського апеляційного суду від 10.09.20 року апеляційну скаргу Релігійної Організації Православної Парафвії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ м. Одесі, апеляційну скаргу ОСОБА_3 ,апеляційну скаргу адвоката Орз Валентина Павловича,діючого від імені ОСОБА_4 ,апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задоволено.

Рішення Київського районного суду м. одеси від 03 вересня 2019 року- скасовано з ухваленням нового судового рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Релігійної Організації Православної Парафвії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ м. Одесі, ОСОБА_6 ,3-я особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_3 , про визнання договорів дійсними,визнання пава власності- відмовлено.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання спірне нерухоме майно не перейшло в її власність, а отриманні грошові кошти не повернув, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Одночасно просила суд стягнути з відповідача - 4342,00 грн. інфляційні витрати;

- 7702,58 грн. - 3% річних передбачені ст.625 ЦК України.

Короткий зміст рішення першої інстанції:

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 16 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Судом стягнуто з Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 212044,58 грн. з яких:

- 200000,00 грн. - основна заборгованість;

- 4342,00 грн. інфляційні витрати;

- 7702,58 грн. - 3% річних.

та судові витрати 2120,50 грн. (а.с.109-112).

Стягуючи з відповідача на користь позивача 200000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем набуті кошти за рахунок позивача без достатньої правової підстави, оскільки угладений договір купівлі- продажу 6,33/20від частки7/10домоволодіння розташованогоза адресою: АДРЕСА_1 від 04 липня 2019 рокув простій письмовій формі не породжує ні прав ні обов`язків.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 4342,00 грн. та 3% річних в розмірі 7702,58 грн. районний суд виходив з вимог ст.625 ЦК України.

Короткий зміст апеляційної скарги:

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Релігійна Організація УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволені позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с.116-119).

Аргументи (доводи) апеляційної скарги

Апелянт зазначає, що удом першої інстанції безпідставно застосував положення ст.1212 ЦК України, зокрема:

- підставою отримання коштів був договір купівлі-продажу, що і є підставою отримання грошей, а тому ці правовідносини не регулюються ст.1212 ЦК України;

- суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі, чим порушив правила підсудності;

Аргументи (доводи) сторін:

07 квітня 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко А.А. на адресу Одеського апеляційного суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що спірні правовідносини виникають з приводу нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений та не визнано судом дійсним. Відповідач відмовився від оформлення передачі нерухомого майна у порядку, передбаченому законом, а потім і від отриманих за нього грошей.

Відповідач отримав грошові кошти у якості готівки, за відсутності правових підстав набуття полягає в тому, що договірних відносин між сторонами відсутні, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна не відповідає вимогам закону є нікчемним, а тому гроші підлягають поверненню.

На підставіст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від 02.03.2022р. та 16.03.2022р., у зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно доУказу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р.,керуючись статтею 26ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішення Ради суддів України №9від24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого:

Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та з відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони сповіщені належним чином, при цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Відповідно до ч. 5ст.268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини та оцінка апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12 лютого 2018 року (справа №520/5991/17) ОСОБА_2 визнано померлим з ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального Сегеченко І.М. відкрито спадкову справу до майна померлого ОСОБА_2 .

З метою отримання спадщини керівником Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці, здійснено звернення до приватного нотаріуса Одеського нотаріального Сегеченко І.М., на що отримано відповідь про неможливість здійснення нотаріальних дій стосовно спадкового майна до закінчення розгляду цивільної справи №520/12887/18 щодо оскарження заповіту.

04 липня 2019 року між ОСОБА_1 та керівником Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: частку 6,33/20 від частки 7/10 домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

26 листопада 2018 року ОСОБА_1 передано відповідачу 20000,00 грн. у якості завдатку, що підтверджується попереднім договором купівлі-продажу (а.с.7б), а 04 липня 2019 року передано що 180000,00 грн. за продаж частки не рухомого майна, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с.8).

Загальна сума отримана Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці від ОСОБА_1 становить 200000,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2019 року у справі №520/19653/19 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів дійсними та визнання права власності - задоволено. Договори купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 визнано дійсними (а.с.44-52).

Постановою Одеськогоапеляційного судувід 10вересня 2020року рішенняКиївського районногосуду м.Одесивід 03вересня 2019року усправі №520/19653/19скасованоз ухваленням нового судового рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Релігійної Організації Православної Парафвії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ м. Одесі, ОСОБА_6 ,3-я особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_3 , про визнання договорів дійсними,визнання пава власності- відмовлено.

Отримані гроші позивачу в розмірі 200000,00 грн. не повернуто.

Чинним законодавством України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Цивільний кодекс Українипередбачає, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом, за домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, а саме:

- договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей657,715,719,729,732,745,1304 Цивільного кодексу України;

Оскільки, сторонами не було виконано вимог цивільного законодавства щодо оформлення вищевказаного договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, останній має ознаки нікчемності.

Нікчемними, зокрема, є правочини:

а) укладені з недодержанням обов`язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань (ст. 547);

б) укладені з недодержанням обов`язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст.219);

в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221);

г) укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226);

д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224); ж) які порушують публічний порядок (ст. 228).

Стаття 236 ЦК Українивизначає момент недійсності правочину, а саме:

1. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

2. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04 липня 2019 року укладений між Позивачем та Відповідачем укладено без додержання вимог про нотаріальне посвідчення такий правочин є нікчемним, а отже мають застосовуватися наслідки визнання договору нікчемним.

Позивач зверталася до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів, проте відповідач не повернув безпідставно набуті грошові кошти, саме це і стало підставою для звернення до суду.

У правовій позиції ВСУ у справі № 6-3090цс15 вказано, що згідно з частинами першою та другоюстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізуглави 83 ЦК України, можна зробити висновок про існування в Україні інституту кондикційних зобов`язань як одного із виду позадоговірних зобов`язань. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

В контексті даної справи набуття майна відповідачем за рахунок позивачки полягає в тому, що відповідач отримав грошові кошти у якості готівки; а відсутність правових підстав такого набуття полягає в тому, що будь-які договірні відносини між відповідачем та позивачкою відсутні, а укладений договір купівлі-продажу у простій письковій формі не породжує ні прав ні обовязків для сторін,оскільки він не відповідає вимогам закону, є нікчемним, а тому грошові кошти підлягають поверненню.

Конструкціястатті 1212 ЦК, як і загалом нормглави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

За змістом частини першоїстатті 1212 ЦК Українибезпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частин першої та другої статті509 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставістатті 1212 ЦК Українитільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті177, частини першої статті202, частин першої та другої статті205, частини першої статті207, частини першої статті1212 ЦК Українидає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (касаційне провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (касаційне провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (касаційне провадження № 61-1133св18).

У частині четвертійстатті 263 ЦПК Українивизначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленогостаттею 1212 ЦК Україниу разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбаченістаттею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до ч.1ст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.2ст.509 ЦК Українизобов`язання виникають з підстав, установлених уст.11 цього кодексу. Відповідно до ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом ст.524,533-535і625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника щодо такої сплати.

Позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення безпідставного збагачення, а саме грошових коштів, що також не суперечитьст.1212 ЦК України, а розмір грошових коштів (безпосередньо сума) є повністю обґрунтованими та підтверджуються відповідними доказами.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що застосування положень ст.1212 ЦК України є можливим у випадках, коли договір є нікчемним, оскільки нікчемний правочин є таким, що не породжує жодних юридичних наслідків для сторін з моменту його вчинення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково відкрив провадження у даній справі, чим порушив правила підсудності не приймається до уваги, оскільки однієї із позовних вимог ОСОБА_1 було визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Місцезнаходження майна розташоване в АДРЕСА_1 , тобто за підсудністю до Київського районного суду м.Одеси.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом апеляційної інстанції порушено інші норми процесуального права, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано Релігійної Організацією УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04 липня 2019 року укладений між сторонами спору є нікчемним, а нікчемність правочину не передбачає визнання його недійсним у судовому порядку, суд першої інстанції дійшов обгрунтовного висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції в частині його перегляду апеляційним судом є законним та обґрунтованим.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Рішення суду в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 4342,00 грн. та 3% річних в розмірі 7702,58 грн відповідачем- Релігійною Організацією УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині законність та обгрунтованість судового рішення не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргуРелігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва Богородиці залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда

О.С. Комлева