Рішення

від 30.11.2022 по справі 910/8329/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/8329/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА-ЯГОДА"

вул. Центральна 1, с.Маркуші, Бердичівський р-н,

Житомирська обл.,13373

до1. Фізичної особи-підприємця Сластіна Олександра Петровича

АДРЕСА_1 . Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від

корупційних та інших злочинів (АРМА)

вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВ`Є 2021"

вул. Полігонна 25А, оф. 201, м. Дніпро, 49000

про визнання недійсними електронних торгів

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА-ЯГОДА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1. Фізичної особи-підприємця Сластіна Олександра Петровича (далі-відповідач 1), Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) (далі-відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВ`Є 2021" (далі-відповідач 3) про визнання недійсними електронних торгів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/8329/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2022 року.

04.10.2022 від відповідача-2 до суду подано відзив на позовну заяву.

04.10.2022 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

05.10.2022 відповідачем 1 подано відзив на позов.

У підготовчому засіданні 05.10.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.10.2022.

19.10.2022 позивачем подано відповіді на відзив відповідача 1 та відповідача 2.

У підготовчому засіданні 26.10.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.11.2022.

У підготовчому засіданні 09.11.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.11.2022.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2022 розгляд справи по суті відкладено на 30.11.2022.

У судове засідання 30.11.2022 з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, представник відповідача2 у судове засідання з`явився та заперечив проти задоволення позовних вимог, представники відповідача 1 та відповідача 3 не з`явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 30.11.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА-ЯГОДА" зареєстровано в єдиному реєстрі юридичних осіб 31.07.2022. Основним видом діяльності товариства є вирощування ягід та інших плодових, дерев.

02.08.2022 на територію господарства Позивача з`явилась Фізична особа-підприємець Сластін Олександр Петрович (далі також - Відповідач 1) та вказав, що придбав на електронних торгах насадження культури лохина, малина та червона смородина, які ростуть на земельних ділянках Позивача. При цьому, Відповідач 1 представив Акт про реалізацію активів на електронних торгах від 01.08.2022 (надалі також - Акт). На підставі цього, ФОП Сластін Олександр Петрович вимагав допустити його на територію ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЯГОДА» з метою збору врожаю. При цьому Відповідач 1 повідомив, що забере придбані насадження після збору врожаю.

Дослідивши Акт про реалізацію активів на електронних торгах від 01.08.2022 Позивач встановив, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів (далі також - Відповідач 2 або АРМА), керуючись ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 01.07.2022 у справі № 463/4351/22 (провадження № 1-кс/463/3406/22) здійснило реалізацію активу на який накладено арешт у кримінальному провадженні № 62022000000000337 від 01.06.2022, а саме:

насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0031, площею 3,2023 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0045, площею 2,8204 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0030, площею 3,2948 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0052, площею 2,8340 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:02:000:0007, площею 2,5304 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0036, площею 3,7495 га; насадження культури «лохина» яка знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0033, площею 2,8578 га; насадження культури «малина», яка знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0047, площею 2,8257 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0034, площею 2,9434 га; насадження культури «лохина», як знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0018, площею 2,8668 га; насадження культури «малина», яка знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0046, площею 2,8224 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0022, площею 0,7167 га; насадження культури «малина», яка знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0062, площею 0,7167 га; насадження культури «малина», яка знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0060, площею 0,7167 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0061, площею 0,7167 га; насадження культури «малина», яка знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0050, площею 2,8395 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0029, площею 3,0512 га; насадження культури «червона смородина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0028, площею 2,8659 га, насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0051, площею 2,8390 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0053, площею 2,8234 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:03:000:0012, площею 2,7564 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0032, площею 2,8902 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0042, площею 2,9135 га; насадження культури «червона смородина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0027, площею 2,8668 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0017, площею 2,8668 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0048, площею 2,8296 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0049, площею 2,8351 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0044, площею 2,8202 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0020, площею 2,8668 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0019, площею 2,8668 га; насадження культури «лохина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0035, площею 3,1358 га; насадження культури «малина», яка находиться на земельній ділянці із кадастровим номером: 1820883600:06:000:0021, площею 2,8668 га (далі - Активи).

Активи на електронних торгах за реєстраційним номером лота № 9 «Насадження плодово-ягідних культур» реалізовано 26.07.2022 організатором електронних торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИДНІПРОВ`Є 2021» (далі також - Відповідач 3) про що складений Протокол № 9 про проведення електронного аукціону від 26.07.2022.

Згідно Акту переможець торгів ФОП Сластін Олександр Петрович сплатив за придбані Активи грошові кошти у суму 8 943 550 грн.

За твердження Позивача, електронні торги з продажу Активів Позивача від 26.07.2022, що оформлені Протоколом № 9 про проведення електронного аукціону та Актом про реалізацію активів на електронних торгах від 01.08.2022 неправомірними, такими, що підлягають визнанню недійсними з огляду на таке.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказує на порушення порядку та заниження вартості реалізації активів з наступних підстав.

Порядок реалізації- арештованих активів на електронних торгах затверджений постановою Кабінету Міністру України від 27.09.2017 №719 (далі також - Порядок).

Електронні торги проводить організатор (організатори) електронних торгів - юридична особа, відібрана АРМА в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2017 р. № 558 Про відбір на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів (Офіційний вісник України, 2017 р., № 66, ст. 1954).

Реалізація насаджень Позивача, плодово-ягідних культур (лохина, малина, червона смородина) здійснено на електронних торгах від 26.07.2022, які проводило ТОВ «ПРИДНІПРОЕРЄ 2021» у відповідності до Порядку.

Згідно п. 6 Порядку Організатор забезпечує:

проведення електронних торгів; розміщення інформаційних повідомлень про електронні торги та їх результати; формування організаційно-методичних матеріалів для учасників та потенційних учасників електронних торгів; реєстрацію потенційних учасників електронних торгів на своєму веб-сайті та подання ними заявок на участь в електронних торгах; функціонування свого веб-сайту у цілодобовому режимі та постійний доступ до нього учасників електронних торгів та інших користувачів Інтернету; організацію здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, включаючи забезпечення їх зберігання, оцінку активів, переміщення активів, демонстрацію активів, поширення відомостей про передані для реалізації активи, в обсязі та на умовах, визначених договором між АРМА та організатором.

Для здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, крім проведення електронних торгів, організатор може залучати на договірних засадах третіх осіб, залишаючись відповідальним перед АРМА за результати їх роботи, якість наданих ними послуг, в обсязі та на умовах, визначених договором між АРМА та організатором.

Організатором електронних торгів - ТОВ «ПРИДНІПРОВ`Є 2021» розміщено на сайті товарної біржі «ПРИДНІПРОВ`Є 2021» - agency.dtrade.biz.ua, інформаційне повідомлення про електронні торги насаджень плодово-ягідних культур (лохина, малина, червона смородина) - agency.dtrade.biz.ua/publishing/view?id=94.

У відповідності до п.13 Порядку, організатор вносить до електронної торгової системи інформацію про актив та формує відповідний лот (інформаційне повідомлення про електронні торги) на підставі отриманої заявки. Зміст інформаційного повідомлення про електронні торги визначається правилами електронних торгів.

Електронні торги проводяться згідно п.4 Правил проведення електронних торгів арештованих активів, затверджених ТОВ «ПРИДНІПРОВ`Є 2021» (далі також - Правила), які розміщені на сайті товарної біржі «ПРИДНІПРОВ`Є 2021» agency.dtrade.biz.ua/site/bidding-rules.

Відповідно до цих правил Інформаційне повідомлення про електронні торги повинно містити наступну інформацію про актив (лот):

номер лота;

вид активу;

найменування активу;

відомості про актив, що становить відповідний лот, його склад, характеристики, опис, наявність дефектів, відомості про чинні обтяження та обмеження, визначена законом підстава передачі активу для реалізації;

фотографічне зображення активу (у разі наявності);

стартова ціна лота;

крок електронних торгів;

відомості про місцезнаходження активу (фактична адреса зберігання активу), порядок ознайомлення з активом (час для ознайомлення, прізвище ім`я по-батькові, контакти осіб, які повинні забезпечувати демонстрацію активу);

інші додаткові відомості щодо активу (лоту), зазначені у Заявці.

Водночас, обґрунтовуючи власні позовні вимоги Позивач вказує, що всупереч правилам інформаційне повідомлення про електронні торги насаджень плодово-ягідних культур (лохина, малина, червона смородина) не містило в собі наступну інформацію про актив:

Відсутній склад активу - не зазначено з якої кількості насаджень (лохини, малини, червоної смородини) складався актив.

Не зазначені характеристики та опис багаторічних насаджень (лохини, малини, червоної смородини), а саме не зазначено їх вік, стан та наявність, або відсутність плодів ягід) їх вегетативний стан.

Відсутня інформація про наявність або відсутність обтяження та обмеження, а також підстави передачі активу для реалізації.

Відсутні відомості про зберігання активу.

Відсутні відомості про наявність дефектів.

Відсутня інформація про склад активу, а саме продається актив разом з незавершеним виробництвом (врожаєм) чи ні.

Не зазначена інформація про час для ознайомлення з активом і прізвище ім`я по-батькові контактної особи, яка повинна забезпечувати демонстрацію активу.

Крім того, Позивач вважає, що оцінка Активу, що був проданий на електронних торгах є необ`єктивною та не вірною.

Так, оціночна вартість проданих Активів занижена в рази, оцінювач не приїздив на виробництво взагалі, не рахував кількість насаджень, не доглядав їх стан. Більш того, разом з Активами ФОП Сластін О.П. вимагає не тільки насадження, а й незавершене виробництво ягоди, тобто врожай, який в свою чергу є окремим активом (товаром), має власну вартість та який не було арештовано, та про який немає інформації в Інформаційному повідомленні про електронні торги.

Слід зазначити, що згідно строки 1021 балансу Позивача станом на останню звітну дату (31.12.2021) вартість довгострокових біологічних активів становить 16 568 000 грн. А згідно Звіту про фінансові результати товариства за 2021 рік чистий дохід від реалізації продукції (ягід) склав 19 682 000 грн. Разом з тим, ринкова вартість біологічних активів значно вище її балансової вартості. Проте, навіть ці дві цифри у їх сукупності переконливо свідчать про протиправність оцінки реалізації активів.

Згідно Довідки № 86 від 26.08.2022 планова урожайність на 2022 рік по вирощуваних ягодах становить: Жимолость - 750 кг/га з площі 2,57 га.; Малина літня -6318 кг/га з площі 17,01 га.; Малина осіння - 5500 кг/га з площі 10,3 га.; Порічка червона - 5600 кг/га з площі 2 га; Чорниця - 4500 кг/га з площі 33,73 га.

Тобто, загальна очікувана сума доходу від збору та реалізації ягід за середніми ринковими цінами планувалась у сумі близько 30 000 000,00 грн.

Разом з тим, згідно акту обстеження від 02.08.2022 комісією в складі представників ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЯГОДА», Бердичівської військової адміністрації та Райгородської територіальної громади станом на вказану дату в зв`язку з накладенням арешту на насадження та забороною збирати врожай втрачено 77 560 кг ягоди малини літньої, що в грошовому еквіваленті за середньою ринковою вартістю становить - 8 919 400,00 грн.

Втрати по чорниці становлять - 103 610,9 кг. при середній ринковій вартості - 7 252 763,00 грн.

Отже, аналіз наданих цифр про доходи від врожаю (в тому числі втраченого) переконливо свідчить про необґрунтованість та заниженість вартості Активу, відповідно невірність оцінки продажу насаджень на електронних торгах.

Насадження були продані за 8 943 550 грн.

Щодо продажу насаджень разом з незавершеним виробництвом (врожаєм).

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 01.07.2022 у справі № 463/4351/22 (провадження № 1-кс/463/3406/22) на підставі якої було передано на реалізацію Актив, крім його арешту, також заборонено службовим особам ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЯГОДА» збирати врожай.

Як зазначалось раніше, ФОП Сластін Олександр Петрович вимагав допустити його на територію ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЯГОДА» з метою збору врожаю.

В свою чергу, під час судового засідання у справі № 910/7360/22 де вирішувалось питання щодо забезпечення позову (до подання позову) за заявою ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЯГОДА», представник АРМА теж заявив, що разом з насадженнями фактично було продане й незавершене виробництво ягід, тобто іншими словами врожай.

Позивач вважає такі дії прямим та грубим порушенням закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон про АРМА) національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до ст. 21 цього ж Закону:

Управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Таким чином, Закон про АРМА чітко та однозначно вказує, що АРМА здійснює управління виключно тими активами на які накладений арешт суду.

Більш того, активи прийняті АРМА в управління підлягають оцінці суб`єктом оціночної діяльності - незалежним оцінщиком.

На переконання Позивача, незважаючи на те, що не має жодної ухвали суду про арешт незавершеного виробництва (врожаю) та не має відповідної оцінки, АРМА здійснює реалізацію насаджень разом з врожаєм, при цьому з одного боку в рази занижується вартість цих насаджень, а з іншого боку безплатно (без врахування вартості) відчужується не арештоване майно. Або суб`єкт оціночної діяльності оцінив насадження разом з врожаєм у 8 900 000 грн., що зовсім не відповідає ринковій вартості, навіть якщо рахувати вартість тільки врожаю.

Згідно висновку Національного університету біоресурсів і природокористування України, Лист № 0833 від 22.08.2022 насадження ягідних культур та їх плоди (кущі та ягоді) у період достигання не є одним цілим для якісного проведення науково- обґрунтованої експертизи, тому не слід ототожнювати плід (врожай) і стебло з гілками як одне ціле.

Відповідно до ст. 44 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, інших громадян».

Конституція України гарантує кожному захист його прав і свобод в межах кримінального, адміністративного, господарського, цивільного, конституційного судочинства України. І ніхто не може обмежувати право на судовий захист, так як це суперечить принципу рівності усіх перед законом.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спід щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідачів, суд керувався таким.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 650 Цивільного кодексу України унормовано, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

У частинах 1, 4 ст. 656 Цивільного кодексу України зазначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно зі статтею 655 цього ж Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Близькі за змістом висновки сформульовані у пунктах 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

Водночас правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі, й на підставі норм цивільного законодавства (постанови Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16, постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду під час вирішення спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19; близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц).

Таким чином, дії відповідача-2 та відповідача-3 щодо не зазначення в Інформаційному повідомленні про торги з якої кількості насаджень (лохини, малини, червоної смородини) складався актив; не зазначення характеристики та опису багаторічних насаджень (лохини, малини, червоної смородини), а саме не вказано їх вік, стан та наявність, або відсутність плодів ягід) їх вегетативний стан; відсутність інформації про наявність або відсутність обтяження та обмеження, а також підстави передачі активу для реалізації; відсутність відомостей про зберігання активу; відсутність відомостей про наявність дефектів; відсутність інформації про склад активу, а саме продається актив разом з незавершеним виробництвом (врожаєм) чи ні, відсутність інформації про час для ознайомлення з активом і прізвище ім`я по-батькові контактної особи, яка повинна забезпечувати демонстрацію активу є порушенням Порядку та є незаконними, і, відповідно, свідчать про недійсність самих торгів та акту, що складений за їх результатом.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачами допущено порушення ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів», п. 8 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, який затверджений постановою Кабінету Міністру України від 27.09.2017 № 719, п. 4 Правил проведення електронних торгів арештованих активів, затверджених ТОВ «ПРИДНЇПРОВ`С 2021», ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Торги - це спосіб продажу майна, за яким його власником стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну. З огляду на це до торгів застосовуються загальні положення про купівлі-продаж (ст. 656 ЦК України), порушення цієї процедури свідчить про недійсність самих торгів з підстав, недодержання яких є підставою недійсності правочину (статті 203, 215 ЦК України).

За таких обставин електронні торги проведені з порушенням встановлених Порядком правил проведення торгів, що є підставою недійсності електронних торгів, які буди проведені 01.08.2022.

Вирішуючи питання порушення прав позивача суд виходить з такого.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:

a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;

або

b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011)

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства[ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008)

Щодо скарг, які стосуються компаній, варто зазначити, що фізична особа не може скаржитися на порушення своїх прав під час судового розгляду, стороною якого він або вона не є, навіть якщо він або вона був акціонером і (або) директором компанії, яка є стороною судового розгляду. Незважаючи на те, що в певних обставинах єдиний власник компанії може вимагати визнання його / її «жертвою» в значенні статті 34 Конвенції у випадках, коли щодо його або її компанії були вжиті оспорювані заходи, в інших випадках ігнорування правоздатності компанії може бути виправдано тільки у виняткових обставинах, зокрема, коли явно встановлено, що компанія не має можливості звернутися до Суду через органи, засновані на підставі її статуту, або (в разі ліквідації) через своїх арбітражних керуючих (Centro Europa 7 S.r.l. та Ді Стефано проти Італії [ВП], № 38433/09, п. 92, від 7 червня 2012).

Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).

Заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004).

Заявник не може вважатися жертвою, якщо він сам особисто частково винен в стверджуваному порушенні (Паша та Еркан Ероль проти Туреччини, № 51358/99, від 12 грудня 2006).

Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008)

Однак особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 344, від 27 квітня 2010, Мішо проти Франції [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 6 грудня 2012, Сердіч та Фінчі проти Боснії та Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22 грудня 2009).

З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому в кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Враховуючи вищезазначене, враховуючи, що позивач є особою, за ініціативою якої були вжиті заходи забезпечення позову, участь у правомірних торгах є його легальним законним інтересом, проведення яких всупереч ініційованій ним забороні має негативний вплив на ймовірність реалізувати ним таке своє право.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Заперечення відповідачів проти позовних вимог суд розглянув та відхилив як такі, що не спростовують заявлені вимоги, зважаючи на обставини, викладені вище.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідачі належними та допустимими доказами не спростували інформацію щодо порушення процедури проведення торгів та реалізації активів за заниженою вартістю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсними результати електронних торгів, що оформлені Протоколом № 9 від 26.07.2022 про проведення електронних торгів, який підписаний Фізичною Особою-підприємцем Сластін Олександр Петрович (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВ`Є 2021» (49000, м. Дніпро, вул. Полігонна, 25-А, оф. 201, код ЄДРПОУ 37007216).

3. Визнати недійсним Акт про реалізацію активів на електронних торгах від 01.08.2022, що підписаний Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 41037901).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сластіна Олександра Петровича ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) (вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 41037901), Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВ`Є 2021" (вул. Полігонна 25А, оф. 201, м. Дніпро, 49000 ідентифікаційний код 37007216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА-ЯГОДА" (вул. Центральна 1, с. Маркуші, Бердичівський р-н, Житомирська обл.,13373; ідентифікаційний код 38284211) 4962 грн. - судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 26.12.2022

СуддяМ.О. Лиськов