Постанова

від 20.12.2022 по справі 370/756/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року місто Київ

Справа 370/756/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12746/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Желепи О. В.

суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф.

за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бойко Галини Євгеніївни в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 19 вересня 2022 року (постановлену у складі судді Косенко А. В., повне судове рішення складено 26 вересня 2022 року) про відмову в задоволенні скарги

у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича, стягувач: Національний банк України

ВСТАНОВИВ

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Макарівського районного суду Київської області зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України, згідно уточнення до скарги просила суд:

- визнати неправомірною і скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 18 серпня 2020 року у виконавчому провадженні №60799648, прийняту, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексія Степановича з дотриманням вимог частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" вирішити питання про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №60799648 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Скарга обґрунтована тим, що заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 11 серпня 2016 року у справі № 370/756/15-ц позов Національного банку України до ОСОБА_2 було задоволено, вирішено звернути стягнення на нерухоме майно, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 73,1 кв. м.;

- квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох кімнат загальною площею 50,6 кв. м.;

- квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 69,3 кв. м.;

- квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з двох кімнат загальною площею 63,9 кв. м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:02:015:0001, площею 20,7737 га, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:02:015:0002, площею 14,0534 га, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська.

Передані у іпотеку за Іпотечним договором від 05.12.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим номером 1665, для задоволення вимог Національного банку України за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту від 21.11.2013 № 04 на загальну суму 199 127 576,50 грн. (сто девяносто девять мільйонів сто двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень 50 копійок), у тому числі, прострочена заборгованість за кредитом - 191 243 935,79 грн., прострочені проценти за користування кредитом - 5 320 024,76 грн., пеня за прострочену заборгованість за кредитом 2 040 373,97 грн., пеня за прострочені проценти - 73 241,98 грн., заборгованість за штрафами - 450 000,00 грн.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором від 05.12.2013 р. посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим номером 1665, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації Предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

Вказує, що скаржниці було відомо про таке рішення та що воно перебуває на виконанні. Крім того, скаржник розуміла, що звернути стягнення на нерухоме майно, яке перебуває у місті Донецьку та знаходиться на території проведення антитерористичної операції заборонено законом, а тому виконавчий документ буде повернуто стягувачеві та буде повторно пред`явлено до виконання.

Однак, при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №60799648 державний виконавець неправильно застосував положення ЗУ «Про виконавче провадження», вирішивши повернути виконавчий документ стягувану на підставі п. 3 частини 1 статті 37 Закону.

Вказує на те, що відповідно до ст. 9 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотеко держателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Тобто законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За таких обставин, саме на цій підставі державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу (як це відбулось у виконавчих провадженнях №53234215 та № 63031456), і в такому випадку виконавчий збір не стягується.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 18.08.2020 року на підставі на підставі п. 3 частини 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», прийнята у виконавчому провадженні № 60799648 є неправомірною і підлягає скасуванню.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 19 вересня 2022 року в задоволені скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Бойко Г. Є. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 19 вересня 2022 року і постановити нову про задоволення скарги, а саме:

- визнати неправомірною і скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 18 серпня 2020 р. у виконавчому провадженні №60799648, прийняту, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексія Степановича з дотриманням вимог частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» вирішити питання про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №60799648 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем на виконання заочного рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 серпня 2016 року у справі № 370/756/15-ц було відкрито три виконавчі провадження № 53234215, 60799648, 63031456.

У виконавчому провадженні №60799648 державний виконавець неправильно застосував положення ЗУ «Про виконавче провадження» під час прийняття Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.08.2020 р.

Посилається на те, що виконавчий лист стосувався конкретно визначеного іпотечного майна, а саме чотирьох квартир АДРЕСА_5 ; та двох земельних ділянок кадастровий номер 3222755102:02:015:0001 та кадастровий номер 3222755102:02:015:0002, що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада.

Крім того, ОСОБА_2 є майновим поручителем, який відповідно до ст. 11 ЗУ «Про іпотеку» несе відповідальність перед іпотеко держателем виключно в межах вартості предмета іпотеки, а тому в даному випадку, не може бути «іншого майна, на яке можливо звернути стягнення», окрім того, яке вказано в виконавчому документі.

Вказує, що відповідно до норм чинного законодавства встановлена заборона щодо звернення стягнення та заборона проведення інших виконавчих дій стосовно майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України.

Посилається на те, що після того як стягувач не виявив бажання залишити за собою нереалізовані після прилюдних торгів у виконавчому провадженні .№60799648 земельні ділянки, державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу саме на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»,де вказано: виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Однак державний виконавець застосував норми чинного законодавства і повернув на підставі п. 3 . 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом - виконавцем було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору, що призвело до негативних фінансових наслідків.

Зазначає, що Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 18.08.2020 р., прийнята у виконавчому провадженні № 60799648 є неправомірною і підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 20 грудня 2022 року представники ОСОБА_2 адвокат Бойко Г. Є. та Мартинюк О. М. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник стягувача Національного банку України - Софін О. В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 19 вересня 2022 року без змін. У судовому засіданні надав суду письмові пояснення, в яких вказував, що Державним виконавцем правомірно застосовано положення п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону при прийняті постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, а судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи та обґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця. Зазначає, що своїми діями боржник протиправно намагається втрутитись у дії дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, а саме головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Кузьменка О. С. під час винесення постанови, оскільки саме державному виконавцю надано дискреційні повноваження та він має можливість самостійно у межах Закону вільно вибрати (на власний розсуд) одне із кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин, а точніше вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О. С. у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, зазначену у відзиві на скаргу, який подавався до суду першої інстанції.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції вважав встановленим, що заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 11 серпня 2016 року у справі № 370/756/15-ц позов Національного банку України до ОСОБА_2 було задоволено, вирішено звернути стягнення на нерухоме майно, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 73,1 кв. м.;

- квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох кімнат загальною площею 50,6 кв. м.;

?- квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 69,3 кв. м.;

- квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з двох кімнат загальною площею 63,9 кв. м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:02:015:0001, площею 20,7737 га, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:02:015:0002, площею 14,0534 га, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська.

Передані у іпотеку за Іпотечним договором від 05.12.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим номером 1665, для задоволення вимог Національного банку України за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту від 2J.11.2013 № 04 на загальну суму 199 127 576,50 грн (сто девяносто девять мільйонів сто двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень 50 копійок), у тому числі, прострочена заборгованість за кредитом - 191 243 935,79 грн, прострочені проценти за користування кредитом - 5 320 024,76 грн., пеня за прострочену заборгованість за кредитом 2 040 373,97 грн, пеня за прострочені проценти - 73 241,98 грн, заборгованість за штрафами - 450 000,00 грн.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором від 05грудня 2013 р. посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим номером 1665, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації Предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

Національним банком отримано виконавчий лист Макарівського районного суду Київської області від 24листопада 2016 у справі № 370/756/15 (далі - Виконавчий лист) та пред`явлено його до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮУ) та відкрито виконавче провадження № 60799648.

18серпня 2020 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ Кузьменком О.С. винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувану у виконавчому провадженню № 60799648 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У оскаржуваній постанові зазначено: що державним виконавцем 05 грудня 2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

В порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», державним виконавцем описано нерухоме майно боржника, а саме: земельну ділянку, загальною площею 20.7737 га К/Н:3222755102:02:015:0001 та земельну ділянку, загальною площею 14.0534 га, К/Н: 3222755102:02:015:0002, за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська.

Вартість вказаного майна складала 14 707431 грн.

Зазначене нерухоме майно передано на реалізацію в порядку, передбаченому Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016-М 2831/5.

На веб-сайті електронних торгів (https://setam.net.ua) розміщено інформаційні повідомлення, відповідно до яких тричі передавалось на реалізацію зазначене нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, загальною площею 20.7737 га, К/Н: 3222755102:02:015:0001 та земельна ділянка, загальною площею 14.0534 га, К/Н: 3222755102:02:015:0002. за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська.

Однак, відповідно до протоколів проведення електронних торгів (протокол №472309 від 02.04.2020, протокол №479510 від 14.05.2020, протокол №486906 від 25.06.2020), торги з реалізації вказаного нерухомого майна на перших, других та третіх електронних торгах не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Виходячи з положень частини шостої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувану і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Державним виконавцем 02 липня 2020 р. надіслано повідомлення № 60799648/20-1/9 на адресу Національного банку та запропоновано стягувану протягом 10 робочих днів вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна боржника, а саме: земельну ділянку, загальною площею 20.7737 га. К/Н: 3222755102:02:015:0001 та земельну ділянку, загальною площею14,0534 га. К/Н: 3222755102:02:015:0002. розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська, за ціною третіх торгів 10 295 201,70 грн.

До ВПВР ДДВС МЮУ не надходило повідомлення стягувача про бажання залишити за собою нереалізоване майно.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Виконавчого листа та відкритого у подальшому виконавчому провадженні № 60799648, звернено стягнення повинно бути на 4 (чотири) квартири, що знаходяться у місті Донецьку та 2 (дві) земельні ділянки, що знаходяться у Макарівському районі Київської області.

У оскаржуваній постанові державний виконавець обґрунтував та з посиланням на норми законодавства зазначає, що звернути стягнення на 4 (чотири) квартири, які перебувають у місті Донецьку і знаходяться на території проведення антитерористичної операції на даний час неможливо.

Також державний виконавець у оскаржуваній постанові вказав, у зв`язку з тим, що не реалізовано 2 (дві) земельні ділянки на третіх електронних торгах та Стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно тому віддповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Таким чином, державним виконавцем правомірно прийнято рішення щодо закриття виконавчого провадження № 60799648 на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 13 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015, місто Донецьк, включено до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження є м. Донецьк.

Враховуючи вище викладене, на момент постановлення оскаржуваної ухвали, звернути стягнення на майно, що перебувало на території м. Донецьк було неможливо.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналізуючи вище викладені норми, колегія суддів звертає увагу, що для застосування п. 9 ч. 1 ст. 37 вказаного вище Закону, у боржника має бути лише виключно майно, на яке законом встановлено заборону щодо звернення стягнення та має бути відсутнє інше майно, на яке можливо звернути стягнення.

Для застосування п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», необхідним є відмова стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення та відсутність іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

У виконавчому провадженні №60799648 звернення стягнення відбувалось на:

- квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 73,1 кв. м.;

- квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох кімнат загальною площею 50,6 кв. м.;

?- квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 69,3 кв. м.;

- квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з двох кімнат загальною площею 63,9 кв. м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:02:015:0001, площею 20,7737 га, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:02:015:0002, площею 14,0534 га, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, селищна рада Макарівська.

Виконавцем зазначено, що звернути стягнення на квартири, що розташовані у м. Донецьк, неможливо, однак на реалізацію було передано земельні ділянки, які не було реалізовано на третіх електронних торгах, а стягувач не виявив бажання залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення. Ця обставина не спростована боржником і підтверджена під час судового розгляду.

Враховуючи , вищевикладене доводи апеляційної скарги, що у виконавчому провадженні №60799648 державний виконавець неправильно застосував положення ЗУ «Про виконавче провадження» під час прийняття Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 18 серпня 2020 р., відхиляються колегією суддів як безпідставні та не обґрунтовані.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 є майновим поручителем, який відповідно до ст. 11 ЗУ «Про іпотеку» несе відповідальністьперед іпотеко держателем виключно в межах вартості предмета іпотеки, а тому в даному випадку, не може бути «іншого майна, на яке можливо звернути стягнення», окрім того, яке вказано в виконавчому документі, оскільки в межах виконавчого провадження вирішувалось питання щодо майна зазначеного у виконавчому документі.

Посилання в апеляційній скарзі, що у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавцем було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору, що призвело до негативних фінансових наслідків, не приймаються судом до уваги, оскільки виконавцем були проведені виконавчі дії, про які зазначено в постанові, щодо реалізації двох земельних ділянок і саме через відмову стягувача отримати вказане майно у власність, а також через неможливість провести реалізацію майна в м. Донецьку, було здійснено повернення документу.

Посилання представників боржника на те, що виконавцем не було виконано виконавчий документ, а тому він не мав права накладати штраф не можуть бути враховані апеляційним судом, з огляду на те, що в межах поданої скарги такі доводи не розглядались, з огляду на те, що в скарзі скаржник просив визнати неправомірними дії лише в частині повернення виконавчого документу і жодної вимоги, щодо скасування безпідставно накладеного штрафу у зв`язку з невиконанням рішення суду не заявляв.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення лише в межах заявлених вимог в суді першої інстанції.

Доводи скарги про те, що за аналогічних обставин виконавці того ж органу повертали виконавчий документ з підстав п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», не мають для суду правового значення, оскільки правомірність таких дій, як повідомили учасники процесу в судовому порядку не перевірялась, та судами не робились висновки, щодо можливості повернення виконавчого документу лише на підставі цієї норми, а не тієї яку застосував виконавець, за вищенаведених обставин.

Саме по собі посилання в скарзі на можливість виконавця стягувати виконавчий збір при поверненні виконавчого документу на підставі п.3 ст. 37 Закону, не свідчить про доведеність порушеного права, оскільки боржник не позбавлений можливості оскаржити постанову про накладення штрафу з посиланням на ті обставини, які були озвучені під час апеляційного розгляду, а саме з посиланням на те, що не провівши виконання виконавчого документу, та не виконавши рішення суду, виконавець не має право на стягнення виконавчого збору в тому розмірі, про який зазначав боржник. При цьому скасування постанови про повернення виконавчого документу від 18 серпня 2020 року не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 2 ст. 451 у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на не встановлення судом неправомірності в діях виконавця, а також недоведеності порушення прав боржника, внаслідок вчинення таких дій, у суду були відсутні підстави для задоволення скарги в межах заявлених вимог.

Інші доводи скарги висновків суду про правомірність дій державного виконавця не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд встановив, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 268, 367-368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну Бойко Галини Євгеніївни в інтересах ОСОБА_2 -залишити без задоволення.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 19 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 грудня2022 року.

Головуючий: О.В. Желепа

Судді В.А. Кравець

О.Ф. Мазурик