Постанова

від 26.12.2022 по справі 906/208/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 грудня 2022 року Справа № 906/208/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022

(ухвалене о 16:08 год. у м. Житомирі, повний текст складено 14.09.2022)

у справі № 906/208/22 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київіндастріалбуд"

до Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро"

про стягнення 68 666 грн 67 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київіндастріалбуд" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" 68 666 грн 67 коп. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач, всупереч вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних по факту оплати товару 09.04.2019 та 11.04.2019, у зв`язку з чим позбавив позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту і використання права на зменшення податкових зобов`язань на суму 68 666 грн 67 коп.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 у справі №906/208/22 задоволено позов. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київіндастріалбуд" 68 666 грн 67 коп. збитків та 2 481 грн судового збору.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені вимоги Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позивача був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 68 666 грн 67 коп. Суд вказав, що позивачем доведено усі елементи складу господарського правопорушення.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 22, 509, 525, 526, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 14, 187, 198, 201 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 у справі №906/208/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує таке.

Позивачем не надано до суду першої інстанції будь-яких доказів вжиття ним заходів до подання скарги на відповідача, як продавця товару, який порушив свій обов`язок щодо реєстрації податкової накладної за господарською операцію між сторонами по Договору поставки №08/04/19 від 08.04.2019.

Враховуючи особливості податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, у спорі між сторонами необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача через доведення факту порушення ним правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. Цей факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути заява із скаргою на відповідача, подана позивачем з податковою декларацією до контролюючого органу, акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.

Судом першої інстанції не було враховано наведеного вище, так само, як і не враховано того, що відповідачем спростовано твердження позивача, щодо неналежного виконання обов`язку щодо складення податкових накладних та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, до суду першої інстанції були надані скріншоти, які підтверджують відправку відповідачем 30.04.2019 на реєстрацію до ГУ ДПС у Житомирській області Коростенського управління податкових накладних № 30 від 09.04.2019, № № 31, 32, 33 від 11.04.2019.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що фактично спірні права та обов`язки щодо реєстрації виникли у Відповідача з податкових правовідносин та не регулюються в силу статті 1 Цивільного кодексу України та статті 3 Господарського кодексу України цивільним та господарським законодавством.

Крім того, відсутня протиправна поведінка відповідача пов`язана з невиконанням та неналежним виконанням саме господарських зобов`язань. При цьому судом першої інстанції не було враховано, що пред`явлена до відшкодування сума не підпадає під визначення збитків, наведеного у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки ця сума не е втратами, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, або втратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин, під час розгляду справи у суді першої інстанції, було не доведено наявності всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Також судом не було встановлено, що позивачем з вини відповідача безповоротно втрачено можливість за правилами ПК України віднести суму податкового кредиту в розмірі 68 666 грн 67 коп. у свої майбутні звітні податкові періоди.

Враховуючи викладене, скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 у справі 906/208/22 підлягає скасуванню.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 08.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київіндастріалбуд" (покупець/позивач) та Дочірнім підприємством "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" (постачальник/відповідач) укладено Договір поставки №08/04/19 (далі Договір; а. с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність на умовах поставки, а покупець приймати та оплачувати інертні матеріали.

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість визначаються сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Розрахунки за кожну окремо погоджену сторонами партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника здійснюються в безготівковому порядку на умовах попередньої оплати, на підставі виставлених рахунків (п. 3.1 Договору).

Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору, поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями автомобільним транспортом по реквізитам покупця.

Право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару (п. 5.3 Договору).

По закінченню відповідного місяця поставки товару, постачальник направляє покупцю не пізніше 3-го числа наступного місяця два примірники підписаного оригіналу акту звірки на товар, який було відвантажено за минулий місяць (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 8.1 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2019, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення - він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах.

Додатками №1 від 08.04.2019 та №2 від 12.04.2019 до Договору поставки №08/04/19 від 08.04.2019 є специфікації №1 та №2, в яких сторони погодили, зокрема, найменування, кількість, ціну товару, умови оплати (а. с. 7 на звороті, 8).

Вказаний договір поставки та специфікації до нього підписані представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками підприємств.

На підтвердження виконання позивачем умов договору поставки щодо попередньої оплати товару на загальну суму 1 857 444 грн 66 коп., в т. ч. ПДВ 310 336 грн 60 коп., позивачем останнім надано платіжні доручення: №691 від 09.04.2019; №698 від 11.04.2019; №700 від 11.04.2019; №701 від 11.04.2019; №723 від 19.04.2019; №734 від 24.04.2019; №735 від 24.04.2019; №746 від 26.04.2019; №767 від 03.05.2019; №818 від 24.05.2019; №836 від 29.05.2019; №847 від 31.05.2019; №852 від 04.06.2019; №967 від 18.07.2019; №990 від 25.07.2019; №1065 від 22.08.2019; №1115 від 10.09.2019; №1138 від 18.09.2019; №1172 від 01.10.2019; №1278; №1322 від 04.11.2019; №1359 від 19.11.2019 (а. с. 42-52).

На підтвердження поставки товару відповідачем, згідно умов договору, позивач надав видаткові накладні на загальну суму 1 848 499 грн 18 коп., в т.ч. ПДВ 308 083 грн 21 коп.: №7 від 16.04.2019; №8 від 20.04.2019 на суму; №9 від 25.04.2019; №10 від 26.04.2019; №13 від 15.05.2019; №14 від 22.05.2019; №15 від 23.05.2019; №16 від 27.05.2019; №19 від 31.05.2019; №21 від 11.06.2019; №22 від 25.06.2019; №23 від 27.06.2019; №27 від 02.07.2019; №28 від 05.07.2019; №29 від 09.07.2019; №31 від 12.07.2019; №32 від 22.07.2019; №36 від 27.07.2019; №42 від 03.08.2019; №45 від 17.08.2019; №47 від 20.08.2019; №50 від 22.08.2019; №52 від 28.08.2019; №58 від 04.09.2019; №61 від 09.09.2019; №62 від 13.09.2019; №65 від 20.09.2019 (а. с. 13-26).

При цьому у матеріалах справи містяться зареєстровані відповідачем податкові накладні на загальну суму 1 445 444 грн 66 коп., в т.ч. ПДВ 240 907 грн 45 коп.: №40 від 16.04.2019; №41 від 19.04.2019; №42 від 20.04.2019; №43 від 24.04.2019; №44 від 24.04.2019; №45 від 25.04.2019; №46 від 26.04.2019; №49 від 15.05.2019; №53 від 22.05.2019; №54 від 23.05.2019; №55 від 27.05.2019; №63 від 31.05.2019; №71 від 11.06.2019; №78 від 25.06.2019; №80 від 27.06.2019; №87 від 02.07.2019; №88 від 05.07.2019; №89 від 09.07.2019; №9 від 12.07.2019; №98 від 22.07.2019; №100 від 24.04.2019; №102 від 27.07.2019; №109 від 03.08.2019; №116 від 17.08.2019; №118 від 20.08.2019; №123 від 22.08.2019; №126 від 28.08.2019; №133 від 04.09.2019; №1 від 09.09.2019; №145 від 16.09.2019; №152 від 20.09.2019 (а. с. 26 на звороті, 27-41).

Позивач вказує на те, що відповідач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" як попередня оплата (аванс) за договором поставки №08/04/19 від 08.04.2019, згідно платіжних доручень №691 від 09.04.2019 на суму 150 000 грн (в т.ч. ПДВ 25 000 грн), №700 від 11.04.2019 на суму 112 000 грн (в т.ч. ПДВ 18 666 грн 67 коп.), №700 від 11.04.2019 на суму 50 000 грн (в т.ч. ПДВ - 8 333 грн 33 коп.), №701 від 11.04.2019 на суму 100 000 грн (в т.ч. ПДВ 16 666 грн 67 коп.), тобто на загальну суму 68 666 грн 67 коп.

11.10.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 щодо незареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2019 рік (а. с. 12). У вказаній претензії зазначено, що на рахунок відповідача надійшли кошти по договору №08/04/19 від 08.04.2019, згідно платіжних доручень №691 від 09.04.2019 на суму 150 000 грн (в т.ч. ПДВ 25 000 грн), №700 від 11.04.2019 на суму 112 000 грн (в т.ч. ПДВ 18 666 грн 67 коп.), №700 від 11.04.2019 на суму 50 000 грн (в т.ч. ПДВ - 8 333 грн 33 коп.), №701 від 11.04.2019 на суму 100 000 грн (в т.ч. ПДВ 16 666 грн 67 коп.), разом з тим, позивач не отримав право на податковий кредит у сумі 68 666 грн 67 коп., оскільки, всупереч вимогам п. 201.10 Податкового кодексу України, відповідач не склав податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідь на вказану претензію у матеріалах справи відсутня.

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, оскільки вважає, що всупереч вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних по факту оплати товару 09.04.2019 та 11.04.2019, у зв`язку з чим позбавив позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту і використання права на зменшення податкових зобов`язань на суму 68 666 грн 67 коп.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. розділу 2 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557, після накладання кваліфікованого електронного підпису автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням телекомунікаційних мереж до адресата протягом операційного дня.

Відповідно до пунктів 8-11 вказаного Порядку, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом. Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція. Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції). На другу квитанцію накладається печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі. У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час,

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є належним чином складені та зареєстровані податкові накладні.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вище встановлено, що на виконання умов Договору, позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 1 857 444 грн 66 коп., в т.ч. ПДВ - 310 336 грн 60 коп., а відповідач поставив позивачу товар згідно видаткових накладних на загальну суму 1 848 499 грн 18 коп. (в т.ч. ПДВ - 308 083 грн 21 коп.).

При цьому, відповідач у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував податкові накладні на загальну суму 1 445 444 грн 66 коп., в т.ч. ПДВ 240 907 грн 45 коп., тобто не у повному обсязі отриманої оплати.

В матеріалах справи містяться скріншоти, які підтверджують відправку відповідачем 30.04.2019 на реєстрацію до ГУ ДПС у Житомирській області Коростенського управління податкових накладних №30 від 09.04.2019, №№31, 32, 33 від 11.04.2019 (а. с. 68-75).

Зі змісту індивідуальної податкової консультації Головного управління ДПС у Житомирській області від 30.10.2020 вбачається, що згідно з даними інформаційних баз ДПС зазначені платником податку податкові квитанції, які складені ним 09.04.2019, 10.04.2019, 11.04.2019 та надіслані 30.04.2019 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, Державною податковою службою не одержані та відповідно такі податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі якщо платником протягом встановленого строку після відправки податкової накладної не надійшла перша квитанція, яка засвідчує факт і час отримання ДПС податкової накладної, така податкова накладна вважається не одержаною ДПС та такою, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 61-65).

Отже, податкові накладні №30 від 09.04.2019, № № 31, 32, 33 від 11.04.2019 вважаються такими, що не одержані ДПС, у зв`язку з чим відсутні докази виконання відповідачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо складення податкових накладних та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, відповідач не отримавши першу квитанцію, яка засвідчує факт і час отримання ДПС податкової накладної, не вчинив дій щодо повторної відправки ДПС вказаних податкових накладних, з метою їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні №30 від 09.04.2019, №№31, 32, 33 від 11.04.2019 на загальну суму 412 000 грн (у тому числі 68 666 грн 67 коп. ПДВ) вважаються такими, що не одержані ДПС та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК та ст.224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови об`єднаної палати Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Відповідач не виконав вимог ст.201 ПК Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних. У зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 68 666 грн 67 коп.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Щодо посилання скаржника на те, що належними та допустимими доказом в цій справі на підтвердження його протиправних дій є заява із скаргою на відповідача, подана позивачем з податковою декларацією до контролюючого органу, акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, суд вказує таке.

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Тобто, звернення із відповідною скаргою на дії відповідача щодо нездійснення останнім реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є лише правом позивача, реалізація якого є підставою для проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки щодо цього порушення, однак навіть факт проведення останньої не впливає на відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Також, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Відповідно до приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому суд звертає увагу, що за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, позивач звертаючись з позовом має подати докази, які з урахуванням стандарту вірогідності доказів, доведуть наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, в тому числі і протиправну поведінку відповідача.

В цьому випадку протиправна поведінка відповідача підтверджується тією обставиною, що останній не зареєстрував податкові накладні №30 від 09.04.2019, №№31, 32, 33 від 11.04.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим позбавив позивача права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та відповідно позивач поніс збитки.

Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 68 666 грн 67 коп. збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 у справі № 906/208/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а в ухвалі про відкриття апеляційного провадження суд на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України зупинив дію оскаржуваного рішення, то суд дійшов висновку про поновлення дії рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 у справі № 906/208/22.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 у справі № 906/208/22 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2022 у справі № 906/208/22.

3. Справу № 906/208/22 надіслати Господарському суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.