Рішення

від 20.12.2022 по справі 918/730/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/730/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Сідлецькій Ю.Р., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817)

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Грушевського, 117А, код ЄДРПОУ 05496081)

про стягнення в сумі 641 790,98 грн..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: адвокат Невструєв Л.Б.;

від відповідача: адвокат Богачук Я.О..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі по тексту Позивач, ТОВ "Укр Газ Ресурс") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" (далі по тексту Відповідач, ПАТ"Дубномолоко") в якому просить стягнути з останнього 641 790 грн. 98 коп.

Даний позов мотивує наступним. На підставі Договору постачання природного газу для непобутових споживачів №04-01-2022 від 04.01.2022 року Позивач поставив Відповідачу природний газ у кількості 390,387075 тис.м.куб. на загальну суму 12 144 067 грн. 82 коп.. Станом на дату звернення до суду Відповідач здійснив повну оплату за поставлений газ, однак з її простроченням, чим порушив умови вищевказаного Договору та Додаткової угоди №1 до нього. В зв`язку із простроченням оплати за поставлений газ Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у розмірі 44 883,43 грн. та пеню у розмірі 161 220,94 грн. за період з 25.03.2022 року по 02.09.2022 року, інфляційні втрати у розмірі 368 362,39 грн. за квітень-травень 2022р., штраф за перевищення підтвердженого обсягу газу у розмірі 67 324,22 грн..

Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

07.10.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись при цьому на наступне.

Не відповідають дійсності доводи позову про те, що до 30.05.2022 Від повідач не платив коштів Позивачу за поставлений у березні 2002 року газ. Насправді у березні-травні 2022 року Відповідач сплатив Позивачу 11 700 000,00 грн за поставлений в березні газ. Помилково вказане призначення платежу не перешкодило Позивачу своїми діями зараховувати ці кошти в оплату саме за поставлений у березні 2022 року газ.

Оскільки Позивач розрахував 3% річних, пеню, та інфляційні втрати із штучно завищеної суми боргу, не враховуючи сплачені Відповідачем у березні-травні 2022 року 11 700 000,00 грн, то ці розрахунки навмисно вчинені із суттєвим завищенням. Такі дії явно спрямовані на порушення прав Відповідача, і вчинені з наміром завдати йому шкоди, а також є очевидним зловживанням правом, що повинно мати наслідком від мову в задоволенні позову.

Своєчасній оплаті Відповідачем вартості спожитого газу перешкодила війна в Україні, про що Відповідач інформував Позивача; відтак, з огляду на форс-мажорні обставини, Відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Вимога про стягнення штрафу за перевищення обсягу газу заявлена передчасно, оскільки Позивачем не застосовано процедури, яка має передувати примусовому стягненню штрафу. Крім того, Позивачем допущено помилки розрахунку розміру штрафу, які завищують його.

На підставі вищезазначеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимог з підстав наведених у позовній заяві, натомість представник відповідача підтримав свої доводи, викладені у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", як Постачальником та Приватним акціонерним товариством "Дубномолоко", як Споживачем було укладено Договір №04-01-2022 постачання природного газу для непобутових споживачів від 04.01.2022р. (далі по тексту Договір, Договір №04-01-2022, Договір постачання).

У відповідності до умов зазначеного Договору, Позивач зобов`язувався поставити Відповідачу природний газ, а Відповідач зобов`язувався оплатити його на умовах цього Договору та Додаткових угод до нього.

28.02.2022р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (далі по тексту Додаткова угода №1).

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони узгодили плановий обсяг поставленого газу у період постачання на рівні 222,757 тис.м.куб. який розподіляється на:

- 177,757 тис. м. куб. - природний газ для потреб соціально значущих підприємств;

- 45,000 тис.м.куб. - природний газ для потреб непобутових споживачів.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 сторони узгодили ціну природного газу а саме:

- природний газ для потреб соціально значущих підприємств - 15,66626 грн. без ПДВ з врахуванням компенсації вартості доступу до потужності;

- природний газ для потреб непобутових споживачів - 33,30358 грн. без ПДВ з врахуванням компенсації вартості доступу до потужності;

- природний газ для потреб непобутових споживачів за перевищений запланований обсяг -33,46991 грн. без ПДВ з врахуванням компенсації вартості доступу до потужності.

Позивач добросовісно та в повному обсязі виконував умови Договору в частині постачання Відповідачу природного газу.

Так, за період поставки (за березень 2022 року) Позивачем було передано Відповідачу 390,387075 тис.м.куб. на загальну суму 11 872 560,36 грн., що підтверджується складеним та підписаним сторонами Актом прийому-передачі природного газу №УГР00001522 від 31.03.2022р.а саме:

- природний газ для потреб соціально значущих підприємств - 177,757000 тис.м.куб. по ціні 15 666,26 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб. на загальну суму 3 341 744,85 грн. з ПДВ за розрахунком: (177,757000 тис.м.куб. X 15529,68 грн без ПДВ + 177,757000 тис.м.куб X 136,58 грн. без ПДВ компенсації вартості доступу до потужності) + 20% ПДВ = 3 341 744,86

грн.);

- природний газ для потреб непобутових споживачів - 45,000 тис.м.куб по ціні 33 303,58 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб.на загальну суму 1 798 393,32 грн. з ПДВ за розрахунком: (45,000 тис.м.куб. х 33167,00 грн без ПДВ + 45,000 тис.м.куб х 136,58грн. без ПДВ компенсації вартості доступу до потужності) + 20% ПДВ = 1 798 393,32 грн.);

- природний газ для потреб непобутових споживачів за перевищений запланований обсяг - 167,623750 тис.м.куб по ціні 33 469,91 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб. на загальну суму 6 732 422,18 грн. з ПДВ за розрахунком: (167,623750 тис.м.куб. х 33333,33 грн без ПДВ + 167,623750 тис.м.куб х 136,58 грн. без ПДВ компенсації вартості доступу до потужності) + 20% ПДВ - 6 732 422,18 грн..

Разом з цим, п. 3 Додаткової угоди №1 сторони узгодили можливість перерахунку вартості природного газу для потреб соціально значущих підприємств зважаючи на середньозважену ціну такого газу відповідно до коригуючих актів газовидобувних компаній.

Так, з підстав передбачених п. 3 Додаткової угоди №1 сторонами було складено та підписано Акт - Коригування №УГР00002526 прийому-передачі природного газу до Акту №УГР до Акту №УГР00001522 від 05.07.2022р..

Актом - Коригування №УГР00002526 від 05.07.2022р. було збільшено вартість природного газу для потреб соціально значущих підприємств на 271 507, 46 грн. х ПДВ.

Таким чином, 05.07.2022р. сторони остаточно узгодили вартість переданого природного газу на суму 12 144 067, 82 грн. з ПДВ а саме:

- природний газ для потреб соціально значущих підприємств - 177,757000 тис.м.куб. по ціні 15 666,26 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб.на загальну суму 3 613 252,31 грн. з ПДВ

- природний газ для потреб непобутових споживачів - 45,000 тис.м.куб по ціні 33 303,58 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб. на загальну суму 1 798 393, 32 грн. з ПДВ

- природний газ для потреб непобутових споживачів за перевищений запланований обсяг - 167,623750 тис.м.куб по ціні 33 469,91 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб., на загальну суму 6 732 422,19 грн. з ПДВ.

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони погодили порядок та строки оплати за переданий природний газ, а саме:

- оплата 30% вартості запланованого обсягу - до 10 числа поточного місяця поставки газу;

- оплата 30% вартості запланованого обсягу - до 20 числа поточного місяця поставки газу;

- оплата 30% вартості запланованого обсягу - до 30 числа поточного місяця поставки газу;

- остаточний розрахунок за. спожитий газ - до 10 числа місяця наступного за місяцем споживання.

Як зазначалось вище, згідно п.2 та п.З Додаткової угоди сторони погодили запланований обсяг постачання природного газу та його вартість, а саме:

- 177,757 тис.м.куб. - природний газ для потреб соціально значущих підприємств на загальну суму 3 341 744,85 грн. з ПДВ ;

- 45,000 тис.м.куб. - природний газ для потреб непобутових споживачів на загальну суму 1 798 393,32 грн. з ПДВ.

Загальний запланований обсяг становив 222,757 на загальну суму 5 140 138,17 грн. з ПДВ.

Зважаючи на умови викладені в п.4 Додаткової угоди №1 Відповідач повинен був оплатити отриманий природний газ в наступні строки:

- до 10.03.2022р. - 1 542 041,45 з ПДВ (30% вартості запланованого обсягу)

- до 20.03.2022р. - 1 542 041,45з ПДВ(30% вартості запланованого обсягу)

- до 30.03.2022р. - 1542041,45 з ПДВ (30% вартості запланованого обсягу)

- до 10.04.2022р. - остаточний розрахунок у розмірі 6 732 422,19 грн. (11 872560,36- 5140138,17)

Крім того, враховуючи складений та підписаний сторонами Акт - Коригування №УГР00002526 від 05.07.2022р., та зважаючи на п.4.3 Договору Відповідач зобов`язаний повинен був здійснити доплату за природний газ для потреб соціально значущих підприємств на загальну суму 271 507,46 грн. з ПДВ. в строк до 10.07.2022р..

Таким чином, в процесі виконання Договору у Відповідача виникли наступні фінансові зобов`язання в оплатах та строках:

- до 10.03.2022р. - 1 542 041,45 грн. з ПДВ;

- до 20.03.2022р. - 1 542 041,45 грн. з ПДВ;

- до 30.03.2022р. - 1 542 041,45 грн. з ПДВ;

- до 10.04.2022р. - 6 732 422,19 грн. з ПДВ;

- до 10.07.2022р. - 271 507,46 грн. з ПДВ.

Натомість, Відповідачем було допущено порушення умов договору в частині своєчасної оплати природного газу.

Так, протягом березня, квітня та травня Відповідачем не здійснювались платежі в рамках укладеного між Сторонами Договору. Лише 30.05.2022 року на адресу Позивача надійшли листи Відповідача №255, №256, №257 в яких Відповідач просив змінити призначення платежу по платіжних дорученнях та зарахувати здійсненні платежі по договору №25/10/21 від 25.10.2021р. як оплата по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022р. який є підставою позовних вимог. Зокрема, в листі №255 від 30.05.2022р. Відповідач просив зарахувати в якості оплати по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022р. здійснені платежі по наступним платіжним дорученням:

- платіжне доручення №2393 від 04.03.2022р. на суму 100 000,00 грн.

- платіжне доручення №2530 від 09.03.2022р. на суму 500 000,00 грн.

- платіжне доручення №2609 від 10.03.2022р. на суму 200 000,00 грн.

- платіжне доручення №2644 від 11.03.2022р. на суму 100 000,00 грн.

- платіжне доручення №2719 від 14.03.2022р. на суму 300 000,00 грн.

- платіжне доручення №2788 від 04.03.2022р. на суму 300 000,00 грн.

В листі №256 від 30.05.2022р. Відповідач просив зарахувати в якості оплати по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022р. здійснені платежі по наступним платіжним дорученням:

- платіжне доручення №2852 від 17.03.2022р. на суму 300 000,00 грн.

- платіжне доручення №2918 від 18.03.2022р. на суму 400 000,00 грн.

- платіжне доручення №2981 від 21.03.2022р. на суму 500 000,00 грн.

- платіжне доручення №3087 від 22.03.2022р. на суму 500 000,00 грн.

- платіжне доручення №3167 від 24.03.2022р. на суму 500 000,00 грн.

- платіжне доручення №3106 від 24.03.2022р. на суму 500 000,00 грн.

В листі №257 від 30.05.2022р. Відповідач просив зарахувати в якості оплати по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022р. здійснені платежі по наступним платіжним дорученням:

-платіжне доручення №3232 від 25.03.2022р.на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення №3305 від 28.03.2022р.на суму 1 000 000,00 грн

-платіжне доручення №3370 від 29.03.2022р. на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення №3409 від 30.03.2022р. на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення №3514 від 01.04.2022р.на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення №3571 від 04.04:2022р.на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення №3662 від 05.04.2022р. на суму 1 000 000,00 грн

-платіжне доручення №3720 від 06.04.2022р. на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення №3785 від 07.04.2022р. на суму 1 000 000,00 грн

-платіжне доручення №4552 від 26.04.2022р. на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення №5380 від 17.05.2022р. на суму 100 000,00 грн.

-платіжне доручення №5769 від 24.05.2022р. на суму 200 000,00 грн.

-платіжне доручення №5978 від 30.05.2022р. на суму 200 000,00 грн.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22 (далі по тексту Інструкція), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків, платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити як призначення платежу.

Відповідно до п.3.7 Інструкції платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та. 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувані оформляють доручення/ розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Водночас, відповідно до пункту 2.29 зазначеної Інструкції, Платник має право в будь- який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення, відкликаються лише в повній сумі.

Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит «Призначення платежу» шляхом відкликання платіжного доручення.

У випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного. Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25- 111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

З вищевикладеного випливає, що виключно Відповідач мав право змінити призначення платежу в своїх платіжних дорученнях.

Відповідно Позивач не міг самостійно зарахувати сплачені Відповідачем кошти з призначенням платежу "сплата за природний газ згідно договору №25/10/21 від 25.10.2021р." як оплата по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022р. який і є підставою позовних вимог.

З цього випливає, що лише після зміни 30.05.2022р. Відповідачем своїми листами №№255,256,257 призначення платежу, Позивач мав зарахувати кошти сплачені по платіжних дорученнях №2393 від 04.03.2022р. №2530 від 09.03.2022р. №2609 від 10.03.2022р. №2644 від 11.03.2022р. №2719 від 14.03.2022р. №2788 від 04.03.2022р. №2852 від 17.03.2022р. №2918 від 18.03.2022р. №2981 від 21.03.2022р. №3087 від 22.03.2022р. №3167 від 24.03.2022р. №3106 від 24-03.2022р. №3232 від 25.03.2022р. №3305 від 28.03.2022р. №3370 від 29.03.2022р. №3409 від 30.03.2022р. №3514 від 01.04.2022р. №3571 від 04.04.2022р. №3662 від 05.04.2022р. №3720 від 06.04.2022р. №3785 від 07.04.2022р. №4552 від 26.04.2022р. №5148 від 12.05.2022р. №5380 від 17.05.2022р. №5769 від 24.05.2022р. №5978 від 30.05.2022р. на суму 200 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору №04-01- 2022 від 04.01.2022р.

Заперечення Відповідача про те що він своєчасно сплачував кошти Позивачу, так як в даному випадку має місце і вина самого Позивача, який невірно зазначив реквізити договору у рахунку на оплату і що Позивач отримував кошти від Відповідача, користувався ними, не повернув їх є безпідставними та спростовуються всім вищенаведеним.

Отже, у Відповідача станом до 30.05.2022р. існувала заборгованість по оплаті за отриманий природний газ, а саме:

- 1 542 041,45грн. зПДВ не сплачені до 10.03.2022р.;

- 1 542 041,45грн. зПДВ не сплачені до 20.03.2022р.;

- 1 542 041,45грн. зПДВ не сплачені до 30.03.2022р.;

- 6 732 422,19грн. зПДВ не сплачені до 10.04.2022р.;

Відповідно у Відповідача утворились наступні періоди заборгованості:

- 1542041,45 грн. з 10.03.2022 по 19.03.2022

- 3084082,90 грн. з 20.03.2022 по 29.03.2022

- 4626124,35 грн. з 30.03.2022 по 01.04.2022

- 11872560,36 грн. з 01.04.2022 по 10.04.2022

З урахуванням листів Відповідача про зміну призначення платежу, Відповідачем станом на 30.05.2022 року перераховано Позивачу грошові кошти в розмірі 11 700 000,00 грн.. Натомість 172 560,36 грн. залишились не оплаченими.

Заборгованість в розмірі 172 560,36 грн. зберігалась до 10.07.2022р. а саме кінцевої дати сплати донарахованих коштів по Акту- Коригування №УГР00002526 від 05.07.2022р..

Починаючи з 10.07.2022 року за Відповідачем рахується заборгованість у розмірі 444 067,82 грн..

Лише 01.09.2022 року у відповідності до платіжного доручення №10662 від 01.09.2022р. та листа Відповідача №620 від 01.09.2022р., останнім сплачено ще 8 059,40 грн. заборгованості. І тільки 02.09.2022р. платіжним дорученням №10719 Відповідач повністю погасив основну заборгованість перед Позивачем.

Отже, до кінцевої дати оплати заборгованості Відповідач допускав наступні строки прострочення своїх фінансових зобов`язань.

- 1542041,45 грн. з 10.03.2022 по 19.03.2022

- 3084082,90 грн. з 20.03.2022 по 29.03.2022

- 4626124,35 грн. з 30.03.2022 по 01.04.2022

- 11872560,36 грн. з 01.04.2022 по 30.05.2022

- 172560,36 грн. з 31.05.2022 по 10.07.2022

- 444067,82 грн. з 11.07.2022 по 01.09.2022

- 436008,42 грн. з 01.09.2022 по 02.09.2022

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.І ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько- правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за мов здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відтак, умовами застосування господарських санкцій є вчинення контрагентом господарського правопорушення.

Відповідно до п.6.2.1 Договору №04-01-2022 від 04.01.2022р. у разі порушення споживачем строків оплати більше як на 15 календарних днів, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, який мав місце після спливу передбачених цим пунктом 15 днів.

Таким чином, у Позивача виникає право нараховувати пеню після спливу 15 днів від останньої дати оплати природного газу.

Відтак нарахування позивачем пені на суму боргу за період з 25.03.2022 по 02.09.2022 року у розмірі 161220 грн. 94 коп. здійснено у відповідності до закону та договору, зокрема п.6 статті 232 Господарського кодексу України, а відтак є правомірним.

Правомірним є і нарахування позивачем на суму боргу 3% річних за період з 25.03.2022 по 02.09.2022 року у розмірі 44883 грн. 43 коп. та інфляційних за квітень-травень 2022 року у сумі 368362 грн. 39 коп..

Заперечення відповідача про нарахування пені, 3% річних та інфляційних є безпідставними та спростовуються всім вищенаведеним.

Вимога про стягнення з відповідача штрафу за перевищення підтвердженого обсягу газу у сумі 67 324 грн. 22 коп. не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивач обґрунтовує позовну вимогу про стягнення 67324,22 грн. штрафу за перевищення підтвердженого обсягу газу положеннями пп. 2 п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу (затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827).

Однак суд зазначає, що вказаними Правилами, зокрема пп. 2 п. 1 розділу VII, не передбачає стягнення з споживача саме штрафу за перевищення підтвердженого обсягу газу, а передбачає стягнення збитків і розділ так і називається "Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів".

Водночас п. 3 розділу VII цих Правил встановлює порядок стягнення такого штрафу, зокрема, за результатами виявлених порушень представником постачальника скла дається акт-претензія. який оформлюється з урахуванням таких вимог: форма акта-претензії є довільною; у акт-претензії зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається він в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшко дування. І тільки у випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Тобто, приписи Правил передбачають право постачальника звернутися до суду у випадку не реагування споживача на акт-претензію. Позивачем не надано доказів дотримання ним встановленої процедури, до казів складання і направлення на ПрАТ «Дубномолоко» акту-претензії.

Відтак позов щодо стягнення цього штрафу подано передча сно, без дотримання обов`язкових заходів досудового врегулювання спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги те, що позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу для непобутових споживачів №04-01-2022 від 04.01.2022 року, а відповідач вказаного належними доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

За приписом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення з Відповідача Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., понесення яких підтверджує Договором №13/5 від 20.05.2019р. про надання правничої допомоги, укладеним між ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" та Адвокатом Невструєвим Л.Б., Додатковою угодою №39/22 від 05.09.2022р. до вказаного Договору, Актом про прийняття-передачу наданих послуг "1/39/22 від 15.09.2022р. та Детальним описом надання професійної правничої допомоги.

Так відповідно до Акту про прийняття-передачі наданих послуг "1/39/22 від 15.09.2022р. адвокат Невструєв Леонід Борисович надав ТОВ "Укр Газ Ресурс" наступні послуги: ознайомлення адвокатом із документами за зазначеним у акті переліком - 3 год. вартістю 7500,00 грн.; підготовка позовної заяви до суду - 6 год. вартістю 15 000 грн..

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося вище за правилами пункту 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто вказаною нормою закону передбачено, що суд встановлює розмір судових витрат, які понесені стороною саме у зв`язку з розглядом справи.

З огляду на вищезазначені правові норми суд констатує, що витрати відповідача на правничу допомогу в частині ознайомлення адвокатом із документами в сумі 7500 грн. 00 коп. (Акт наданих послуг №1/39/22 від 15.09.2022) не підлягають відшкодуванню, так як саме підготовка позовної заяви включає в себе вказані елементи правничої роботи адвоката.

Судові витрати позивача на правничу допомогу в частині підготовки позовної заяви до суду у сумі 15000 грн. 00 коп. є дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, а відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову, на підставі п.4 ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Грушевського, 117А, код ЄДРПОУ 05496081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) пеню в сумі 161220 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 44 883 грн. 43 коп., інфляційні у сумі 368362 грн. 39 коп., судовий збір у сумі 8616 грн.00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 425 грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити у задоволенні.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2022 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.