Рішення

від 27.12.2022 по справі 360/1887/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 грудня 2022 року Справа № 360/1887/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Станкевича Віталія Васильовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісленд» до Головного управління ДПС України у Луганській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов позов адвоката Станкевича Віталія Васильовича (далі - представник позивача) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісленд» (далі - позивач, ТОВ «Вісленд») до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - І відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), Державна податкова служба України (далі - ІІ відповідач, ДПС України), Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ІІІ відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Луганській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7199877/39873264 від 12 серпня 2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 39070/39873264/2 від 07 вересня 2022 року за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 31 січня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку встановленому чинним законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 січня 2022 року позивачем складено податкову накладну № 4 на загальну суму 606043,42 грн, в тому числі ПДВ 101007,24 грн, яка була надіслана на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних (далі ЄРПН).

Реєстрація зазначеної податкової накладної зупинена в автоматичному режимі із зазначенням у квитанції про реєстрацію наступних підстав: "Відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 31.01.2022 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 73.20.19-00.00, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте у зазначеній квитанції не вказано конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації.

10 серпня 2022 року позивачем засобами електронного зв`язку направлено до податкового органу Повідомлення № 51 (реєстраційний номер 9030903055) про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої припинено, з яким подані самі пояснення щодо реальності здійснення господарської операції та їх документальні підтвердження.

12 серпня 2022 року позивачем отримано рішення Комісії ГУ ДПС у Луганській області за № 7199877/39873264 про відмову у реєстрації вищевказаної податкової накладної.

Причиною відмови у реєстрації, як вбачається зі змісту вказаного рішення, є відсутність в акті наданих послуг "... інформації, щодо формування вартості наданої послуги, кількості задіяних працівників у наданні послуги".

19 серпня 2022 року позивачем засобами електронного зв`язку направлено до податкового органу Скаргу щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної (реєстраційний номер 9162902092), до якої, з врахуванням зазначених в рішенні комісії причин відмови, було додано: більш розгорнуті пояснення, той самий пакет документів що подавався з попередніми поясненнями, і додатково копії договору поставки № 107 від 26 березня 2021 року і платіжних доручень що свідчать про сплату за поставлені у січні 2022 року алкогольні напої.

07 вересня 2022 року ТОВ "Вісленд" отримано рішення Комісії ДПС України за № 39070/39873264/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення, про відмову у реєстрації вищевказаної податкової накладної.

Причиною відмови у реєстрації, як вбачається зі змісту вказаного рішення, є "ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків".

Рішення Комісії ГУ ДПС в Луганській області від 12 серпня 2022 року № 7199877/39873264, та рішення Комісії ДПС України від 07 вересня 2022 року № 39070/39873264/2, є незаконними і необґрунтованими, та підлягають скасуванню.

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління ДПС у Луганській області, яке заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволені в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року у задоволенні Головного управління ДПС у Луганській області про заміну відповідача відмовлено; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Ухвалою суду від 14 грудня 2022 року витребувано у позивача документи.

Правом на подання відзиву на позов ДПС України та ГУ ДПС в Івано-Франківській області не скористалися.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісленд» (ідентифікаційний номер 39873264, з 03 липня 2015 року зареєстроване за адресою: пл. Хіміків, буд. 2, кім. 51, м. Рубіжне, Луганська область, основний вид діяльності 46.34 Оптова торгівля напоями, додатковий 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, має на право оптової торгівлі алкогольними напоями згідно з ліцензією № 990208202000178 від 13 листопада 2020 року) на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 09/03/21 від 09 березня 2021 року орендує комерційне приміщення за адресою: вул. Новікова, 4-Б, м. Сєвєродонецьк, Луганської області.

Відповідно до довідок про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру № 12210118974 від 30 липня 2021 року та № 05210118870 від 27 травня 2021 року позивач використовує складські приміщення за адресами: вул. Новікова, 4-Б, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, а також вул. Куїнджі, 5/6, м. Краматорськ, Донецька область відповідно.

Позивачем, як покупцем, укладено договір поставки № 107 від 26 березня 2021 року з ТОВ «Баядера Логістик» (постачальник) на поставку алкогольних напоїв, пунктом 1.1 якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити товар у порядку, визначеному умовами цього договору.

30 квітня 2021 року позивачем укладено з ТОВ «Баядера Логістик» (Замовник) про надання послуг № БХМ 107-1, пунктом 2.1 якого визначено, що ТОВ «Вісленд» (Виконавець) може за замовленням ТОВ "Баядера Логістик" надавати послуги щодо:

- розміщення Продукції в Точках продажу (представленість Продукції відповідно до узгоджених параметрів представленості, контроль за зовнішнім виглядом Продукції);

- внесення Продукції до інформаційних баз продажу Виконавця;

- визначення обсягів продажу Продукції в Точках продажу (в грошовому та кількісному виразі);

- визначення залишків Продукції (в кількісному виразі);

- визначення динаміки продажу Продукції (у порівнянні з попередніми періодами (місяцями), в яких надавались Послуги, у кількісному та відсотковому співвідношенні);

- збір та розповсюдження інформації про Продукцію (наприклад, в інформаційних матеріалах, що виготовляються Виконавцем, або розповсюдження інформаційних матеріалів, що надані Замовником);

- проведення спеціальних виставкових заходів алкогольної продукції (у відповідності з Законом України "Про рекламу").

Пунктом 4.1 вказаного договору встановлено, що вартість Послуг не може бути більше ніж 10,5 % (відсотків) (в тому числі ПДВ) від вартості Продукції, що була поставлена (відвантажена) Замовником Виконавцю у звітному місяці.

04 травня 2021 року між позивачем та ТОВ "Баядера Логістик" укладено додаткову угоду до договору надання послуг № БХМ 107-1 від 30 квітня 2021 року, якою внесено зміни до пункту 4.1. основного договору в наступній редакції «4.1. Вартість послуг не може бути більше ніж 10,5% (в тому числі ПДВ) від суми сплачених ТОВ "Вісленд" у звітному місяці грошових коштів за окремо укладеним між сторонами договором поставки № 107 від 26.03.2021».

Відповідно до пункту 4.2. договору про надання послуг № БХМ 107-1 від 30 квітня 2021 року, остаточна вартість Послуг, які надаються за цим Договором визначається виходячи з обсягу наданих Виконавцем послуг та зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з товарно транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв №№ 44416/40846 від 20 жовтня 2021 року, 44447/40848 від 20 жовтня 2021 року, 44449/40849 від 20 жовтня 2021 року, 46288/42520 від 28 жовтня 2021 року, 46595/42521 від 28 жовтня 2021 року, 47390/43061 від 04 листопад 2021 року, 47435/43062 від 30 жовтня 2021 року, 49085/45071 від 16 листопада 2021 року, 49110/45073 від 16 листопада 2021 року, 50138/45876 від 24 листопада 2021 року, 50139/45875 від 24 листопада 2021 року, 51336/47128 від 30 листопада 2021 року, 51337/47129 від 30 листопада 2021 року, 51361/47130 від 30 листопада 2021 року, 51888/47390 від 30 листопада 2021 року, 51900/47389 від 30 листопада 2021 року, 55164/50111 від 18 грудня 2021 року, 58045/52555 від 31 грудня 2021 року ТОВ "Баядера Логістик" здало позивачу, а позивачем прийнято, алкогольні напої на суму 5773127,34 грн.

Позивачем отримано товару (алкогольні напої) від ТОВ «Баядера Логістик» відповідно до видаткових накладних №№ 44416/40846 від 20 жовтня 2021 року (22766,40 грн), 44447/40848 від 20 жовтня 2021 року (495,36 грн), 44449/40849 від 20 жовтня 2021 року (39465,18 грн), 46288/42520 від 28 жовтня 2021 року (118473,12 грн), 46595/42521 від 28 жовтня 2021 року (8366,40 грн), 47435/43062 від 30 жовтня 2021 року (256358,88 грн), 47390/43061 від 04 листопад 2021 року (17718,12 грн), 49110/45073 від 16 листопада 2021 року (172435,62 грн)49085/45071 від 16 листопада 2021 року (572863,80 грн), 50138/45876 від 24 листопада 2021 року (425656,74 грн), 50139/45875 від 24 листопада 2021 року (1425700,50 грн), 51336/47128 від 30 листопада 2021 року (539680,86 грн), 51337/47129 від 30 листопада 2021 року (590142,84 грн), 51361/47130 від 30 листопада 2021 року (28527,90 грн), 51888/47390 від 30 листопада 2021 року (335950,92 грн), 51900/47389 від 30 листопада 2021 року (1039310,88 грн), 55164/50111 від 18 грудня 2021 року (25742,22 грн), 58045/52555 від 31 грудня 2021 року (153471,60 грн) всього на суму 5773127,34 грн.

Видаткові накладні видано на підставі договору № 107 від 26 березня 2021 року.

Сума сплачених позивачем на користь ТОВ "Баядера Логістик" у січні 2022 року грошових коштів за поставлені алкогольні напої підтверджується наданими платіжними дорученнями №№ 1667 від 24 січня 2022 року (за видатковими накладними № 49110/45073 від 16 листопада 2021 року та № 51888/47390 від 30 листопада 2021 року в сумі 302435,62 грн), 1672 від 26 січня 2022 року (за видатковою накладною № 51900/47389 від 30 листопада 2021 року в сумі 825657,40 грн), 1665 від 21 січня 2022 року (за видатковою накладною № 51337/47129 від 30 листопада 2021 року в сумі 375055,55 грн), 1613 від 11 січня 2022 року (за видатковою накладною № 50138/45876 від 24 листопада 2021 року в сумі 425656,74 грн), 1634 від 14 січня 2022 року (за видатковими накладними №№ 51337/47129, 51336/47128 та 51361/47130 від 30 листопада 2021 року в сумі 783296,05 грн), 1614 від 11 січня 2022 року (за видатковою накладною № 50139/45875 від 24 листопада 2021 року в сумі 132354,90 грн), 1605 від 06 січня 2022 року (за видатковою накладною № 47435/43062 від 30 жовтня 2021 року в сумі 99656,00 грн), 1604 від 06 січня 2022 року (за видатковими накладними №№44449/40849, 44416/40846 від 20 жовтня 2021 року, №№ 46595/42521, 46288/42520 від 28 жовтня 2021 року в сумі 189071,10 грн), 4331 від 06 січня 2022 року (за видатковими накладними №47390/43061 від 04 листопад 2021 року та № 49085/45071 від 16 листопада 2021 року в сумі 590581,92 грн), 4350 від 13 січня 2022 року (за видатковою накладною № 47435/43062 від 30 жовтня 2021 року в сумі 117700,00 грн), 4340 від 11 січня 2022 року (за видатковою накладною № 50139/45875 від 24 листопада 2021 року в сумі 421286,00 грн), 4341 від 11 січня 2022 року (за видатковою накладною № 50139/45875 від 24 листопада 2021 року в сумі 872059,60 грн), 4351 від 13 січня 2022 року (за видатковими накладними № 44447/40848 від 20 жовтня 2021 року та № 47435/43062 від 30 жовтня 2021 року в сумі 38213,04 грн), 4385 від 21 січня 2022 року (за видатковою накладною № 51888/47390 від 30 листопада 2021 року в сумі 205950,92 грн), 4392 від 24 січня 2022 року (за видатковою накладною № 51900/47389 від 30 листопада 2021 року в сумі 122800,00 грн), 4391 від 24 січня 2022 року (за видатковою накладною № 51900/47389 від 30 листопада 2021 року в сумі 90853,48 грн), 4393 від 26 січня 2022 року (за видатковими накладними 55164/50111 від 18 грудня 2021 року 58045/52555 від 31 грудня 2021 року в сумі 179213,82 грн), та склала 5771842,14 грн.

Зі змісту наведених документів встановлено, що позивачем отримано товар на суму 5773127,34 грн, за який сплачено кошти у сумі 5771842,14 грн, тобто заборгованість зі сплати за поставлений товар складає 1285,20 грн, що підтверджено письмовими поясненнями на ухвалу суду від 14 грудня 2022 року.

31 січня 2022 року представниками позивача та ТОВ "Баядера Логістик" складено та підписано акт приймання передачі наданих послуг № 3519, відповідно до якого з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року Виконавець здав, а Замовник прийняв послуги: послуги з визначення залишків Продукції, база нарахування 5771842,14 грн, 4,2 %, одиниця виміру послуга, вартість послуг з ПДВ 242417,36 грн, ПДВ 40402,90 грн; послуги з визначення обсягів продажу Продукції в точках продажу, база нарахування 5771842,14 грн, 6,3 %, одиниця виміру послуга, вартість послуг з ПДВ 363626,06 грн, ПДВ 60604,34 грн. Всього 606043,42 грн, що підтверджено звітом про надання послуг від 31 січня 2022 року.

31 січня 2022 року позивачем складено податкову накладну № 4 щодо надання позивачем ТОВ «Баядера Логістик» послуг за кодом 73.20.19-00.00 на загальну суму 606043,42 грн, в тому числі ПДВ 101007,24 грн, яка надіслана на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних.

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 лютого 2022 року за номером 9030903055, документ доставлено до ДПС України, документ прийнято, реєстрація зупинена із зазначенням у квитанції про реєстрацію наступних підстав: «Відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 31.01.2022 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 73.20.19-00.00, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.».

10 серпня 2022 року позивачем засобами електронного зв`язку направлено до податкового органу Повідомлення № 51 (реєстраційний номер 9030903055) про подання пояснень: «Згідно договору надання послуг № БХМ 107-1 від 30 квітня 2021 року ТОВ "ВІСЛЕНД" надав послуги з визначення залишків та обсягів продажу ТОВ «Баядера Логістік» (ЄДРПОУ 35871504) за січень 2022р. 31 січня 2022 року складений акт надання послуг № 3519 на суму 698694,86 грн, у т.ч. ПДВ 116449,14 грн, у зв`язку з чим складена податкова накладна № 6 від 30 грудня 2021 на суму 606043,42 грн, у т.ч. ПДВ 101007,24 грн, у зв`язку з чим складена податкова накладна № 4».

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12 серпня 2022 року за № 7199877/39873264 відмовлено у реєстрації вищевказаної податкової накладної з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Та зазначено, що акт наданих послуг не містить інформації, щодо формування вартості наданої послуги, кількості задіяних працівників у наданні послуги.

19 серпня 2022 року позивачем направлено до ІІ відповідача скаргу щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної (реєстраційний номер 9162902092), до якої, з врахуванням зазначених у рішенні комісією причин відмови додано: пояснення та документи на 48 аркушах.

Згідно з рішенням Комісії ДПС України від 07 вересня 2022 року за №39070/39873264/2 за результатами розгляду скарги щодо спірного рішення відмовлено у задоволенні скарги та у реєстрації вищевказаної податкової накладної з причин "ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків".

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Аналіз змісту податкової накладної № 4 від 31 січня 2022 року свідчить про дотримання позивачем зазначених вище вимог.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу, згідно з якими реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/ розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 7, 10, 11 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Так, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як встановлено судом, реєстрацію податкової накладної № 4 від 31 січня 2022 року зупинено з підстав, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 73.20.19-00.00, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Крім того, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Додатком № 3 до Порядку №1165 (в редакції чинній на момент формування податкової накладної) встановлено критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до пункту 1 якого визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Суд звертає увагу, що зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання умов:

відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається;

обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки;

переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно із пунктом 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Відповідно до пунктів 9 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку № 520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що позивачем подано податкову накладну від 31 січня 2022 року № 4 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області за наслідками проведеного моніторингу зупинено реєстрацію вказаної податкової накладної та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про її реєстрацію.

З наявної в матеріалах справи квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 31 січня 2022 року № 4 судом встановлено, що вона містить вимоги про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.

Суд звертає увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 червня 2019 року у справі № 0740/804/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 та від 27 січня 2022 року у справі № 380/2365/21.

Так, позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме документи необхідно подати.

На думку суду, зі змісту наданих документів можливо встановити обставини, які підтверджують відомості викладені в податковій накладній.

Згідно з оскаржуваного рішення позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання платником податку копій документів: відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Тобто, податковим органом вказано дві умови відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки, що спростовується матеріалами справи.

При цьому, ІІІ відповідачем в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано через необхідність долучення яких саме документів прийнято рішення про зупинення реєстрації.

Таким чином, ІІІ відповідач, як при зупиненні реєстрації податкової накладної від 31 січня 2022 року № 4, так і при винесенні оскаржуваного рішення, обмежився лише загальними фразами та не вказав конкретно, які ж саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати.

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 та від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Суд звертає увагу, що згідно з відомостями ЄДР позивач має право на надання послуг за кодом 73.20.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

В постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

З наведеного, суд дійшов висновку, що наданий позивачем на виконання вимог Порядку № 520 обсяг документів був достатній для цілей реєстрації відповідних податкових накладних, а підстав для зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних у контролюючого органу не було.

Крім того, суд наголошує, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до рішення щодо відмови у задоволенні скарги на рішення про відмову в реєстрації накладної вказано як підставу надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, акт наданих послуг не містить інформації, щодо формування вартості наданої послуги, кількості задіяних працівників у наданні послуги.

Суд вважає безпідставним посилання ІІ відповідача у рішенні № 7199877/39873264 від 12 серпня 2022 року, як підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, про надання акту наданих послуг оформленого з порушенням законодавства та зазначає.

Акт приймання передачі є первинним бухгалтерським документом, може бути складений у паперовій або в електронній формі, та має містити всі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За приписами частини другої вказаної статті встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз змісту акту приймання передачі свідчить про його належне оформлення (вказано назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), невід`ємною частиною якого є звіт про надання послуг від 31 січня 2022 року на що не звернув увагу ІІ відповідач.

Крім того, ІІІ відповідачем залишено поза увагою відомості вказані у звіті, який є невід`ємною частиною акту приймання передачі, що не спростовано контролюючими органами.

Зі встановлених обставин справи та документів, суд критично оцінює підстави, наведені в рішенні ДПС України № 39070/39873264/2 від 07 вересня 2022 року за результатами розгляду скарги, оскільки позивачем надано докази подання контролюючим органам документів, що підтверджують право на надання послуг та факт їх надання, що не спростовано відповідачами.

Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого не зроблено. Надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентом та є достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм Порядку № 520 та Порядку № 1165, вказані обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для реєстрації податкових накладних, підтверджують зроблені висновки про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені податковим законодавством, необхідні для реєстрації податкових накладних.

Натомість, всупереч частини другої статті 77 КАС України контролюючі органи не довели належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірних у справі індивідуальних актів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення № 7199877/39873264 від 12 серпня 2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкову накладну.

В частині позовних вимог, заявлених до Головного управління ДПС у Луганській області слід відмовити у зв`язку з тим, що спірне рішення № 7199877/39873264 від 12 серпня 2022 року приймало Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 39070/39873264/2 від 07 вересня 2022 року за результатами розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає.

Пунктом 17 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що рішення комісії центрального рівня може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення прав особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Суд враховує, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене право, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінюються судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

Відповідно до підпункту 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України за платником податку закріплено право оскаржити рішення контролюючого органу у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації.

За змістом пунктів 56.1, 56.2, 56.3 статті 56 цього ж Кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в частині виконання функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 Податкового кодексу України).

За своєю правовою природою відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення про відмову у прийнятті податкової звітності.

Належність такого висновку підтверджується змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може оцінювати повноту розгляду скарг позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішень про результати їх розгляду з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, адміністративно-дискреційних повноважень.

Так, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим в статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

При цьому, запроваджені ПК України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий (які за механізмом своєї реалізації не є тотожними) повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушені права.

Разом з тим, саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє для платника будь-яких прав та обов`язків.

Отже, оскільки рішення ДПС України щодо розгляду скарги не породжує для позивача жодних прав чи обов`язків та не є юридично значимим, то його скасування не вплине на відновлення його порушених прав, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.

Таким чином, правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає, оскільки це рішення не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 11 червня 2019 року у справі № 826/24656/15, від 24 червня 2019 року у справі № 826/11001/15, від 18 червня 2019 року у справі № 826/7961/16 та 19 грудня 2022 року № 810/2342/16, які підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги наданої при підготовці адміністративного позову, представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 2/10/22 від 21 жовтня 2022 року та квитанцію № 1/10/22 від 24 жовтня 2022 року.

Зі змісту пункту 1.1. договору № 2/10/22 від 21 жовтня 2022 року встановлено, що адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги на умовах і в порядку визначені договором щодо вимог заявлених в позовній заяві.

Пунктом 4.2. договору № 2/10/22 від 21 жовтня 2022 року встановлено, зокрема, що гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги. Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі у розмірі 8000,00 грн.

Пунктом 4.3. договору № 2/10/22 від 21 жовтня 2022 року передбачено, що сторони погодили, що Клієнт сплачує гонорар (винагороду) за надання Адвокатом правничої допомоги шляхом передоплати у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.5. договору № 2/10/22 від 21 жовтня 2022 року факт наданої правничої допомоги підтверджується актом приймання передачі наданих послуг.

Суд зазначає, що компенсація судових та інших витрат можлива, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 висловлено позицію, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис наданих адвокатом послуг лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідачами не доведено не співмірність витрат на правничу допомогу.

Матеріалами справи встановлено, що в якості доказів витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору та квитанцію на сплату гонорару у сумі 4000,00 грн.

Вказані витрати підлягають відшкодуванню відповідачами (Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області та ДПС України) пропорційно до задоволених вимог по 2000,00 грн з кожного.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 4962,00 грн.

З огляду на те, що судом встановлено порушення прав позивача, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та ДПС України по 2481,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Станкевича Віталія Васильовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісленд» до Головного управління ДПС України у Луганській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7199877/39873264 від 12 серпня 2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 31 січня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку встановленому чинним законодавством.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісленд» судовий збір у сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі 00 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісленд» судовий збір у сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива