Ухвала

від 27.12.2022 по справі 640/18265/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2022 року

Київ

справа № 640/18265/21

адміністративне провадження № К/990/36369/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі № 640/18265/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2022 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 19.12.2022.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У вдруге поданій касаційній скарзі, аналогічно поданій вперше, міститься посилання на пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтування цих пунктів є аналогічним до попередньо поданої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою - у вдруге поданій касаційній скарзі так і відсутнє нормативне обґрунтування незгоди з судовими рішеннями у взаємозв`язку із висновками, які стали підставою для задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги зводяться до цитування обставин, виявлених під час перевірки.

Обґрунтування неправильного застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 ПК України зводиться до переоцінки встановлених у справі обставин та наданих на їх підтвердження доказів (суди встановили, що позивач використав залишки ТМЦ в господарській діяльності, а ГУ ДПС доводить, що перевіркою це не вдалося встановити).

В цій частині ГУ ДПС у вдруге поданій касаційній скарзі зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Вважає, що в цій частині судові рішення не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.02.2020 по справі №807/1556/17, від 09.08.2022 по справі №640/23763/20 щодо обов`язковості проведення інвентаризації під час проведення перевірки на підставі вимоги контролюючого органу.

ГУ ДПС зазначає, що під час перевірки Позивачем не було проведено інвентаризації та не підтверджено залишки ТМЦ або їх використання. Крім того, посадовими особами контролюючого органу, які здійснювали перевірку; візуально не встановлено наявність вказаних залишків та не отримано документального підтвердження щодо їх використання в господарській діяльності, також і до заперечення відповідні документи не надано.

Однак, зазначені доводи не узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій в цій частині, тобто не обумовлене взаємозв`язком з ними посилання ГУ ДПС у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд вже зазначав, що мають формальних характер посилання ГУ ДПС на недослідження судами таких документів, як акт перевірки від 08.12.2020 №3807/10-36-07-18/40658979; податкова декларація з податку на додану вартість від 16.10.2020 №9268710624, податкові повідомлення-рішення від 16.01.2021 №00005360718, №0005380718 та від 26.04.2021 №00077210717, які фактично, становили предмет спору у цій справі, а посилаючись на не дослідження первинних документів, ГУ ДПС не розкриває зміст таких доводів в частині, які саме документи не досліджені у взаємозв`язку із обставинами, які вони підтверджують.

Не обумовлені такі доводи і взаємозв`язком із підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним підстав, з яких попередню касаційну скаргу було залишено без руху, а в подальшому повернуто.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для її повернення і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що поверненнякасаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі № 640/18265/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕКО-2016» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон