Постанова

від 15.12.2022 по справі 522/7990/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6887/22

Справа № 522/7990/17

Головуючий у першій інстанції Єршова Л.С.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/7990/17

Номер провадження: 22-ц/813/6887/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Зеніної М.О.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою адвоката Байло Євгена Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Єршової Л.С. 22 березня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду з позовом до ТОВ «Сандора» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 2) скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» від 16 березня 2017 року №136/2-у «Про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення», яким ОСОБА_1 , старшого бухгалтера фінансової служби, звільнено з займаної посади з 17.03.2017 року; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді старшого бухгалтера фінансової служби ТОВ «Сандора» з 17.03.2017 року; 4) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2017 року по 17.12.2021 року включно у розмірі - 768 113,28 грн..

ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що дисциплінарні порушення, які перелічені в наказі про звільнення вона не скоювала, а розпорядження, які отримувала від свого безпосереднього керівника виконувала належним чином та у повному обсязі. У свою чергу керівництво не сприяло виконанню наказів позивачкою, а створювало перешкоди, жодних збитків в результаті роботи позивачки підприємство не зазнало. Вважає, що оскаржуваний наказ прийнято без з`ясування всіх обставин, він не відповідає вимогам трудового законодавства, яке регулює питання притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності (Т. 1, а. с. 1 - 4).

2.2 Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2021 року задоволено вищевказану позовну заяву ОСОБА_2 ..

Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до ТОВ «Сандора» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» від 16 березня 2017 року №136/2-у «Про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення», яким ОСОБА_1 , старшого бухгалтера фінансової служби, звільнено з займаної посади з 17.03.2017 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого бухгалтера фінансової служби ТОВ «Сандора» з 17.03.2017 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2017 року по 17.12.2021 року включно у розмірі 768 113,28 грн..

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 (один) місяць в розмірі - 13 577,76 грн. допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» на користь держави судовий збір у розмірі - 8 000,00 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани №85 від 09.03.2017 року скасовано судом. Накази №375 від 07.09.2016 року (чинний) та №477 від 07.11.2016 року (скасований судом) взагалі не могли бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки з моменту їх прийняття до дати видання наказу про звільнення минуло більше 1 місяця. Інших посилань на систематичні порушення трудової дисципліни та невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків оспорюваний наказ № 136/2-у від 16 березня 2017 року про звільнення не містить. Місцевий суд вважав, що наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що звільненню з роботи ОСОБА_1 передували січень та лютий 2017 року, суд першої інстанції прийняв до уваги довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за січень та лютий 2017 року, відповідно до якої, середньоденний заробіток ОСОБА_1 на посаді бухгалтер старший становив - 25 296,63 грн. (січень 2017 року, 20 роб. днів, фактично відпрацьованих 159 годин) 12 890,00 грн. + (лютий 2017 року, 20 роб. день, фактично відпрацьованих 154 години) 12 406,63 грн. = 12 890,00 + 12 406,63 /: (159+154) = 80,82 грн./за годину.

Фактично відпрацьовано за січень та лютий 2017 р. (159 + 154) = 313 годин, згідно табелю робочого часу за січень та лютий 2017 року.

Робочий день становить 8 годин. 82,82 х 8 = 646,56 грн. за 1 день.

Кількість днів вимушеного прогулу після звільнення позивачки з 17 березня 2017 по 16 грудня 2021 року: у березні 2017 року - 10 робочих днів, квітень 2017 року - 19 робочих днів, травень 2017 року - 20 робочих днів, червень 2017 року -20 робочих днів, липень 2017 року-21 робочих днів, серпень 2017 року - 22 робочих днів, вересень 2017 року - 21 робочих днів, жовтень 2017 року - 21 робочий день, листопад 2017 року - 22 робочий день, грудень 2017 року - 21 робочих дні, січень 2018 року - 21 робочих днів, лютий 2018 року - 20 робочий день, березень 2018 року - 21 робочих днів, квітень 2018 року - 20 робочий день, травень 2018 року - 20 робочих днів, червень 2018 року - 20 робочих днів, липень 2018 року - 22 робочих днів, серпень 2018 року - 22 робочих днів, вересень 2018 року - 20 робочих днів, жовтень 2018 року - 22 робочий день, листопад 2018 року - 22 робочий день, грудень 2018 року - 20 робочих дні, січень 2019 року - 21 робочих днів, лютий 2019 року - 20 робочий день, березень 2019 року - 20 робочих днів, квітень 2019 року - 21 робочий день, травень 2019 року - 21 робочих днів, червень 2019 року -18 робочих днів, липень 2019 року - 23 робочих днів, серпень 2019 року -21 робочих днів, вересень 2019 року - 21 робочих днів, жовтень 2019 року - 22 робочий день, листопад 2019 року - 21 робочий день, грудень 2019 року - 21 робочих дні, січень 2020 року - 21 робочих днів, лютий 2020 року - 20 робочий день, березень 2020 року - 21 робочих днів, квітень 2020 року - 21 робочий день, травень 2020 року - 19 робочих днів, червень 2020 року -20 робочих днів, липень 2020 року - 23 робочих днів, серпень 2020 року - 20 робочих днів, вересень 2020 року - 22 робочих днів, жовтень 2020 року - 21 робочий день, листопад 2020 року - 21 робочий день, грудень 2020 року - 22 робочих дні, січень 2021 року - 19 робочих днів, лютий 2021 року - 20 робочий день, березень 2021 року - 22 робочих днів, квітень 2021 року - 22 робочий день, травень 2021 року - 19 робочих днів, червень 2021 року -20 робочих днів, липень 2021 року - 22 робочих днів, серпень 2021 року - 21 робочих днів, вересень 2021 року - 22 робочих днів, жовтень 2021 року - 20 робочих днів, листопад 2021 року - 22 робочих днів, до 16 грудня 2021 року - 12 робочих днів = 240 робочий день, тобто = 1188 день.

1188 днів х 646,56 грн (середньоденна з/п) = 768 113,28 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Щодо строку звернення позивача до суду, суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що позивачка як працівник, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, не ставилась зневажливо до питання захисту свого права.

Крім того, пропущений позивачкою строк є незначним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що строк звернення до Приморського районного суду м. Одеси пропущено позивачкою з поважних причин та підлягає поновленню (Т. 2, а. с. 249 256).

2.3 Короткий зміст заяви

22 червня 2021 року адвокатом Байло Євгеном Сергійовичем, діючим від імені ОСОБА_1 , у додаткових поясненнях щодо розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу заявлено вимоги про відшкодування судових витрат та зазначено, що документи, що підтверджують судові витрати на правову допомогу та інші витрати будуть надані суду у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

22 грудня 2021 року адвокатом Байло Євгеном Сергійовичем, діючим від імені ОСОБА_1 , до суду було надано детальний опис наданих адвокатом послуг, до якого додано: - договір про надання правової допомоги з адвокатом Парапаном Є.В. від 01.08.2017 року; - додаткову угоду до договору про надання правової допомоги з адвокатом Парапаном Є.В. від 12.09.2016 року; - акт-приймання-передачі наданих послуг адвокатом Парапаном Є.В.; - ордери адвоката Парапана Є.В.; - свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю; - квитанції про оплату послуг адвоката Парапана Є.В.; - договір про надання правової допомоги з АБ «БАЙЛО» від 01.07.2019 року; - акт наданих послуг №3 від 17.12.2021 року; - виписку по банківському рахунку АБ «БАЙЛО» щодо сплати ОСОБА_1 гонорару адвокату Байло Є.С. (Т. 2, а. с. 219 - 246).

23лютого 2022року адвокатомБайло ЄвгеномСергійовичем,діючим відімені ОСОБА_1 , надано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення з приводу розподілу судових витрат на правову допомогу по справі та клопотання про розгляд зазначеної заяви без його участі (Т. 3, а. с. 64 - 65).

2.4 Позиція сторін в суді першої інстанції.

Адвокат Трунова Ольга Анатоліївна, діюча від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора», у запереченнях на заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу, зазначає те, що адвокат Байло Є.С. в направленому детальному описі наданих адвокатських послуг, під час виконання умов договору про надання правової допомоги №01-07 від 01 липня 2019 року у справі №522/7990/17 також вказує і на нібито сплачений ОСОБА_1 гонорар адвокату Парапану Є. В. у справі №522/7990/17. В свою чергу, вугоді з ОСОБА_3 не міститься інформації про те, що сторонами узгоджено об`єм/перелік робіт/послуг адвоката у справі про поновлення на роботі ОСОБА_1 ..

Викликає сумнів дійсність понесених позивачкою витрат на послуги адвоката Парапана Є.В. в зазначеній сумі - 31 500,00 грн., оскільки в акті наданих послуг від 27.02.2020 року вказані послуги, які не є реальними, необхідними, дійсними та фактично прописані виключно для збільшення суми витрат, тому що адвокат Парапан Є.В. приймав участь разом із позивачем і в справах №522/14517/17, №522/23027/16-ц та №522/17652/16-ц спори між тими ж сторонами (відшкодування витрат не заявлялось), а тому, виникають сумніви щодо реальності тих послуг, які вказані в наданих акті та попередньому розрахунку, саме відносно справи №522/7990/17.

Крім того, 10-ть платежів, здійснених ОСОБА_1 , не підтверджуються як оплата за надання правової допомоги у справі №522/7990/17. Щодо того, що адвокат Байло Є. С. вказує на те, що «справа розглядалась у суді чотири з половиною роки з причин, що не залежать від сторін у справі», то, хоча провадження у справі і було відкрито 16.05.2017 року, в подальшому воно було зупинене саме за клопотанням позивачки та після відновлення провадження призначено до розгляду лише у квітні 2020 року, а як вказано в акті №3 наданих послуг від 17.12.2021 року, адвокат Байло Є.С. здійснював «прибуття до Приморського районного суду міста Одеса для участі у судових засіданнях по справі №522/7990/17» лише в період квітня грудня 2021. На момент вступу адвоката Байло Є.С. у справу позов та відповідні докази вже були подані до суду.

Крім того, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху» (Т. 3, а. с. 10 - 19).

2.5 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Байло Є.С. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сандора» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка разом з першою заявою по суті спору не подала суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона очікує понести у зв`язку з розглядом справи (Т. 3, а. с. 70 - 72).

2.6 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Байло Євген Сергійович, діючий від імені ОСОБА_1 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідача судові витрати за надані послуги правничої допомоги відповідно до наданих документів.

2.7 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що перша заява по суті у вигляді позовної заяви була подана 28.04.2017 року до початку вступу у закону силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 134 ЦПК України, тобто на момент звернення до суду ЦПК України не передбачав такої вимоги, як надання попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат. Судом першої інстанції не була надана оцінка наданих стороною доказам. які підтверджують надання правової допомоги (Т. 3, а. с. 141 - 144).

2.8 Позиція сторін в апеляційному суді

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Діденко О.В., діючий від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка разом з першою заявою по суті спору не подала суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона очікує понести у зв`язку з розглядом справи (Т. 3, а. с. 240 - 242).

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Трунова О.А., діюча від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що: 1) адвокат Байло Є.С. у детальному описі наданих адвокатських послуг, під час виконання умов договору про надання правової допомоги також вказує на сплачений ОСОБА_1 гонорар адвокату Парапану Є.В.; 2) витрати адвоката Парапана Є.В. у сумі - 31 500,00 грн. не можуть бути задоволені, оскільки є безпідставно завищеними, надуманими, не підтвердженими їх реальністю; 3) в межах договору про надання правової допомоги адвокатом Байло Є.С. надавались послуги, що не пов`язані із розглядом даної справи; 4) адвокат Байло Є.С. на підставі вказаного договору від 01.07.2019 року здійснював представництво ОСОБА_1 в інших справах; 5) не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху» (Т. 3, а. с. 242 247 зворотна сторона).

3. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.04.2022 року апеляційну скаргу адвоката Байло Євгена Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення було залишено без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.05.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , діючого від імені ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.05.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , діючого від імені ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішенняпризначено до розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.08.2022 року визначено розгляд справи 18.08.2022 року провести в режимі відеоконференції.

28.09.2022 від адвоката Трунової Ольги Анатоліївни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.09.2022 року визначено розгляд справи 29.09.2022 року провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.10.2022 року визначено розгляд справи 03.11.2022 року провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.11.2022 року визначено розгляд справи 24.11.2022 року провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.11.2022 року визначено розгляд справи 01.12.2022 року провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.12.2022 року визначено розгляд справи 08.12.2022 року провести в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Байло Є.С. просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні адвокат Діденко Олександр Володимирович, діючий від імені ТОВ «Сандора», просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Байло Євгена Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.

3.2 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзивів на апеляційну скаргу

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси у квітні 2017 року, тобто до набрання чинності нової редакції ЦПК України, а отже на момент звернення до суду ЦПК України не передбачав такої вимоги, як надання попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат.

Однак, відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто з 15.12.2017 року необхідно застосовувати правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а отже відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд також може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи

Частина 2 статті 174 ЦПК України чітко визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як із заяви про ухвалення додаткового рішення з приводу розподілу судових витрат на правову допомогу та із апеляційної скарги вбачається, що адвокат Байло Євген Сергійович просить стягнути судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу за договором про надання правової допомоги №01-07 від 01.07.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що з часу укладання договору про надання правової допомоги №01-07 від 01.07.2019 року та вступу адвоката у дану справу, адвокатом Байло Є.С. були надані наступні заяви по суті справи: 1) 01.04.2020 року додаткові пояснення (Т. 2, а. с. 30 - 34); 2) 28.10.2020 року заперечення (Т. 2, а. с. 114 - 115).

Тільки 22 червня 2021 року адвокатом Байло Євгеном Сергійовичем, діючим від імені ОСОБА_1 , у додаткових поясненнях щодо розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу заявлено про відшкодування судових витрат та зазначено, що документи, що підтверджують судові витрати на правову допомогу та інші витрати будуть надані суду у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відшкодуванні судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що, аналізуючи доводи, наведені на обґрунтування апеляційної скарги, можна дійти висновку про те, що вони не можуть бути підставами для скасування ухвали суду, оскільки не містять посилання на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками законодавчих норм та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Байло Євгена Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Байло Євгена Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , відсутні.

3.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргуадвоката Байло Євгена Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 27 грудня 2022 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе