Постанова

від 09.03.2023 по справі 918/730/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Справа № 918/730/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Цвіркун О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: Богачук Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 20.12.2022 (суддя Марач В.В., повний текст складено 27.12.2022) у справі № 918/730/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

до Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко"

про стягнення в сумі 641 790,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" в якому просить стягнути з останнього 641 790 грн. 98 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору постачання природного газу для непобутових споживачів №04-01-2022 від 04.01.2022 року в частині своєчасної оплати поставленого газу. В зв`язку із допущеним простроченням платежів позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 44 883,43 грн. та пеню у розмірі 161 220,94 грн. за період з 25.03.2022 року по 02.09.2022 року, інфляційні втрати у розмірі 368 362,39 грн. за квітень-травень 2022, штраф за перевищення підтвердженого обсягу газу у розмірі 67 324,22 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.12.2022 у справі № 918/730/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Дубномолоко" на користь ТОВ "Укр Газ Ресурс" пеню в сумі 161220,94 грн, 3% річних у сумі 44 883,43 грн, інфляційні у сумі 368362,39 грн, судовий збір у сумі 8616,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 425,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2022 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні, в решті рішення місцевого суду залишити без змін. Також просить здійснити розподіл судових витрат по справі, стягнувши їх з позивача.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про відсутність проведених оплат за спожитий газ протягом березня-травня 2022 року та відсутність у позивача підстав зараховувати здійснені відповідачем у вказаний період оплати. Також звертає увагу на невідповідність обставинам справи та поданим доказам стягнутих місцевим судом сум 3% річних, пені та інфляційних втрат.

В судових засіданнях представник апелянта підримав викладені в скарзі доводи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує та вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим. Стверджує, що нарахування штрафних санкцій здійснено у відповідності до закону та договору, а тому є правомірним.

В судові засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Виходячи з положень ч. 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції вважає, що нез`явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

За умовами ст.. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як стверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", як Постачальником та Приватним акціонерним товариством "Дубномолоко", як Споживачем було укладено Договір №04-01-2022 постачання природного газу для непобутових споживачів від 04.01.2022р. (далі по тексту Договір, Договір №04-01-2022, Договір постачання).

У відповідності до умов зазначеного Договору, Позивач зобов`язувався поставити Відповідачу природний газ, а Відповідач зобов`язувався оплатити його на умовах цього Договору та Додаткових угод до нього.

28.02.2022р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (далі по тексту Додаткова угода №1).

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони узгодили плановий обсяг поставленого газу у період постачання на рівні 222,757 тис.м.куб. який розподіляється на:

- 177,757 тис. м. куб. - природний газ для потреб соціально значущих підприємств;

- 45,000 тис.м.куб. - природний газ для потреб непобутових споживачів.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 сторони узгодили ціну природного газу а саме:

- природний газ для потреб соціально значущих підприємств - 15,66626 грн. без ПДВ з врахуванням компенсації вартості доступу до потужності;

- природний газ для потреб непобутових споживачів - 33,30358 грн. без ПДВ з врахуванням компенсації вартості доступу до потужності;

- природний газ для потреб непобутових споживачів за перевищений запланований обсяг -33,46991 грн. без ПДВ з врахуванням компенсації вартості доступу до потужності.

Позивач добросовісно та в повному обсязі виконував умови Договору в частині постачання Відповідачу природного газу.

Так, за період поставки (за березень 2022 року) Позивачем було передано Відповідачу 390,387075 тис.м.куб. на загальну суму 11 872 560,36 грн., що підтверджується складеним та підписаним сторонами Актом прийому-передачі природного газу №УГР00001522 від 31.03.2022, а саме:

- природний газ для потреб соціально значущих підприємств - 177,757000 тис.м.куб. по ціні 15 666,26 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб. на загальну суму 3 341 744,85 грн. з ПДВ за розрахунком: (177,757000 тис.м.куб. X 15529,68 грн без ПДВ + 177,757000 тис.м.куб X 136,58 грн. без ПДВ компенсації вартості доступу до потужності) + 20% ПДВ = 3 341 744,86грн.);

- природний газ для потреб непобутових споживачів - 45,000 тис.м.куб по ціні 33 303,58 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб.на загальну суму 1 798 393,32 грн. з ПДВ за розрахунком: (45,000 тис.м.куб. х 33167,00 грн без ПДВ + 45,000 тис.м.куб х 136,58грн. без ПДВ компенсації вартості доступу до потужності) + 20% ПДВ = 1 798 393,32 грн.);

- природний газ для потреб непобутових споживачів за перевищений запланований обсяг - 167,623750 тис.м.куб по ціні 33 469,91 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб. на загальну суму 6 732 422,18 грн. з ПДВ за розрахунком: (167,623750 тис.м.куб. х 33333,33 грн без ПДВ + 167,623750 тис.м.куб х 136,58 грн. без ПДВ компенсації вартості доступу до потужності) + 20% ПДВ - 6 732 422,18 грн.

Разом з цим, п. 3 Додаткової угоди №1 сторони узгодили можливість перерахунку вартості природного газу для потреб соціально значущих підприємств зважаючи на середньозважену ціну такого газу відповідно до коригуючих актів газовидобувних компаній.

Так, з підстав передбачених п. 3 Додаткової угоди №1 сторонами було складено та підписано Акт - Коригування №УГР00002526 прийому-передачі природного газу до Акту №УГР до Акту №УГР00001522 від 05.07.2022р..

Актом - Коригування №УГР00002526 від 05.07.2022р. було збільшено вартість природного газу для потреб соціально значущих підприємств на 271 507, 46 грн. х ПДВ.

Таким чином, 05.07.2022 сторони остаточно узгодили вартість переданого природного газу на суму 12 144 067, 82 грн. з ПДВ а саме:

- природний газ для потреб соціально значущих підприємств - 177,757000 тис.м.куб. по ціні 15 666,26 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб.на загальну суму 3 613 252,31 грн. з ПДВ

- природний газ для потреб непобутових споживачів - 45,000 тис.м.куб по ціні 33 303,58 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб. на загальну суму 1 798 393, 32 грн. з ПДВ

- природний газ для потреб непобутових споживачів за перевищений запланований обсяг - 167,623750 тис.м.куб по ціні 33 469,91 грн. без ПДВ за 1000,00 м. куб., на загальну суму 6 732 422,19 грн. з ПДВ.

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони погодили порядок та строки оплати за переданий природний газ, а саме:

- оплата 30% вартості запланованого обсягу - до 10 числа поточного місяця поставки газу;

- оплата 30% вартості запланованого обсягу - до 20 числа поточного місяця поставки газу;

- оплата 30% вартості запланованого обсягу - до 30 числа поточного місяця поставки газу;

- остаточний розрахунок за. спожитий газ - до 10 числа місяця наступного за місяцем споживання.

Як зазначалось вище, згідно п.2 та п.З Додаткової угоди сторони погодили запланований обсяг постачання природного газу та його вартість, а саме:

- 177,757 тис.м.куб. - природний газ для потреб соціально значущих підприємств на загальну суму 3 341 744,85 грн. з ПДВ ;

- 45,000 тис.м.куб. - природний газ для потреб непобутових споживачів на загальну суму 1 798 393,32 грн. з ПДВ.

Загальний запланований обсяг становив 222,757 на загальну суму 5 140 138,17 грн. з ПДВ.

Зважаючи на умови викладені в п.4 Додаткової угоди №1 Відповідач повинен був оплатити отриманий природний газ в наступні строки:

- до 10.03.2022 - 1 542 041,45 з ПДВ (30% вартості запланованого обсягу)

- до 20.03.2022 - 1 542 041,45з ПДВ(30% вартості запланованого обсягу)

- до 30.03.2022 - 1542041,45 з ПДВ (30% вартості запланованого обсягу)

- до 10.04.2022 - остаточний розрахунок у розмірі 6 732 422,19 грн. (11 872560,36 - 5140138,17)

Крім того, враховуючи складений та підписаний сторонами Акт - Коригування №УГР00002526 від 05.07.2022, та зважаючи на п.4.3 Договору Відповідач зобов`язаний повинен був здійснити доплату за природний газ для потреб соціально значущих підприємств на загальну суму 271 507,46 грн. з ПДВ. в строк до 10.07.2022.

Таким чином, в процесі виконання Договору у Відповідача виникли наступні фінансові зобов`язання в оплатах та строках:

- до 10.03.2022 - 1 542 041,45 грн. з ПДВ;

- до 20.03.2022 - 1 542 041,45 грн. з ПДВ;

- до 30.03.2022 - 1 542 041,45 грн. з ПДВ;

- до 10.04.2022 - 6 732 422,19 грн. з ПДВ;

- до 10.07.2022 - 271 507,46 грн. з ПДВ.

Натомість, за твердженням Позивача, Відповідачем було допущено порушення умов договору в частині своєчасної оплати природного газу.

Зокрема, Позивач відмічає, що протягом березня, квітня та травня Відповідачем не здійснювались платежі в рамках укладеного між Сторонами Договору.

Лише 30.05.2022 року на адресу Позивача надійшли листи Відповідача №255, №256, №257 в яких Відповідач просив змінити призначення платежу по платіжних дорученнях та зарахувати здійсненні платежі по договору №25/10/21 від 25.10.2021 як оплата по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022 який є підставою позовних вимог. А саме, в листі №255 від 30.05.2022 Відповідач просив зарахувати в якості оплати по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022 здійснені платежі по наступним платіжним дорученням:

- платіжне доручення № 2393 від 04.03.2022 на суму 100 000,00 грн.

- платіжне доручення № 2530 від 09.03.2022 на суму 500 000,00 грн.

- платіжне доручення № 2609 від 10.03.2022 на суму 200 000,00 грн.

- платіжне доручення № 2644 від 11.03.2022 на суму 100 000,00 грн.

- платіжне доручення № 2719 від 14.03.2022 на суму 300 000,00 грн.

- платіжне доручення № 2788 від 15.03.2022 на суму 300 000,00 грн.

В листі №256 від 30.05.2022 Відповідач просив зарахувати в якості оплати по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022 здійснені платежі по наступним платіжним дорученням:

- платіжне доручення № 2852 від 17.03.2022 на суму 300 000,00 грн.

- платіжне доручення № 2918 від 18.03.2022 на суму 400 000,00 грн.

- платіжне доручення № 2981 від 21.03.2022 на суму 500 000,00 грн.

- платіжне доручення № 3087 від 22.03.2022 на суму 500 000,00 грн.

- платіжне доручення № 3167 від 24.03.2022 на суму 500 000,00 грн.

- платіжне доручення № 3106 від 24.03.2022 на суму 500 000,00 грн.

В листі №257 від 30.05.2022 Відповідач просив зарахувати в якості оплати по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022 здійснені платежі по наступним платіжним дорученням:

-платіжне доручення № 3232 від 25.03.2022 на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення № 3305 від 28.03.2022 на суму 1 000 000,00 грн

-платіжне доручення № 3370 від 29.03.2022 на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення № 3409 від 30.03.2022 на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення № 3514 від 01.04.2022 на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення № 3571 від 04.04:2022 на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення № 3662 від 05.04.2022 на суму 1 000 000,00 грн

-платіжне доручення № 3720 від 06.04.2022 на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення № 3785 від 07.04.2022 на суму 1 000 000,00 грн

-платіжне доручення № 4552 від 26.04.2022 на суму 500 000,00 грн.

-платіжне доручення № 5380 від 17.05.2022 на суму 100 000,00 грн.

-платіжне доручення №5769 від 24.05.2022 на суму 200 000,00 грн.

-платіжне доручення № 5978 від 30.05.2022 на суму 200 000,00 грн.

При цьому позивачем зазначено, що згідно з пунктом 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22 (далі по тексту Інструкція), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків, платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити як призначення платежу.

Відповідно до п.3.7 Інструкції платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувані оформляють доручення/ розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Водночас, відповідно до пункту 2.29 зазначеної Інструкції, Платник має право в будь- який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення, відкликаються лише в повній сумі.

Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит «Призначення платежу» шляхом відкликання платіжного доручення.

У випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного. Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

З вищевикладеного випливає, що виключно Відповідач мав право змінити призначення платежу в своїх платіжних дорученнях.

Відтак позивач зазначає, що не міг самостійно зарахувати сплачені Відповідачем кошти з призначенням платежу "сплата за природний газ згідно договору №25/10/21 від 25.10.2021р." як оплата по Договору №04-01-2022 від 04.01.2022 який і є підставою позовних вимог.

З цього випливає, що лише після зміни 30.05.2022 Відповідачем своїми листами №№255,256,257 призначення платежу, Позивач мав зарахувати кошти сплачені по платіжних дорученнях №2393 від 04.03.2022р. №2530 від 09.03.2022р. №2609 від 10.03.2022р. №2644 від 11.03.2022р. №2719 від 14.03.2022р. №2788 від 04.03.2022р. №2852 від 17.03.2022р. №2918 від 18.03.2022р. №2981 від 21.03.2022р. №3087 від 22.03.2022р. №3167 від 24.03.2022р. №3106 від 24-03.2022р. №3232 від 25.03.2022р. №3305 від 28.03.2022р. №3370 від 29.03.2022р. №3409 від 30.03.2022р. №3514 від 01.04.2022р. №3571 від 04.04.2022р. №3662 від 05.04.2022р. №3720 від 06.04.2022р. №3785 від 07.04.2022р. №4552 від 26.04.2022р. №5148 від 12.05.2022р. №5380 від 17.05.2022р. №5769 від 24.05.2022р. №5978 від 30.05.2022р. на суму 200 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору №04-01- 2022 від 04.01.2022.

Місцевий господарський суд погодився з такими твердженнями позивача, а відтак дійшов висновку про підставність та обгрунтованість розрахунку штрафних санкцій позивача без врахування здійснених відповідачем оплат у період з 25.03.2022 по 30.05.2022. Заперечення відповідача визнані судом безпідставними.

Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими з огляду на наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву звернув увагу, що відображення в платіжних дорученням в графі "призначенні платежу" договору № 25/10/21 від 25.10.2021 відбулось внаслідок посилання на вказаний договір у виставлених позивачем рахунках № 556 від 01.03.2022 та від 03.03.2022. Разом з цим, зазначені рахунки в графі "Товари (роботи, послуги)" містили визначення товару - "Газ природний (Березень 2022 р.)".

Матеріали справи свідчать, що у спірний період - протягом березня-травня 2022 року між сторонами існували правовідносини за договором № 04-01-22 від 04.01.2022 і поставки газу в березні 2022 року не могли відбуватись за попереднім договором № 25/10/21 від 25.10.2021, що достеменно було відомо позивачу.

Зазначене також стверджується тим, що на кожну здійснену відповідачем у березні 2022 року оплату позивач формував податкову накладну із зазначенням назви товару "газ природний і компенсація вартості послуги доступу до потужності за березень 2022 року". Отже власними діями позивач зараховував сплачені відповідачем кошти саме за газ, який поставлявся у 2022 році за договором № 04-01-22 від 04.01.2022.

Судовою колегією відмічається, що позивач жодним чином не спростував вищевказаних обставин ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді та не довів, що у спірний період постачання газу здійснювалось також і за договором № 25/10/21 від 25.10.2021.

Слід також відмітити, що зсилаючись на положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, позивач вказує, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

Як стверджується матеріалами справи, сторонами вирішено питання призначення платежу згідно листів відповідача від 30.05.2022 року. При цьому таке вирішення не змінює дати зарахування коштів на рахунок позивача, адже фактично здійснені відповідачем протягом березня-травня 2022 року платежі позивач не повертав, як помилково сплачені. А з врахуванням вищевказаних дій з оформлення податкових накладних (за першою подією), зараховував кошти з моменту їх надходження як оплату за поставки газу в березні 2022 року.

Опосередковано даний факт підтверджується також і надісланим позивачем відповідачу Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 - 07.06.2022, де позивачем відображені операції з продажу товару та прийняті оплати із вказанням конкретних дат, які в свою чергу збігаються з датами платіжних доручень.

Отже, позивач здійснював користування сплаченими відповідачем коштами в загальній сумі 11 700 000,00 грн, що в свою чергу виключає можливість застосування компенсаційних механізмів через призму штрафних санкцій, визначених договором та законом.

Викладене свідчить про те, що твердження позивача про відсутність оплати за поставлений газ і можливість зарахування сплачених відповідачем коштів лише після 30.05.2022 року є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія погоджується з твердженням апелянта, що внаслідок заявлення позову в цій частині, позивач порушує встановлені ст. 3 ЦК України принципи добросовісності, справедливості та розумності, оскільки штучно завищує розмір заборгованості з метою отримання надмірної вигоди.

Отже, здійснені позивачем нарахування штрафних санкцій, а саме:

- пені в сумі 141729,95 грн за період з 25.03.2022 по 30.05.2022;

- інфляційних нарахувань в сумі 368362,39 грн за період квітень-травень 2022;

- 3% річних в сумі 42518,98 грн за період з 25.03.2022 по 30.05.2022,

суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки здійснені без врахування проведених відповідачем оплат в сумі 11 700 000,00 грн у вказаний період.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що із залишку боргу 172 560,36 грн. залишились не оплаченими. Вказана заборгованість в розмірі 172 560,36 грн. зберігалась до 10.07.2022, а саме кінцевої дати сплати донарахованих коштів по Акту- Коригування №УГР00002526 від 05.07.2022. Починаючи з 10.07.2022 року за Відповідачем рахується заборгованість у розмірі 444 067,82 грн. Лише 01.09.2022 року у відповідності до платіжного доручення №10662 від 01.09.2022р. та листа Відповідача №620 від 01.09.2022, останнім сплачено ще 8 059,40 грн. заборгованості. І тільки 02.09.2022 платіжним дорученням №10719 Відповідач повністю погасив основну заборгованість перед Позивачем.

Отже, до кінцевої дати оплати заборгованості Відповідач допускав наступні строки прострочення своїх фінансових зобов`язань:

- 172560,36 грн. з 31.05.2022 по 10.07.2022

- 444067,82 грн. з 11.07.2022 по 01.09.2022

- 436008,42 грн. з 01.09.2022 по 02.09.2022

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.І ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько- правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за мов здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відтак, умовами застосування господарських санкцій є вчинення контрагентом господарського правопорушення.

Відповідно до п.6.2.1 Договору №04-01-2022 від 04.01.2022р. у разі порушення споживачем строків оплати більше як на 15 календарних днів, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, який мав місце після спливу передбачених цим пунктом 15 днів.

Таким чином, у Позивача виникає право нараховувати пеню після спливу 15 днів від останньої дати оплати природного газу.

З огляду на вищевказане судова колегія вважає правомірними нарахування пені на суму боргу за період з 31.05.2022 по 02.09.2022 року у розмірі 19491 грн. 00 коп. у відповідності до закону та договору, зокрема п.6 статті 232 Господарського кодексу України.

Правомірним є і нарахування позивачем на суму боргу 3% річних за період з 31.05.2022 по 02.09.2022 року у розмірі 2364 грн. 44 коп.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за перевищення підтвердженого обсягу газу у сумі 67 324 грн. 22 коп., судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про її безпідставність з огляду на наступне.

Позивач обґрунтовує позовну вимогу про стягнення 67324,22 грн. штрафу за перевищення підтвердженого обсягу газу положеннями пп. 2 п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу (затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827).

Однак суд зазначає, що вказаними Правилами, зокрема пп. 2 п. 1 розділу VII, не передбачає стягнення з споживача саме штрафу за перевищення підтвердженого обсягу газу, а передбачає стягнення збитків і розділ так і називається "Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів".

Водночас п. 3 розділу VII цих Правил встановлює порядок стягнення такого штрафу, зокрема, за результатами виявлених порушень представником постачальника скла дається акт-претензія. який оформлюється з урахуванням таких вимог: форма акта-претензії є довільною; у акт-претензії зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається він в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. І тільки у випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Тобто, приписи Правил передбачають право постачальника звернутися до суду у випадку не реагування споживача на акт-претензію. Позивачем не надано доказів дотримання ним встановленої процедури, до казів складання і направлення на ПрАТ «Дубномолоко» акту-претензії.

Відтак позов щодо стягнення цього штрафу подано передчасно, без дотримання обов`язкових заходів досудового врегулювання спору.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що належними та допустимими доказами позивач частково підтвердив факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу для непобутових споживачів №04-01-2022 від 04.01.2022 року, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" підлягають частковому задоволенню. Зокрема, в частині стягнення пені в сумі 19491,00 грн та 3% річних в сумі 2364,44 грн. В інших частинах в позові слід відмовити.

Отже, аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в частині оспорюваних сум, а тому скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2022 у справі № 918/730/22 підлягає зміні в частині задоволених вимог відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.

За умовами ст. 282 ГПК України суд апеляційної інстанції у випадку скасування чи зміни судового рішення здійснює новий розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог. Розмір пропорції заявлених вимог (641790,98 грн) проти задоволених (21855,44 грн) становить 3,4%. Отже на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 327,32 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 765,00 грн.

З огляду на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають пропорційному стягненню з позивача. Розмір пропорції з оскаржених вимог (574466,76 грн) проти задоволених (552611,32 грн) становить 96,2%. Отже з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 12434,34 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дубномолоко" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20 грудня 2022 року у справі №918/730/22 змінити в частині задоволених вимог. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з ПрАТ "Дубномолоко" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Грушевського, 117А, код ЄДРПОУ 05496081) на користь ТОВ "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) пеню в сумі 19491,00 грн, 3% річних у сумі 2364,44 грн, судовий збір у сумі 327,32 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 765,00 грн. В решті позову відмовити."

3. Стягнути з ТОВ "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) на користь ПрАТ "Дубномолоко" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Грушевського, 117А, код ЄДРПОУ 05496081) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеяляційної скарги в сумі 12434,34 грн.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Справу №918/730/22 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "17" березня 2023 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.