Рішення

від 23.12.2022 по справі 922/1818/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1818/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА«РЕЛАКС`адреса 49038, м. Дніпро, вул.Василя Чапленко, 4) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАРІТЕТ»( 61033, м. Харків, Вологодський в`їзд, будинок 2) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «РЕЛАКС» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАРІТЕТ», в якій просить суд :

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАРІТЕТ» (61033, м. Харків, Вологодський виїзд, будинок 2 Ідентифікаційний код юридичної особи 43316779) на користь Приватного підприємства «РЕЛАКС» (ідентифікаційний код юридичної особи 30454707) заборгованості у розмірі 139 500,45 грн., з яких: 37 887,19 сума основного боргу, пені у розмірі 265,73 грн., 4 705,57 інфляційні збитки, 787,85 3% річних та 95 854,11 грн. штрафних санкцій, які виникли у зв`язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «МК «ПАРІТЕТ»» договірних зобов`язань.

Вимоги позивача обґрунтовані порушенням боржником грошових зобов`язань за договором купівлі- продажу №282 від 03.11.2021 року укладеним між ПП «РЕЛАКС» (далі за текстом Позивач) та ТОВ «МТК «ПАРІТЕТ» (далі за текстом Відповідач) .

Просить суд розглядати справу за позовом ПП «РЕЛАКС» до ТОВ «МТК «ПАРІТЕТ» у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з метою швидкого врегулювання спору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, копія ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.10.2022, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві повернулась до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою,

Судом 23.12.2022 було перевірено відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження відповідача та встановлено, що ТОВ «МТК «ПАРІТЕТ» свого місцезнаходження не змінено, і його офіційною адресою станом на 23.12.2022 є 61033, м. Харків, Вологодський в`їзд, будинок 2.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Більше того, в матеріалах справи знаходиться заява представника відповідача адвоката КАЛАМАЙКО ДМИТРА ЮРІЙОВИЧА про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи ).

Водночас, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 23.12.2022 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив таке.

03.11.2021 року між ПП «РЕЛАКС» (далі за текстом Позивач) та ТОВ «МТК «ПАРІТЕТ» (далі за текстом Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № 282 (далі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати в термін та у порядку встановленому у Договорі партії виробів медичного призначення.

Як передбачено п. 5.3. Договору, оплата становить 100% від загальної вартості Товару, визначеної у Замовленні, має бути перерахована Покупцем на поточний рахунок Продавця протягом 14 календарних днів з дати отримання Покупцем Товару, що вказана на транспортній декларації перевізника, або безпосередньо на видатковій накладній у разі, якщо Товару поставлений безпосередньо Продавцем Покупцю.

Претензії відповідно до розділу 7 Договору Покупцем щодо отриманого Товару не надавалися.

Пунктом 11.1. Договору зазначено, що усі спори пов`язані із Договором, у т.ч. що виникають у процесі його виконання вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

Якщо Сторони не можуть прийти згоди на протязі 14 календарних діб від дня пред`явлення претензій, то даний спір вирішується господарським судом.

22.04.2022 року на електрону адресу Відповідача був надісланий лист-вимога щодо погашення існуючої заборгованості, однак відповіді отримано не було.

На виконання умов Договору, Позивачем було виконано покладені на нього зобов`язання, а саме в період з 03.11.2021 року по 11.01.2022 року, було поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 418 106,37 грн.

Відповідачем в період з 23.11.2021 року по 30.12.2021 року було здійснено оплати на загальну суму 158 106,37 грн., а також 19.01.2022 року здійснено повернення Товару на суму 222 112,80 грн.

Таким чином, станом на 11.10.2022 року у Відповідача наявна заборгованість у розмірі 37 887,19 грн.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором поставки в розмірі 37 887,19 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з умовами п.9.1. у випадку порушення Покупцем умов оплати, що зазначені у п. 5.З., Продавець має право вимагати від Покупця оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, згідно Закону України .

Відповідно до умов 9.2. За прострочення оплати Товари у строк що перевищує граничний термін, (п.5.3) більш ніж на 10 робочих днів Покупець сплачує Продавцю штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплати, за кожен день прострочки платежу.

На підставі п. 9.1 Договору, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 265,73 грн. та штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплати, за кожен день прострочки платежу в сумі 95 854,11грн.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої, третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проте суд відзначає, що суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, відповідно до абзацу другого частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі N 917/194/18, від 25.05.2018 у справі N 922/1720/17, від 09.02.2018 у справі N 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі N 911/1351/17).

Розрахунок пені, наданий Позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, та не містить арифметичних помилок, тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 265,73 грн. за період з 19.01.2022 року по 31.01.2022 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок штрафу, наданий Позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, але містить арифметичну помилку, тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу підлягають задоволенню на суму 95 854,0 грн. штрафних санкцій за період з 01.02.2022 року по 11.10.2022 року. В задоволенні 0,11 грн. штрафу відмовити.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних 787,85грн. та інфляційних втрат4 705,57 грн. суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАРІТЕТ» (61033, м. Харків, Вологодський виїзд, будинок 2 Ідентифікаційний код юридичної особи 43316779) на користь Приватного підприємства «РЕЛАКС» (ідентифікаційний код юридичної особи 30454707) заборгованості у розмірі 139 500,0 грн., з яких: 37 887,19 сума основного боргу, 4 705,57 інфляційні збитки, 787,85 3% річних та 95 854,0 грн. штрафних санкцій,пені у розмірі 265,73 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,0грн.

В задоволенні штрафних санкцій на суму 0,11грн. відмовити .

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Приватне підприємство «РЕЛАКС» (ідентифікаційний код юридичної особи 30454707)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАРІТЕТ» (61033, м. Харків, Вологодський виїзд, будинок 2 Ідентифікаційний код юридичної особи 43316779).

Повне рішення складено "23" грудня 2022 р.

СуддяО.О. Присяжнюк