Постанова

від 14.11.2024 по справі 947/27211/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7285/24

Справа № 947/27211/20

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/27211/20

Номер провадження: 22-ц/813/7285/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- заявник - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко ДмитроМиколайович,

- боржник Релігійна організація УПЦ релігійна громада Різдва-Богородиці,

- стягувач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданнямприватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіКолечка ДмитраМиколайовича прозвернення стягненняна нерухомемайно боржника,яке незареєстровано вустановленому закономпорядку, за апеляційною скаргою приватноговиконавця виконавчогоокругу Одеськоїобласті КолечкаДмитра Миколайовича,на ухвалуКиївського районногосуду м.Одеси, постановлену у складі судді Куриленко О.М.17вересня 2024року, про відмову в задоволенні подання приватного виконавця,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст вимог подання

У серпні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко ДмитроМиколайович (далі Приватний виконавець) звернувся до суд з вищезазначеним поданням, в якому просить вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника - Релігійної організації УПЦ релігійна громада Різдва-Богородиці (ЄДРПОУ 20579098), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на - 7/10 житлового будинку, загальною площею 88,9 м. кв., житловою площею - 41.1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , та було успадковане Релігійною організацією УПЦ релігійна громада Різдва-Богородиці згідно заповіту, посвідченого 22 листопада 2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяною Миколаївною за реєстровим номером № 4026.

Приватний виконавець обґрунтовує вимоги подання тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №71115833 із виконання виконавчого листа №947/27211/20, виданого Київським районним судом м. Одеси 20.02.2023 року про стягнення з Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва - Богородиці (ЄДРПОУ 20579098) на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 212 044,58 грн. та судових витрат у сумі 2 120,50 грн..

22.02.2023 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №71115833 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка була надіслані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцію з повідомленням про вручення.Поштовими повідомленнями №6800403218780 та №6800403218772 підтверджується, що боржник 28.02.2023 року та 19.03.2023 року отримав постанову про відкриття провадження, тобто обізнаний про розпочате відносно нього примусове виконання рішення.

У день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття провадження була винесена постанови про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва-Богородиці.

У ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було встановлено, що, згідно із відповідями з банків, грошові кошти на рахунках боржника відсутні. У відповідності із інформацією, наданою МВС України, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

За даними ДРРП на НМ та РПВ на НМ, ДРІ, ЄРЗВОНМ щодо суб`єкта у власності боржника перебуває будівля храму, загальною площею - 415 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, площею - 0,6175 га, на якій відповідний храм розташований.

Сума боргу за виконавчим документом (214 165,08 грн.) набагато менша, ніж дійсна вартість будівлі, площею - 415 кв. м., та земельної ділянки, площею - 0,6175 кв. м., розташованих у Київській області. Стягнення на вказане нерухоме майно приватним виконавцем не зверталось із метою дотримання вимог п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Із заяви стягувача від 30.07.2024 року приватному виконавцю стало відомо, що Релігійна громада Різдва-Богородиці прийняла спадщину від померлого ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого 22 листопада 2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяною Миколаївною за реєстровим номером №4026. До складу спадщини увійшло 7/10 житлового будинку, загальною площею - 88,9 кв. м., житловою площею - 41,1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Вказана спадкова справа №14/2018 була заведена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М..

Зазначені обставини встановлені Постановою Одеського апеляційного суду від 13.06.2024 року (провадження №22-ц/813/144/24, справа №520/12887/18) та у силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Приватний виконавець стверджує, що хоча із постанови Одеського апеляційного суду від 13.06.2024 (провадження №22-ц/813/144/24, справа №520/12887/18) вбачається, що Релігійна громада Різдва - Богородиці звернулась із заявою про отримання спадщини після померлого ОСОБА_2 , але за даними ДРРП на НМ та РПВ на НМ, ДРІ, ЄРЗВОНМ свідоцтво про право на спадщину на 7/10 житлового будинку, загальною площею - 88,9 кв. м., житловою площею - 41,1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 не видавалось.

Враховуючи зазначене, приватний виконавець змушений звернутися до суду із поданням у порядку ст. 440 ЦПК України (Т. 2, а. с. 1 4).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2024 відмовлено у задоволенні вищевказаного подання приватного виконавця.

Ухвала суду мотивована тим, що із заявами про прийняття спадщини, яка складається з - 7/10 частин житлового будинку, загальною площею 88,9 кв. м., житловою площею - 41.1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , звернулися також і інші спадкоємці. Таким чином, не вбачається, що боржник Релігійна громада Різдва-Богородиціна час звернення приватного виконавця з вищевказаним поданням до суду фактично має право успадкувати саме -7/10 частин житлового будинку, загальною площею 88,9 кв. м., житловою площею - 41.1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (Т. 2, а. с. 151 154).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. в апеляційній скарзі просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким подання задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що помилковими є висновки суду що заявником не наведено обставин, які б беззаперечно свідчили про володіння боржником частиною житлового будинку. Неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати виконанню рішення суду, яке набрало законної сили. Релігійна громада Різдва - Богородиці у встановленому законом порядку подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого 22 листопада 2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяною Миколаївною за реєстровим номером №4026. До складу садщини увійшли 7/10 частин житлового будинку, загальною площею 88,9 кв. м., житловою площею - 41.1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Однак боржник не звертається за оформленням свідоцтва про право на спадщину та не вчиняє дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо факту не прийняття боржником спадщини та безпідставно відмовив у задоволенні подання виконавцю (Т. 2, а. с. 156 158).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року (Т. 2, а. с. 166 166 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.10.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 172).

13.11.2024 року від адвоката Зауліної О.Г., діючої від імені приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, надійшли письмові пояснення, в яких представник приватного виконавця просить надати згоду на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - Релігійної організації УПЦ релігійна громада Різдва-Богородиці (ЄДРПОУ 20579098), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на - 133/600 частин житлового будинку, загальною площею 88,9 м. кв., житловою площею - 41.1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні адвокат Зауліна О.Г., діюча від імені приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, з врахуванням вимог, викладених у додаткових письмових пояснень.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача,вислухавши пояснення учасниківсправи,які прийнялиучасть усудовому засіданні,обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга приватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіКолечко Д.М.не підлягаєзадоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича перебуває виконавче провадження №71115833 із виконання виконавчого листа №947/27211/20, виданого Київським районним судом м. Одеси 20.02.2023 року про стягнення з Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва-Богородиці (ЄДРПОУ 20579098) на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі - 212044,58 грн. та судових витрат у сумі - 2120,50 грн..

22.02.2023 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №71115833 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка була надіслані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцію з повідомленням про вручення та отримана ними.

22.02.2023 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва-Богородиці.

У ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було встановлено, що, згідно із відповідями з банків, грошові кошти на рахунках боржника відсутні. Відповідно до інформації, наданою МВС України, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

За даними ДРРП на НМ та РПВ на НМ, ДРІ, ЄРЗВОНМ щодо суб`єкта у власності боржника перебуває будівля храму, загальною площею - 415 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, площею - 0,6175 га, на якій відповідний храм розташований.

Сума боргу за виконавчим документом (214 165,08 грн.) вочевидь не відповідає дійсній вартості будівлі - 415 кв. м. та земельної ділянки - 0,6175 га, розташованих у Київській області. Стягнення на них приватним виконавцем не зверталось.

З матеріалівспадкової справи №14/2018, заведеної приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер

спадкодавець ОСОБА_2 .

Згідно із заповіту, посвідченого 22 листопада 2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяною Миколаївною за реєстровим номером №4026, ОСОБА_2 заповів 7/10 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 в рівних частках кожному: - 19/20 (дев`ятнадцять двадцятих) частин вищезгаданої частинидомоволодіння, у рівних частках кожному:УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ХРАМ РІЗДВА БОГОРОДИЦІ;УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПАРАФІЯЛЬНОЇ РАДИ ВСІХСВЯТСЬКОГО ХРАМУ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - 1/20 (одну двадцяту) частину вищезгаданої частини домоволодіння - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказані особи звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Матеріали спадкової справи не містять Свідоцтв про право на спадщину, виданих будь-кому із вищевказаних спадкоємців чи Постанови про відмову у видачі таких свідоцтв.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М..

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другоїстатті 129 Конституції Українипередбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною третьою, четвертоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятоїстатті 440 ЦПК Українипитання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»

у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»та частиною десятоюстатті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК України та

статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду:від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18),

від 23 січня 2019 року у справу № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18).

Судом встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича перебуває виконавче провадження №71115833 із виконання виконавчого листа №947/27211/20, виданого Київським районним судом м. Одеси 20.02.2023 року про стягнення з Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва-Богородиці (ЄДРПОУ 20579098) на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 212 044,58 грн. та судових витрат у сумі 2 120,50 грн..

22.02.2023 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника Релігійної Організації УПЦ Релігійна громада Різдва-Богородиці.

У ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було встановлено, що, згідно із відповідями з банків, грошові кошти на рахунках боржника відсутні. Відповідно до інформації, наданою МВС України, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

За даними ДРРП на НМ та РПВ на НМ, ДРІ, ЄРЗВОНМ щодо суб`єкта у власності боржника перебуває будівля храму, загальною площею - 415 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, площею - 0,6175 га., на якій відповідний храм розташований.

Сума боргу за виконавчим документом (214 165,08 грн.) вочевидь не відповідає дійсній вартості будівлі - 415 кв. м. та земельної ділянки - 0,6175 га, розташованих у Київській області. Стягнення на них приватним виконавцем не зверталось.

Релігійна громада Різдва-Богородиці звернулась із заявою про отримання спадщини померлого ОСОБА_2 , але свідоцтво про право на спадщину на - 7/10 житлового будинку, загальною площею - 88,9 кв. м., житловою площею - 41,1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 не видавалось.

Таким чином, боржник зобов`язаний задовольнити вимоги стягувача в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Однак колегія суддів вважає, що вказані обставини є недостатніми для задоволення вимог подання приватного виконавця, з огляду на наступне.

Якщо з поданих виконавцем доказів неможливо безумовно/безспірно дійти висновку, що право власності на нерухоме майно, назване виконавцем, фактично належить боржнику, і не надано доказів на спростування тієї обставини, що спірненерухоме майно може належати іншій фізичній особі, то відсутні підстави для задоволення подання виконавця про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у зв`язку з недоведеністю обставин, на які посилався державний виконавець (пункти 9.5, 9.6, 9.7 постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 у справі № 5023/197/12, пункти 66-70 постанови Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 921/575/21).

Отже обставини належності нерухомого майна, право власності, на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, боржнику мають бути доведеними в установленому порядку.Наявність інших власників спірного майна та/або встановлення порушення прав третіх осібунеможливлює задоволення звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки така заява розглядається на стадії виконання судового рішення, суд не розглядає позов та не вирішує спору про право.

Верховний Суд зазначає, що звернення стягнення на майно без перевірки обставин належності іншим особам неможливе, оскільки згідно із частиною першою

статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , згідно із заповіту, посвідченого 22 листопада 2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяною Миколаївною за реєстровим номером №4026, ОСОБА_2 заповів 7/10 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному: - 19/20 (дев`ятнадцять двадцятих) частин вищезгаданої частинидомоволодіння, у рівних частках кожному:УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ХРАМ РІЗДВА БОГОРОДИЦІ;УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПАРАФІЯЛЬНОЇ РАДИ ВСІХСВЯТСЬКОГО ХРАМУ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - 1/20 (одну двадцяту) частину вищезгаданої частини домоволодіння - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулись особи, які зазначені в заповіті.

Таким чином доводи заявника, що боржник Релігійна громада Різдва-Богородиціна час звернення приватного виконавця з вказаним поданням до суду фактично успадкував саме7/10 частин житлового будинку, загальною площею 88,9 кв. м., житловою площею 41,1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , спростовується матеріалами спадкової справи.

Оскільки частка 7/10 частин спадкового майна, що належала ОСОБА_2 , була розподілена між спадкоємцями за заповітом, тому відсутні підстави вважати, що Релігійній громаді Різдва-Богородиці належить право власності в порядку спадкування на 7/10 частину житлового будинку, загальною площею 88,9 кв. м., житловою площею 41,1 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

Колегія суддівне приймаєдо увагипосилання вписьмових поясненняхадвоката ЗауліноїО.Г.про вирішенняпитання щодозвернення стягненняна нерухомемайно боржника-Релігійної організаціїУПЦ релігійнагромада РіздваБогородиці (ЄДРПОУ20579098),яке незареєстровано вустановленому закономпорядку,а самена -133/600спірного житловогобудинку, виходячи з положень ст. 367 ЦПК України, оскільки вказані обставини виходять за межі вимог подання, зводяться по суті до зміни підстав та предмету вимог заявлених у поданні приватного виконавця.

У частині першій статті 13ЦПКУкраїни встановлено, щосудрозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, вмежахзаявлених неювимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуванихсудому передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Таким чином, співвласниками майна, на яке приватний виконавець просить звернути стягнення, крім спадкоємця - Релігійної організації УПЦ релігійна громада Різдва-Богородиці, є і інші спадкоємці - Українська православна церква Одеської єпархії парафіяльної ради Всіхсвятського храму, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Про врахування прав інших власників/співвласників майна, на яке приватний виконавець просить звернути стягнення, зазначено і в подібній справі№2-591/11,

в якій08 червня 2022 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову і зробила певні правові висновки, релевантні до правовідносин у цій справі.

Крім того схожі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі №357/10181/16-ц.

Колегія суддів звертає увагу, що з поданнямпро визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особамивідповідно до статті 443 ЦПК України, приватний виконавець не звертався.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що звернення приватного виконавця із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку згідно зі статтею 440 ЦПК України є передчасним.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали суду першої інстанції та зводяться до переоцінки обставин по справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області КолечкаДмитра Миколайовича є недоведеними, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області КолечкаДмитра Миколайовича відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області КолечкаДмитра Миколайовича залишити без задоволення.

УхвалуКиївського районногосуду м.Одеси від17вересня 2024року про відмову в задоволенні подання приватного виконавця - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О.М.Таварткіладзе