КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 757/31792/20-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/3354/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
06 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Семенюк Т.А.
Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Стешенко М.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс»на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст», Приватного акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс» про відшкодування шкоди,-
В С ТА Н О В И В:
У липні 2020 року позивач звернулась до суду першої інстанції із даним позовом, посилаючись в обґрунтування вимог на те, що 26.12.2019 року о 20 год. 00 хв. на Північному мосту в м. Києві по напрямку руху з бульвару Перова в сторону проспекту С. Бандери сталося ДТП за участю автомобіля Ford Transit, днз НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 на праві власності, внаслідок зіткнення вказаного автомобіля з металевим швом Північного мосту.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.02.2020 року в справі №3/756/1220/20 встановлено, що 26 грудня 2019 року о 20 годині 00 хвилин в м. Києві, міст Північний, в напрямку просп. С.Бандери, посадова особа КП «КиївАвтошляхміст» - гр. ОСОБА_3 відповідальна за належне утримання листа деформаційного шва, допустила утримання деформаційного шва на мості Північний в неналежному стані, що спричинило його відрив від конструкції мосту, в наслідок чого утворилась вибоїна, що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобіля «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , та завдано йому матеріальних збитків, чим порушено п.1.5 Правил дорожнього руху.
Постановою суду вищевказану посадову особу КП «КиївАвтошляхміст» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Сума завданого позивачу матеріального збитку через пошкодження його автомобіля Ford Transit, днз НОМЕР_1 , внаслідок вказаного ДТП, на 26.12.2019 року склала 162 045, 66 грн.
Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, а також ту обставину, що саме відповідач є особою, яка несе обов`язок по утриманню Північного мосту та автомобільної дороги на ньому у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок вищевказаного ДТП у відповідача виникло деліктне зобов`язання перед позивачем з відшкодування шкоди, спричиненої вказаним ДТП.
У зв`язку із викладеним та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 93) позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди в розмірі 162 045, 66 грн., витрати на визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу в сумі 3 500, 00 грн., витрати на оплату послуг евакуатора в сумі 1 200, 00 грн., а також судові витрати по справі.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Перестрахувальне товариство «Європоліс» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 162 045,66 грн., витрати на визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу в сумі 3500,00 грн., а також судові витрати у сумі 15 189, 23 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення, а саме стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст»на користь позивача суму матеріальної шкоди в розмірі 162 045,66 грн., витрати на визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу в сумі 3500,00 грн., витрати на оплату послуг евакуатора в сумі 1200 грн., а також судові витративважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов невірного висновку, про те, що вказане страхове відшкодування має бути сплачене ПрАТ «ПТ «Європоліс» напряму позивачу і підлягає стягненню з вказаного Товариства, проте Договір страхування не містить жодної відповідної умови про цей обов`язок страховика.
Натомість зазначив, що п.5.1. вказаного Договору страхування визначає, що страховим випадком є факт настання цивільної відповідальності страхувальника (яким є відповідач) визнаної ним добровільно, за попередньою згодою страховика, чи встановленої рішенням суду, яке набрало законної сили, за зобов`язаннями, що виникають при заподіянні шкоди майновим інтересам третіх осіб внаслідок дії страхових ризиків під час здійснення страхувальником господарської діяльності в період дії Договору.
Оскільки матеріали справи не містять доказів добровільного визнання відповідачем факту настання цивільної відповідальності страхувальника та не має згоди на це ПрАТ «ПТ «Європоліс» як страховика, то скаржник вважає, що єдиним можливим страховим випадком за вказаним договором залишається рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача відповідної шкоди.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ПрАТ «ПТ «Європлюс» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частинні задоволених позовних вимог скасувати та ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частинні у повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам Договору №02- 01/19- 01/01-01 від 02.01.2019 року та не застосував положення ст. ст. 979, 980, 982, 988, 990 Цивільного кодексу України.
Зазначила, що відповідно до розділу 3 Договору, визначена страхова сума та ліміти відповідальності Страховика, зокрема п. 3.2. Договору визначено, що страхова сума, ліміт відповідальності Страховика по одному страховому випадку за цим договором страхування становить 200 000 грн., при цьому, страхова сума ліміту за шкоду майну третіх осіб - 100 000 грн, однак, апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення та стягнення з ПрАТ «ПТ «Європоліс» 162 045, 66 грн. вказані положення Договору та Цивільного кодексу України щодо ліміту відповідальності Страховика судом першої інстанції до уваги не взяті та не враховані, а тому підстави для стягнення з ПрАТ «ПТ «Європоліс» 162 045, 66 грн. при винесенні оскаржуваного рішення відсутні.
Також, вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач до ПрАТ «ПТ «Європоліс»,не зважаючи на те, що відповідач вказував позивачу на те, що його відповідальність застрахована, з заявою про виплату, відшкодування шкоди не звертався.
У січні 2022 року надійшов відзив КП по утриманню мостів і шляхів м. Києва «КиївАвтошляхміст» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій сторона відповідача просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що у випадку настання страхового випадку саме на ПрАТ «ПТ «Європоліс» в силу взятих на себе Договірних зобов`язань покладається обов`язок щодо прийняття рішення та виплати потерпілим особам страхового відшкодування за завдані збитки, що спричинені третім особам під час здійснення підприємством «КиївАвтошляхміст» господарської діяльності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга ОСОБА_2 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс» підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 26 грудня 2019 року о 20 годині 00 хвилин в м. Києві, міст Північний, в напрямку просп. С.Бандери, будучи посадовою особою КП «КиївАвтошляхміст» ОСОБА_3 відповідальний за належне утримання листа деформаційного шва, допустив утримання деформаційного шва на мості Північний в неналежному стані, що спричинило його відрив від конструкції мосту, в наслідок чого утворилась вибоїна, що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобіля «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , та завдано йому матеріальних збитків, чим порушив п.1.5 Правил дорожнього руху.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140КУпАП ОСОБА_3 , застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривню 00 копійок.
Також судом встановлено, що саме Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст» є особою, яка несе обов`язок по утриманню Північного мосту та автомобільної дороги на ньому у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок вищевказаного ДТП у останнього виникло деліктне зобов`язання перед позивачем з відшкодування шкоди, спричиненої ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем (підприємством «КиївАвтошляхміст») та ПрАТ «ПТ «Сврополіс» укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами суб`єкта господарської діяльності №02- 01/19-01/01-01 від 02.01.2019 р., предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать Закону, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної майну, життю та/або здоров`ю третіх осіб під час ведення страхувальником своєї господарської діяльності згідно з чинними документами про право на здійснення такої діяльності.
Відповідно до п.4.1. Договору, строк дії Договору встановлено з 02.01.2019 по 31.12.2019 року.
Відповідно до п. 5.1. Договору, страховим випадком є факт настання цивільної відповідальності Страхувальника, визнаної ним добровільно, за попередньою згодою Страховика, чи встановленої рішенням суду, яке набрало законної сили, за зобов`язаннями, що виникають при заподіянні шкоди майновим інтересам третіх осіб внаслідок дії страхових ризиків під час здійснення Страхувальником господарської діяльності в період дії Договору.
Відповідно до п. 5.5. Договору, Страховик несе відповідальність за претензіями (позовами) третіх осіб, що заявлені Страхувальнику, за випадками що сталися протягом дії цього Договору.
02.01.2020 до відповідача надійшло повідомлення позивача із запрошенням на огляд пошкодженого автомобіля Ford Transit д/н НОМЕР_1 на 10:30 год. 09.01.2020 р.
Листом №053/282/01-11/10 від 03.01.2020 про дану обставину відповідач повідомив ПрАТ «ПТ «Європоліс».
09.01.2020 року відбувся експертний огляд пошкодженого автомобіля Ford Transit д/н НОМЕР_1 в якому взяли участь зокрема представник Відповідача та представник ПрАТ «ПТ «Сврополіс».
10.04.2020 на адресу відповідача від позивача надійшла заява про відшкодування шкоди від 08.04.2020.
Листом №053/282/01-11/975 від 17.04.2020 відповідач направив дану заву позивача до ПрАТ «ПТ «Європоліс».
Також листом №053/282/01-11/982 від 17.04.2020 відповідач повідомив позивача про направлення його заяви про відшкодування шкоди до ПрАТ «ПТ «Європоліс».
У зв`язку з тим, що лист №053/282/01-11/975 від 17.04.2020 повернувся відповідачу «за закінченим терміном зберігання» відповідач листом №053/282/01-11/1318 від 27.05.2020 повторно направив на адресу ПрАТ «ПТ «Європоліс» заяву позивача про відшкодування шкоди.
Листом №053/282/01-11/1413 від 09.06.2020 відповідач додатково повідомив позивача про те, що для отримання страхового відшкодування (завданої шкоди) йому необхідно звернутись до ПрАТ «ПТ «Європоліс».
Відповідно до п. 7.1.3. Договору, Страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування.
Відповідно до п. 7.1.4. Договору, Страховик зобов`язаний протягом трьох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів для оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.
Відповідно до п. 7.1.5. Договору, строк виконання страхових відшкодувань з моменту підписання страхового акту не більше 60 календарних днів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подія спричинення позивачу шкоду внаслідок ДТП, яке сталося з вини підприємства «КиївАвтошляхміст» та про яку він повідомляв страховика, є страховим випадком, а тому на ПрАТ «ПТ «Європоліс» в силу взятих на себе Договірних зобов`язань покладається обов`язок щодо виплати потерпілому страхового відшкодування за завдані збитки.
Проте, з таким висновком суду погодитись повною мірою не можна, виходячі з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Сторона реалізує своє звернення до суду, шляхом подання до суду відповідного позову, вимоги до якого в цивільному судочинстві встановлені статтею 175 ЦПК України, яка регламентує зазначення сторін у справі, якими в позовному провадженні є: позивач та відповідач.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.
Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, представник Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст» просив суд залучити до участі у справі в якості 3-ї особи ПрАТ «ПТ «Європоліс», з яким укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами суб`єкта господарської діяльності №02- 01/19-01/01-01 від 02.01.2019 р.
Проте, суд першої інстанції, в порушення вимог цивільно-процесуального закону, не зважаючи на відсутність клопотання позивача про притягнення до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «ПТ «Європоліс», протокольною ухвалою від 01 квітня 2021 року залучає ПрАТ «ПТ «Європоліс» до справи як відповідача (т. 1 а.с. 99).
Зі змісту позовної заяви та з позиції позивача в судовому засіданні вбачається, що останній будь-яких позовних вимог до ПрАТ «ПТ «Європоліс» не заявляв, а просив суд стягнути спричинену шкоду саме з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст», але суд першої інстанції, вийшовши за межі позовної заяви, стягнув на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 162 045,66 грн., витрати на визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу в сумі 3500,00 грн., а також судові витрати у сумі 15 189, 23 грн. з ПрАТ «ПТ «Європоліс».
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є помилковими та рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Ford Transit, д/н НОМЕР_1 складає 162045 грн. 66 коп. (т. 1, а.с.9-25).
Згідно ч. 1, 3 ст. 21 Закону України «Про дорожній рух», автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, в тому числі: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобам.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху , при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху , своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух», передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до ДСТУ 358797, щодо безпеки дорожнього руху та вимог до експлуатаційного стану доріг та вулиць - автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право, в тому числі, на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Згідно із статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом також встановлено, що між відповідачем (підприємством «КиївАвтошляхміст») та Приватним акціонерним товариством «Перестрахувальне товариство «Європоліс» (далі-ПрАТ «ПТ «Сврополіс») укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами суб`єкта господарської діяльності №02- 01/19-01/01-01 від 02.01.2019 р., предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать Закону, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної майну, життю та/або здоров`ю третіх осіб під час ведення страхувальником своєї господарської діяльності згідно з чинними документами про право на здійснення такої діяльності.
Строк дії Договору встановлено з 02.01.2019 по 31.12.2019 року.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до п. 5.1. зазначеного Договору, страховим випадком є факт настання цивільної відповідальності Страхувальника, визнаної ним добровільно, за попередньою згодою Страховика, чи встановленої рішенням суду, яке набрало законної сили, за зобов`язаннями, що виникають при заподіянні шкоди майновим інтересам третіх осіб внаслідок дії страхових ризиків під час здійснення Страхувальником господарської діяльності в період дії Договору.
Як вбачається з п. 3.2 Договору, ліміт відповідальності Страховика о одному страховому випадку за цим Договором страхування становить 200 000 грн., при цьому ліміти: за шкоду майну третіх осіб - 100 000 грн., за шкоду життю та здоров`ю третіх осіб - 200 000 грн.
Франшиза по шкоді майну третіх осіб за цим Договором становить 1 000 грн. (п 3.3).
Відповідно до п. 5.5. Договору, Страховик несе відповідальність за претензіями (позовами) третіх осіб, що заявлені Страхувальнику, за випадками що сталися протягом дії цього Договору.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок вищевказаного ДТП у Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст», яке несе обов`язок по утриманню Північного мосту та автомобільної дороги на ньому у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, виникло деліктне зобов`язання перед позивачем з відшкодування шкоди, спричиненої ДТП.
Як вбачаться з матеріалів справи, позивач не звертався до ПрАТ «ПТ «Європоліс» із заявою-претензією про відшкодування шкоди, завданої КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст».
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги представника позивача, що у разі відсутності добровільного визнання КП по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст» факту настання цивільної відповідальності страхувальника та відсутніст згоди на це ПрАТ «ПТ «Європоліс» як страховика, єдиним можливим страховим випадком за вказаним договором залишається рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача відповідної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі.
Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином, колегія суддів констатує, що у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 внаслідок ДТП завдана матеріальна шкода в розмірі 165045 грн. 66 коп., ліміт страхового відшкодування за Договором становить 100 000 грн., франшиза - 1000 грн.
Відтак, за відсутністю вимог до ПрАТ «Перестрахувальне товариство «Європоліс», на користь ОСОБА_1 з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст» підлягає стягненню матеріальна шкода, яка перевищує ліміт страхового відшкодування з врахуванням франшизи, загальною сумою 63 045,66 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України підлягають перерозподілу і судові витрати, понесені сторонами у справі, пропорційно до задоволених вимог.
Так, з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1576,15 грн. сплаченого судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
З ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс» сплачений судовий збір в розмірі 2483,18 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс» задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст» про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст» (код ЄДРПОУ 03359018, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 63045,66 грн. матеріальної шкоди.
Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «КиївАвтошляхміст» (код ЄДРПОУ 03359018, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 1576,15 грн. сплаченого судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс»(код ЄДРПОУ 21510644, м. Київ, вул. Адрющенка Григоря, 4-Д, офіс 10) сплачений судовий збір в розмірі 2483,18 грн.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст виготовлено 26 грудня 2022року.
Головуючий Судді
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2022 |
Оприлюднено | 28.12.2022 |
Номер документу | 108094297 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої майну фізичних або юридичних осіб |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Семенюк Тетяна Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні