Рішення

від 07.12.2022 по справі 910/4533/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022Справа № 910/4533/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Безрадній А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Дінекс-Агро"

до: 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

2. Офісу Генерального прокурора

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України

про стягнення 6 706 940,14 грн,

Учасник справи:

від позивача: Воронков В.О.,

від відповідача-1: Савулій В.О.,

від відповідача-2: Цимбалістий Т.О.,

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Дінекс-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 6 706 940,14 грн майнової шкоди.

Вказаний позов обґрунтований тим, що діями відповідачів, пов`язаними із протиправною реалізацією належного позивачу майна, йому було завдано майнову шкоду у розмірі 6 706 940,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4533/22, призначено підготовче засідання у справі на 01.08.2022, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державну казначейську службу України.

05.07.2022 від відповідача-2 до суду надійшов письмовий відзив на позов.

18.07.2022 від відповідача-1 до суду надійшов письмовий відзив на позов.

29.07.2022 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представники позивача та відповідача-2 проти задоволення клопотання представника-1 не заперечували.

Суд, розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників сторін, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання задовольнити, відкласти підготовче засідання на 31.08.2022.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.10.2022.

В судовому засіданні 03.10.2022 представниками позивача та відповідачів були надані пояснення по суті заявлених позовних вимог та заперечень.

За результатами судового засідання 03.10.2022 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 16.11.2022.

16.11.2022 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

16.11.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 відкладено судове засідання на 07.12.2022.

В судове засідання 07.12.2022 з`явилися представники позивача та відповідачів. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а її неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаної особи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі, а представники відповідачів проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 між ТОВ "Аліягський елеватор" (зерновий склад) та ФГ "Дінекс-Агро" (поклажодавець) було укладено договір №4 складського зберігання зерна (надалі також - договір №4), відповідно до умов якого поклажодавець зобов`язується передати зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло від поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання, при необхідності довести його до необхідних кондицій умов зберігання, на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. Зерновий склад надає поклажодавцю послуги по доведенню якості зерна до вимог, обумовлених договором, і послуги зі зберігання зерна, та виконує роботи для уникнення псування і втрати якості. Такі послуги та роботи можуть надаватися (виконуватися) як за згодою поклажодавця, так і без його згоди (у випадку, якщо надання таких послуг передбачено цим договором, або їх не надання призведе до зниження якісних показників зерна) (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору №4 строк зберігання зерна до 30.04.2019.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі. (п. 8.1 договору №4).

Також сторонами до договору №4 укладено додаткові угоди №1 від 10.06.2018, №2 від 18.09.2018 щодо тарифів складського зберігання, підписано додатки №№1, 2 щодо розрахунку природної втрати зерна при зберіганні та тарифів на послуги зернового складу.

Згідно з умовами п. 3.1 договору №4 ТОВ "Аліягський елеватор" прийняті на себе зобов`язання з забезпечення належного зберігання зерна та здійснення його відпуску позивачу, забезпечення доступу позивача до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

При цьому, "Зерновий склад" - ТОВ "Аліягський елеватор" не має права розпоряджатися зерном (його частиною) позивача крім випадків, передбачених законодавством та цим договором (п. 5.1 договору №4).

Так, відповідно до даних Книги кількісно-якісного обліку (форма 36), на виконання умов договору, за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 ТОВ "Аліягський елеватор" прийняв на зберігання від ФГ "Дінекс-Агро" пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 88 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 1634 тони.

23.01.2019 між позивачем як постачальником та ТОВ "- Південний торговий дім -" як покупцем укладено договір купівлі-продажу № 20.01.21-1 про поставку сільськогосподарської продукції, яка зберігалась на території ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого у с. Новохолмське, Арцизького району Одеської області, згідно з даними картки кількісно-якісного обліку за формою № 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019.

Листом від 01.02.2019 позивач звернувся до ТОВ "Аліягський елеватор" із проханням відвантажити на автотранспорт соняшник, який знаходиться на його особовому рахунку, у кількості 16340000 кг та пшеницю 3 класу у кількості 88000 кг.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про накладення арешту:

- накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор" за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбурнари, вулиця Князева 92, Березівський район, с. Новоселівка, вул. Нова, 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9,19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території "Аліягський Елеватор".

Водночас, 12.02.2019 Фермерське господарство "Дінекс-Агро" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліягський елеватор" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ФГ "Дінекс-Агро" у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с, Новохолмське, вул. Зернова, 1, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 88 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 1634 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018р. по 21.01.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/326/19 задоволено заяву Фермерського господарства "Дінекс-Агро" про забезпечення позову, накладено арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 88 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 1634 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018р. по 21.01.2019р. по Фермерському господарству "Дінекс-Агро", що зберігається на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с. Новохолмське, вул. Зернова, 1, та передано їх на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Влахос" (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с, Багате, вул. Центральна, 28 А, код ЄДРПОУ 36384981).

27.05.2019 Господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі № 916/326/19, яким задоволено повністю позов Фермерського господарства "Дінекс-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліягський елеватор" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном; усунуто перешкоди у здійсненні Фермерським господарством "Дінекс-Агро" права користування та розпорядження своїм майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Аліягський елеватор не перешкоджати Фермерському господарству "Дінекс-Агро" у вивезенні з території елеватора, розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с.Новохолмське, вул. Зернова,1, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 88 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 1634 тони, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 по Фермерському господарству "Дінекс-Агро".

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2019 у справі № 916/326/19, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Надалі 24.05.2019 на сайті https://setam.net.ua/auction/354139 було розміщено інформацію про проведення аукціону за номером лоту 352525 (зернові культури виявлені в наступній кількості: соняшник - 757,392 мт (об`єм - 1077,39 м3; 943,200 м3; 1077,39 м3; 154,44 м3; натура - 0,38; 0,310;0,360; вага - 409,41 т; 292,392 т; 55,59 т; середня висота вантажу - 2,3 м; 2,3 м; 2,3 м); пшениця - 166,07 мт (об`єм - 82,109 м3; 28,97 м3; 116,43 м3; натура - 0,73; 0,730; 0,730; вага - 59,93 т; 21,14 т; 85 т; середня висота вантажу - 1,85 м; 1,3 м; 1,6 м), кукурудза - 3,46 мт (об`єм - 5,020 м3; натура - 0,690; вага - 3,460 т; середня висота вантажу - 0,8 м); ячмень - 25,457 мт (об`єм - 40,09 м3; натура - 0,635; вага - 25,457 т; середня висота вантажу - 2,1 м); місцезнаходження майна: Одеська обл., Арцизький р-н., сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36.

Відповідно до протоколу № 409121 проведення електронних торгів 30.05.2019 з 09:00 год. до 18:00 год. відбувалися електронні торги з реалізації майна: зернові культури, круп`яні та олійні культури; місцезнаходження майна: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, б. 36; реєстраційний номер лота 352545; ціна продажу 1 848 472,11 грн. Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс".

За результатами проведених електронних торгів 04.06.2019 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу 15, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 2, 4 вказаного договору місцезнаходження активів: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, б. 36. Ціна договору за активи становить 1 848 472,11 грн. відповідно до протоколу електронних торгів № 409121 від 30.05.2019.

Згідно із Специфікацією № 15 від 04.06.2019 активами за умовами вказаного договору є зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський елеватор" за адресою: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, б. 36.

В подальшому позивач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 провадженні № 1-кс-9251/19 по справі № 757/5801/19-к про арешт майна у кримінальному провадженні №12019000000000087 відповідно до якої просив, оскаржуване судове рішення скасувати в частині арешту, зокрема, вищевказаної сільськогосподарської продукції (пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 88 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 1634 тон,).

Ухвалою суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 у провадженні № 1-кс-9251/19 по справі № 757/5801/19-к, встановлено передчасний, немотивований та протиправний характер передачі АРМА в управління для реалізації в порядку та і умовах, визначених ст.ст. 1. 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернових культур, круп`яних та олійних культур, які перебували на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого за адресою: Одеська область, Арцизький район., сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36.

В ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 встановлено, що незважаючи на те, що надані матеріали провадження містять постанову слідчого про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12019000000000087 від 02.02.2019, як вважає апеляційний суд, прокурором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а відтак слідчим суддею при задоволенні клопотання не дотримано вимог ст. 173 КПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фермерське господарство "Дінекс-Агро" зазнало збитків наслідок спільних протиправних дій відповідачів, а саме:

- протиправного накладення прокуратурою арешту на актив (зернові культури), що встановлено в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к;

- дій Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), яке, незважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення з метою забезпечення позову арешту на спірні зернові культури (пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 88 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 1634 тон), що зберігаються на території ТОВ "Аліягський елеватор", яку позивач надіслав АРМА напередодні аукціону, здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставою згідно зі статтями 22, 1166, 1176, 1190, 1192 ЦК України для солідарного стягнення з відповідачів майнової шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що позивачем не доведено та документально не підтверджено наявності елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 зазначає, що на момент прийняття активу АРМА ухвала Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к була чинною і підлягала обов`язковому виконанню АРМА; АРМА об`єктивно, неупереджено та у повній мірі обґрунтовано необхідність реалізації активу; твердження позивача про ненадання останнім згоди на реалізацію активу не має жодного сенсу, оскільки Законом передбачені інші умови реалізації арештованих активів; ухвала господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/326/19 не може вважатись підставою, яка б могла перешкоджати АРМА у реалізації активу; АРМА не було стороною/третьою особою у справі №916/326/19 та щодо АРМА резолютивною частиною ухвали не встановлено жодної заборони; у період з 14.02.2019 по 04.06.2019 до АРМА належним чином засвідчена копія ухвали господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/326/19 офіційно не надходила навіть до відома; вказані в доказах позивача ціни - це загальна вартість подібних товарів на ринку України, а проведена оцінка Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ Консалтинг" - це комплекс заходів, спрямованих на визначення ринкової вартості саме активу; позивач не підтвердив своїх речових прав на спірне зерно; позивачем подано суду незасвідчені копії документів, що є порушенням статті 91 ГПК України; у всіх товаро-транспортних накладних, поданих Господарством, вказано, що вантажовідправник та вантажоодержувач одна і та ж особа (позивач), тобто товаро-транспортні накладні заповнені в односторонньому порядку та не можуть прийматися за доказ; на сьогодні не визнано незаконними рішення/дії АРМА стосовно реалізації активу у судовому порядку у справі №910/7663/19.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У пункті 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначені ст. 1176 ЦК України, відповідно ч. 1 якої шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

У позові позивач зазначає, що обставини заподіяння відповідачами матеріальної шкоди у розмірі 6 706 940,14 грн. пов`язані з протиправними діями прокурора під час накладення арешту на майно Фермерського господарства "Дінекс-Агро" всупереч вимог ст. 98 КПК України, слідчого судді при задоволенні клопотання про арешт майна всупереч ст. 173 КПК України та з істотним порушенням вимог КПК України, а також обумовлені протиправними діями АРМА, яке діяло без достатніх правових підстав при незаконній реалізації сільськогосподарської продукції, яка ФГ "Дінекс - Агро", за явно заниженими (більш ніж у чотири рази) цінами.

Доводячи наявність такої складової для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди як неправомірність рішень (дій) відповідачів, позивач посилається на те, що арешт на зернові культури накладено прокуратурою протиправно і це встановлено в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к, а АРМА, не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення арешту на спірне майно, що зберігалося на території ТОВ "Аліягський елеватор", здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

Так, в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к вказано про те, що не зважаючи на те, що надані матеріали провадження містять постанову слідчого про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12019000000000087 від 02.02.2019 року, як вважає апеляційний суд, прокурором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а відтак слідчим суддею при задоволенні клопотання не дотримано вимог ст. 173 КПК України. На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання заступника начальна відділу Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про арешт майна - зернових культур, круп`яних та олійних культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор" (ЄДРПОУ 40169012) за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Князева 92, Березівський район с. Новоселівка вул. Нова 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем належним чином доведено те, що прокурором під час розгляду справи № 757/5801/19-к належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України і заступником начальника відділу Генеральної прокуратури України заявлено клопотання про накладення арешту на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебували на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", як на речовий доказ у кримінальному провадженні, з порушенням вимог КПК України та за недоведеністю арешту мана, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Крім того, суд зазначає, що повноваження АРМА визначено Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і Положенням про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 613 від 11.07.2018.

Статтею 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачено, що АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

За змістом ч. 2 ст. 21 цього Закону управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Частиною 4 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у вказаній редакції визначено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора (ч.5 ст. ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Водночас, порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений ст. 100 КПК України, ч. 6 якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Абзац 7 ч. 6 с. 100 КПК України визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

На відміну від абз. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України перелік майна, визначений ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", не є вичерпним.

Стаття 21 зазначеного Закону стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Натомість абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Таким чином, аналізуючи наведені норми, підставою для передачі АРМА активів, визначених у ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та ст. 100 КПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.

Як вже зазначалось, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор" за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Князева 92, Березівський район с. Новоселівка вул. Нова 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. Передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор".

Так, як вбачається із матеріалів справи, спірне майно (зернові, круп`яні та олійні культури) за ухвалою слідчого судді від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к не було передано АРМА виключно для його реалізації відповідним процесуальним документом, окрім того, у мотивувальній частині ухвали слідчим суддею зазначено про необхідність збереження спірного майна як речового доказу у кримінальному провадженні № 12019000000000087.

Натомість Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів належними та допустимими доказами не доведено необхідності, у даному випадку, застосування саме такого способу управління майном як реалізація активу. При цьому, службова записка № 182/6-19 від 27.03.2019 начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА Різника В.С. таким доказом не являється.

Таким чином, твердження Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про те, що здійснюючи реалізацію спірного активу, АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к є необґрунтованим, не доведеним належними та допустимими доказами.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у ст. 321 ЦК України.

Втручання держави в право на мирне володіння майном є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що реалізація Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів спірного майна (зернові, круп`яні та олійні культури) за відсутності чітко визначених підстав для таких дій, є прямим порушенням ст. 41 Конституції України та свідчить про необґрунтоване втручання державних органів у право власності позивача, що, у свою чергу, свідчить про порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прав позивача на мирне володіння майном.

При цьому, аргументи відповідача-1 про те, що позивачем не доведено факт його речових прав на спірне зерно не відповідають дійсності та спростовуються сукупністю матеріалів справи.

Крім того, суд зазначає також про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 метою забезпечення позову у справі № 916/326/19 за заявою Фермерського господарства "Дінекс-Агро" було накладено арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 88 тон, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 1634 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018р. по 21.01.2019р. по Фермерському господарству "Дінекс-Агро", що зберігається на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", тобто встановлено обтяження щодо розпорядження відповідним майном на всій території України, і про зазначене судове рішення АРМА було повідомлене позивачем заздалегідь - 28.05.2019 шляхом направлення Фермерським господарством "Дінекс-Агро" заяви від 28.05.2019 про недопущення порушень законодавства України з долученою до неї копією ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19. Отримання цієї заяви відповідачем-1 не заперечується та підтверджується, зокрема, змістом листа АРМА від 21.06.2019 за вих. № 4544/1-33-19/6.

Отже, на день проведення торгів від 30.05.2019 відповідачу-1 було відомо про постановлення ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення арешту на зернові культури.

Як зазначалося вище, відповідно до протоколу № 409121 "Проведення електронній торгів" від 30.05.2019 ціна продажу за лотом № 352545 склала суму у розмірі 1 848 472,11 грн.

Проте, відповідно до даних листа Торгово-промислової палати України щодо цін на сільськогосподарську продукцію від 17.10.2019 за №2598/08.0-7.3, долученого до позову, станом на 29.05.2019, тобто на день проведення електронних торгів Державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот № 352545, діяли наступні закупівельні оптові ціна зернові культури врожаю 2018 року (СРТ-завод, грн/т з ПДВ), а саме: за пшеницю 3 класу у межах 5600 - 5600 грн/т; за пшеницю фуражну 4-6 класів у межах 5100-5400 грн/т, а також закупівельні оптові ціни за олійні культури врожаю 2018 (ЕХW, грн/т з ПДВ), зокрема, за насіння соняшника у межах 10 100 - 10 500 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи договору купівлі-продажу № 20.01.21-1 від 23.01.2019, укладеного між позивачем як постачальником та ТОВ "- Південний торговий дім -" як покупцем щодо поставки сільськогосподарської продукції, яка зберігалась на території ТОВ "Аліягський елеватор", розташованому у с. Новохолмське, Арцизький району Одеської області, а саме: у п. 1.2 договору, зазначено, що передбачений умовами п. 1.1. даного договору товар складається з: пшениці 3-го класу у кількості 88 тон +/- 5%, у заліковій вазі за ціною 5600,00 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 492 800,00 грн з ПДВ; насіння соняшника у кількості 1634 тони +/- 5%, у заліковій вазі за ціною 10 500,00 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 7 952 616,00 грн з ПДВ. Постачальник підтверджує, що товар належить йому на праві власності та зберігається на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованому у с. Новохолмське, Арцизький району Одеської області згідно даних картки кількісно-якісного обліку за формою №36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019.

При цьому, відповідно до листа ДП «Держреєстри України» № 147 від 21.02.2019 станом на 21.02.2019 на зерновому складі ТОВ "Аліягський елеватор" за адресою: 68414, Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, буд. 36, згідно договору №4 від 10.06.2018, зберігалось зерно врожаю 2018 року, яке належить ФГ «Дінекс-Агро», а саме: 89 250 кг пшениці 3класу та 168 7420 кг соняшника некласного.

Таким чином, з урахуванням наведеного можна зробити висновок, що вартість пшениці 3-го класу у кількості 88 тон та насіння соняшника у кількості 757,392 тони станом на 30.05.2019 (день проведення електронних торгів у формі аукціону з продажу майна лот № 352545) становила 6 706 940,14 грн, саме: 492 800,00 грн (88 т пшениці 3-го класу х 5600,00 грн.) + 7 952 616,00 грн (757,392 тони насіння соняшника, фактично наявного на елеваторі х 10 500,00 грн.) - 1 738 445,86 грн. сплачених відповідачем-1 відповідно до платіжного дорученням №27-1 від 28.08.2020 (ухвала Одеського окружного адміністративного суду 07.09.2020 про закриття провадження в адміністративній справі № 420/3635/20).

При цьому, посилання відповідача-1 у відзиві на висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Консалтинг" від 23.05.2019 як на законність визначеної ціни активу зазначених обставин не спростовують. Крім того, вказаний висновок до матеріалів справи для оцінки судом не подано відповідачем-1.

Належних доказів, які б підтверджували правомірність визначення АРМА вартості спірної продукції та її реалізації на суму 1 738 445,86 грн, представлено до суду не було.

Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо завдання йому шкоди в розмірі 6 706 940,14 грн належними та допустимими доказами.

Як вже зазначалось, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, а відсутність хоча б одного з цих елементів, відповідно, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктом відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України є особа, яка її завдала. Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що матеріалами справи доведено, що діями відповідачів було протиправно позбавлено позивача права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, і як наслідок останній не отримав прибуток, суд дійшов висновку, що позивачу заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 6 706 940,14 грн, позивачем доведено причинний зв`язок між діями першого та другого відповідачів та понесеною шкодою, а саме, діями другого відповідача, а також протиправними діями першого відповідача, який діяв без достатніх правових підстав, при існуванні ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019, та незаконно реалізувало сільськогосподарську продукцію, яка належала Фермерському господарству "Дінекс-Агро" на праві власності.

Враховуючи наявність усієї сукупності вищезазначених трьох елементів складу цивільного правопорушення, що є обов`язковим для настання цивільно-правової відповідальності органу державної влади, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення майнової шкоди у розмірі 6 706 940,14 грн з Державного бюджету України.

Судом розглянуто та відхилено заперечення відповідачів, викладені у відзивах, як необґрунтовані та такі, що спростовуються описаними вище обставинами.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 37567646) на користь Фермерського господарства "Дінекс-Агро" (вул. Суворова, 1-А, с. Першотравневе, Ізмаїльський район, Одеська область, 68654; ідентифікаційний код 32653803) 6 706 940,14 грн майнової шкоди та 100 604,10 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.12.2022

Суддя Т.Ю.Трофименко