Рішення

від 13.12.2022 по справі 757/15496/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15496/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 757/15496/16-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

представник позивача ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого під час перебування у сімейних відносинах, тобто про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 11 червня 1995 року по 01 квітня 2008 року позивач проживала з відповідачем однією сім`єю, зареєстрованою по релігійним канонам згідно із нормами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України. Під час перебування у сімейних відносинах у позивача та відповідача народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час проживання однією сім`єю сторонами придбано нерухоме майно у спільну власність. Після розірвання сімейних відносин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились про добровільний розподіл майна, проте відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, згоди щодо добровільного поділу майна сторони після розірвання шлюбних відносин не дійшли. Тому, позивач звернулася до суду з вказаним позовом, відповідно до якого просила поділити спільне майно:

-квартиру двокімнатну, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

-автомобіль - SsangYong Rexton 2007, НОМЕР_1 ;

-частку установчого капіталу ТОВ «Медиадент» (наразі зареєстроване як ТОВ «Навчальний центр «Медіадент-Україна» ЄДРПОУ 32492744), що належала ОСОБА_1 у розмірі 70%;

-земельну ділянку в АДРЕСА_2 ;

-будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку площею 0,015 га., з цільовим призначенням «для садівництва», кадастровий № 3220886000:03:002:0285, що знаходиться за адресою АДРЕСА_10;

-грошові вклади.

Так, позивач просила стягнути у якості відшкодування 50% вартості зазначеного майна, яке, на її думку, є спільною сумісною власністю і загальний розмір якого становить 10 000 000 грн., а отже загальна вартість відшкодування становить 5 000 000 грн. та судові витрати у розмірі 6 890, 00 грн.

Ухвалою суду від 22 квітня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд по справі на 24 травня 2016 року (т. 1 а.с. 19).

Так, під час судового розгляду справи за клопотаннями сторін, судом неодноразово витребовувались документи, інформацію та відомості, необхідні для правильного прийняття рішення у справі, зокрема щодо документів, які підтверджують вчинення нотаріальних дій щодо купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, 18.10.2016 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судового рішення у справі № 754/17380/15-ц, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с.58-61)

Разом з тим, під час судового засідання 30.06.2017 року представником відповідача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Апеляційного суду міста Києва від 21.02.2017 року у справі № 754/17380/15-ц, згідно з резолютивною частиною якого вбачається, що рішення Деснянського районного суду м. Києва - змінено та виключено з мотивувальної частини рішення словосполучення «у період з 11.06.1995 по 01.04.2008 ОСОБА_1 проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю, зареєстрованою по релігійним канонам, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України», а також виключено з мотивувальної частини рішення словосполучення «спільного життя», яке судом задоволено та долучено вказані письмові докази до матеріалів справи. (т. 1 а.с. 142-143).

Так, у зв`язку з систематичним та неодноразовим не виконання ухвал про витребування письмових доказів, що мають значення для вирішення справи по суті, судом за клопотанням представника позивача постановлено ухвалу про тимчасове вилучення у: садівничому товаристві «ЛЮТІЖСЬКЕ» інформацію про земельну ділянку площею 0,051 га з цільовим призначенням для садівництва, яка зареєстрована за кадастровим номером № 3220886000:03:002:0285 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , її власника; Київському обласному державному нотаріальному архіві Головного управління юстиції у Київській області документи щодо купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (будинок та земельна ділянка) від 11.08.2006 року, реєстровий номер № 1195, договір посвідчувала приватний нотаріус Тарасова Людмила Георгіївна, адреса: АДРЕСА_5 ; приватного нотаріуса в Київській області Тарасової Людмили Георгіївна: документи щодо купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (будинок та земельна ділянка) від 11.08.2006 року, реєстровий номер № 1195. (т. 1 а.с. 168)

30 листопада 2018 року судом закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 лютого 2021 року (т. 1 а.с. 244).

01.08.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення комплексної судово-оціночної експертизи з поставленням запитань на її дослідження щодо оцінки майна, зазначеного в позовних вимогах (т. 2 а.с. 5).

Ухвалою суду від 22.10.2019 року призначено у справі судову експертизу оцінки майна та майнових прав та зупинено провадження у справі (т. 2 а.с. 21).

За результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи складено висновок експертів від 20.07.2021 року (т. 2 а.с. 53-85), згідно з яким:

1.Ринкова вартість земельної ділянки площею 0, 051 га з цільовим визначенням для садівництва, яка зареєстрована за кадастровим номером 32208860000:03:002:0285 та знаходиться за адресою АДРЕСА_6, станом на дату оцінки 15.07.2021 складає 152 060 грн.;

2.Ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , без врахування земельної складової складає 3 976 275 грн.;

3.Ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,1002 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 складає 387 819 грн.;

4.Ринкова вартість квартири АДРЕСА_7 становить 1 826 329 грн.;

5.Ринкова вартість земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 становить 2 197 428 грн.

Ухвалою суду від 2 серпня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 4 жовтня 2021 року (т. 2 а.с. 86).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги за позовом, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Однак, позивач в позовній заяві зазначила, що вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю зареєстрованої по релігійним канонам у період з 11 червня 1995 року по 01 квітня 2008 року.

Проте, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану .

Так, відповідно до довідки Мусульманської релігійної громади від 15.02.2016 року, що міститься у матеріалах справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили НІКАХ 11 червня 1995 року (т. 1 а.с. 13-14)

Разом з тим, згідно частини 3 статті 21 Сімейного кодексу України релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

У цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави згідно ч. 3 ст. 35 Конституції України.

Отже, суд доходить висновку, що релігійний обряд не тягне за собою правових наслідків і є лише приватною справою чоловіка та жінки.

Разом з тим, згідно статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Посилання позивача щодо встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 4 березня 2016 року справі № 754/17380/15-ц, суд до уваги не бере, оскільки рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року змінено вказане рішення першої інстанції та виключено з мотивувальної частини рішення словосполучення «…у період з 11.06.1995 по 01.04.2008 ОСОБА_1 проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю, зареєстрованою по релігійним канонам, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України», а також виключено з мотивувальної частини рішення словосполучення «спільного життя».

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування положень ст. 74 СК України, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК (2947-14), що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Так, судом встановлено, що з 28 жовтня 1994 року по 18 жовтня 2007 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із громадянкою ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про шлюб та свідоцтво про розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 49-60).

Крім того, з 12 квітня 2009 року ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 згідно зі свідоцтвом про шлюб (т. 1 а.с. 51).

Доказів щодо визнання вказаних шлюбів у судовому порядку недійсними, неукладеними чи фіктивними, суду не надано.

Не надано і доказів фактичного спільного проживання сторін як подружжя (рішення суду) та такі вимоги позивачем у позові не заявлялись.

Крім того, майно, яке просить розподілити позивач, придбане відповідачем у період перебування його в зареєстрованому шлюбі.

Будь-яких інших доказів щодо спільного проживання відповідача з позивачем у період не перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2007 року по 11 квітня 2009 року (грошових коштів та вкладів, як про це зазначено позивачем у позиві) суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже судом не встановлено обставин, на які посилається позивач для задоволення позову. Вимоги щодо поділу майна є не обґрунтованими, отже не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем не відшкодовується.

Керуючись ст. 21, 60, 61, 70, 74 СК України, ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И РІ Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків

НОМЕР_3 Суддя