Справа № 752/4033/22
Провадження № 2/752/5826/22
РІШЕННЯ
Іменем України
14.12.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервісс» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування збитків, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2022 року представник позивача ТОВ «Євробудсервісс» звернувся до суду із позовом до відповідачів ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із відповідача ФОП ОСОБА_1 на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 210264,40 грн.; стягнути із відповідача ФОП ОСОБА_1 на користь позивача витрати за проведення оцінки в сумі 7000,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15500,00 грн.; стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача суму франшизи в розмірі 2600,00 грн., а також моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.; а також стягнути із відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 3312,97 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 27.10.2021 року о 19-26 год. в м. Києві по вул. Кільцева дорога, 1-Б відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2021 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його вина у вчиненні зазначеної аварії встановлена в повному обсязі. Позивач вказує, що автомобіль «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 на праві приватної власності належить ТОВ «Євробудсервісс», та винуватцем аварії ОСОБА_2 було завдано позивачу матеріальні збитки. Однак, останній, на час ДТП перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 , який є володільцем транспортного засобу «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 . Позивачем було замовлено проведення експертного дослідження із визначення вартості збитків, та, відповідно до звіту № 30/10-ТЗ від 01.11.2021 року, вартість збитків складає суму в розмірі 418920,27 грн., а вартість зазначеного дослідження суму в розмірі 7000,00 грн. 02.11.2021 року позивач подав до ПрАТ «СК «Перша» заяву про виплату страхового відшкодування. 15.12.2021 року позивач здійснив ремонт автомобіля «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 , вартість якого склала суму в розмірі 337664,40 грн. 02.02.2022 року позивачем було отримано від ПрАТ «СК «Перша» страхове відшкодування в сумі 127400,00 грн. Позивач вказує, що зазначена страхова сума в повній мірі не покриває завдані товариству збитки, а тому ФОП ОСОБА_1 має бути відшкодовано позивачу матеріальну шкоду в сумі 210264,40 грн. (337664,40 грн. - 127400,00 грн.), а також кошти в сумі 7000,00 грн., сплачені позивачем за проведення експертного дослідження. Крім того, позивач вказує, що страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування за мінусом розміру франшизи в сумі 2600,00 грн., та зазначена сума підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_2 , як винуватця ДТП. Також останній має сплатити на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 1000,00 грн., в зв`язку із виникненням загрози приниження ділової репутації позивача та зниження престижу компанії. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2022 року, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В серпні 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 не перебував та не перебуває в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 . Позивачем зазначене не доведено. Відповідач ОСОБА_2 дійсно постановою суду був визнаний винним у вказаній аварії, однак, він керував того дня транспортним засобом на підставі договору оренду грузового автомобільного транспорту, укладеного 04.01.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 на момент ДТП законно володів і користувався автомобілем, то завдана таким джерелом підвищеної небезпеки шкода підлягає відшкодуванню саме ним, а не власником автомобіля ФОП ОСОБА_1 , а відтак позовні вимоги до останнього є безпідставними. Крім того, з огляду на безпідставність та недоведеність позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 в задоволенні решти позовних вимог про стягнення розміру франшизи та моральної шкоди слід також відмовити.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2022 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просив задовольнити з викладених в позові підстав.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві на позов.
Відповідач ФОП ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, та явку свого представника не забезпечив. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відзив на позов до суду не подав
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що транспортний засіб «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності належить ТОВ «Євробудсервісс», що підтверджується копією свідоцтва по реєстрацію транспортного засобу.
Транспортний засіб «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_1
27.10.2021 року о 19-26 год. в м. Києві по вул. Кільцева дорога, 1-Б відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2021 року у справі № 752/27332/21, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної аварії та призначено стягнення у виді штрафу.
Про вказану подію було повідомлено ПрАТ «СК «Перша», де, на підставі полісу № 205918298, - була застрахована цивільна відповідальність власника автомобіля «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Відповідно до звіту СОД ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 01.11.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 склала суму в розмірі 420134,35 грн., а вартість матеріального збитку - 418920,27 грн.
Позивачем було здійснено фактичний ремонт автомобіля «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 на суму 337664,40 грн., яка була сплачена позивачем в повному обсязі, про що свідчить копія акту наданих послуг від 15.12.2021 року та копії платіжних доручень.
Позивач вказує, що товариству було сплачено ПрАТ «СК «Перша» страхове відшкодування в сумі 127400,00 грн., однак, невідшкодованою залишилась сума в розмірі 210264,40 грн. (337664,40 грн. - 127400,00 грн.), яка підлягає стягненню із відповідача ФОП ОСОБА_1 , оскільки, ОСОБА_2 на час вчинення аварії перебував в трудових відносинах із цим товариством та виконував свої трудові обов`язки.
Однак, в ході розгляду справи посилання сторони позивача на те, що винуватець аварії перебував в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 достатніми доказами доведено не було, та відповідачем ОСОБА_2 було надано суду на спростування позовних вимог договір оренди грузового автомобільного транспорту № 04/01/2021-О, укладений 04.01.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , та акт прийому-передачі предмета оренди - «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 , які свідчать про володіння ОСОБА_2 на законних підставах транспортним засобом на час аварії.
Після подачі до суду відзиву на позов, стороною позивача позовні вимоги у встановленому законом порядку уточнено не було, та будь-яких клопотань в цій часині до суду не надходило.
Перевіряючи обгрунтованість та доведеність позовних вимог до відповідача ФОП ОСОБА_1 , суд приймає до уваги те, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду за ст. 1166 ЦК України визначають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із положенням ст. 1187 ЦК України, відповідальність покладається на власника (працівника) джерела підвищеної небезпеки та відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених чинним цивільним законодавством.
Відповідно до зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
За загальним правилом, установленим ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач ОСОБА_2 на момент вчинення аварії перебував у трудових відносинах із відповідачем ФОП ОСОБА_1 , а відтак наявні підстави для стягнення суми невідшкодованих збитків із останнього, завданих внаслідок порушення ПДР України ОСОБА_2 , як працівником ФОП ОСОБА_1 під час виконання своїх обов`язків.
Однак, стороною позивача не надано суду переконливих доказів перебування відповідача ОСОБА_2 в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 та вчинення аварії в ході виконання трудових обов`язків, а інших доказів, які б беззаперечно свідчили про перебування винної особи в трудових відносинах із відповідачем ФОП ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а відтак доводи позивача про необхідність стягнення шкоди із роботодавця винуватця ДТП, - є безпідставними та недоведеними.
Суд вважає, що стороною позивача не доведено те, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із відповідачем ФОП ОСОБА_1 в розумінні трудового законодавства, а тому між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виникло деліктне зобов`язання, за яким саме на останнього слід покласти обов`язок по відшкодуванню шкоди, як на особу, яка таку шкоду завдала, однак, вимог про відшкодування збитків в сумі 210264,40 грн., та витрат по проведенню оцінки в сумі 7000,00 грн. до винуватця ДТП позивачем пред`явлено не було, а суд, в силу вимог цивільного процесуального закону, позбавлений можливості вийти за межі пред`явлених позовних вимог.
При цьому, суд звертає увагу на те, що частинами 4 та 5 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Варто відзначити, що після подачі до суду відзиву на позов, в якому винуватець ДТП заперечував факт того, що він перебував в трудових відносинах із власником транспортного засобу, сторона позивача у встановленому процесуальним законом порядку не скористалась своїм правом на уточнення позовних вимог, та їх пред`явлення до належного відповідача.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи не знайшло свого об`єктивного підтвердження факт наявності трудових відносин між винуватцем аварії ОСОБА_2 та власником транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 , та позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків в сумі 210264,40 грн., та витрат за проведення оцінки в сумі 7000,00 грн., фактично пред`явлені до неналежного відповідача, а відтак в задоволенні цих позовних вимог за наведених в позові підстав слід відмовити.
В частині позовних вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суми франшизи в розмірі 2600,00 грн., суд зазначає наступне.
Транспортний засіб «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 , яким на час настання події керував на законній підставі, відповідно до договору оренди від 04.01.2021 року, відповідач ОСОБА_2 , - на праві власності належить ОСОБА_1 .
Відповідно до полісу № 205918298, ПрАТ «СК «Перша» була застрахована цивільна відповідальність власника зазначеного транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 , та визначено суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну в розмірі 130000,00 грн., та розмір франшизи 2600,00 грн.
Судом встановлено та позивачем підтверджено, що страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування за вказаним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на користь позивача у розмірі 127400,00 грн. без врахування суми франшизи в розмірі 2600,00 грн.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що у статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення.
Приймаючи до уваги те, що ані статтею 982 ЦК України, ані Законом «Про страхування» франшизу не визначено істотною умовою договору добровільного страхування, це означає, що її (франшизи) наявність у договорі обумовлена згодою сторін.
У відповідності до ст. 12.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У відповідності до ст. 36.6 вказаного Закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що розмір франшизи в сумі 2600,00 грн. не відшкодований страхувальником, та винною особою у дорожньо-транспортній пригоді, заперечення сторони відповідача в цій частині позовних вимог не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак суд вважає, що наявні підстави для стягнення із відповідача ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача франшизи в розмірі 2600,00 грн., в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в сумі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 р. відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пред`явивши позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач вказує на те, що внаслідок ДТП виникла загроза приниження ділової репутації товариства та зниження престижу компанії, що в подальшому може підірвати довіру до її діяльності.
Моральну шкоду стороною позивача оцінено в розмірі 1000,00 грн.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині матеріали справи не містять, та стороною позивача надано суду не було, як і не було надано доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та загрозою приниження ділової репутації товариства, тощо.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5), суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди також слід відмовити, в зв`язку з недоведеністю.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1,17 %).
Разом з тим, у стягненні із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки, стороною позивача не надано суду переконливих та достатніх доказів, які свідчать про фактичну сплату адвокату Шимку А.О. коштів за надані правничі послуги, а наявна у справі копія рахунку-фактури на ім`я фізичної особи підприємця Шимка А.О. переконливо про це не свідчить.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервісс» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування збитків, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервісс» франшизу в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервісс» судовий збір в сумі 39 (тридцять дев`ять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні ім`я та найменування сторін:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудсервісс», ЄДРПОУ 36085492, адреса: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32Г, офіс 260;
відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , юпроживає за адресо: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий Н.П. Чередніченко
Суд | Голосіївський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2022 |
Оприлюднено | 28.12.2022 |
Номер документу | 108091946 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок ДТП |
Цивільне
Голосіївський районний суд міста Києва
Чередніченко Н. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні