Постанова

від 26.12.2022 по справі 127/6627/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/6627/22

Провадження № 22-ц/801/2212/2022

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 рокуСправа № 127/6627/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Вінницька міська рада Вінницької області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 127/878/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Романюк Л. Ф. у залі суду, повний текст якого складено 01 листопада 2022 року,

встановив:

Короткий зміст вимог

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області померла його мати ОСОБА_2 .

Після смерті матері відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 1,3903 га, кадастровий номер 0510100000:01:123:0011, яка розташована на території Вінницької міської ради Вінницької області, яку спадкодавець успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак за життя не оформила своїх спадкових прав на неї.

Він, як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину, подавши приватному нотаріусу заяву в установлений законом строк. Інші спадкоємці відсутні.

22 лютого 2022 року він звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримав відмову у зв`язку з тим, що вищевказана земельна ділянка не входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті його матері.

Посилаючись на неможливість оформити спадщину, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1,3903 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0510100000:01:123:0011, яка розташована на території Вінницької міської ради Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину за життя, проте не оформила свої спадкові права після смерть матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 за життя не набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:123:0011, площею 1,3903 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території міста Вінниці, а відтак ця земельна ділянка не увійшла до складу спадщини, яка відкрилась після її смерті, та відповідно не могла бути успадкована матір`ю позивача ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до розгляду на 26 грудня 2022 року о 10:30 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції не врахував, що право спадкодавця ОСОБА_3 на земельний пай в землях, які перебували в колективній власності в КСП «Батьківщина» виникло не з часу прийняття рішення селищної ради, відповідно до якого вона була включена до списків як помилково пропущена, а з часу видачі КСП «Батьківщина» державного акта на право колективної власності на землю;

відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Указує, що громадянин, якого помилково не внесено до списку чи виключено з нього додатка до акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання та видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання. У разі недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивача ОСОБА_3 .

З рішення 15 сесії 23 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 17 лютого 2000 року слідує, що ОСОБА_3 була включена до списку громадян, які помилково пропущені при розпаюванні земель колективної власності КСП «Батьківщина».

20 березня 2002 року на ім`я ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серії I-ВН № 044433, відповідно до якого їй належить земельна ділянка площею 1,3903 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0510100000:01:123:0011, яка розташована на території Вінницької міської ради Вінницької області.

З матеріалів спадкової справи № 431/99 слідує, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2

18 січня 2010 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Родіоновій Н. В. заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Родіонової Н. В. від 23 лютого 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,3903 га, кадастровий номер 0510100000:01:123:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території міста Вінниці, з тих підстав, що указана земельна ділянка не входить до складу спадщини.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2004 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому судом при розгляді даної справи застосовуються положення ЦК УРСР (у редакції 1963 року), які були чинні на день смерті спадкодавця.

Положеннями чинного на час відкриття спадщини Цивільного кодексу УРСР було визначено таке.

Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 527 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Стаття 548 ЦК УРСР визначає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень статей 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 5 ЗК України (в редакції 1990 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою та сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 6 ЗК України (в редакції 1990 року) під час обчислення розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частиною другою статті 23 ЗК України (в редакції 1990 року) встановлено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту другого Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 9 ЦК УРСР встановлено, що здатність мати цивільні права і обов`язки (цивільна правоздатність) громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

У роз`ясненнях, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» указано, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексуУкраїни 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі необхідно враховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 05 березня 2021 по справі № 717/641/18.

У разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами про спадкування.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

У разі смерті члена КСП, включеного до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що згідно державного акта на право колективної власності на землю від 25 січня 1996 року КСП «Батьківщина» було передано у колективну власність 1683,1 га землі в межах згідно з планом для товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Стрижавської селищної ради народних депутатів від 25 травня 1995 року № 4 сесії 22 скликання (а. с. 22-25).

Рішенням 15 сесії 23 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 17 лютого 2000 року про розподіл земель резервного фонду ОСОБА_3 включена до списку громадян, які помилково пропущені при розподілі земель колективної власності КСП «Батьківщина».

Указаним рішенням передано в колективну власність КСП 146,0 га земель резервного фонду для забезпечення пропущених членів господарства земельними паями, внесено зміни в технічну документацію з паювання земель КСП в зв`язку з включенням до списків пропущених осіб та вирішено замовити в ДП «Інститут землеустрою» проєктно-технічну документацію щодо виділення земельних паїв у натурі (а. с. 39-40).

Згідно архівної довідки Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області № 247/01-29 від 02 червня 2018 року ОСОБА_3 включена до списку громадян членів КСП «Батьківщина», які пропущені при розподілі земель колективної власності на одержання середніх земельних часток (паїв) під № 43 (а. с. 38).

З матеріалів спадкової справи № 431/99 слідує, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 та у встановленому порядку прийняла спадщину після смерті її матері (а. с. 73-76).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 на день видачі КСП «Батьківщина» державного акта на право колективної власності на землю від 25 січня 1996 року була членом сільськогосподарського підприємства, вона за життя набула право на спірну земельну ділянку, а відтак ця земельна ділянка увійшла до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті та була успадкована матір`ю позивача ОСОБА_2 .

Оформлення документів, що займає певний час, є похідним і другорядним в контексті даних правовідносин та не має вирішального значення при вирішенні даного спору.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до спадкових відносин щодо одержання спадщини після неї належить застосовувати норми ЦК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, а також на права на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є сином ОСОБА_2 та у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері.

Указані обставини підтверджуються відкриттям за заявою ОСОБА_1 спадкової справи № 02-14 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 111).

Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Родіонової Н. В. від 23 лютого 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,3903 га, кадастровий номер 0510100000:01:123:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території міста Вінниці, з тих підстав, що указана земельна ділянка не входить до складу спадщини.

Указані обставини порушують права позивача, оскільки ОСОБА_3 за життя набула права на спірну земельну ділянку, а відтак ця земельна ділянка увійшла до складу спадщини, яка відкрилась після її смерті, та відповідно була успадкована матір`ю позивача ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно д ч.1 статті 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційним судом ухвалено рішення про задоволення позову, то з Вінницької міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1488,60 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,3903 га, кадастровий номер 0510100000:01:123:0011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вінницької міської ради Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 1488,60 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук