Рішення

від 26.12.2022 по справі 161/2989/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/2989/22

Провадження № 2/161/2041/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Крупінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Лесько Б.Я.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ТзОВ

«Агропросперіс» Гаврилюка Є.О.

представника відповідача ОСОБА_2 Варцаба ОСОБА_3

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів залісуду вмісті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2022 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ПрАТ «Європейський страховий альянс» ТзОВ «Агропросперіс», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2019 року о 13 год. 20 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Renault Duster, НОМЕР_1 , по вул. Потебні у м. Луцьку, зі сторони вул. Гнідавська, здійснюючи виїзд на головну дорогу вул. Львівська не надав перевагу в русі автомобілю Audi A6, НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався по вул. Львівській зі сторони с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, та як наслідок допустив зіткнення з ним.

Вказані обставини встановлені постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2020 року, якого ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_5 на момент ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Агропросперіс», яке також є і власником автомобіля Renault Duster, НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Duster, НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «ЄСА», ліміт відповідальності 100000,00 грн., франшиза відсутня.

Позивач зазначає, що в результаті ДТП йому була завдана матеріальна шкода у розмірі 222724,23 грн., яку було визначено шляхом проведення оцінки пошкодженого автомобіля. За результатом оцінки було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість до ДТП, а тому такий ремонт є економічно недоцільним. У зв`язку з чим оцінювач визначив розмір такого збитку у виді ринкової вартості автомобіля до ДТП.

Вказує також, що страховик виплатив позивачу страхову виплату у розмірі 50000,00 грн., вважаючи, що винними у ДТП є обоє водіїв. Відповідачі ТОВ «Агропросперіс» та ОСОБА_2 добровільно шкоду не відшкодували.

Посилаючись на вищевикладене, а також приписи ст.ст.1166, 1187, 1194 ЦК України позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 172724,23 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Європейський страховий альянс», надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. У письмовому відзиві позов заперечила з тих підстав, що винними у даному ДТП є обоє водіїв, що встановлено висновком судової експертизи, яка проводилися в межах справи про адміністративне правопорушення відносно відповідача- ОСОБА_2 . У зв`язку з цим ним, як страховиком, виплата страхового відшкодування здійснено в межах ліміту відповідальності з врахуванням вини кожного учасника ДТП.

Представник відповідача ТзОВ «Агропросперіс» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що винним у даному ДТП є обоє водіїв.

Представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, письмового відзиву на позов не подав.

Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2019 року о 13 год. 20 хв. в м. Луцьк по вулиці Потебні на перехресті з вулицею Львівській біля будинку 49, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 не надав автомобілю марки «AUDI A 6» д.н.з. НОМЕР_2 перевагу в русі виїжджаючи з другорядної дороги на головну. Внаслідок чого, допустив зіткнення, що призвело до ДТП та механічних пошкоджень транспортних засобів. Тобто, своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3. (б), 16.11 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Вказані обставини встановлені постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення №127/12120/19, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова судді набрала законної сили 21 січня 2020 року (а.с.16-18).

З матеріалів справи слідує, що автомобіль Renault Duster, НОМЕР_1 , на момент ДТП належав на праві власності відповідачу ТОВ «Агропросперіс». Водій ОСОБА_2 виконував на момент ДТП виконував трудову функцію водія ТОВ «Агропросперіс», що останнім не було заперечено.

Автомобіль AUDI A6, НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачу (а.с.19).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Duster, НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «ЄСА», ліміт відповідальності 100000,00 грн., франшиза відсутня (а.с.11).

З матеріалів справи слідує, що в результаті ДТП позивачу була завдана матеріальна шкода у розмірі 222724,23 грн., яку було визначено шляхом проведення оцінки пошкодженого автомобіля. За результатом оцінки було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість до ДТП, а тому такий ремонт є економічно недоцільним. У зв`язку з чим оцінювач визначив розмір такого збитку у виді ринкової вартості автомобіля до ДТП (а.с.22-40).

Під час судового розгляду сторони не клопотали про проведення судової експертизи для визначення розміру завданого збитку, а сторона відповідачів інших доказів про розмір завданого збитку не навела.

Також, в межах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 була Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз була проведена комплексна транспортно трасологічна та автотехнічна експертиза, з висновку якої вбачається, що при тих вихідних даних про обставини ДТП, які містяться у наданих судом матеріалах (як адміністративної справи №127/12120/19, так і кримінального провадження №120190300100000907), безпосередньо перед зіткненням швидкість руху автомобіля «Ауді-Аб», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , могла складати біля 60...61 км/год, а швидкість руху автомобіля «Рено-Дастер», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1 , могла складати біля 36...37 км/год.

У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 повинен був, керуватися вимогами 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «дати дорогу»; «небезпека для руху» ); 2.3 (підпунктів «б» та «д»); 16.3 та 16.11 ПДР України, а також розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України (в частині вимог знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу»), у відповідності до яких вказаний водій, маючи намір своїм автомобілем «Рено-Дастер», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг із вул. Потебні (другорядної дороги) переїхати через вул.Львівську (головну дорогу), повинен був дати дорогу автомобілю «Ауді-Аб»,реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , не виїжджаючи своїм автомобілем «Рено» на проїзну частину вул. Львівської.

У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_5 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.2; 1.5; 1.10 (в частині значення терміну небезпека для руху); 2.3 (підпунктів «б» і «д»); 12.3; 12.4 та 12.9 (підпункту «б») ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був вести свій автомобіль «Ауді-А6», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , правою стороною проїзної частини вул. Львівської зі швидкістю не більше 50 км/год., а із моменту, коли на проїзну частину вказаної вулиці (яка була головною дорогою) із другорядної дороги (вул. Потебні) почав виїжджати автомобіль «Рено-Дастер», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , - водій ОСОБА_5 не повинен був відвертати ліворуч та виїзджати на зустрічну сторону проїзної частини вул. Львівської, а повинен був своєчасно застосувати гальмування у межах своєї сторони проїзної частини вул. Львівської.

У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути скоєння даної ДТП, і полягала ця технічна можливість у належному виконанні вказаним водієм вимог п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «дати дорогу»; «небезпека для руху» ); 2.3 (підпунктів «б» та «д»); 16.3 та 16.11 ПДР України, а також розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України (в частині вимог знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу»). Іншими словами, для уникнення даної ДТП водієві ОСОБА_2 необхідно (і достатньо) було дати дорогу вказаному вище автомобілеві «Ауді-А6», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 .

Якщо б водій ОСОБА_5 вів свій автомобіль «Ауді-А6», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , своєю, правою, стороною проїзної частини вул. Львівської зі швидкістю не більше 50 км/год. (тобто максимально допустимою при русі у населених пунктах), а із моменту, коли на вказану проїзну частину (яка була головною дорогою) із другорядної дороги (вул. Потебні) почав виїжджати автомобіль «Рено-Дастер», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1 , - водій ОСОБА_5 не змінював би напрямку руху і не повертав би ліворуч, то контакту між вказаними вище автомобілями не було б, і вказаний автомобіль «Рено» встиг би повністю виїхати за межі смуги руху вказаного автомобіля «Ауді».

Тому дана експертиза має підстави зробити висновки про те, що у даній дорожній ситуації водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути скоєння даної ДТП, і полягала ця технічна можливість у належному виконанні водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 1.2; 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпунктів «б» і «д»); 12.3; 12.4 та 12.9 (підпункту «б») ПДР України.

При тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які містяться у наданих судом як у матеріалах адміністративної справи №127/12120/19, так і матеріалах кримінального провадження № 120190300100000907, причинами настання даної ДТП, з технічної точки-зору, є наступні обставини: 1) водій ОСОБА_2 виїжджаючи своїм автомобілем «Рено-Дастер», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1 , із другорядної дороги (вул.Потебні) на головну дорогу (вул. Львівську), не надав дорогу автомобілеві «Ауді-А6», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , який під керуванням водія ОСОБА_5 рухався через нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг по головній дорозі (вул. Львівській); 2) водій ОСОБА_5 , рухаючись своїм автомобілем «Ауді- А6», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , по вул. Львівській (головній дорозі), перевищив швидкість руху, а із моменту, коли на проїзну частину цієї головної дороги із другорядної дороги (вул.Потебні) почав виїжджати автомобіль «Рено-Дастер», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1 , - він (водій ОСОБА_5 ) відвернув ліворуч і виїхав своїм автомобілем «Ауді» на смугу зустрічного руху (хоча такої технічної необхідності не було).

З матеріалів справи слідує, що керуючись вищенаведеним висновком судової експертизи, ПрАТ «ЄСА» виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн. (1/2 від ліміту відповідальності у 100000,00 грн.), оскільки вважала, що у даному ДТП є вина обох осіб.

Відповідачі ТОВ «Агропросперіс» та ОСОБА_2 жодного відшкодування позивачу не виплачували.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У пункті 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року №328/2750/18 викладений наступний правовий висновок:

«Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Суди попередніх інстанцій вказаного вище не врахували, досліджуючи висновок експерта від 16 серпня 2016 року № 547/16, як один з доказів у справі, не взяли до уваги, що у ньому встановлена невідповідність дій Правилам дорожнього руху обох учасників ДТП, а тому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України завдана кожним з них шкода підлягає відшкодуванню залежно від ступеня вини.

При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій неповно оцінили докази і не встановили ступінь вини кожного з учасників ДТП, а також інші обставини, які мають істотне значення для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце як наслідок неправомірних дій водіїв транспортних засобів.»

В іншій постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року №447/1403/19, вказано наступне:

«У другому абзаці пункту 4 вказаної постанови судам також роз`яснено, що відсутність складу злочину не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Крім того, відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутность вини для цивільно-правової відповідальності.

Вказане свідчить, що суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Схожий за змістом висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково вказав на неможливість вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої позивачу, до моменту ухвалення судом судового рішення відносно ОСОБА_2 за фактом кримінального провадження, за наявності в матеріалах справи інших доказів, які свідчать про порушення останнім Правил дорожнього руху.».

З наведеного слідує, що суд першої інстанції помилково не дослідив та не надав оцінку висновку судового експерта, виконаного в межах справи про адміністративне правопорушення, яким встановлена наявність і вини ОСОБА_7 у ДТП, не встановив ступінь вини кожного учасника ДТП, а також не прийняв відповідне рішення про розподіл спричиненої шкоди, в залежності від ступеня вини.»

Застосовуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду до даної справи, суд зазначає, що незважаючи на відсутність стосовно позивача ОСОБА_4 постанови судді про визнання його винним за ст.124 КУпАП, зважаючи на зміст наданого суду висновку судової експертизи, в його діях також вбачається винність у вчиненому ДТП.

Так, під час судової експертизи було встановлено, що водій ОСОБА_5 , рухаючись своїм автомобілем «Ауді- А6», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , по вул. Львівській (головній дорозі), перевищив швидкість руху, а із моменту, коли на проїзну частину цієї головної дороги із другорядної дороги (вул.Потебні) почав виїжджати автомобіль «Рено-Дастер», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1 , - він (водій ОСОБА_5 ) відвернув ліворуч і виїхав своїм автомобілем «Ауді» на смугу зустрічного руху (хоча такої технічної необхідності не було).

Судовий експерт зробив висновок про те, що у даній дорожній ситуації водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути скоєння даної ДТП, і полягала ця технічна можливість у належному виконанні водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 1.2; 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпунктів «б» і «д»); 12.3; 12.4 та 12.9 (підпункту «б») ПДР України.

На думку суду, оскільки вказаний висновок судової експертизи у встановленому порядку стороною позивача не спростований, адже вона не клопотала про призначення повторної чи додаткової експертизи, не навела суду свої доводи стосовно необґрунтованості цього висновку, а підстав сумніватися в ньому у суду не має, суд дійшов висновку, що в розглядуваній ДТП винні обоє її учасників, тобто, як позивач ОСОБА_5 , так і відповідач ОСОБА_2 .

Одночасно, саме до повноважень суду відноситься визначення ступеню винуватості кожного з учасників ДТП. Керуючись засадами справедливості та об`єктивності, враховуючи, що основною причиною ДТП є саме винні дії ОСОБА_2 , який грубо порушив ПДР та виїжджаючи на головну дорогу з другорядної не надав перевагу у русі ОСОБА_5 , який також порушив ПДР, але діяв не очікуючи на виїзд іншого автомобіля, суд дійшов висновку, що ступінь вини у даному ДТП водія ОСОБА_2 становить 70%, а ступінь вини водія ОСОБА_5 30%.

Тому виходячи з вищенаведеного ступеню вини кожного з учасників ДТП суд і буде надалі визначати розмір матеріальної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачу.

Так, оскільки відповідач ПрАТ «ЄСА», як страховик, сплатив лише 50000,00 грн., хоча виходячи із ліміту відповідальності та ступеню винуватості ОСОБА_2 у ДТП 70% повинен був сплатити 70000,00 грн. (100000,00 х 0,7), з ПрАТ «ЄСА» на користь позивача слід стягнути 20000,00 грн (70000 50000) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

З відповідача ТОВ «Агропросперіс», на підставі приписів ст.ст.1187, 1994 слід стягнути 85906,96 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, оскільки виплаченого страхового відшкодування, в межах ліміту відповідальності страховика, недостатньо для покриття шкоди, яка завдана позивачу (222724,23 х 0,7 70000,00).

Підстави для стягнення коштів з відповідача ОСОБА_2 відсутні, оскільки він на момент ДТП виконував трудову функцію водія ТОВ «Агропросперіс», а тому, на підставі ст.1172 ЦК України, саме останнє зобов`язане відшкодувати шкоду.

Підстав для стягнення коштів з відповідачів солідарно, як про це просить позивач, немає, оскільки такий спосіб стягнення у страхових відносинах не передбачений та прямо суперечить суті страхування.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи ступінь вини кожного з учасника ДТП, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ПрАТ «ЄСА» на користь позивача 20000,00 грн., а з відповідача ТОВ «Агропросперіс» - 85906,96 грн. В решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача ПрАТ «ЄСА» на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 200,01 грн. (1727,24 х (20000 / 172724,23), а з відповідача ТОВ «Агропросперіс» - 859,13 грн. (1727,24 х (85906,96 / 172724,23).

Як встановлено судом, 23.01.2020 року між Адвокатським бюро «Рущак і партнери» в особі керуючого бюро Рущаком В.М. та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання правової допомоги № 09/20 та додаткові угоди до нього, відповідно до умов яких бюро зобов`язалось здійснювати представництво та захист інтересів ОСОБА_4 в даній цивільній справі (а.с.41-43).

З оплаченої позивачем квитанцією до прибуткового касового ордеру № 09/20 від 28.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_4 сплатив за надання правової допомоги 10000 грн.(а.с.44).

Отже,судові витрати на професійну правову допомогу також мають відшкодовуватися частково пропорційно до предмету спору, а тому з відповідача ПАТ «Європейський страховий альянс» слід стягнути 2000 грн. витрат за надання правової допомоги та з відповідача ТОВ «Агропросперіс» 5000 грн.

Керуючись ст.ст.141,265ЦПК України,на підставіст. ст.15,16,22,1166,1187-1188,1192ЦКУкраїни,Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_4 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень) страхового відшкодування.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» на користь ОСОБА_4 85906,96 грн. (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шість гривень дев`яносто шість копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 200,01 грн. (двісті гривень одна копійка) та 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) за надання правової допомоги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 859,13 грн. (вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень тринадцять копійок) та 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) за надання правової допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено 29.12.2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.С. Крупінська