Постанова

від 02.03.2023 по справі 202/5940/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2951/23 Справа № 202/5940/22 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О.М Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 202/5940/22

Номер провадження 22-ц/803/2951/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

позивач ОСОБА_1

відповідач Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіДніпрі Дніпропетровськоїобласті з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сербіна Анастасія Валеріївна, на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року головуючого суддіМачуського О.М.зі складаннямповного текстусудового рішення26грудня 2022року по цивільній справі про визнання незаконним і скасування наказу, стягнення різниці заробітної плати за час простою,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, мотивуючи вимоги тим, що вона є директором (керівником) Миколаївського ЗЗСО І-ІІІ ст. № 3, та наказом Начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Людмили Бутко № 61-к/тр від 24 серпня 2022 року, їй ОСОБА_1 , було оголошено простій з 26 серпня 2022 року до особливого розпорядження, з оплатою праці не менше 2/3 посадового окладу. Причиною оголошення простою вказано виїзд за кордон, неможливість виконання обов`язків керівника закладу в повному обсязі, передбаченими установчими документами закладу та надання послуг учасникам освітнього процесу, відсутність організаційних і технічних умов для адміністративно-господарської діяльності (відсутність КЕП керівника та електронної печатки закладу, електронного документообігу в закладі).

Однак, вказані причини не відповідають об`єктивним обставинам. З початком війни ОСОБА_1 виїхала за кордон і з того часу виконує покладені на неї обов`язки дистанційно. Наказом № 24 відповідача від 06 квітня 2022 року було відновлено дистанційну форму навчання. З квітня по дату оголошення оскаржуваного наказу позивач в повному обсязі виконувала обов`язки директора закладу. Обставини роботи, за час воєнного стану, у позивача є стабільними та незмінними, тому підстав для оголошення простою з вини працівника не існує.

Оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушено порядок оголошення простою, а встановлена наказом оплата праці 2/3 посадового окладу, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки працівники освіти, до яких належить позивач, перебувають у додатковому захищеному стані відносно надання гарантій збереження робочого місця та середньомісячної заробітної плати, та оплата праці повинна здійснюватись в повному обсязі з гарантуванням раніше отриманого середньомісячного заробітку працівника, який він мав до 24 лютого 2022 року.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області «Про оголошення простою ОСОБА_2 » № 61-к/тр від 24 серпня 2022 року; стягнути з Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області на користь ОСОБА_1 різницю у заробітній платі за час простою з 26 серпня 2022 року по дату постановлення судового рішення; стягнути судові витрати.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області про визнання незаконним і скасування наказу, стягнення різниці заробітної плати за час простою відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сербіна А.В., просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної їх оцінки, порушення норм матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що наказом № 24 від 06 квітня 2022 року було відновлено дистанційну форму навчання. З квітня по дату оголошення оскаржуваного наказу позивач в повному обсязі виконувала обов`язки директора закладу саме в дистанційному режимі. Відповідно з квітня по 24 серпня 2022 року позивач могла виконувати в повному обсязі свої посадові обов`язки, при цьому не маючи КЕП керівника закладу, електронної печатки підприємства, і з виїздом за кордон її дистанційний режим роботи нічим не змінився. Причиною, вказаною в оскаржуваному наказі, яка слугувала оголошенню простою, стало виїзд позивача за кордон, інші обставини не змінились.

Судом не прийнято до уваги, що відповідно до ч.1, 2 ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, що узгоджується з висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц. Якщо простій оголошується з вини власника, що встановлено судом першої інстанції, тоді б він мав бути оголошений до всього колективу, проте, заклад продовжує працювати в дистанційному режимі, іншим працівникам простою оголошено не було.

ОСОБА_3 вказано, що у конкретному закладі освіти оголосити простій можуть лише у випадку, якщо це умова для всього колективу, тобто, якщо заклад освіти вимушений призупинити роботу. Або окремо працівнику, який не може виконувати роботу дистанційно через відсутність техніки, інтернету. Однак, ОСОБА_1 не є такою, яка не може виконувати роботу дистанційно через відсутність техніки, інтернету, що підтверджується її заявою про роботу дистанційно, вона дистанційно виконувала свою роботу в обсягах, які були у довоєнний період, без жодних обмежень, а отже в повному обсязі виконувала умови її контракту. Перебування позивача за кордоном не є підставою для оголошення простою.

Зазначено, що 10 січня 2023 року отримано рішення Освітнього Омбудсмена № 22-5127,відповідно висновків якого у рішенні начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області про оголошення простою керівнику Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 встановлено порушення прав керівника закладу освіти на дистанційну роботу.Крім того,зазначено,що правові підстави припинення дистанційного режиму роботи керівнику закладу освіти та оголошення простою відсутні. 10 січня 2023 року ОСОБА_3 надіслана вимога до відповідача скасувати, як незаконний наказ про оголошення простою керівнику Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 та надати можливість працювати дистанційно незалежно від фізичного місця перебування. Станом на день подання апеляційної скарги вказана вимога не виконана та додатково підтверджує неправомірність застосування простою відносно позивача.

Додатково звернуто увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» Закону України «Про освіту» доповнено ст. 57-1, якою встановлено державні гарантії працівникам закладів освіти та здобувачам освіти в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Під час воєнного стану працівники можуть виконувати завдання у штатному режимі або за межами робочого приміщення, адміністративної будівлі (дистанційно).

У відзиві на апеляційну скаргу, представник Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Бутко Л.Л., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, рішення суду залишити без змін, як ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначено, що саме факт перебування позивача за межами території України створило таку ситуацію, при якій вона не може виконувати свої посадові обов`язки. Дистанційна робота, яка була запроваджена позивачу, є можливою лише за умови її перебування, як директора закладу освіти, на території України, що пов`язано із проблемами логістичного сполучення, а також з неможливістю отримання КЕП директором школи за кордоном.

Зауважено, що рішення суду першої інстанції містить достатній перелік повноважень позивача, як директора закладу освіти, які передбачають завірення документів її власноручним підписом та печаткою закладу, яка також має зберігатися у неї.

Щодо превентивності наказу, зазначено, що оголошення простою за нормами КЗпП України не є заходом відповідальності або дисциплінарним стягненням, для якого необхідним є встановлення факту невиконання певних посадових обов`язків. Сам по собі встановлений факт неможливості виконання позивачем обов`язків керівника закладу дистанційно через обставини її виїзду за кордон у серпні 2022 року є достатньою підставою для припинення дистанційної роботи позивача та прийняття оскаржуваного наказу про оголошення простою.

Зазначено, що жодними положеннями законодавства України не передбачено, що простій з вини власника має бути оголошено для всього колективу. Повноваження щодо оголошення простою всім працівникам закладу освіти належать саме директору, тобто позивачу по справі. Саме нею було оголошено простій ще трьом педагогічним працівникам її заступнику з виховної роботи, педагогу-організатору та соціальному педагогу, саме з причин виїзду за кордон. Твердження скаржника, що відповідач у справі не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності вибіркового застосування положень ст. 34 КЗпП України щодо позивача в порівнянні із іншими працівниками при однакових умовах праці, та що роботодавець фактично позбавив позивача можливості заробляти собі на життя працею, що гарантовано ст. 43 Конституції України, є безпідставними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями на організацію трудових відносин в самому закладі освіти.

Оголошення простою позивачу не є порушенням її права на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, заробітна плата у розмірі 2/3 посадового окладу, контракт з нею не припинений.

Оголошення простою було правомірним, відповідало пріоритету забезпечення стабільної та безперервної роботи закладу освіти та було зумовлено обставинами, що свідчать про відсутність у позивача організаційних та технічних умов для виконання посадових обов`язків керівника закладу освіти дистанційно, перебуваючи за кордоном.

«Освітній процес», відповідно до п.16 ч.1 ст.1 Закону України « Про освіту « це система науково-методичних і педагогічних заходів ,спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей. В даному випадку оскаржуваним Наказом жодним чином не було здійснено втручання у дистанційну форму освітнього процесу, а тим паче не було порушено гарантій щодо збереження місця роботи позивача. Щодо участі позивача у освітньому процесі,зазначили,що 06 вересня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 було винесено Наказ № 333-к ,яким ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя зарубіжної літератури 5-11 класів за внутрішнім сумісництвом з педагогічним навантаження 12 годин з 06 вересня 2022 року до моменту виходу за основним місцем роботи ,з оплатою праці, пропорційно відпрацьованому часу відповідно до чинного законодавства. Тобто, відповідачем вжито усіх заходів саме для забезпечення організації дистанційної форми освітнього процесу ,проте позивач, як керівник наділена обов`язками адміністративно-господарського характеру ,які в силу об`єктивних причин не можуть бути виконані дистанційно із закордону.

Лист Освітнього омбудсмена № 22-5127 від 10 січня 2023 року має рекомендаційний характер, винесений на підставі скарги батьків учнів одного з класів Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, а тому, не є належним та достовірним доказом, в розумінні ст.ст. 77, 79 ЦПК України. Освітній омбудсмен був обізнаний ,що на даний час на розгляді в суді перебуває справа щодо визнання спірного наказу незаконним та його скасування ,проте зі змісту листа вбачається намагання підмінити собою судовий орган, що є недопустимим. Згідно підпунктів 1,3 пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 06 червня 2018 року № 491 «Деякі питання освітнього омбудсмена», освітній омбудсмен відповідно до покладених на нього завдань має право розглядати скарги та перевіряти факти, викладені у скаргах поданих здобувачами освіти, їх батьками, законними представниками, а також педагогічними, науково-педагогічними і науковими працівниками ; за результатами проведених перевірок приймати рішення щодо обгрунтованості чи необгрунтованості скарги і на його основі надавати рекомендації закладам освіти, органам управління освітою, повідомляти правоохоронні органи щодо виявлення фактів порушення законодавства. З приводу вимоги Освітнього омбудсмена про скасування Наказу, звернута увага ,що така вимога має бути законною та грунтуватися на факті порушення прав чи законних інтересів учасників освітнього процесу ,проте такий факт не встановлений жодним належним доказом.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат СербінаА.В.підтримала доводискарги.Представник Відділуосвіти,культури,сім`ї,молоді таспорту Миколаївськоїміської радиКраматорського районуДонецької областіБутко Л.Л. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Представник відповідача адвокат Зоц А.О. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення , рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи ( а.с. 222).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про освіту» визначено, що керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про освіту» встановлено, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти; сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти; сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти; забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування); здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду керівника (директора) Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області.

Відповідно до наказу начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради № 31-к/тм від 04 квітня 2022 року «Про запровадження дистанційної роботи Ользі Краснопєєвій», відповідно до Указу Президента № 64/2022, Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ, наказу по відділу від 06 квітня 2022 року № 24 «Про відновлення дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти Миколаївської міської ради», Положення про відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (нова редакція), затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 12 листопада 2021 року № 28-XIV-8, на підставі заяви ОСОБА_1 від 08 квітня 2022 року, дозволено керівнику (директору) Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Краснопєєвій О.В. працювати дистанційно з 11 квітня до закінчення воєнного стану, із дотриманням графіку роботи: з 08:00 год. до 12:00 год. викладацька робота, з 12:00 год. до 16:00 год. адміністративна діяльність.

Наказом начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради № 24 від 06 квітня 2022 року «Про відновлення дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти Миколаївської міської ради» з метою забезпечення безпечних умов освітнього процесу ЗЗСО Миколаївської міської ради, з урахуванням обговорення, відновлено дистанційну форму навчання в навчальних закладах середньої освіти І-ІІІ ступенів Миколаївської міської ради з 11 квітня 2022 року до закінчення воєнного стану.

Наказом начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради № 63-к/тм від 08 червня 2022 року, ОСОБА_1 , на підставі її заяви від 07 червня 2022 року, надано частину щорічної основної відпустки, тривалістю 20 календарних днів з 04 липня 2022 року по 23 липня 2022 року.

Наказом начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради № 74-к/тм від 20 липня 2022 року, ОСОБА_1 , на підставі її заяви від 20 липня 2022 року, надано частину щорічної основної відпустки, тривалістю 30 календарних днів з 25 липня 2022 року по 23 серпня 2022 року.

В серпні 2022 року ОСОБА_1 виїхала за межі України, де перебуває й по теперішній час.

Відповідно до Наказу начальника Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Людмили Бутко № 61-к/тр від 24 серпня 2022 року «Про оголошення простою ОСОБА_2 », відповідно до ч.1 ст.34 Кодексу законів про працю України, ст.113 Кодексу законів про працю України, Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), у зв`язку з виїздом за кордон, неможливістю виконання обов`язків керівника закладу в повному обсязі, передбаченими установчими документами закладу та посадовою інструкцією, що перешкоджає організації роботи працівників закладу освіти та надання послуг учасникам освітнього процесу, відсутністю організаційних і технічних умов для адміністративно-господарської діяльності (відсутністю кваліфікованого електронного підпису (КЕП) керівника та електронної печатки закладу, електронного документообігу в закладі), оголошено ОСОБА_1 , керівнику (директору) Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, простій, з 26 серпня 2022 року до особливого розпорядження, з оплатою праці не менше 2/3 посадового окладу.

Зміст даного Наказу було доведено до відома ОСОБА_1 , шляхом направлення його копії на електронну пошту останньої.

Звертаючись 08 вересня 2022 року до суду з позовною заявою щодо оскарження Наказу

№ 61-к/тр від 24 серпня 2022 року «Про оголошення простою ОСОБА_2 » позивачем не порушено строк встановлений ст. 233 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того,що відповідно до оскаржуваного наказу, оголошення позивачу простою слугувало виїзд за кордон останньої, неможливість виконання обов`язків керівника закладу в повному обсязі, передбаченими установчими документами закладу та посадовою інструкцією, що перешкоджає організації роботи працівників закладу освіти та надання послуг учасникам освітнього процесу, відсутністю організаційних і технічних умов для адміністративно-господарської діяльності (відсутністю кваліфікованого електронного підпису (КЕП) керівника та електронної печатки закладу, електронного документообігу в закладі).

Суд першої інстанції зауважив ,що посадові обов`язки, які ОСОБА_1 має виконувати, як керівник закладу освіти, визначено, зокрема, Законом України «Про освіту», Законом України «Про повну загальну середню освіту», умов Контракту та установчих документів закладу освіти.

Суд зазначив, що відповідно до п. 4.2. Статуту Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, в новій редакції (далі Статут) керівник закладу загальної середньої освіти зобов`язаний, зокрема: - організовувати фінансово-господарську діяльність закладу загальної середньої освіти в межах затвердженого кошторису; - організовувати освітній процес та видачу документів про освіту; - організовувати документообіг, бухгалтерський облік та звітність відповідно до законодавства. Зазначені обов`язки також визначені ч. 4 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Пунктом 2.1 Контракту з директором Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області, укладеного 19 травня 2020 року між ОСОБА_1 та начальником відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради (далі Контракт) визначено, що керівник здійснює оперативне керівництво закладом, організує навчально-виховну роботу, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань, визначених Законом «Про освіту», закладу та цим контрактом.

Пунктом 2.2. Контракту визначено обов`язки керівника, серед яких зокрема: - здійснення юридичного, економічного та інформаційного забезпечення діяльності установи; - забезпечення збереження закріпленого за закладом комунального майна.

Пунктом 2.5. Контракту визначено, що до повноважень керівника відноситься укладення господарських та інших угод; - відкриття рахунків в банківських установах.

Суд встановив ,що частина виконання ОСОБА_1 обов`язків керівника, передбачає завірення документів її власноручним підписом та печаткою закладу.

При цьому, судом встановлено відсутність у позивача, кваліфікаційного цифрового підпису (КЕП), як керівника закладу освіти. Також встановлено, що Миколаївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, керівником якого є ОСОБА_1 , не має цифрової печатки та системи електронного документообігу.

Суд також зауважив ,що на даний час, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 за кордоном, відсутністю у останньої КЕП керівника, електронної печатки підприємства та системи електронного документообігу закладу, свідчить про недостатність організаційних та технічних умов для виконання посадових обов`язків керівника закладу освіти дистанційно.

Оголошуючи ОСОБА_1 простій, Відділ освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області залишив за позивачем оплату праці в розмірі 2/3 посадового окладу, що передбачено ч. 1 ст. 113 КЗпП України. Відповідач не зазначає, що оголошення простою було обумовлено виною працівника, а посилання в оспорюваному Наказі на те, що позивач виїхала за межі України викладено лише з причин аргументування неможливості організації виконання позивачем певного переліку посадових обов`язків, що потребують наявність особистої присутності ОСОБА_1 або наявність у останньої КЕП керівника закладу, електронної печатки підприємства.

В пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року за № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», визначено право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Отже, зазначені в обґрунтування позову посилання представника позивача на те, що відповідач не бажає та не забезпечує належні умови праці, що обумовило оголошення позивачу простою суд визнав недоречними, та зазначив ,що такі посилання мали б сенс лише у випадку визначення повної відсутності оплати простою ОСОБА_1 . Також, суд визнав необґрунтованими й посилання на те, у зв`язку із оголошення в Україні воєнного стану, за ОСОБА_1 має бути збережений саме середній заробіток.

На підставі переліченого , суд дійшов до висновку ,що оголошення простою позивачу є правомірним, повністю відповідає вимогам чинного законодавства, та не є порушенням її права на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки контракт з нею не припинений, за позивачем зберігається робоче місце та виплачується заробітна плата, у розмірі визначеному законодавством та встановленому оспорюваним Наказом - 2/3 посадового окладу.

Отже, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається,що суд надав належну оцінку зібраним у справі доказам,достатньо повно встановив обставини,які мають значення для правильного вирішення справи .

Висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на нормах законодавства.

Так,відповідно до ст. 34 КЗпП Українипростій -цезупиненняроботи,викликаневідсутністюорганізаційних аботехнічнихумов,необхіднихдлявиконання роботи,невідворотноюсилоюабо іншимиобставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частиною першою статті 113КЗпПУкраїни час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX(зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, змінами внесеними Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом№ 2212-IXвід 21.04.2022 року, змінами внесеними указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом№ 2263-IXвід 22.05.2022 року, змінами внесеними Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом№ 2500-IXвід 15.08.2022 року, змінами внесеними Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом № 2738-IX від 16.11.2022) з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року продовжено строком на 90 діб.

Пунктом 3Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ч. 1 ст. 60-2 КЗпП України, дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Стаття 60-2 КЗпП України передбачає порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов`язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов`язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на роботодавця, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов`язані з цим.

Відповідно до Листа Міністерства освіти і науки України від 07 березня 2022 року за № 1/3378-22 «Про практику застосування трудового законодавства у галузі освіти і науки під час дії правового режиму воєнного стану» вбачається, що зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами має розглядатися як простій (стаття 34 Кодексу Законів про працю України). Таке зупинення можливе лише у разі, якщо з об`єктивних причин неможливо організувати роботу у дистанційному режимі.

Частиною 1 ст. 113 КЗпП України визначено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простоюз винипрацівника неоплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.89 ЦПК України ) .

А тому, посилання скаржника на рішення Освітнього Омбудсмена № 22-5127, отриманого поза межами винесеного рішення суду від 20 грудня 2022 року ,щодо аналізу ситуації щодо оголошення позивачу простою не є слушними,та відхиляється судом апеляційної інстанції .

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16 є недоречним ,оскільки жодної позиції з приводу аналогічних правовідносин касаційний суд у вказаній постанові не висловлював .

Суд першої інстанції правильно застосував норму права,яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин ст.34 КЗпП України,та правильно тлумачив її,а тому твердження скаржника про порушення норм матеріального права є необґрунтованими .

Посилання скаржника на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 756/4717/22 є недоречним ,оскільки відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України , при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційноїскарги неспростовують висновківсуду першоїінстанції,обґрунтовано викладенихв мотивувальнійчастині оскаржуваногорішення тане даютьпідстав длявисновку пронеправильне застосуваннясудом першоїінстанції нормматеріального чипроцесуального права,які призвелиабо моглипризвести донеправильного вирішеннясправи.

Ст. 263 ЦПК Українимістить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, аст. 264 ЦПК України- питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції у цій справі вимогам ст.ст. 263-264 ЦПК України відповідає.

Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є прийнятними,оскільки ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

На підставі вищевикладеного,суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те,що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, щоЄвропейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

На підставі ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей141,382 ЦПК України,не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сербіна Анастасія Валеріївна, залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 10 березня 2023 року .

Судді: