Постанова

від 27.03.2023 по справі 922/1818/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/1818/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" (вх.№101Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2022, прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Присяжнюк О.О., дата складання повного тексту рішення - 23.12.2022, у справі № 922/1818/22

за позовом Приватного підприємства "РЕЛАКС", м. Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство РЕЛАКС звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПАРІТЕТ, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ПАРІТЕТ на користь Приватного підприємства РЕЛАКС заборгованість у розмірі 139 500, 45грн, з яких: 37 887, 19грн сума основного боргу, пеня у розмірі 265, 73грн, 4 705, 57грн інфляційні, 787, 85грн 3% річних та 95 854, 11грн штрафних санкцій, які виникли у зв`язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю МК ПАРІТЕТ договірних зобов`язань.

Вимоги позивача обґрунтовані порушенням боржником грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №282 від 03.11.2021, укладеним між ПП РЕЛАКС та ТОВ МТК ПАРІТЕТ.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" на користь Приватного підприємства "РЕЛАКС" заборгованість у розмірі 139 500, 00грн, з яких: 37 887, 19грн сума основного боргу, 4 705, 57грн - інфляційні, 787, 85грн 3% річних та 95 854, 00грн штрафних санкцій, пеня у розмірі 265, 73грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481, 0грн; у задоволенні штрафних санкцій на суму 0, 11грн відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що доказів сплати заборгованості суду не надано. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором купівлі-продажу заборгованості в розмірі 37 887, 19грн є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, та не містить арифметичних помилок, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 265, 73грн за період з 19.01.2022 року по 31.01.2022 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що розрахунок штрафу, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, але містить арифметичну помилку, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню на суму 95 854, 00грн штрафних санкцій за період з 01.02.2022 по 11.10.2022. В задоволенні 0, 11грн штрафу судом відмовлено.

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 87, 85грн та інфляційних втрат у розмірі 4 705, 57грн суд визнав вірним. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 23.12.2022, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 у справі №922/1818/22 частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" на користь Приватного підприємства "РЕЛАКС" 95 854, 00грн штрафних санкцій; в іншій частині рішення просить залишити без змін.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні суд в порушення норм статті 549 Цивільного кодексу України ототожнив поняття штраф та пеня, через що і було неправомірно вираховано суму штрафу, оскільки суд виходив з наданого позивачем розрахунку 1% за кожен день прострочки платежу від суми основного боргу 37 887, 19грн, замість того, щоб взяти за основу розрахунку подвійну облікову ставку Національного банку України.

Крім того, апелянт посилається на обставини непереборної сили у вигляді військової агресії російської федерації проти України, що є, на думку апелянта, підставою для звільнення від відповідальності.

Також апелянт зазначає, що умовами договору передбачений обов`язок сторін пред`явлення претензій до сторони, яка порушила умови договору перед зверненням до суду. Однак, як вказує апелянт, ніяких претензій від позивача на адресу відповідача не надходило, в матеріалах справи також відсутні будь-які докази пред`явлення претензій згідно вимоги пункту 11.3 договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 у справі №922/1818/22 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 20.02.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 20.02.2023 для подання заяв і клопотань.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручені, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

20.02.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що апелянт невірно трактує поняття "пеня" та "штраф".

Позивач посилається на те, що з моменту нарахування штрафу за порушення взятих на себе обов`язків він не порушував норми діючого законодавства та не нараховував пеню, передбачену пунктом 9.1. Договору, тим самим не притягував апелянта двічі за одне й те саме правопорушення.

Щодо обставин непереборної сили, позивач зазначає, що скаржник не довів, що введення в Україні військового стану у зв`язку з військовою агресією з боку російської федерації вплинуло на можливість виконання своїх зобов`язань за Договором, а також не повідомив належним чином позивача про обставини, що могли вплинути на виконання своїх зобов`язань. Окрім того, як вказує позивач, скаржник систематично не виконував свої зобов`язання по сплаті поставленого товару з 01.02.2022 року до моменту введення військового стану в Україні.

Щодо досудового врегулювання спору, позивач зазначає, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України, а тому зобов`язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції України та інших нормативно-правових актів України.

Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 23.12.2022 залишити без змін.

Одночасно позивач заявляє про понесені витрати на правничу допомогу у зв`язку із апеляційним розглядом справи в сумі 5 000, 00грн гривень та просить їх додатково стягнути за рахунок відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Судова колегія зазначає, що відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із апеляційної скарги, відповідач не погоджується з рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 95 854, 00грн штрафних санкцій; просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 року у справі №922/1818/22 частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" на користь Приватного підприємства "РЕЛАКС" 95 854, 00грн штрафних санкцій; в іншій частині рішення просить залишити без змін.

Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 року у справі №922/1818/22 переглядається апеляційним господарським судом в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" на користь Приватного підприємства "РЕЛАКС" 95 854, 00грн штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 03.11.2021 року між ПП РЕЛАКС та ТОВ МТК ПАРІТЕТ був укладений Договір купівлі-продажу №282.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати в термін та у порядку встановленому у Договорі партії виробів медичного призначення.

Як передбачено пунктом 5.3. Договору, оплата становить 100% від загальної вартості Товару, визначеної у Замовленні, має бути перерахована Покупцем на поточний рахунок Продавця протягом 14 календарних днів з дати отримання Покупцем Товару, що вказана на транспортній декларації перевізника, або безпосередньо на видатковій накладній у разі, якщо Товар поставлений безпосередньо Продавцем Покупцю.

Претензії відповідно до розділу 7 Договору Покупцем щодо отриманого Товару не надавалися.

Пунктом 11.1. Договору зазначено, що усі спори пов`язані із Договором, у т.ч. що виникають у процесі його виконання вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

Якщо Сторони не можуть прийти згоди на протязі 14 календарних діб від дня пред`явлення претензій, то даний спір вирішується господарським судом.

22.04.2022 року на електрону адресу Відповідача був надісланий лист-вимога щодо погашення існуючої заборгованості, однак відповіді отримано не було.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем було виконано покладені на нього зобов`язання, а саме в період з 03.11.2021 року по 11.01.2022 року, було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 418 106, 37грн.

Відповідачем в період з 23.11.2021 року по 30.12.2021 року було здійснено оплати на загальну суму 158 106, 37грн, а також 19.01.2022 року здійснено повернення Товару на суму 222 112, 80грн.

Таким чином, станом на 11.10.2022 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 37 887, 19грн.

Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно з умовами пункту 9.1. Договору, у випадку порушення Покупцем умов оплати, що зазначені у пункті 5.3, Продавець має право вимагати від Покупця оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, згідно Закону України.

Відповідно до умов 9.2. Договору, за прострочення оплати Товару у строк, що перевищує граничний термін (пункт 5.3 Договору) більш ніж на 10 робочих днів, Покупець сплачує Продавцю штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплати, за кожен день прострочки платежу.

На підставі пункту 9.1 Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 265, 73грн та відповідно до пункту 9.2. Договору, штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплати, за кожен день прострочки платежу в сумі 95 854, 11грн.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, та не містить арифметичних помилок, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 265, 73грн за період з 19.01.2022 року по 31.01.2022 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок штрафу, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, але містить арифметичну помилку, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню на суму 95 854, 00грн штрафних санкцій за період з 01.02.2022 року по 11.10.2022 року. В задоволенні 0, 11грн штрафу судом першої інстанції відмовлено.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами укладеного сторонами у справі договору, а саме, пункту 9.1. Договору, у випадку порушення Покупцем умов оплати, що зазначені у пункті 5.3, Продавець має право вимагати від Покупця оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, згідно Закону України.

Відповідно до умов 9.2. Договору, за прострочення оплати Товару у строк, що перевищує граничний термін (пункт 5.3 Договору) більш ніж на 10 робочих днів, Покупець сплачує Продавцю штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплати, за кожен день прострочки платежу.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов`язання.

Особливістю застосування штрафу є те, що штраф обчислюється тільки у відсотках від суми порушеного зобов`язання.

Штраф має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Разом з тим, пеня нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання; пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі, чим забезпечує та стимулює виконання боржником свого зобов`язання.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що передбачена умовою пункту 9.2 Договору господарська санкція - "штрафні санкції в розмірі 1% від суми несплати за кожен день прострочення" за своєю правовою природою є пенею.

Штраф не може обчислюватись за правилами нарахування пені, це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 917/194/18.

Однак, у спірних правовідносинах, як пунктом 9.1, так і пунктом 9.2. передбачено стягнення пені; умовами пункту 9.1 Договору - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а умовами пункту 9.2 - за прострочення оплати Товару у строк, що перевищує граничний термін (пункт 5.3 Договору) більш ніж на 10 робочих днів, Покупець сплачує Продавцю штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплати, за кожен день прострочки платежу.

Проте, місцевим господарським судом цього не враховано, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у спірних правовідносинах умовами пункту 9.2. Договору сторонами врегульовано порядок нарахування штрафу.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, Постанові КГС ВС від 27.05. 2019 у справі № 910/20107/17.

Так, на підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що пунктом 9.2. Договору сторони передбачили нарахування пені за порушення строків поставки товару у розмірі 1% від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення, що не відповідає положенням частини 2 статті 343 Господарського кодексу України та правовим висновкам Верховного Суду, про які зазначено вище, оскільки даний розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем нарахована пеня у розмірі 265, 73грн за період з 19.01.2022 року по 31.01.2022 року, яку суд визнав обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування штрафних санкцій (пені) відповідно до пункту 9.2. Договору, судова колегія доходить висновку, що стягненню підлягають штрафні санкції у розмірі 4 972,04грн, виходячи з періоду нарахування відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (з 01.02.2022 по 19.07.2022), а також з урахуванням вимоги частини 2 статті 343 Господарського кодексу України (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ).

Відтак, усього за період з 19.01.2022 по 19.07.2022 підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 5 237, 77грн (265, 73грн + 4 972, 04грн) пені.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на обставини непереборної сили у вигляді військової агресії російської федерації проти України, що є, на думку апелянта, підставою для звільнення від відповідальності, виходячи з такого.

Обставини форс-мажору, за загальним правилом, звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання. Тобто від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов`язань.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається. Наявність форс-мажору не може бути підставою для невиконання зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, апелянт не виконав свої зобов`язання за Договором ще до введення воєнного стану в Україні.

Поряд з цим, відповідно до пункту 10.2. Договору, сторона, яка зазначала дії форс-мажорних обставин, має протягом 5 робочих днів повідомити про це другу сторону.

З вищенаведеного вбачається, що договором передбачена певна процедура повідомлення іншої сторони про початок дії щодо неї форс-мажорних обставин.

Тобто, одного лише факту настання форс-мажорних обставин та засвідчення цього факту ТПП України, в даному випадку, недостатньо для констатування факту початку дії щодо сторони договору форс-мажорних обставин. У випадку недотримання зазначеної процедури визначені чіткі наслідки - позбавлення сторони права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє її від відповідальності за договором.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач належним чином повідомляв позивача про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин.

Таким чином, відповідачем не дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє від відповідальності за договором.

Також апелянт зазначає, що умовами договору передбачений обов`язок сторін пред`явлення претензій до сторони, яка порушила умови договору перед зверненням до суду.

Однак, судова колегія зазначає, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України, а тому зобов`язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції України та інших нормативно-правових актів України.

Викладена правова позиція узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, який у своєму рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Щодо доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, що підпис адвоката апелянта на апеляційній скарзі відрізняється від підпису, що наявний у ордері та засвідченому свідоцтві про право на зайняття адвокатською діяльністю, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга була подана апелянтом через підсистему "Електронний суд"; припущення позивача, що не адвокат Каламайко Д.Ю. здійснював подання апеляційної скарги належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Доданий до апеляційної скарги ордер на підтвердження повноважень відповідає вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не дав належну правову оцінку умовам укладеного сторонами у справі договору, що регулюють порядок нарахування пені, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 у справі № 922/1818/22 слід скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" на користь Приватного підприємства "РЕЛАКС" 90 881, 96грн штрафних санкцій і 1 616, 33грн судового збору (пропорційно задоволеним позовним вимогам) і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити; в іншій частині рішення залишити без змін.

Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо заяви позивача про розподіл судових витрат у розмірі 5 000, 00грн, понесених ним у зв`язку з апеляційним розглядом справи, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Матеріали справи свідчать, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем наведено розрахунок судових витрат та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат надані докази: копія договору про надання правової допомоги №01/09/2022 від 01.09.2022, копія акту наданих послуг від 17.02.2022.

Із даних доказів вбачається, що за договором про надання правової допомоги від 01.09.2022 року адвокат Лаврищев В.В. зобов`язався надавати правову допомогу ПП "РЕЛАКС".

Згідно акту наданих послуг, загальна вартість послуги складає 5 000, 00грн за таку правову допомогу: вивчення апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з виконаними адвокатом роботами (послугами), тому витрати позивача, понесені ним у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 259, 50грн.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 у справі №922/1818/22 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" на користь Приватного підприємства "РЕЛАКС" 90 881, 96грн штрафних санкцій і 1 616, 33грн судового збору і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти пункти 2, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2022 у справі №922/1818/22 в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" (61033, м. Харків, Вологодський виїзд, будинок 2 Ідентифікаційний код юридичної особи 43316779) на користь Приватного підприємства "РЕЛАКС" (49038, м. Дніпро, вул. Василя Чапленко, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 30454707) 37 887, 19грн (тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 19коп.) основного боргу, 4 705, 57грн (чотири тисячі сімсот п`ять гривень 57коп.) інфляційних, 787, 85грн (сімсот вісімдесят сім гривень 85коп.) 3% річних, 5 237, 77грн (п`ять тисяч двісті тридцять сім гривень 77коп.) пені, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 864, 67грн (вісімсот шістдесят чотири гривні 67коп.).

В задоволенні штрафних санкцій на суму 90 882, 07грн відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" (61033, м. Харків, Вологодський виїзд, будинок 2 Ідентифікаційний код юридичної особи 43316779) на користь Приватного підприємства "РЕЛАКС" (49038, м. Дніпро, вул. Василя Чапленко, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 30454707) 259, 50грн (двісті п`ятдесят дев`ять гривень 50коп.) витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді скарги в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Приватного підприємства "РЕЛАКС" (49038, м. Дніпро, вул. Василя Чапленко, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 30454707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРІТЕТ" (61033, м. Харків, Вологодський виїзд, будинок 2 Ідентифікаційний код юридичної особи 43316779) 1 635, 87грн (одну тисячу шістсот тридцять п`ять гривень 87коп.) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути справу №922/1818/22 до Господарського суду Харківської області для видачі відповідних судових наказів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза