Рішення

від 14.12.2022 по справі 915/388/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року Справа № 915/388/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОКОМПРЕСОРДЕТАЛЬ" (49000, м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024), пред`явленим до відповідача: державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546), про стягнення заборгованості у розмірі 346576,70 гривень.

За участі представників сторін:

від позивача - адвокат Гусаров В.О.

від відповідача - адвокат Касьянов М.Г.

05.10.2022 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

24.10.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

14.12.2022 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Із змісту позову вбачається, що позивач поставив відповідачу в обумовлений договором постачання строк товар на суму 294000 грн. разом з ПДВ. Відповідач в обумовлений договором строк за поставлений товар не розрахувався, в зв`язку з чим виникла заборгованість на зазначену суму вартості товару. Через те, що відповідач свого обов`язку по оплаті товару не виконав позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 294000 грн. У зв`язку з простроченням виконання обов`язку по оплаті позивач також просив застосувати до відповідача відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, яка передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач із позовними вимогами не погодився, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач свою позицію аргументував, посилаючись на умови п. 8.1, п. 8.2, п. 8.3 договору, зокрема те, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за договором унаслідок настання форс-мажорних обставин. Відповідач своїми листами повідомляв позивача про наявність форс-мажорних обставин. Крім того, на можливість здійснення розрахунку за товар також вплинула криза неплатежів покупців електричної енергії - контрагентів відповідача.

24.10.2022 року до суду від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.10.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000 грн.

01.11.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

09.11.2022 року судом постановлено ухвалу, якою заяви представників сторін щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені сторонами докази на підтвердження обставин викладених ними у заявах по суті, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.

20.10.2021 року у м. Южноукраїнськ позивач (постачальник) уклав із відповідачем (покупець) договір на постачання товару №53-123-01-21-07206, предметом якого є обов`язок постачальника передати покупцю, а обов`язком покупця є прийняття і оплата товару насоси та компресори у кількості та асортименті і цінам зазначеним у специфікації №1 до договору.

На підтвердження цього позивачем приєднано до позову копію договору на постачання товару №53-123-01-21-07206 та специфікацію №1 до договору.

18.11.2021 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 294000 грн. разом із ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ДК00108 від 18.11.2021 року, копія якої приєднана позивачем до позовної заяви.

Враховуючи умови договору, дату постачання товару, оформлення документів по оподаткуванню та якості товару останній день строку, до якого відповідач мав виконати зобов`язання по оплаті товару, припадає на 22.02.2022 року. Вказане не заперечується відповідачем.

Відповідач до 23.02.2022 року грошові кошти в сумі 294000 грн. позивачу за поставлений товар не сплатив.

У березні 2022 року відповідач, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, повідомив позивача про те, що виконання зобов`язань за договором є неможливим через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану 24.02.2022 року. Вказане відповідач підтвердив листом №07/3388 від 04.03.2022 року.

У серпні 2022 року відповідач підтвердив постачання йому товару на суму 294000 грн. та повідомив позивача, що виконання зобов`язань за договором є неможливим через настання форс-мажорних обставин. Послався на п. 8.1 договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин. Вказане відповідач підтвердив листом №07/12344 від 23.08.2022 року.

Судом встановлено, що у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року №341/2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Надані позивачем та відповідачем письмові докази з огляду на приписи ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України є належними, допустимими та достовірними.

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору між сторонами існують правовідносини, які врегульовані господарським та цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання;

- у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом вище останнім днем строку виконання зобов`язання по оплаті товару є 22.02.2022 року, а воєнний стан на усій території України було запроваджено 24.02.2022 року. Тобто строк виконання зобов`язання по оплаті товару вичерпався раніше, ніж було введено в Україні воєнний стан через військову агресію Російської федерації.

Таким чином, твердження відповідача про неможливість своєчасно виконати зобов`язання по оплаті товару, у зв`язку із веденням воєнного стану, є хибними і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на те, що вищезазначена відповідачем підстава звільнення від відповідальності станом на 22.02.2022 року не існувала, питання щодо виконання відповідачем умов п. 8.2, п. 8.3 договору судом не досліджувалося.

Доказів існування форс-мажорних обставин (п. 8.1 договору) саме у строк, в який зобов`язання мало бути виконане відповідачем (з 17.12.2021 року по 22.02.2022 року), судові не надано.

Як наслідок, судом встановлено, що відповідачем всупереч умов договору та вищенаведених норм законодавства не виконано зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Згідно ч. 1, 2 ст. 217 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом відшкодування збитків та іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, не виконавши умов договору поставки щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар відповідачем завдано позивачу збитку в розмірі 294000 грн.

Також з огляду на положення останнього речення ч. 2 ст. 217 ГК України криза неплатежів покупців електричної енергії - контрагентів відповідача не є надзвичайною і невідворотною обставиною.

Крім того, з огляду на те, що невиконане відповідачем зобов`язання по оплаті товару є грошовим зобов`язанням, то на вимогу позивача підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума нарахованих 3% річних за період з 23.02.2022 року по 22.09.2022 року становить 5122,85 грн.

Сума нарахованих втрат від інфляції, які нараховані за аналогічний період, становить 47453,85 грн.

Отже, з урахуванням обставин справи та положення законодавства вимога позивача по стягненню 3% річних та втрат від інфляції, є законною і підлягає задоволенню.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 5198,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6263 від 21.09.2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати на правничу допомогу адвокату у розмірі 10000 грн.

Відповідач не погодився із заявленою сумою судових витрат на правничу допомогу, аргументуючи свою позицію тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконаних послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг, платіжні документти про оплату таких послуг, і тому це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також відповідач вважає, що

- вартість послуг на професійну правничу допомогу, яку позивач очікує понести має неспівмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт;

- наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які подані до справи;

- проведено мінімум аналітичної роботи адвоката;

- витрати на правову допомогу не співмірні зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надані послуги, ціною позову, значенням справи для сторони;

- незначна складність справи;

- відсутній публічний інтерес до справи.

На підтвердження заявлених витрат позивач надав оригінал договору про надання правової допомоги від 19.09.2022 року №19/09, акт від 26.09.2022 року про виконання адвокатом договору, рахунок на оплату №1 від 21.09.2022 року, платіжне доручення №6264 від 21.09.2022 року про оплату 10000 грн. за правничі послуги адвоката за договором №19/09 від 19.09.2022 року без ПДВ, ордер серії АЕ №1155044.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних послуг, суд з урахуванням клопотання відповідача дійшов висновку, що співмірним розміром витрат на оплату послуг адвоката є оплата у розмірі 7500 грн.

Керуючись ст. ст. 237,238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОКОМПРЕСОРДЕТАЛЬ" (49000, м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 26-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 34657024) з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) грошові кошти в сумі 346576,70 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5198,65 грн. та правничої допомоги в розмірі 7500 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022 року.

Суддя А.П. Алексєєв