Постанова

від 21.12.2022 по справі 924/1058/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/1058/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Філютовіч Світлани Борисівни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 (головуючий суддя Грязнов В. В., судді Мельник О. В., Розізнана І. В.), рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.01.2021 (суддя Смаровоз М. В.) та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.02.2021 (суддя Смаровоз М. В.)

у справі № 924/1058/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Філютовіч (Шкрібляк) Світлани Борисівни

до Приватного акціонерного товариства "Віта",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Хмельницька міська рада,

про встановлення земельного сервітуту та визначення умов договору,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2020 року Фізична особа-підприємець Шкрібляк (Філютовіч) Світлана Борисівна (далі - ФОП Шкрібляк (Філютовіч) С. Б., Позивач) звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Віта" (далі - ПрАТ "Віта", Відповідач), в якому просила встановити земельний сервітут на належну Відповідачу земельну ділянку із кадастровим номером 6810100000:26:006:0089, площею 0,0771 га, на користь Позивача на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, а також визначити наступні істотні умови Договору земельного сервітуту: площа земельного сервітуту на користь сервітуарія 0,0771 га згідно топографо-геодезичного знімання, проведеного Фізичною особою-підприємцем Кушніруком І. І.; строк дії сервітуту 10 років; плата за користування сервітутом 12 000,00 грн на рік із оплатою рівними частинами щомісяця; витрати по оформленню та державній реєстрації Договору земельного сервітуту несе сервітуарій; сторони несуть відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору згідно чинного законодавства України, в т.ч. сервітуарій сплачує на користь власника земельної ділянки у випадку несвоєчасного внесення коштів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки; сторони несуть спільні витрати по утриманню в належному стані земельної ділянки обмеженої сервітутом; топографо-геодезичне знімання проведене фізичною-особою підприємцем Кушніруком І. І., щодо встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим №6810100000:26:006:0089, є невід`ємною частиною договору.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:26:006:0109, загальною площею 1 135 кв. м, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, і для здійснення господарської діяльності виникла необхідність забезпечити безпечний заїзд до складських будівель автопоїздів та великогабаритного транспорту, що є можливим через спроектовану та побудовану відомчу (технологічну) дорогу (внутрішньодворовий проїзд), яка проходить через сусідню земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:26:006:0089, власником якої є Відповідач.

3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2020 залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на сторона відповідача - Хмельницьку міську раду.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.01.2021 у задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення мотивовано тим, що, звертаючись з даним позовом, Позивач просив встановити земельний сервітут на право проїзду через земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:26:006:0089, власником якої є ПрАТ "Віта", площею 0,0771 га. Проте, в наданому до позову проєкті Договору про встановлення земельного сервітуту, який, за доводами Позивача, було запропоновано Відповідачеві, площу, на яку встановлюється сервітут, визначено 0,08 га. Зазначені обставини свідчать про недотримання Позивачем вимог частини третьої статті 402 Цивільного кодексу України щодо вжиття особою (Позивачем), яка вимагає встановлення сервітуту, заходів для встановлення сервітуту в добровільному порядку за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту саме на умовах, які заявлено у позовній заяві), у зв`язку з чим відсутні підстави для встановлення сервітуту за рішенням суду.

6. Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.02.2021 задоволено заяву ПрАТ "Віта" про стягнення витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ФОП Шкрібляк С. Б. на користь ПрАТ "Віта" 15 210,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7. Додаткове рішення мотивовано тим, що з урахуванням положень статей 126, 129 ГПК України розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом, відповідає критеріям пропорційності та розумності, є обґрунтованим та документально підтвердженим.

8. Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ФОП Шкрібляк С. Б. звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.01.2021 і додаткове рішення від 15.02.2021 та ухвалити нове, яким задовольнити позов, а судові витрати покласти на Відповідача.

9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.01.2021 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.02.2021 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

10. ФОП Філютовіч (Шкрібляк) С. Б. подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.01.2021, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022, а справу № 924/1058/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Підставою касаційного оскарження скаржниця зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки:

- суд першої інстанції, в порушення статей 99, 101 ГПК України, необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи, що призвело до неправильного встановлення обставин справи щодо конфігурації сервітуту та унеможливило захист прав Позивача шляхом встановлення сервітуту;

- суд апеляційної інстанції, в порушення статей 79, 80, 119, 269 ГПК України, відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи висновків експерта, не вирішивши питання про поновлення або відмову у поновленні пропущеного процесуального строку на подання таких доказів, чим фактично позбавив Позивача можливості спростувати вірогідність висновку судової експертизи;

- судом апеляційної інстанції, в порушення статей 86, 98, 104 ГПК України, не надано оцінки доводам Позивача щодо неповноти експертного дослідження, викладеного у висновку експерта, та не викликано експерта для роз`яснення наданого ним висновку.

12. Зазначені процесуальні порушення є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

13. Також, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6 щодо того, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Враховуючи зазначене, Позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору, а отже, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 27.11.2019 у справі № 751/8865/15-ц, які враховано судом апеляційної інстанції, сформовано за інших обставин справи, тобто, не у подібних правовідносинах, тому безпідставно враховані судами попередніх інстанцій.

14. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що скасування постанови суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій, є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

15. ПрАТ "Віта" 14.11.2022 направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило доводи касаційної скарги та просило залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Також вказало на те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести Відповідач у зв`язку з переглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, становить 15 000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть подані у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 129 ГПК України.

16. Хмельницька міська рада відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

Фактичні обставини справи встановлені судами

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП Шкрібляк С. Б. на праві власності володіє нежитловою будівлею, офісно-адміністративним приміщенням по вул. Купріна, 54 у м. Хмельницькому, загальною площею 956,6 кв. м, у зв`язку з чим між Хмельницькою міською радою (Орендодавець) та ФОП Шкрібляк С. Б. (Орендар) укладено Договір оренди землі № 418/01 від 27.11.2018, відповідно до умов якого остання отримала у строкове (на 10 років до 10.10.2028) платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:26:006:0109 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована у м. Хмельницькому по вул. Купріна, 54.

18. Відповідно до акта від 27.11.2018 визначення меж земельної ділянки в натурі за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 54, суміжним власником земельної ділянки (їх землекористувачем), зокрема, від "Г" до "А" є ПрАТ "Віта".

19. 27.12.2018 територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради (Продавець) та ПрАТ "Віта" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого Продавець, на підставі рішення двадцять сьомої сесії Хмельницької міської ради № 65 від 14.12.2018 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та внесення змін в рішення сесії міської ради", передав Покупцеві у власність земельну ділянку площею 1,9189 га, згідно з кадастровим планом, що додається, цільове призначення якої для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 6810100000:26:006:0089, розташовану по пров. Купріна, 1 у м. Хмельницькому.

20. При цьому раніше зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні ПрАТ "Віта" на підставі Договору оренди землі № 040974200182 від 15.09.2009, за умовами пунктів 1 - 3 якого, Орендарю було передано в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 19 189 кв. м, забудовані землі, в т.ч. зелені насадження площею 5 627 кв. м, на підставі рішення двадцять третьої сесії міської ради № 26 від 04.02.2009, із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться в м. Хмельницькому, по пров. Купріна, 1; на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, одноповерхова капітальна нежитлова будівля, площею 2 424 кв. м, холодильник з навісом площею 276 кв. м, а також інші об`єкти інфраструктури: проїзди, площадки, проходи площею 9 262 кв.м.

21. Відповідно до Висновку № 6089/01-15 від 15.10.2008 Управління Держкомзему у м. Хмельницькому погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, загальною площею 19 189 кв. м по пров. Купріна, 1, за умови не порушення прав власників земельних ділянок та землекористувачів, використання земельної ділянки згідно цільового призначення, в межах, визначених на плані. Також зазначено, що категорія земель згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення під виробниче господарське приміщення з холодильником на 3000 т та будівництво змішаних товарних складів у межах приміщень. Земельна ділянка має обмеження такого характеру: надавати доступ інженерним службам під використання земельної ділянки прокладки і ремонтних лінійних інженерних споруд та ремонту ліній електропередач.

22. Відповідно до Договору оренди приміщення № 04/08/20-1 від 04.08.2020. укладеного між ФОП Шкрібляк С. Б. (Орендодавець) та ФОП Назаровим В. М. (Орендар), останньому передано в тимчасове володіння та користування нерухоме майно, а саме, приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 54, загальна площа якого становить 130 кв. м, з яких: 30 кв. м офісне приміщення, та 100 кв. м складське приміщення (склад). Приміщення, що є предметом договору, знаходиться у володінні та користуванні Орендодавця згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 13.06.2017.

23. ФОП Шкрібляк С. Б. вважає, що під`їзд до належних їй приміщень та приміщень ПрАТ "Віта" здійснювався зі сторони пров. Купріна по внутрішньому проїзду, вказаному на ситуативному плані м. Хмельницького в масштабі 1:2000, який надано Відділом архітектури Хмельницької міської ради № 971/б-12 від 26.03.2020, та на топографо-геодезичному зніманні по вул. Купріна у м. Хмельницькому, якими підтверджено наявність спроектованої та побудованої відомчої (технологічної) дороги (внутрішньодворового проїзду під час будівництва промислових і офісних будівель до їх приватизації) до будівлі по вул. Купріна, 54 у м. Хмельницькому. При цьому заїзд від пров. Купріна до "рампи" приміщення, належного ФОП Шкрібляк С. Б., є найбільш оптимальним та технологічним, і надає можливість безпечно вже існуючим шляхом доставляти та відвантажувати великі партії товарів.

24. Разом з тим, у повідомленні Департамету архітектури, містобудування та земельних ресурсів (лист № К-26844-20 від 24.07.2020) вказано про те, що ситуаційний план є топографо-геодезичним планом у масштабі 1:2000, в якому зазначені такі елементи, як: будови, під`їзні шляхи і дороги, комунікаційні лінії, рельєфні особливості (наявність водойм, височин або ярів та інше); при цьому нанесений в ситуаційному плані м. Хмельницького внутрішньо-дворовий проїзд з пров. Купріна не є спроектованою та побудованою дорогою для вантажного транспорту від ринку "Дубове".

25. Відповідно до експертного висновку протипожежного стану об`єкта № 14/12/20 від 01.12.2020, складеного директором ПП "Технології захисту" Антонюком О.М., під час проведення експертизи 24 - 30.11.2020 протипожежного стану приміщень офісно-адміністративної будівлі ФОП Шкрібляк С.Б. за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 54, виявлено порушення чинних протипожежних норм та правил України, а саме: під`їзд до будівлі, що підлягала експертизі, обмежено залізобетонною огорожею, за якою влаштовано складування горючих матеріалів; автомобільні проїзди до будівлі, що підлягала експертизі, перекриті штучними перешкодами, а саме: з вул. Купріна металева арка, висота якої не дозволяє проїзд пожежних автомобілів; в`їзд з пров. Купріна на дану територію перекрито металевим обмежувачем під замком без забезпечення цілодобового доступу до ключів від нього; ширина та дорожнє покриття другого проїзду з пров. Купріна не дозволяє безпечно використовувати його будь-якої пори року. Вищеперераховані недоліки обмежують доступ аварійно-рятувальних підрозділів на територію, під`їзди до будівель та протипожежних вододжерел і порушують протипожежні норми (НАПБ.А.01.001-2015 п.1.3,1.5. Розділу ІІІ; будівлю не обладнано системою зовнішнього грозозахисту та заземлення у відповідності (ДСТУ EN 62305:2012).

26. Згідно інформації, наданої Управлінням архітектури та містобудування Департамету архітектури, містобудування та земельних ресурсів (лист №12-5197-02-20 від 18.12.2020), проїзд з вул. Купріна до земельної ділянки по вул. Купріна, 54, яка перебуває в оренді ФОП Шкрібляк С. Б. не передавався в оренду, власність чи користування рішенням міської ради та відноситься до земель комунальної власності.

27. Позивач вважає, що факт наявності проїзду до належного йому приміщення підтверджується документацією, що розроблялась при укладенні Договору оренди землі № 040974200182 від 15.09.2009, укладеного між Хмельницькою міською радою та ЗАТ "Віта", де площа 9 262 кв. м, вказана як землі під проїздами, площадками, проходами. Такі ж проходи та проїзди вказано в документації, що розроблялась у 2001 році на замовлення ЗАТ "Віта". При цьому, вказаними спеціально виділеними землями під проїзд при будівництві і облаштуванні території Позивач хоче встановити сервітут для проїзду автомобільного транспорту до належного йому нерухомого майна.

28. За таких обставин, Позивач 10.06.2020 надіслав Відповідачеві цінним листом з описом проєкт Договору про встановлення земельного сервітуту на 3 аркушах, Додаток № 1 до Договору (план меж земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут) на 3 аркушах з копією для сервітуарія, та відповідний супровідний лист.

29. За умовами надісланого на адресу Відповідача проєкту Договору про встановлення земельного сервітуту, пропонувалось встановити земельний сервітут відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:26:006:0089 площею 1,91 га, що перебуває у власності ПрАТ "Віта", яка розташована за адресою: м. Хмельницький, пров. Купріна 1/1, в інтересах сервітуарія на право проїзду через земельну ділянку власника площею 0,08 га, згідно плану меж земельного сервітуту по існуючій дорозі (пункт 1.1 проєкту Договору). Власник повинен попередити іншу сторону про права третіх осіб на земельну ділянку, в т.ч. про укладений договір оренди земельної ділянки (пункт 1.2 проєкту Договору). Сервітут встановлюється строком на 10 років (пункту 2.1 проєкту Договору).

Як передбачено пунктом 3.1 проєкту Договору, плата по договору встановлюється в розмірі 12000 грн. за один рік. Плата за договором вноситься щомісячно до 25 числа поточного місяця і по 1/12 від річної плати на поточний рахунок власника шляхом безготівкового розрахунку або іншим погодженим сторонами способом.(пункт 3.2 проєкту Договору).

Згідно з пунктом 3.3 проєкту Договору надання послуг оформляється актами наданих послуг, що підписуються сторонами. Обов`язок виготовлення акту про надання послуг покладається на власника, який на пізніше як за 10 робочих днів до моменту проведення оплати за договором, повинен направити підписаний акт на адресу сервітуарія (пункт 3.4 проєкту Договору).

Відповідно до пункту 3.5 проєкту Договору умови оплати за договором можуть переглядатись за згодою сторін.

Згідно із пунктом 4.3 проєкту Договору витрати з оформлення та державної реєстрації даного договору і виділення земельного сервітуту в натурі несе сервітуарій.

Як передбачено пунктом 4.5 проєкту Договору, сторони спільно несуть витрати на підтримання земельної ділянки обмеженої сервітутом в стані, належному до використання.

Розділом 6 проекту Договору встановлена відповідальність, де в пунктах 6.1, 6.2 вказано, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. У разі несвоєчасного внесення плати за земельний сервітут, сервітуарій сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Право земельного сервітуту виникає після підписання цього договору сторонами та дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.(пункт 8.1 проєкту Договору).

Невід`ємною частиною даного договору, згідно пункту 8.3 проєкту Договору є план меж земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут, і яка вказана на топографо-геодезичному зніманні по вул. Купріна у м. Хмельницькому проведеному ФОП Кушніруком І. І.

30. Посилаючись на те, що Відповідачем не було погоджено проєкт Договору про встановлення земельного сервітуту, Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

31. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, виходив з того, що предметом спору у даній справі є встановлення земельного сервітуту на умовах, запропонованих Позивачем, та які у добровільному порядку не прийняті Відповідачем, а отже до предмета доказування у даному спорі належить як з`ясування обставин досягнення чи недосягнення домовленості про встановлення сервітуту між сторонами спірних правовідносин, так і можливість задоволення потреб Відповідача з користування своєю земельною ділянкою іншим шляхом, окрім, як встановленням сервітуту.

32. При цьому судом апеляційної інстанції враховано доводи апеляційної скарги та задоволено клопотання Позивача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, за результатами проведення якої Хмельницьким відділенням КНДІСЕ надано Висновок експерта № 1657/1658/21-26 від 23.05.2022, з якого вбачається, що, окрім визначеного ФОП Шкрібляк С. Б. у позові шляху проїзду до об`єкту нерухомості, який належить їй на праві власності, можливими є ще три альтернативні варіанти доступу (доїзду) до земельної ділянки з кадастровим номером №6810100000:26:006:0109, що наведені у Додатках № 2, № 3, № 4 та № 5 до цього висновку.

33. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обслуговування та використання належного Позивачеві майна є можливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, зокрема, Відповідача, що виключає задоволення позовних вимог про встановлення земельного сервітуту та визначення умов такого договору, в редакції запропонованій Позивачем.

34. До того ж, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що чинне законодавство України, передбачаючи можливість встановлення сервітуту за рішенням суду у разі недосягнення сторонами домовленості про встановлення сервітуту за договором чи щодо його умов, не встановлює обов`язковості укладення такого договору за рішенням суду в порядку вирішення переддоговірного спору, без доведення факту неможливості використання майна, належного Позивачеві, іншим способом, ніж обтяження земельної ділянки Відповідача сервітутом, а також доведення площі такого сервітуту.

35. При цьому судом апеляційної інстанції вказано на особливості розгляду спорів про встановлення сервітуту, оскільки відповідно до частини третьої статті 402 Цивільного кодексу України зверненню з таким позовом до суду у будь-якому випадку має передувати звернення особи, яка бажає встановити земельний сервітут щодо земельної ділянки, до її власника, зокрема, шляхом направлення проекту договору про встановлення земельного сервітуту, і у разі недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут, такий спір вирішується у судовому порядку.

36. Якщо зверненню до суду не передувала спроба особи встановити сервітут за домовленістю сторін (зокрема, не зверталася до іншої сторони з пропозицією укласти договір про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 19.06.2019 у справі №925/603/18, від 27.11.2019 у справі №751/8865/15-ц).

37. Враховуючи те, що, звертаючись з даним позовом, Позивач просив встановити земельний сервітут щодо права проїзду через земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:26:006:0089 власником якої є ПрАТ "Віта", площею 0,0771 га, а відповідно до умов надісланого Відповідачеві проєкту Договору про встановлення земельного сервітуту, площею земельного сервітуту вказано 0,08 га, згідно плану меж земельного сервітуту по існуючій дорозі (пункт 1.1 Договору), суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що розбіжності у розмірах земельної ділянки (визначена у предметі позову та вказана в проєкті Договору), на яку, за переконанням Позивача, необхідно встановити земельний сервітут, свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

38. Суд апеляційної інстанції також залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, з урахуванням положень статей 123, 126, 129 ГПК України, вказав на те, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати на правову допомогу, зокрема, щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому інформація щодо обсягу виконаних робіт (наданих послуг), відповідає критерію розумності та є співмірною, зокрема, зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, а Позивачем необґрунтовано та не доведено наявність правових підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення витратна професійну правничу допомогу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

39. В силу приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

40. Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

41. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

42. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

43. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 Цивільного кодексу України).

44. Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

45. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

46. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

47. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

48. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

49. Предметом спору у даній справі є вимога про встановлення земельного сервітуту та визначення умов Договору про встановлення сервітуту.

50. Відповідно до частин першої та другої статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу.

51. Стаття 99 Земельного кодексу України передбачає види права земельних сервітутів. Однак цей перелік не є вичерпним.

52. Положеннями частин першої, другої статті 100 Земельного кодексу України унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

53. Сервітут є речовим правом на чуже майно (частина перша статті 395 Цивільного кодексу України).

54. Статтею 401 Цивільного кодексу України перебачено, що користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

55. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 Цивільного кодексу України).

56. Згідно з частинами першою, другою статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

57. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

58. Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц.

59. Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та користування належного йому майна є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

60. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази (частина перша статті 73 ГПК України).

61. Відповідно до частин першої, третьої 3 статті 74 ГПУ України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

62. Як установлено судами попередніх інстанцій, Позивач є власником нежитлової будівлі - офісно-адміністративного приміщенням по вул. Купріна, 54 у м. Хмельницькому, загальною площею 956,6 кв. м, у зв`язку з чим на підставі Договору оренди № 3418/01 від 27.11.2018 ним отримано у користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:26:006:0109, загальною площею 1 135 кв. м, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. Зазначена земельна ділянка по межі від точки "Г" до точки "А" межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810100000:26:006:0089, власником якої є ПрАТ "Віта".

63. Крім того, судами встановлено, що звертаючись з даним позовом, Позивач просила встановити земельний сервітут на право проїзду по земельній ділянці, належній ПрАТ "Віта", площею 0,0771. Водночас, до позовної заяви додано проект Договору, який, за доводами Позивача, направлявся на погодження Відповідачеві, у якому запропоновано встановити земельний сервітут на земельну ділянку ПрАТ "Віта", площею 0,08 га.

64. Такі обставини, за висновками судів попередніх інстанцій, свідчать про те, що Позивачем до звернення до суду з даними позовними вимогами не вчинялись дії з метою встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернувся до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту площею 0,0771 га), тому у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у Позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду, оскільки відповідно до вимог частини третьої статті 402 Цивільного кодексу України передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій заінтересованою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, для якої планується встановити сервітут.

65. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 925/603/18 та від 27.11.2019 у справі № 751/8865/15-ц, за подібних правовідносин, від якої Суд не вбачає підстав відступати.

66. Крім цьому, судом апеляційної інстанції враховано те, що до позовної заяви не надано доказів, які б підтверджували обставини неможливості використання належного Позивачеві майна без обтяження земельної ділянки Відповідача, у зв`язку з чим у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої складено Висновок експерта № 1657/1658/21-26 від 23.05.2022, у якому зроблено висновок про наявність трьох альтернативних варіантів доступу (доїзду) до земельної ділянки з кадастровим номером № 6810100000:26:006:0109.

67. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення земельного сервітуту, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Позивачем не доведено порушення Відповідачем його прав або охоронюваних законом інтересів у спірних правовідносинах.

68. Разом з тим, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ФОП Філютовіч (Шкрібляк) С. Б. у касаційній скарзі зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6.

69. Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

70. Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

71. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

72. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

73. З огляду на викладене, проаналізувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у справах № 800/547/17, № 913/879/17, № 10/249-10/19, № 24/260-23/52-6, на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі № 924/1058/20, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, оскільки у цих справах вирішувалось процесуальне питання щодо того, що є належним повідомленням сторони у справі про місце, дату та час судового засідання.

74. У даній справі № 924/1058/20, що розглядається, суди взагалі не вирішували та не досліджували питання належного чи неналежного направлення проекту Договору про встановлення сервітуту на дійсну адресу Відповідача, а лише констатували той факт, що Позивач у позовній заяві просить встановити земельний сервітут щодо земельної ділянки площею 0,0771 га, яка не була предметом проекту Договору про встановлення сервітуту, направленого на адресу Відповідача.

75. З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.

76. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

77. Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 924/1058/20, що розглядається, ФОП Філютовіч (Шкрібляк) С. Б. зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи, а суд апеляційної інстанції відмовив у долученні відповідних доказів (висновків експерта) без вирішення питання щодо поновлення строку на подання таких доказів, що за доводами скаржника свідчить про порушення судами положень статей 79, 99, 101, частини четвертої статті 119, частини третьої статті 269 ГПК України.

78. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

79. Зокрема, згідно із пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

80. Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

81. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

82. У справі № 924/1058/20, що розглядається, суд першої інстанції, ураховуючи обставини справи, предмет позову, характер спірних правовідносин, дійшов висновку про відсутність необхідності у спеціальних знаннях для вирішення спору.

83. Суд касаційної інстанції визнає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на те, що в силу приписів статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. При цьому, суд першої інстанції, оцінивши доводи клопотання та врахувавши характер спірних правовідносин, дійшов висновку щодо можливості встановити відповідні обставини, що мають значення для справи, без проведення судової експертизи.

84. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 79, частини четвертої статті 119, частини третьої статті 269 ГПК України, Суд виходить з такого.

85. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (пункти 1, 2 частини третьої статті 2, стаття 7 ГПК України).

86. Положеннями частин другої, четвертої статті 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

87. Відповідно до частин восьмої, десятої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

88. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частини перша та друга статті 98 ГПК України).

89. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи знань (частини третя статті 98 ГПК України).

90. У свою чергу, положеннями частин першої - третьої статті 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

91. З урахуванням вищенаведених процесуальних положень, суд апеляційної інстанції, приймаючи ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання (долучення) до матеріалів справи висновків експерта (№ 987/022 від 27.09.2022 та № 980/022 від 07.09.2022), вказав на те, що Позивач не обґрунтував та не надав докази на підтвердження обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання відповідних висновків у вказаний строк з причин, що не залежали від його волі та своєчасного вчинення ним вказаних процесуальних дій.

92. З огляду на наведене, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зводяться до незгоди з мотивами, з яких судом було відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання (долучення) до матеріалів справи висновків експерта.

93. Водночас, обґрунтування доводів касаційної скарги Позивача в частині підстави оскарження, передбаченої у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, фактично зводиться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій та необхідності встановлення інших обставин, які вже встановлені судами. У свою чергу, аргументи скаржника побудовані не на обґрунтуванні того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а на необхідності переоцінки встановлених судами обставин, що не відповідає межам повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

94. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій з цих підстав.

95. Отже, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для встановлення сервітуту за рішенням суду, як наслідок, оскаржувані рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

96. З огляду на те, що підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій, не знайшли свого підтвердження, тому відсутні правові підстави і для скасування додаткового рішення суду першої інстанції

Висновки Верховного Суду

97. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

98. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

99. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилися під час касаційного провадження, тому касаційне провадження відкрите у цій справі підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, а касаційну скаргу ФОП Філютовіч (Шкрібляк) С. Б. з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

100. З огляду на висновок Верховного Суду про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги Позивача без задоволення в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Філютовіч Світлани Борисівни в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Філютовіч Світлани Борисівни в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022, рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.01.2021 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.02.2021 у справі № 924/1058/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Суховий

Судді: І. Берднік

В. Зуєв