Постанова

від 22.12.2022 по справі 484/311/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.12.22

22-ц/812/899/22

Провадження №22-ц/812/899/22

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2022 року м. Миколаїв

справа № 484/311/22

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "БМВ-АГРО" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою Фермерського господарства"БМВ-АГРО",подану представником - адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 22 серпня 2022 року під головуванням судді Закревського В.І., повний текст судового рішення складений 29 серпня 2022 року,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фермерського господарства «БМВ-АГРО» (далі ФГ «БМВ-АГРО») про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Позивач зазначала, що 04 травня 2006 року між нею та ФГ «БМВ-АГРО» було укладено договір оренди належної їй на підставі державного акту на право приватної власності, серії Р1 № 425474 земельної ділянки площею 9, 88 га строком на 8 років. В подальшому 19 липня 2008 року між ними було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 04 травня 2006 року, якою у договір оренди було внесено зміни та змінено строк дії оренди з 8 на 49 років. В п. 1 розділу «Орендна плата» сторони погодили виплату орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, починаючи з 01 вересня 2008 року. Також п. 4 розділу «Інші права та обов`язки сторін» відповідач, як «Орендар» взяв на себе зобов`язання по обробітку присадибної ділянки «Орендодавця» (оранка, культивація) відповідно до заяви та діючих цін. За твердженням ОСОБА_1 починаючи з 2019 року ФГ «БМВ-АГРО» не сплачувало орендну плату та з моменту укладання додаткової угоди не виконувало зобов`язання по обробітку присадибної ділянки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року у справі № 484/83/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ «БМВ-АГРО» простягнення орендноїплати тарозірвання договоруоренди земельноїділянки -відмовлено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2021 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31.03.2021 року в частині позовних вимог про стягнення орендної плати скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про стягнення з відповідача ФГ "БМВ-АГРО" на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати орендної плати за 2020 рік за договором оренди землі від 04.05.2006 року в загальному розмірі 7003 грн 05 коп. Проте, незважаючи на вказане рішення, відповідач заборгованість за 2020 рік не виплачує і продовжує не виконувати взяті на себе зобов`язання з виплати орендної плати.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі від 04 травня 2006 року, укладений між нею та ФГ «БМВ-АГРО», зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді за номером № 040602200049, та стягнути на її користь заборгованість по виплаті орендної плати за 2021 рік у розмірі 10432грн00коп.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача оренду плату за 2021 рік в розмірі 10 432 грн 00 коп., розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "БМВ-АГРО".

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 серпня 2022 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду задоволено, скасовано заочне рішення суду від 30 червня 2022року.

Заперечуючи проти позову представник ФГ "БМВ-АГРО" зазначав, що відповідачем виконані передбачені договором оренди землі зобов`язання, систематичної невиплати орендної плати не встановлено, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Рішенням Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської областівід 22серпня 2022року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто зФГ "БМВ-АГРО"на користь ОСОБА_1 заборгованість звиплати орендноїплати за2021рік задоговором орендиземлі від04.05.2006року,укладеним між ОСОБА_1 та ФГ"БМВ-АГРО",зареєстрований вКнизі записівдержавної реєстраціїдоговорів орендиземлі поТарасівській сільськійраді за№040602200049,в розмірі7003грн 50коп. Розірвано договіроренди землі,укладений 04травня 2006року між ОСОБА_1 та ФГ"БМВ-АГРО",зареєстрований вКнизі записівдержавної реєстраціїдоговорів орендиземлі поТарасівській сільськійраді за№040602200049. Стягнуто з ФГ "БМВ-АГРО" на користь ОСОБА_1 1658 грн 65 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ФГ "БМВ-АГРО" адвокат Шалару О.І., посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначав,що воскаржуваному рішеннісуду суддійшов висновку,що представник відповідача перекладає відповідальність за невиплату позивачці орендної плати лише на ВПЗ Первомайськ-13 АТ "Укрпошта", однак при цьому не надає примірника укладеного письмового договору між ФГ "БМВ-АГРО" та ВПЗ Первомайськ-13 АТ "Укрпошта", жодних примірників списків форми 103-1 АТ "Укрпошти" та підтверджень отримання поштового переказу саме позивачкою, а фіскальні чеки Укрпошти визнав неналежними доказами, оскільки в них відсутня інформація кому здійснено переказ, від кого здійснено переказ, не вказано адресу отримувача переказу, не зазначено підставу переказу (орендна плата за 2020-2021 рік). Проте з таким твердженням суду погодитись не можна, оскільки відповідно до фіскальних чеків Укрпошти за №0290, №0289 та №0288 суми переказів грошових коштів, які були надіслані позивачці на її адресу, що вказана позовній заяві та у договорі оренди земельної ділянки, складають повну суму орендної плати, дані суми співпадають з розміром заборгованості відповідно до постанови Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, дата вищевказаних виплат 28.07.2021 року. На думку апелянта, це підтверджує, що відповідач виконав зобов`язання щодо виплати орендної плати за 2020 рік позивачеві. Також було виконано зобов`язання за договором оренди щодо виплати позивачеві орендної плати за 2021 рік, що підтверджується фіскальним чеком №0407 від 26.11.2021 року, відповідно до якого позивачеві було надіслано орендну плату в розмірі 8 868 грн 10 коп. на адресу вказану у договорі оренди та у даній позовній заяві. Між відповідачем та ПАТ «Укрпошта» було укладено договір про надання послуги з пересилання поштових переказів, відповідно до умов якого саме відділення поштового зв`язку, яке отримало грошовий переказ, зобов`язувалось здійснити належне повідомлення адресата про наявність на його ім`я грошового переказу, тому відповідати за дії працівників відділення поштового зв`язку відповідач не може, у той час як свій обов`язок зі сплати орендної плати він виконав, відправивши на ім`я позивача відповідні грошові перекази. Також апелянт звертав увагу, що у всіх фіскальних чеках Укрпошти від 28.07.2021р. №0290, №0289, №0288 та від 26.11.2021р. №0407 від 26.11.2021 року присутня інформація кому здійснено переказ, про що свідчить прізвище на вищевказаних чеках ОСОБА_2 , вказано адресу отримувача: 55239 село Новоолександрівка, а зазначення інформації від кого здійснено переказ, та підстава переказу в квитанції не передбачено.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Шалару О.І., який приймав участь в засіданні в режимі відеоконференції з Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Належним чином повідомлений про дату, місце і час судового засідання представник позивача - адвокат Бєлоущенко А.Ж., за клопотанням якого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13.12.2022 року було призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення справи від нього не надходило. В судовому засіданні 03 листопада 2022 року адвокат Бєлоущенко А.Ж. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.

Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Так, згідно зі статтею 2Закону України"Прооренду землі" (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Статтею 21 Закону (в редакції на час виникнення правовідносин сторін) передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Проплату заземлю" ).

Право орендодавцявимагати відорендаря своєчасноговнесення орендноїплати передбаченестаттею 24Закону.

Частиною 1 статті 32 Закону встановлено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в тому числі і своєчасної виплати орендної плати.

Систематична несплата земельного податку або орендної плати як підстав припинення права користування земельною ділянкою зазначена і у пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК.

За загальним правилом частини 2 статті 651ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено і підтверджуцється матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності, серії Р1 № 425474 є власником земельної ділянки площею 9, 88 га, що розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. 04 травня 2006 року між нею та ФГ «БМВ-АГРО» було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки площею строком на 8 років. 19 липня 2008 року між ними було укладено додаткову угоду, якою у договір оренди було внесено зміни: строк дії договору оренди подовжено до 01 грудня 2058 року, а в пункті 1 розділу «Орендна плата» сторони погодили виплату орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в сумі 2700 грн, починаючи з 01 вересня 2008 року, та домовилися, що видача продукції та послуг по обробітку присадібної ділянки в рахунок орендної плати здійснюється на підставі письмової заяви орендодавця по діючим цінам. Також п. 4 розділу «Інші права та обов`язки сторін» відповідач, як орендар взяв на себе зобов`язання по обробітку присадибної ділянки орендодавця (оранка, культивація) відповідно до заяви останнього, а позивачка як орендар у разі її бажання отримати продукції чи послуги по обробітку присадібної ділянки в рахунок орендної плати подати про це письмову заяву.

У пункті 1 розділу «Зміна умов договору» Договору вказано, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку. За пунктом 3 цього розділу дія договору припиняється шляхом його розірвання, в тому числі, внаслідок невиконання стороною обов`язків, передбачених договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі, позивачка посилалась на те, що відповідачем не виплачена орендна плата за 2020-2021 роки.

Згідно пункту 3 розділу «Орендна плата» основного договору орендна плата у визначеному розмірі має сплачуватись протягом терміну дії договору, але не пізніше як у строк до 01 грудня щороку.

Із змісту договору оренди вбачається, що порядок та місце виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю сторонами не встановлені.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов`язання провадиться за місцем проживання кредитора.

Відтак, належним місцем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати є місце проживання позивача.

Заперечуючи проти задоволення позову ФГ «БМВ -Агро» посилалось на те, що на виконання обов`язку зі сплати орендної плати за укладеним із ОСОБА_1 договором оренди землі за 2021 рік 26 листопада 2021 року відповідачем на адресу місця проживання позивачки, зазначену у договорі оренди на ім`я ОСОБА_2 здійснено поштовий переказ на суму 8 868 грн 10 коп., на підтвердження чого була надана копія фіскального чеку №0407 від 26.11.2021 року.

Факт здійснення вказаного переказу на суму 8 868 грн 10 коп. на адресу місця проживання позивачки, зазначену у договорі оренди: 55244, Миколаївська область, Первомайський район с. Новоолександрівка, на ім`я ОСОБА_2 підтверджений оригіналом фіскального чеку №0407 від 26 листопада 2021 року, що був досліджений судом апеляційної інстанції та міститься у матеріалах справи (а.с. 137).

У частині першій статті 537ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі, зокрема: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Внесення належних із боржника кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса на підставі статті 537ЦК України є правом, а не обов`язком боржника.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17.

А тому апеляційний суд вважає, що відповідачем доведено вчинення дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання позивачки.

Отже, відповідачем дії з виплати орендної плати за 2021 рік вчинені у межах обумовленого сторонами строку виплати орендної плати.

Водночас постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі № 484/83/21 встановлено, що заборгованості з виплати орендної плати за укладеним між ФГ «БМВ-АГРО» та ОСОБА_1 договором оренди землі від 02 березня 2010 року за період 2015-2019 роки відповідач не має, проте має заборгованість з орендної плати за 2020 рік в розмірі 7003 грн. 50коп., яка підлягає стягненню на користь позивачки.

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів, вважає, що прострочення орендної плати за 2020 рік є одноразовим та не свідчить про систематичне (два і більше разів) порушення орендарем (відповідачем) своїх обов`язків щодо своєчасної сплати цих коштів орендодавцю (позивачу) згідно договору оренди, а тому відсутні передбаченізакономпідстави для розірвання відповідного договору.

У частині першій статті 612ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, апеляційний суд вважає встановленим та не спростованим позивачем, що відповідачем вчинено реальні дії з виплати позивачу орендної плати за 2021 рік, а тому відповідач не може вважатися таким, що систематично порушував строк виконання відповідного зобов`язання за договором оренди землі.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 09 квітня 2021року у справі № 467/185/19 (провадження № 61-8752св20).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80ЦПКУкраїни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8КонституціїУкраїни в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6статті 3ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Позивачем у силу вимог статі 81ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати за відповідний період, оскільки, зокрема, відсутня вина ФГ "БМВ-Агро" у простроченні сплати орендної плати за 2021 рік і той факт, що ОСОБА_1 надіслану відповідачем на її адресу орендну плату не отримала не доводить вину ФГ "БМВ-Агро" у простроченні сплати орендної плати за вказаний рік.

Тобто, позивач не довів істотного порушення орендарем (відповідачем) умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Отже підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про дострокове розірвання договору оренди апеляційний суд не вбачає.

Оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на вищевикладене, судове рішення в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні цих вимог.

Разом із цим, враховуючи, що орендна плата за 2021 рік ОСОБА_1 відповідачем дотепер не виплачена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на підставі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Розмір стягнутої судом першої інстанції з ФГ "БМВ-Агро" на користьпозивачки заборгованостів апеляційномупорядку неоспорювався,а тому судове рішення в цій частині слід залишити без змін.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України також підлягає зміні рішененя суду щодо розподілу судових витрат: позивачці ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним майновим вимогам (орендна плата), а тому розмір стягнутого з ФГ "БМВ-АГРО"на користьпозивачки судового збору підлягає зменшенню з 1658 грн 65 коп. до 666грн.25 коп.

За аналогічним правилом пропорційності підлягають розподілу судові витрати, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги, а тому з ОСОБА_1 на користь ФГ «БМВ-АГРО» підлягає стягненню 1488грн.60коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «БМВ-АГРО» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22серпня 2022року в частині позовних вимог про розірвання договору оренди -скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі - відмовити

Судове рішення в частині стягнення заборгованості за орендною платою - залишити без змін.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого з Фермерського господарства "БМВ-АГРО" на користь ОСОБА_1 судового збору з 1658 грн 65 коп. до 666грн.25 коп. (шістсот шістдесят шість гривень двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «БМВ-АГРО» 1488грн.60коп. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок) судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Коломієць

Судді: О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 27 грудня 2022 року