Рішення

від 20.12.2022 по справі 202/5940/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/5940/22

Провадження № 2/202/2050/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І., Ситника С.О.,

представника позивача Сербіної А.В.,

представника відповідача Бутко Л.Л., Зоц А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області про визнання незаконним і скасування наказу, стягнення різниці заробітної плати за час простою,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Сербіна А.В. через систему «Електронний суд» звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області про визнання незаконним і скасування наказу, стягнення різниці заробітної плати за час простою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є директором (керівником) Миколаївського ЗЗСО І-ІІІ ст. № 3, та наказом Начальника Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Людмили Бутко № 61-к/тр від 24.08.2022 було оголошено ОСОБА_1 , керівнику (директору) Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, простій з 26.08.2022 до особливого розпорядження, з оплатою праці не менше 2/3 посадового окладу. Причиною оголошення простою вказано виїзд за кордон, неможливість виконання обов`язків керівника закладу в повному обсязі, передбаченими установчими документами закладу та надання послуг учасникам освітнього процесу, відсутність організаційних і технічних умов для адміністративно-господарської діяльності (відсутність КЕП керівника та електронної печатки закладу, електронного документообігу в закладі).

Однак вказані причини не відповідають об`єктивним обставинам. З початком війни позивач виїхала за кордон і з того часу виконує покладені на неї обов`язки дистанційно. Наказом № 24 відповідача від 06.04.2022 було відновлено дистанційну форму навчання. З квітня по дату оголошення оскаржуваного наказу позивач в повному обсязі виконувала обов`язки директора закладу. Обставини роботи, за час воєнного стану, у позивача є стабільними та незмінними, тому підстав для оголошення простою з вини працівника не існує.

Окаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушено порядок оголошення простою, а встановлена наказом оплата праці 2/3 посадового окладу, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки працівники освіти, до яких належить позивач, перебувають у додатковому захищеному стані відносно надання гарантій збереження робочого місця та середньомісячної заробітної плати, та оплата праці повинна здійснюватись в повному обсязі з гарантуванням раніше отриманого середньомісячного заробітку працівника, який він мав до 24.02.2022 року.

Враховуючи зазначене, представник позивача просить: визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Людмили Бутко «Про оголошення простою Ользі Краснопєєвій» № 61-к/тр від 24.08.2022 року; стягнути з Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області на користь ОСОБА_1 різницю у заробітній платі за час простою з 26.08.2022 по дату постановлення судового рішення; стягнути з Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 08 вересня 2022 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

26 вересня 2022 року до суду від начальника відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. 08 квітня 2022 року було винесено Наказ № 31-к/тм «Про запровадження дистанційної роботи ОСОБА_2 », та з 11.04.2022 року остання дійсно дистанційно виконувала покладені на неї обов`язки, оскільки знаходилась на території України у м. Кам`янське та мала фактичну можливість поштовими службами відправляти та отримувати необхідні документи. В подальшому Наказом № 63-к/тм від 08.06.2022 року, позивачу на підставі її заяви від 07.06.2022 року, було надано частину щорічної основної відпустки, тривалістю 20 календарних днів з 04.07.2022 року по 23.07.2022 року, а Наказом № 74-к/тм від 20.07.2022 року, позивачу на підставі її заяви від 20.07.2022 року, було надано частину щорічної основної відпустки, тривалістю 30 календарних днів з 25.07.2022 року по 23.08.2022 року. Під час перебування у відпустці позивач повідомила начальнику відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області про те, що вона виїхала за межі України. Вказані факти спростовують доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 виїхала за кордон спочатку війни. Після того, як позивач повідомила, що вона не планує повертатись в Україну, та у зв`язку з неможливістю виконання нею обов`язків керівника закладу в повному обсязі, передбаченими установчими документами закладу та посадовою інструкцією, що перешкоджає організації роботи працівників закладу освіти та надання послуг учасникам освітнього процесу, відсутністю організаційних і технічних умов для адміністративно-господарської діяльності (відсутністю кваліфікованого електронного підпису (КЕП) керівника та електронної печатки закладу, електронного документообігу в закладі) позивачу було оголошено простій з 26.08.2022 року до особливого розпорядження, з опалтою праці не менше 2/3 посадового окладу. Також наказом начальника Відділу від 25.08.2022 року за № 81/1-к/тм, внесено зміни до Наказу № 31-к/тм «Про запровадження дистанційної роботи ОСОБА_2 », а саме в частині строку дистанційної роботи «з 11 квітня 2022 року по 25 серпня 2022 року». Тобто, саме через обставини виїзду позивача за кордон у серпні 2022 року та неможливість виконання нею обов`язків керівника закладу дистанційно, зумовило необхідність припинення дистанційної роботи ОСОБА_1 та прийняття оскаржуваного наказу. При цьому, оголошення позивачу простою відповідає вимогам чинного законодавства, а визначений розмір оплати праці є правомірним та відповідає положенням ч. 1 ст. 113 КЗпП та п.1 Постанови КМУ від 07.03.2022 року за № 211.

Також зазначено, що позивачем не надано жодних достатніх та безспірних доказів в підтвердження факту незаконності оскаржуваного Наказу, а також з огляду на доведеність виникнення об`єктивних причин неможливості виконувати позивачем своїх посадових обов`язків у дистанційному режимі, а тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

26 вересня 2022 року представник позивача адвокат Сербіна А.В. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що режим дистанційної роботи характеризується тим, що робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місце за вибором працівника та з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій, а тому зміна місця перебування не може бути законною підставою для зміни умов роботи та підставою для запровадження простою, адже питання організації роботи дистанційного працівника, як і обов`язок забезпечення умов роботи, покладається на роботодавця. Наразі немає жодного посадового обов`язку, який позивач має виконувати тільки за особистої присутності. Генерація електронних ключів доступу не є перешкодою, а освітній процес та план діяльності закладу на теперішній час не вимагає замовлення освітніх документів. Отже, у відзиві не зазначено обставин, які б вказували на реальне існування об`єктивної неможливості виконання ОСОБА_1 свої обов`язків, на підставі яких можливо оголосити простій.

Крім того, ч. 3 ст. 113 КЗпП України визначено, що за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Воєнний стан оголошено на всій території України через небезпеку з боку агресії Російської Федерації, а Розпорядженням КМУ від 02.08.2022 року за № 679-р було прийнятого рішення про обов`язкову евакуацію населення Донецької області. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, такими, що не спростовують аргументів, наведених у позову, а тому підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.

30 вересня 2022 року начальник відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області через систему «Електронний суд» подала заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначила, що саме через обставину виїзду позивача за кордон у серпні 2022 року та неможливості виконання нею обов`язків керівника закладу дистанційно, зумовили необхідність припинення дистанційної роботи позивача та прийняття оскаржуваного наказу. При цьому, всі твердження представника позивача про небажання відповідача організувати роботу позивачу дистанційно, є хибними. Отже, оголошення позивачу простою було правомірним, відповідало пріоритету забезпечення стабільної та безперечної роботи закладу освіти та було зумовлене обставинами, що свідчать про відсутність організаційних та технічних умов для виконання посадових обов`язків керівника закладу освіти дистанційно, перебуваючи за кордоном. Окрім того, визначення позивачу оплати праці на час простою у розмірі 2/3 посадового окладу, повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити та зазначила, що позивач дійсно виїхала за межі України, проте виконувала свої обов`язки. Таким чином, виплата, на час простою, заробітної плати у розмірі 2/3 її частин, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що останній час позивач працювала дистанційно, перебуваючи у місті Кам`янське Дніпропетровської області. Всю необхідну документацію остання передавала за допомогою засобів поштового зв`язку. З 08.06.2022 року до 23.08.2022 року позивач перебувала у щорічній черговій відпустці, під час якого поїхала за кордон, і не бажає повертатись. Оскільки у позивача відсутній кваліфікований електронний цифровий підпис, який можливо отримати лише в України, а також електронної печатки, остання не має можливості в повному обсязі виконувати покладені на неї, як керівника закладу освіти, обов`язки. З цієї причини, відповідачем було винесено наказ про оголошення простою, та у відповідності до ч. 1 ст. 131 КЗпП України визначено оплату у розмірі 2/3 від заробітної плати, а зазначена ч. 3 ст. 131 КЗпП України не підпадає під дані обставини.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що нею, як начальником Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, було прийнято рішення про оголошення позивачу простою, оскільки остання виїхала за межі України та не в змозі виконувати свої обов`язки, зокрема, видавати дублікати документів про світу, здачі статистичної звітності, іншої документації здійснення інвентаризації, а також виконання трудового законодавства, як керівника.

Суд, заслухавши думку учасників, розглянувши подані сторонами справи документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов не підлягає задоволенню, з наступник підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно дост. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду керівника (директора) Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області.

Відповідно до наказу начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради № 31-к/тм від 04.04.2022 року «Про запровадження дистанційної роботи ОСОБА_2 », відповідно до Указу Президента № 64/2022, Закону України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ, наказу по відділу від 06.04.2022 року № 24 «Про відновлення дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти Миколаївської міської ради», Положення про відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (нова редакція), затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 12.11.2021 року № 28-XIV-8, на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.04.2022 року, дозволено керівнику (директору) Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Краснопєєвій Ользі Вячеславівні працювати дистанційно з 11 квітня до закінчення воєнного стану, із дотриманням графіку роботи: з 08:00 год. до 12:00 год. викладацька робота, з 12:00 год. до 16:00 год. адміністративна діяльність.

Наказом начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради № 24 від 06.04.2022 року «Про відновлення дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти Миколаївської міської ради» з метою забезпечення безпечних умов освітнього процесу ЗЗСО Миколаївської міської ради, з урахуванням обговорення, відновлено дистанційну форму навчання в навчальних закладах середньої освіти І-ІІІ ступенів Миколаївської міської ради з 11.04.2022 року до закінчення воєнного стану.

Наказом начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради № 63-к/тм від 08.06.2022 року, ОСОБА_1 , на підставі її заяви від 07.06.2022 року, було надано частину щорічної основної відпустки, тривалістю 20 календарних днів з 04.07.2022 року по 23.07.2022 року,

Наказом начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради № 74-к/тм від 20.07.2022 року, ОСОБА_1 , на підставі її заяви від 20.07.2022 року, було надано частину щорічної основної відпустки, тривалістю 30 календарних днів з 25.07.2022 року по 23.08.2022 року

В серпні 2022 року ОСОБА_1 виїхала за межі України, де перебуває й по теперішній час, що фактично не оспорювалось та підтверджено сторонами в ході судового розгляду.

Відповідно до Наказу начальника Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Людмили Бутко № 61-к/тр від 24.08.2022 року «Про оголошення простою ОСОБА_2 », відповідно до ч.1 ст.34 Кодексу законів про працю України, ст.113 Кодексу законів про працю України, Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), у зв`язку з виїздом за кордон, неможливістю виконання обов`язків керівника закладу в повному обсязі, передбаченими установчими документами закладу та посадовою інструкцією, що перешкоджає організації роботи працівників закладу освіти та надання послуг учасникам освітнього процесу, відсутністю організаційних і технічних умов для адміністративно-господарської діяльності (відсутністю кваліфікованого електронного підпису (КЕП) керівника та електронної печатки закладу, електронного документообігу в закладі), оголошено ОСОБА_1 , керівнику (директору) Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, простій, з 26 серпня 2022 року до особливого розпорядження, з оплатою праці не менше 2/3 посадового окладу.

Зміст даного Наказу було доведено до відома ОСОБА_1 , шляхом направлення його копії на електронну пошту останньої.

Згідно з ч. 1ст.233КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Звертаючись 08 вересня 2022 року до суду позовною заявою щодо оскарження Наказу начальника Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Людмили Бутко № 61-к/тр від 24.08.2022 року «Про оголошення простою ОСОБА_2 » позивачем не порушено строк встановлений ст. 233 КЗпП України.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення позивачу простою.

Відповідно до ст. 34 КЗпП Українипростій -це зупиненняроботи,викликане відсутністюорганізаційних аботехнічних умов,необхідних длявиконання роботи,невідворотною силоюабо іншимиобставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частиною першою статті 113КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX(зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, змінами внесеними указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом№ 2212-IX від 21.04.2022, змінами внесеними указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом№ 2263-IX від 22.05.2022, змінами внесеними указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом№ 2500-IX від 15.08.2022, змінами внесеними указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом № 2738-IX від 16.11.2022) з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року продовжено строком на 90 діб.

Пунктом 3Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до оскажуваного наказу, оголошення позивачу простою слугувало виїзд за кордон останньої, неможливість виконання обов`язків керівника закладу в повному обсязі, передбаченими установчими документами закладу та посадовою інструкцією, що перешкоджає організації роботи працівників закладу освіти та надання послуг учасникам освітнього процесу, відсутністю організаційних і технічних умов для адміністративно-господарської діяльності (відсутністю кваліфікованого електронного підпису (КЕП) керівника та електронної печатки закладу, електронного документообігу в закладі)

Відповідно до ч. 1 ст. 60-2 КЗпП України, дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Стаття 60-2 КЗпП України порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов`язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов`язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на роботодавця, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов`язані з цим.

Відповідно до Листа Міністерства освіти і науки України від 07 березня 2022 року за № 1/3378-22 «Про практику застосування трудового законодавства у галузі освіти і науки під час дії правового режиму воєнного стану» вбачається, що зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами має розглядатися як простій (стаття 34 Кодексу Законів про працю України). Таке зупинення можливе лише у разі, якщо з об`єктивних причин неможливо організувати роботу у дистанційному режимі.

Посадові обов`язки, які ОСОБА_1 має виконувати, як керівник закладу освіти, визначено, зокрема, ЗУ «Про освіту», ЗУ «Про повну загальну середню освіту», умов Контракту та установчих документів закладу освіти.

Частиною 1 ст. 26 ЗУ «Про освіту» визначено, що керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

Частиною 3 ст. 26 ЗУ «Про освіту» встановлено, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансовогосподарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти; сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти; сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти; забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування); здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.

Відповідно до п. 4.2. Статуту Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, в новій редакції (далі Статут) керівник закладу загальної середньої освіти зобов`язаний, зокрема: - організовувати фінансово-господарську діяльність закладу загальної середньої освіти в межах затвердженого кошторису; - організовувати освітній процес та видачу документів про освіту; - організовувати документообіг, бухгалтерський облік та звітність відповідно до законодавства. Зазначені обов`язки також визначені ч. 4 ст. 38 ЗУ «Про повну загальну середню освіту.

Пунктом 2.1 Контракту з директором Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області, укладеного 19.05.2020 року між ОСОБА_1 та начальником відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради (далі Контракт) визначено, що керівник здійснює оперативне керівництво закладом, організує навчально-виховну роботу, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань, визначених Законом «Про освіту», закладу та цим контрактом.

Пунктом 2.2. Контракту визначено обов`язки керівника, серед яких зокрема: - здійснення юридичного, економічного та інформаційного забезпечення діяльності установи; - забезпечення збереження закріпленого за закладом комунального майна.

Пунктом 2.5. Контракту визначено, що до повноважень керівника відноситься укладення господарських та інших угод; - відкриття рахунків в банківських установах.

Тобто частина виконання позивачем обов`язків керівника, передбачають завірення документів її власноручним підписом та печаткою закладу, керівником якого вона являється.

При цьому, судом встановлено відсутність у позивача, кваліфікаційного цифрового підпису (КЕП), як керівника закладу освіти. Також встановлено, що Миколаївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, керівником якого є ОСОБА_1 , не має цифрової печатки та системи електронного документообігу.

Отже, на даний час, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 за кордоном, відсутністю у останньої КЕП керівника, електронної печатки підприємства та системи електронного документообігу закладу, свідчить про недостатність організаційних та технічних умов для виконання посадових обов`язків керівника закладу освіти дистанційно.

Оголошуючи позивачу простій, відповідач залишив за позивачем оплату праці в розмірі 2/3 посадового окладу, що передбачено ч. 1 ст. 113 КЗпП України.

Так, частиною 1 ст. 113 КЗпП Укранїни визначено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Виходячи з положень зазначеної статті, оскільки за позивачем збережено оплату праці в розмірі 2/3 посадового окладу, наявні підстави вважати, що простой оголошено не з вини працівника.

Відповідач не зазначає, що оголошення простою було обумовлено виною працівника, а посилання в оспорюваному Наказі на те, що позивач виїхала за межі України викладено лише з причин аргументування неможливості організації виконання позивачем певного переліку посадових обов`язків, що потребують наявність особистої присутності ОСОБА_1 або наявність у останньої КЕП керівника закладу, електронної печатки підприємства.

Крім того, в п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року за № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», визначено право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Отже, зазначені в обґрунтування позову посилання представника позивача на те, що відповідач не бажає та не забезпечує належні умови праці, що обумовило оголошення позивачу простою є недоречними та мали б сенс лише у випадку визначення повної відсутності оплати простою ОСОБА_1 . Також, необґрунтованими є й посилання на те, у зв`язку із оголошення в Україні воєнного, за ОСОБА_1 має бути збережений саме середній заробіток.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З урахуванням встановлених в ходу судового розгляду обставин, суд доходить висновку, що оголошення простою позивачу є правомірним, повністю відповідає вимогам чинного законодавства, та є порушенням її права на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки контракт з нею не припинений, за нею зберігається робоче місце та виплачується заробітна плата у розмірі визначеному законодавством та встановленому оспорюваним Наказом - 2/3 посадового окладу.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України).

За правилами ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст.13, ч. 6 ст.81 ЦПК України).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи обґрунтованість кожного свого посилання, зокрема й щодо вартості її особистого майна.

Відповідно до положеньстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року по справі «РуїзТоріха проти Іспанії» Суд вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду, щодо законності оспорюваного наказу.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, судові витрати з оплати останньою судового збору в розмірі 992,40 гривень, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст.12,81,141,263-265,274-279, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доВідділу освіти,культури,сім`ї,молоді таспорту Миколаївськоїміської радиКраматорського районуДонецької областіпро визнаннянезаконним іскасування наказу,стягнення різницізаробітної платиза часпростою відмовити.

Повне рішення складено 26 грудня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Мачуський