Рішення

від 12.12.2022 по справі 461/4778/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/4778/22

Провадження №2/461/1248/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Гель І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» про відшкодування шкоди заподіяної ДТП -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник Лука Т.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт», в якому просить стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду в 156970,85 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що 19.01.2022 за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 14 за участю автомобіля HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобілів CHEVROLET LACETTI, д.н.з. НОМЕР_2 , MERCEDE-BENZ Е320, д.н.з. НОМЕР_3 , AUDI, д.н.з. НОМЕР_4 , мало місце ДТП. Позивач зазначив, що постановою Галицького районного суду м.Львова від 14.02.2022 у справі №461/594/22 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яке мало місце 19.01.2022 за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 14, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Позивач повідомив, що цивільно-правова відповідальність автомобіля HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт». Як вбачається з висновку експерта №17 від 02.06.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки MERCEDE-BENZ Е320, д.н.з. НОМЕР_3 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 136970,85 грн., які позивач просить стягнути на його користь. Окрім того, позивач стверджує, що наслідки події, що мала місце 19.01.2022, тривають до сьогодні, стали для нього психотравмуючими, досі перешкоджають можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, спричинили йому стійкі та непоправні моральні страждання, які він оцінює в розмірі 20000 грн. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.09.2022 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.10.2022 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Перунов В.В. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт», яка відповідно має зобов`язання з відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок ДТП. Представник відповідача стверджує, що позивачем та його представником до матеріалів справи не долучено доказів направлення заяв про відшкодування шкоди, які повинні були скеровуватися страховику, що свідчить про те, що останній фактично не звернувся до ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» з заявою про виплату страхового відшкодування та не надав йому пакет документів, який необхідний для здійснення такого відшкодування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимогу повному обсязі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2022, з врахуванням ухвали суду від 20.10.2022 про виправлення описки, замінено неналежного відповідача ПрАТ «СК «Український Страховий Альянс» на належного - ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт». Прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог. У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_4 про призначення судової авто товарознавчої експертизи - відмовлено.

27.10.2022 представник позивача ОСОБА_4 подав відповідь на відзив, у якому просив позов задоволити та стягнути з відповідачів завдану йому матеріальну та моральну шкоду. Окрім того, ОСОБА_4 подав клопотання про призначення у даній справі судової авто - товарознавчої експертизи.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.11.2022 клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано у ОСОБА_2 та ПрАТ «CK «Український страховий стандарт» належним чином засвідчену копію полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №207181257.

02.12.2022 представник відповідача - ОСОБА_5 через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подав копію полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортного засобу №207181257.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на поштову та електронну адреси сторін.

Відповідач ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання представника позивача про призначення судової авто товарознавчої експертизи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно статті 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров`я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Необхідність призначення судової експертизи в цивільному процесі обумовлена, насамперед, необхідністю з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру, не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення цивільного спору по суті.

Таким чином, згідно аналізу наведених норм, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду відповідний висновок експерта, покликався на нього як на підставу своїх вимог і не навів у клопотанні аргументів, які викликають сумніви у правильності наданого висновку, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової авто товарознавчої експертизи, тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що автомобіль марки MERCEDE-BENZ Е320, д.н.з. НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 /а.с.13/.

19 січня 2022 року о 19 год. 05 хв. на вул. Листопадового Чину,14 у місті Львові ОСОБА_2 керувала автомобілем Honda, д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною та не впоравшись із керуванням не дотрималась безпечного бокового інтервалу здійснила зіткнення з автомобілями Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_2 , та Audi, д.н.з. НОМЕР_6 , в подальшому в`їхала у автомобіль Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_3 , який стояв. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків /а.с.16/.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 14.02.2022 у справі №461/594/22 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. /а.с.16/.

Відповідно до висновку експерта №17 від 02.06.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки MERCEDE-BENZ Е320, д.н.з. НОМЕР_3 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 136970,85 грн./30-38/.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до роз`яснень, викладених в Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 6 зазначено, що «особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п. 2.2. Правил дорожнього руху України)».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 14.02.2022 у справі №461/594/22 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП /а.с.16/.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

За таких обставин, позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та пошкодженням транспортного засобу, та наведені підстави прийняття в якості достовірних даних, викладених у висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 02.06.2022, враховуючи при цьому обставини, встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили. А відповідачами доказів на спростування вказаного висновку експерта до суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У п. 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/207181257 з ПрАТ СК «Український страховий стандарт», на умовах якого був забезпечений транспортний засіб HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач в момент ДТП.

Позивач звертався до ПрАТ СК «Український страховий стандарт» з заявою про виплату страхового відшкодування, проте заходи позасудового врегулювання спору, не дали жодного результату та шкоду ні зі сторони страхової компанії, ні зі сторони ОСОБА_2 відшкодовано не було.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач ПрАТ СК «Український страховий стандарт» повинен виплатити позивачу страхову суму, яка встановлена у полісі, у розмірі 128700 грн., оскільки сума франшизи згідно полісу становить 1300 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування суми страхового відшкодування в розмірі 130000 грн. підлягають частковому задоволенню.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 8270,85 грн. (136970,85 грн.-128700 грн. = 8270,85 грн.).

Окрім майнової шкоди, позивачем до відповідачів заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі по 10000 гривень з кожного, яка проявилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна немайнова шкода, заподіяна громадянинові діяннями іншої особи, відшкодовуються особою, що заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральну шкоду заподіяно не по її вині. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, що причинила шкоду, фізичних або моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків .

Відповідно до ч. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із послідуючими змінами "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Однак, позивачем не наведено аргументів, які б свідчили про нанесені йому моральні чи душевні страждання. Позивачем не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачами, не аргументовано суму морального відшкодування. Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» задоволити частково.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд, виходить з наступного.

Статтею 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено, що вартість витрат за залучення експерта, яку поніс позивач становить 5000 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.2437271495.1 від 28.01.2022 /а.с.72/, а сума сплаченого позивачем судового збору становить 1569,71 гривень (квитанція №31К2-8РК4-ТС8Е-28Т7 від 23.09.2022 /а.с.83/.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Надання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Судом встановлено, що 17.08.2022 між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «АК «Фавор» укладено договір №01/17.08.2022 про надання правової допомоги та представництво інтересів /а.с.74/.

На підтвердження наявності витрат на правову допомогу позивачем долучено договір про надання правової допомоги, однак в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, відтак суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.979, 993, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст.4,12, 76-79, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП - задоволити частково.

Стягнути з ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 128 700 (сто двадцять вісім тисяч сімсот) грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн. 85 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 83 (вісімдесят три) грн. 20 коп.

Стягнути з ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи в розмірі 4099 (чотири тисячі дев`яносто дев`ять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи в розмірі 265 (двісті шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 08.07.2005 Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ПрАТ «CK «Український страховий стандарт», адреса: 04214, м.Київ, вул. Північна, 2-а, ЄДРПОУ 22229921.

Суддя Зубачик Н.Б.