Рішення

від 07.12.2022 по справі 755/20957/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/20957/21

Провадження № 2/755/1568/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Кравченко А.С., Яхно П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Україна» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні БЛАГОДІЙНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» приміщеннями квартири АДРЕСА_1 , шляхом вселення БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» до вказаної квартири та передачі БЛАГОДІЙНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» ключів від квартири АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що БО «МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» (далі - Позивач, Фонд) здійснює свою благодійну діяльність відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та статуту, в сфері соціального захисту, соціального забезпечення осіб з інвалідністю, у формі надання їм фінансової та матеріальної допомоги у вигляді безоплатної передачі у користування або власність бенефіціарів коштів, іншого майна, в тому числі нерухомого, влаштування підтриманого соціального проживання. Фонд співпрацює з особами з інвалідністю всієї країни, зокрема в місті Києві із осередком громадської організації «Всеукраїнська організація «Союз осіб з інвалідністю України». 05.03.2021 державним реєстратором було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності 1/3 частки чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 за позивачем, яка була конфіскована на користь держави у засудженого ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа № 1/75 виданого Дніпровським районним судом м. Києва 14.12.2003 року. Частка квартири була передана фонду відповідно до «Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 985, за рішенням комісії від 24.11.2020, утвореної при Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив своє колишнє прізвище на ОСОБА_3 й зареєстрований за вказаним прізвищем за адресою спірної квартири та в ній проживає. Після передачі частки квартири, а саме 21.02.2021, представник фонду зустрівся з ОСОБА_4 за адресою квартири, повідомив про отримання фондом частини квартири, яка була у нього конфіскована. Від отримання копії документів та продовження спілкування відповідач відмовився й попередив, що до квартири представників фонду не допустить. Так, в квартирі зареєстрований та проживає лише відповідач. Інші колишні співвласники - члени його сім`ї ОСОБА_5 (батько та брат), які приватизували квартиру разом із відповідачем, відчужили свої частки на користь фізичної особи, яка зі слів відповідача не є членом його сім`ї й яку він, також, не допускає до квартири. Відповідно до довідок вказані члени сім`ї за адресою квартири не зареєстровані. Таким чином. відповідач втратив право користування квартирою й немає підстав бути зареєстрованим за адресою квартири та проживати в ній. 31.05.2021 фонд звернувся з відповідним зверненням до відповідача з вимогою надати позивачу доступ до квартири. Також, 31.05.2021 фонд звернувся з відповідним зверненням до Дніпровського управління поліції ГУНП у місті Києві з проханням провести профілактичну роботу з відповідачем на предмет неправомірності вчинення ним перешкод в доступу до квартири її власнику. При цьому, відповідь поліції не містить відомостей про здійснення нею будь-яких дій, які стосуються звернення фонду, але поведінка відповідача змінилася. Він повідомив позивача, що квартиру звільнить у серпні 2021 року, але в серпні 2021 року відповідач відмовився звільняти квартиру й продовжив не допускати позивача до квартири, пояснюючи тим, що фонд не може йому вказати, де саме в квартирі знаходиться частка квартири, а пропозицію, щодо надання можливості фонду спільно користуватись квартирою відповідач відкинув. Розмір частки квартири дозволяє перетворити її у впорядковане житло для особи з інвалідністю за рахунок встановлення порядку користування окремою кімнатою в квартирі, але відмова відповідача допустити фонд до квартири перешкоджає це зробити. Таким чином позивач, маючи у власності 1/3 частину квартири не може користуватись та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд через незаконне чинення перешкод відповідачем. При цьому, відповідач безпідставно використовує на власний розсуд та на свою користь цілком всю квартиру, без сплати матеріальної компенсації позивачу за таке користування, відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2021 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали позивачу було направлено на зазначену у позовній заяві електронну пошту.

Відповідачу копію вказаної ухвали разом з копією позовної заяви з додатками було направлено поштовим відправленням та 12.02.2022 було вкладено у абонентську скриньку відповідача, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

До суду 11.01.2022 від представника позивача надійшли клопотання про витребування доказів, про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та заява про виклик свідка, які задоволені ухвалою суду від 18.01.2022 та витребувано з ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОННОГО У МІСТІ КИЄВІ ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) відомості, що підтверджують факт зміни ОСОБА_2 прізвища на ОСОБА_3 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; розгляд даної цивільної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; призначено перше судове засідання по справі на 21.02.2022 на 11:00 год. в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва; у судове засідання викликано сторін по справі та громадянина ОСОБА_6 для допиту останнього у якості свідка.

18.01.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення доказів.

21.01.2022 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про ознайомлення із матеріалами справи та зняття фотокопій, на якій містить відмітка про ознайомлення останньої з матеріалами справи цього ж дня. У цей день представником відповідача також було отримано копію ухвали суду від 18.01.2022, що підтверджується її власноручною розпискою від 21.01.2022.

У поданому відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 04.02.2022, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 заперечувала проти позовних вимог та зазначила, що 21.02.2021 представник фонду зустрічався з ОСОБА_1 за адресою квартири, повідомив про отримання фондом частини квартири, яка була в нього конфіскована. Від отримання копії документів та продовження спілкування відповідач відмовився й попередив, що до квартири представників фонду не допустить. Звертають увагу суду, що позивач не був власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 з 21.02.2021, оскільки відповідно до наданої інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач став власником тільки 05.03.2021. Наголошуємо, що відповідно до п.1. ч. 1 ст. 2 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно: квартири. Тобто, право власності, як стверджує представник відповідача, вважається зареєстрованим після реєстрації державним реєстратором в Державному реєстрі прав, отже, право власності на нерухоме майно, відомості про яке внесено до Державного реєстру прав, підтверджується відповідним записом у реєстрі. Наголосила, що у представника позивача станом на 21.02.2021 були відсутні правові підстави вселення в 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 оскільки не були власниками зазначеного майна, у зв`язку із вищезазначеним у відповідача ОСОБА_1 були всі підставі відмовитись спілкуватись із фондом, оскільки не надали відповідні докази права власності на частку квартири. Також позивач зазначає, що у відповідача відсутні підстави користуватись квартирою та немає підстав бути зареєстрованим та проживати в ній. 31.05.2021 позивач направив відповідачу вимогу про звільнення його квартири разом з речами та надати позивачу ключі від дверей. Зазначила, що відповідач не отримував жодної вимоги від позивача, щодо добровільного виселення з квартири. Окрім зазначеного, позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні всієї квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виселити відповідача та надати ключі від дверей квартири АДРЕСА_1 . Наголосили, що у матеріалах цивільної справи, як вважає представник відповідача, відсутні належні та допустимі докази, що позивач є власником всієї квартири з якої просить виселити відповідача ОСОБА_1 . Посилалися на те, що єдине місце проживання відповідача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання. Також, повідомили Дніпровський районний суд м. Києва, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №755/19067/21 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус КМНО Стрельченко О.В., приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Винниченко А.М., БО «МБФ «Небайдужа Україна» про визнання довіреності та договору купівлі - продажу частки квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності на частку квартири. У вищезазначених позовних вимогах визнається недійсним довіреність, договір купівлі - продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , тобто, наявний спір, щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і тому вирішити питання щодо виселення ОСОБА_1 з квартири є передчасним, на думку сторони відповідача. Також, вказували, що позивачем не зазначена жодна норма Житлового кодексу УРСР на підставі якої суд повинен виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 . Згідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до матеріалів цивільної справи, як стверджує представник відповідача, позивачем не надано жодного письмового доказу на підтвердження протиправної, винної поведінки відповідача ОСОБА_1 , здійснення останнім перешкод позивачу у здійсненні права власності на спірну квартиру, які б мали місце для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом порушеного права. Наголошували, що в матеріалах Дніпровського районного суду м. Києва не надано жодного належного доказу щодо обставин спору.

03.02.2022 до суду від представника позивача БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» - Панченко В.В. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено про те, що 01.02.2022 позивач отримав по електронній пошті відзив відповідача на позов та у відповідності до ст. 179 ЦПК України, вважають за необхідне надати суду відповідь на отриманий відзив відповідача. Так, представник позивача зазначає про те, що відповідач намагається за рахунок перекручування змісту позову ввести суд в іншу реальність. Наголошують, що предметом позову є зобов`язання відповідача не порушувати права та інтереси позивача - власника 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , передбачені ст.ст. 319, 321 ЦК України, а саме, не чинити йому перешкоди в користуванні своєю власністю. В позові відсутня вимога, щодо виселення відповідача з квартири. 21.02.2021 представник позивача, ОСОБА_6 , відвідав квартиру для попереднього ознайомлення її мешканців про невідомі для них обставини, а саме, про факт передачі позивачу конфіскованої за вироком суду у ОСОБА_4 частки квартири, з наданням копій документів, які про це свідчать. Метою відвідування квартири було інформування та ініціювання роздумів у мешканців та співвласників щодо подальшого майбутнього квартири. Так сталося, що мешканцем квартири, який відчинив вхідні двері й вступив в спілкування був відповідач, який одноосібно проживає в квартирі й не сплачує за отримані, саме ним, комунальні послуги. Представник позивача посилається на те, що відповідач одразу зрозумів зміст звернення представника позивача до нього та категорично відмовився отримувати копії документів й обговорювати питання майбутнього квартири та наголосив, що нікого до квартири не допустить. Звертають увагу суду, що на момент відвідування квартири у позивача був в наявності правовстановлюючий документ на частку квартири (копію якої представник намагався передати відповідачу), а саме рішення комісії, утвореної при Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.11.2020. Тому, позивач мав право ініціювати розмову про подальше майбутнє квартири, а відповідач, якби мав бажання добровільно вирішувати питання спільного користування квартирою, мав змогу підтримати таку розмову. Зазначає про те, що в подальшому, відповідач ухилявся від спілкування з позивачем, коли вже було в нього зареєстроване право власності на частку квартири. При відвідуванні представником позивача квартири відповідач двері не відчиняв й розмовляти відмовлявся. Спілкування відновилось після звернення позивача до поліції. Під час одної з таких зустрічей відповідач погодився добровільно звільнити квартиру до середини серпня 2021 року, але обіцянку не дотримав, допустити позивача до квартири відмовився, «обґрунтовуючи» свої такі дії тим, що позивач не може точно вказати, де знаходиться його частка в квартирі, після чого позивачем було подано дану позовну заяву. Посилається на те, що відповідач наголошує, що у позивача відсутнє право власності на всю квартиру, нібито цей факт надає право йому чинити перешкоди позивачу, який є власником 1/3 частини квартири, при тому що відповідач втратив право власності на квартиру й не має ніяких договірних відносин із теперішніми власниками квартири, які надавали б йому право користування спірним майном. Тому твердження, що відповідач не має права користування квартирою, на думку позивача, відповідає дійсності. Також представник позивача зазначає про те, що не відповідає дійсності й твердження відповідача, щодо відсутності в матеріалах цивільної справи жодного письмового доказу на підтвердження протиправної, винної поведінки відповідача здійснення останнім перешкод позивачу у здійсненні права власності на спірну квартиру, які б мали місце до звернення позивача до суду з даним позовом за захистом порушеного права. Посилається на те, що до позову додано письмове звернення позивача до відповідача з проханням надати ключі від вхідних дверей спірної квартири, яке ним до цього часу не задоволено - відсутність у відзиві згадки про таке прохання яскраво свідчить, на думку позивача, про відсутність факту передачі відповідачем ключів від вхідних дверей квартири позивачу. Указує на те, що до позову додане листування позивача із поліцією Дніпровського району м Києва щодо вчинення останніми дій, направлених на припинення вчинення протиправних дій відповідачем, що свідчить про те, як зазначає позивач, що проведена поліцією превентивна профілактична робота із відповідачем не призвела до бажаного результату, тому вони пропонують звернутись із питанням припинення вчинення перешкод в користуванні квартирою до суду. Крім того, як зазначає позивач, не відповідає дійсності твердження відповідача, що в даній цивільній справі квартира є спірною, спірною є протиправна поведінка відповідача, який порушує права та інтереси позивача, надані йому ст.ст. 319, 321 ЦК України. У частині посилань відповідача у поданому відзиві на розгляд цивільної справи №755/19067/21, де спір стосується законності права власності ОСОБА_10 на частину квартири, а право власності позивача на частку квартири не оспорюється, тому будь-яке рішення суду у вказаній справі не може вплинути на вирішення даної справи, на думку позивача. При цьому, в Дніпровському районному суді м. Києва розглядається цивільна справа №755/15815/21 за позовом КП КМДА «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення заборгованості з оплати за отримані комунальні послуги до теперішніх власників квартири, яким є в тому числі й позивач, при тому, що теперішні власники квартири послугами КП КМДА «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не можуть користуватись з вини протиправної поведінки відповідача. В зв`язку з вищевказаним, позивач вважає що поданий відзив відповідачем не повинен братись до уваги суду, оскільки викладене є не тільки припущеннями а й фантазіями, які звичайно не ґрунтуються на жодному доказі, а мають на меті спробувати безпідставно ув`язати розгляд справи №755/19067/21 з розглядом цієї справи, при цьому як зауважує позивач, розгляд даної справи треба пов`язувати з розглядом справи № 755/15815/21, де власник виступає відповідачем, бо власність зобов`язує, при тому що в даному випадку власник не може вільно здійснювати своє право власності.

16.02.2022 до суду з Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли витребувані ухвалою суду докази, а саме: належним чином засвідчена копія актового запису про шлюб № 2996 від 26.10.2018 року на ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , складену Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 24.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви голови Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Україна» - Панченко В.В. про участь у судовому засіданні представника позивача ОСОБА_12 , у режимі відеоконференції.

24.05.2022 до суду засобами електронної пошти від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшло клопотання, у якому остання просила суд: слухати справу № 755/20957/21 без участі відповідача та його представника, проти позовних вимог відповідач заперечує у повному обсязі та просить винести рішення на підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 20.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання голови Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Україна» - Панченко В.В. про участь у судовому засіданні представника позивача ОСОБА_6 , у режимі відеоконференції.

12.09.2022 до суду від представника позивача БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» - Панченко В.В. надійшло клопотання, у якому просить суд розглядати справу № 755/20957/21 за відсутності позивача на підставі наявних у суду матеріалів. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні БЛАГОДІЙНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» приміщеннями квартири АДРЕСА_1 , шляхом вселення БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» до вказаної квартири та передачі БЛАГОДІЙНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» ключів від квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача додатково до сплаченого судового збору, поштові витрати, пов`язані із забезпеченням надання суду доказів у сукупному розмірі 84 грн. 00 коп.

24.11.2022 до суду від представника позивача БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» - Панченко В.В. надійшло клопотання, у якому останній просить суд розглянути справу на підставі наявних у суду матеріалів та не викликаючи свідків з боку позивача, оскільки свідок знаходить поза межами України. Позовні вимоги фонду задовольнити у повному обсязі, з ухвалення заочного рішення у справі згодні.

Цього ж дня до суду надійшла заява представника БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» за довіреністю - Семенова І.В. про відкликання свідка ОСОБА_6 , у зв`язку із відсутністю його на території України.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що рішенням комісії № 1 від 24.11.2020 у складі: начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Андрющенко І.В., головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кидонь Є.В., головного державного ревізора- інспектора відділу реалізації заставного майна та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у м.Києві Макаревича О.А. було прийнято рішення про безоплатну передачу майна, зокрема, але не виключно, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 загальною площею 60,5 кв.м. - Благодійній організації «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Украйна» (01054. м Київ, вул. Дмитрівська, 23-Б, офіс 8).

Актом про безоплатну передачу конфіскованого майна від 30.11.2020, складеним головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кидонь Є.В. на підставі рішення Комісії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з розпорядження конфіскованим майном у способи, відмінні від реалізації від 24.11.2020, яким засвідчено безоплатну передачу: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 загальною площею 60,5 кв.м. - Благодійній організації «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Украйна» (01054. м Київ, вул. Дмитрівська, 23-Б, офіс 8) на благодійні цілі.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 09.03.2021 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2041281780000, перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_10 , БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА», ОСОБА_9 , розмір частки кожного 1/3.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 22.04.2021 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2041281780000, перебуває у спільній частковій власності: ОСОБА_10 , частка якого складає 2/3, та БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА», розмір частки якої 1/3.

З витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва убачається, що у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована особа 20.11.1976 року народження, яким є ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що 31.05.2021 відповідачу, ОСОБА_2 був направлений лист БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА», у якому зазначено про необхідність у 10-денний термін з моменту отримання вказаного листа повідомити про місце, день та час добровільної передачі примірників ключів від замків вхідних дверей квартири та звільнити її разом із своїми речами. Попереджено про те, що в противному випадку останнього буде виселено з квартири без додаткового попередження у примусовому порядку.

При цьому, цього ж дня, голова БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» - Панченко В.В. звернувся до начальника Дніпровського управління поліції ГУНП у місті Києві у якому просив у відповідності до п. 1 та 2, розділу II «Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції» провести з ОСОБА_2 профілактичну роботу, спрямовану на припинення вчинення і адміністративного правопорушення та запобігання вчиненню кримінального правопорушення.

Згідно листа начальника Дніпровського управління поліції ГУНП у місті Києві Пасічника А.В. від 30.06.2021 у Дніпровському управлінні поліції ГУНП у місті Києві було розглянуто відповідне звернення Фонду та зазначено, що факти викладені у заяві носять цивільно-правовий характер і вирішуються в суді у порядку цивільного судочинства.

Як убачається із свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 13.01.1977 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого записані ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

З свідоцтва про право власності на житло від 20.12.1999 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_13 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , у рівних частках.

Так, заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2013 у справі № 755/2201/13-ц позов ОСОБА_13 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , Комунального підприємства з утримання житлового господарства Дніпровського району про поділ квартири та визначення порядку користування задоволено та постановлено: розділити квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_13 . ОСОБА_2 , ОСОБА_9 згідно свідоцтва про право власності на житло від 20 грудня 1999 року виданого відділом приватизації житла Харківської районної у м. Києві державної адміністрації; визнати за ОСОБА_13 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_9 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити в користування ОСОБА_13 житлову кімнату №5 на плані технічного паспорту площею 10,70 кв.м.; виділити в користування ОСОБА_2 , ОСОБА_9 житлову кімнату №6 на плані технічного паспорта площею 15,40 кв.м., кімнату № 7 плані технічного паспорта площею 7.6 кв.м. та житлову кімнату №8 на плані технічного паспорта площею 7,00 кв.м. Місця загального користування залишити в загальному спільному користуванні сторін.

Крім того, судом встановлено, що 26.10.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб у Дніпровському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 2996.

З актового запису про шлюб № 2996 від 26.10.2018 вбачається, що після державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було змінено прізвище на ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.

За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Так, судом встановлено, що позивачу на праві власності належить 1/3 частки спірної квартири, державна реєстрація якого була проведена 30.12.2020, відтак твердження представника відповідача, що на час звернення позивача до відповідача для досудового врегулювання спору, право власності на 1/3 частки спірної квартири у встановлено порядку не було зареєстровано, не відповідають дійсності.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Водночас, приписами ст. 47 Конституції України встановлено, зокрема, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача ОСОБА_4 було конфісковано усе належне на праві власності останньому майно на підставі виконавчого листа по справі № 1/75, виданого 14.12.2003 Дніпровським районним судом, при цьому станом на день звернення позивача до відповідача останній продовжував проживати у квартирі, при цьому таке майно було конфісковано у останнього за рішенням суду, відтак протиправно вчиняв перешкоди власникам квартири у розпорядженні належним майном. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування заперечень, викладених у відзиві, а також останнім залишено поза увагою будь-які пояснення у частині конфіскації належного йому майна та мотивів подальшого проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання.

Позивач, як на підставу для задоволення позову, посилається на те, що право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4 , втім таке майно у останнього було конфісковано на підставі рішення суду та передано на благодійні цілі БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА», при цьому останній продовжує користуватися вказаною квартирою, втім тягар утримання такого майна покладений на позивача та іншого співвласника.

За змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Пунктом 1 статті 8 Конвенції гарантовано кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Частиною четвертою ст. 311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

Установивши, що у відповідача відсутні правові підстави для проживання у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки право власності на 1/3 частки спірної квартири у останнього було конфісковано на підставі рішення суду та передано безоплатно у власність на благодійні цілі БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА», суд доходить висновку, що правові підстави для подальшого проживання ОСОБА_1 у квартирі відсутні, а отже наявні підстави для усунення позивачу перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом вселення позивача до вказаної квартири та передачі БО МБФ «НЕБАЙДУЖА УКРАЇНА» ключів від квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо порушення відповідачем прав позивача як співвласника майна на здійснення користування належним житлом, знайшли своє підтвердження, суд доходить висновку про повне задоволення позову Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Україна» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 9, 109 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 310-311, 317, 319, 321, 383, 386, 391, 401-403, 405-406 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-283, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -.

У Х В А Л И В:

Позов Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Україна» (код ЄДРПОУ: 40427470, м. Київ вул. Дмитрівська, 23-Б) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення - задовольнити.

Зобов`язати відповідача, ОСОБА_1 , усунути перешкоди у здійснені права власності Благодійною організацією «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Україна» на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом вселення Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Небайдужа Україна» до квартири та передачі їй ключів від квартири.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: