Постанова

від 17.04.2023 по справі 161/2989/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/2989/22 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/277/23 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Киці С. І., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Покликався на те, що 12 березня 2019 року о 13 год. 20 хв. у м. Луцьку по вул. Потебні, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи виїзд на головну дорогу по вул. Львівській, не надав перевагу в русі та не вибрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Крім того, вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП), належний йому автомобіль «Audi A6» отримав механічні пошкодження. Того ж дня за даним фактом СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області порушено кримінальне провадження №12018030010000907, яке 23 березня 2019 року постановою Луцького ВП ГУНП у Волинській області закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2020 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП та закрито провадження у справі у зв`язку з закінченням на час розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 також зазначав, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 , який на час її скоєння перебував у трудових відносинах з ТОВ «Агропросперіс» і керував автомобілем товариства, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс» (далі ПрАТ «Європейський страховий альянс»). Відповідно страхового полісу №АМ/669428, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ТОВ «Агропросперіс» і страхова сума за шкоду заподіяну майну третьої особи становить 100000 гривень.

Крім того позивач вказував, що відповідно до звіту №1/19 У від 24 червня 2019 року про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, завданого власнику, ринкова вартість належного йому автомобіля до пошкодження становила - 222724 грн 23 коп., а вартість його ж відновлювального ремонту 293932 грн 02 коп.

Ураховуючи наведене, зокрема те, що розмір заподіяного йому пошкодженням автомобіля матеріального збитку становить 222724 грн 23 коп., з яких 50000 грн ПрАТ «Європейський страховий альянс», в порядку існуючих домовленостей, перерахувало на його рахунок, що є недостатнім для повного відшкодування завданих йому матеріальних збитків, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів ПрАТ «Європейський страховий альянс», ТОВ «Агропросперіс», ОСОБА_2 на свою користь вартість завданого матеріального збитку у розмірі 172 724 грн. 23 коп. та відшкодувати йому понесені по справі судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 20 000 грн. страхового відшкодування.

Стягнуто ТОВ «Агропросперіс» на користь ОСОБА_1 85 906 грн. 69 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та як наслідок прийняте судом з порушенням норм матеріального права, відповідач ТОВ «Агропросперіс» подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивна тим, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, оскільки суд не врахував порядок відшкодування шкоди, пов`язаної саме з фізичним знищенням транспортного засобу, як передбачено статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням вимог статті 369 цього Кодексу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки транспортний засіб позивача знищений, то його вартість на час ДТП і є матеріальною шкодою, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням ступеня вини кожного учасника даної дорожньо-транспортної пригоди.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Встановлено, що 12 березня 2019 року о 13 год. 20 хв. у м. Луцьку по вул. Потебні, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи виїзд на головну дорогу по вул. Львівській, не надав перевагу в русі та не вибрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Audi A6», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

23 березня 2019 року постановою Луцького ВП ГУНП у Волинській області кримінальне провадження №12018030010000907, порушене по даному факту ДТП щодо ОСОБА_2 , було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2020 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП та закрито провадження у справі у зв`зку з закінченням на час розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.

На момент скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Агропросперіс» і його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс». Відповідно страхового полісу №АМ/669428, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ТОВ «Агропросперіс» і страхова сума за шкоду заподіяну майну третьої особи становить 100000 грн.

Крім того встановлено, що відповідно до звіту №1/19 У від 24 червня 2019 року про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, завданого власнику, ринкова вартість належного позивачу автомобіля до пошкодження становила 222724 грн 23 коп., а вартість відновлювального ремонту цього ж транспортного засобу 293 932, 02 грн.

З висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким була проведена комплексна транспортно трасологічна та автотехнічна експертиза, слідує, що при тих вихідних даних про обставини ДТП, які містяться у наданих судом матеріалах (як адміністративної справи №127/12120/19, так і кримінального провадження №120190300100000907), у скоєнні ДТП, яка сталась 17 березня 2019 року і учасниками якої були сторони спору позивач ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_2 , є вина обох відоїв транспортних засобів, а саме, як автомобіля «Audi A6», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , так і автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1 .

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач, ПрАТ «Європейський страховий альянс» виплатив позивачу ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 50000 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Згідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з якої слідує, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив ремонт пошкодженого транспортного засобу в результаті чого поніс реальні збитки які були необхідні для відновлення порушеного права, але суду та сторонам спору не надав докази реально завданих збитків. Крім того, звернувшись з даним позовом ОСОБА_1 , автомобіль якого фактично був знищений внаслідок ДТП, вимоги про відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди не ставив на що суд першої інстанції уваги не звернув.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, які були понесені відповідачем у виді сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 2977 грн 20 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» 2 977 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді