Постанова

від 30.11.2022 по справі 927/44/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. Справа № 927/44/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сож-агро АГ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022

у справі № 927/44/22 (суддя А.С.Сидоренко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сож-агро АГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз 2009"

Ріпкинської селищної ради

про визнання незаконними та скасування рішень

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ковальчук А.С.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сож-агро АГ" (далі ТОВ "Сож-агро АГ", позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз 2009" (далі ТОВ "Агро-Союз 2009", відповідач-1) та Ріпкинської селищної ради (далі селищна рада, відповідач-2) про визнання незаконними та скасування рішень, в якому просило суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Грабівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 03.09.2020 про розірвання договору оренди земельних ділянок від 03.04.2012;

- визнати незаконним та скасувати рішення Грабівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 03.09.2020 про надання в оренду ТОВ "Агро-Союз 2009" земельних ділянок сільськогосподарського призначення - 185 невитребуваних земельних ділянок (паїв) площею 161,7972 га (сіножаті).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на відсутність у Грабівської сільської ради (правонаступником якої є Ріпкинська селищна рада) повноважень на прийняття спірних рішень, а тому останні є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що умовами укладеного між Ріпкінською районною державною адміністрацією та ТОВ "Сож-агро АГ" договору оренди землі від 03.04.2012 сторонами погоджено можливість розірвання договору в односторонньому добровільному порядку, у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати; судом першої інстанції встановлено порушення позивачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Грабівської сільської ради про розірвання договору оренди земельних ділянок було прийнято відповідно до умов договору оренди та вимог законодавства. Також судом встановлено, що Грабівській сільській раді спірні земельні ділянки на момент винесення оскаржуваного рішення про надання в оренду земельних ділянок належали на праві комунальної власності і Грабівська сільська рада згідно ст. 12 Земельного кодексу України мала повноваження для прийняття відповідного рішення.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Сож-агро АГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийнято при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенні норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач вказував на те, що сільська рада не мала повноважень на розірвання договору оренди; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у позивача заборгованості зі сплати орендної плати; умовами договору оренди земельних ділянок від 03.04.2012 не передбачено можливості розірвання договору в односторонньому порядку; зміст оскаржуваного рішення про надання в оренду ТОВ "Сож-агро АГ" земельних ділянок не узгоджується із протоколом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/44/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Сож-агро АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

01.09.2022 матеріали справи № 927/44/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Сож-агро АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

16.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 поновлено ТОВ "Сож-агро АГ" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сож-агро АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.10.2022; сторонам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач-2 скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-2 наголошував на тому, що в порушення умов укладеного договору оренди землі від 03.04.2012, позивач не сплачував орендну плату, у зв`язку із чим орендодавець мав право на розірвання в односторонньому порядку спірного договору на підставі пункту 33 договору; невиконання позивачем умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати стало наслідком прийняття Грабівською сільською радою рішення від 03.09.2020 про розірвання договору оренди земельних ділянок від 03.04.2012; оскільки право оренди правомірно припинено, Грабівська сільська рада в порядку ч. 1 ст. 78, ст. 80, ч. 1 ст. 83 ЗК України передала їх у користування відповідачу-1.

19.10.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

19.10.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Сож-агро АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22 на 16.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Сож-агро АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22 відкладено на 30.11.2022.

29.11.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 задоволено клопотання представника Ріпкинської селищної ради про участь у судовому засіданні 30.11.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судове засідання 30.11.2022 відповідачі явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги на електронні адреси, зазначені представниками учасників.

Таким чином, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 у справі № 761/14537/15-ц, провадження № 61-3069св21.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 ГПК України, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань від останніх про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування їх пояснень, з огляду на встановлені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 30.11.2022 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

30.11.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.04.2012 між Ріпкинською районною державною адміністрацією (орендодавець за договором) та ТОВ "Сож-агро АГ" (орендар за договором) було укладено договір оренди землі (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування невитребувані земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Грабівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передаються невитребувані земельні ділянки (паї) загальною площею 169,0950 га, в тому числі: 159,3581 га сіножатей, 9,7369 га пасовищ: сіножаті - 186, пасовища - 4 земельних ділянок.

Відповідно до пункту 8 договору він укладений на 10 років на невитребувані земельні ділянки (паї), але не більше ніж на строк до моменту отримання їх власниками на кожну окрему земельну ділянку державних актів на право власності на земельну ділянку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 31 договору його дія припиняється в разі: закінчення строку дії договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; отримання власником державного акту на право власності на земельну ділянку в частині передачі в оренду даної земельної ділянки (паю).

Відповідно до пункту 32 договору його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У пункті 33 договору сторони передбачили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата орендної плати за землю.

Вказаний договір оренди землі від 03.04.2012 зареєстрований у відділі Держкомзему у Ріпкинському районі Чернігівської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2012 за № 742448244000500.

Розпорядженням Ріпкинської районної державної адміністрації № 975 від 18.07.2018 «Про внесення змін до договору оренди земельних ділянок» ТОВ "Сож-агро АГ" зобов`язано внести зміни до договору оренди землі від 03.04.2012, укладеного між Ріпкинською районною державною адміністрацією та ТОВ "Сож-агро АГ", зареєстрованого відділом Держкомзему у Ріпкинському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 742448244000500 від 03.04.2012.

01.09.2018 між Ріпкинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Сож-агро АГ" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 03.04.2012.

У вказаній додатковій угоди сторони відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», пункту 30 договору, у зв`язку з оформленням громадянами права власності на земельні ділянки та підвищенням розміру орендної плати по сіножатях та пасовищах до 8 % нормативної грошової оцінки землі, виклали в новій редакції пункти 2, 5, 9 договору оренди.

Так, згідно з пунктом 2 додаткової угоди в оренду передаються невитребувані земельні ділянки (паї) загальною площею 165,0460 га, в т. ч. 155,3091 га сіножатей (180 ділянок), 9,7369 га пасовищ (4 ділянки).

Розпорядженням Ріпкинської районної державної адміністрації № 1592 від 23.11.2018 «Про внесення змін до договору оренди земельних ділянок» ТОВ "Сож-агро АГ" зобов`язано внести зміни до договору оренди землі від 03.04.2012, укладеного між Ріпкинською районною державною адміністрацією та ТОВ "Сож-агро АГ", зареєстрованого відділом Держкомзему у Ріпкинському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 742448244000500 від 03.04.2012.

01.01.2019 між Ріпкинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Сож-агро АГ" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 03.04.2012.

У вказаній додатковій угоди сторони відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», пункту 30 договору, у зв`язку з оформленням громадянами права власності на земельні ділянки, виклали в новій редакції пункти 2, 9 договору оренди. Так, згідно п. 2 в оренду передаються невитребувані земельні ділянки (паї) загальною площею 157,4653 га, в т.ч. 147,7284 га сіножатей (171 ділянка), 9,7369 га пасовищ (4 ділянки).

На тридцять першій сесії сьомого скликання Грабівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (протокол від 03.09.2020), серед іншого, слухали сільського голову Шмаровоз О.Д., яка повідомила, що ТОВ "Сож-агро АГ" з грудня місяця 2019 року не сплачує орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою на території Грабівської сільської ради, а саме: 185 невитребуваних паїв орієнтовною площею 161,7972 га - ріллі. По даному питанню вирішили прийняти рішення про розірвання договору оренди землі, укладеного між ТОВ "Сож-агро АГ" та Грабівською сільською радою від 03.04.2021 (185 невитребуваних паїв орієнтовною площею 161,7972 га - ріллі). Також слухали голову Шмаровоз О.Д., яка ознайомлена із зверненням ТОВ «Агро-Союз 2009» про надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення 185 невитребуваних паїв площею 161,7972 га - сіножатей. По даному питанню вирішено надати в оренду ТОВ «Агро-Союз 2009» в строкове користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення 185 невитребуваних земельних ділянок (паїв) площею 161,7972 га - сіножаті, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Грабівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, за межами населеного пункту, строком на 10 років.

03.09.2020 Грабівською сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області (тридцять перша сесія сьомого скликання) прийнято рішення "Про розірвання договору оренди земельних ділянок", яким визнано факт систематичної несплати орендної плати орендарем ТОВ "Сож-агро АГ" за договором оренди землі, укладеного між ТОВ "Сож-агро АГ" та Грабівською сільською радою від 03.04.2012, за користування об`єктом оренди земельними ділянками, розташованими на території Грабівської сільської ради, а саме: 185 невитребуваних земельних ділянок (паїв) орієнтовною площею 161,7972 га - сіножаті. Грабівською сільською радою вирішено скористатись правом, закріпленим в розділі 33 договору оренди землі, укладеного між ТОВ "Сож-агро АГ" та Грабівською від 03.04.2012, та розірвати в односторонньому порядку договір оренди землі, укладений між ТОВ "Сож-агро АГ" та Грабівською сільською радою від 03.04.2012 в повному обсязі по об`єкту оренди: земельні ділянки, розташовані на території Грабівської сільської ради, а саме: 185 невитребуваних земельних ділянок (паїв) орієнтовною площею 161,7972 га - сіножаті у зв`язку з систематичною несплатою орендарем орендної плати. Грабівською сільською радою визнано факт повернення орендованих земельних ділянок за договором оренди землі, укладеного між ТОВ "Сож-агро АГ" та Грабівською сільською радою від 03.04.2012, у зв`язку з одностороннім розірванням з ініціативи орендодавця договору оренди землі згідно переліку: земельні ділянки, розташовані на території Грабівської сільської ради, а саме: 185 невитребуваних земельних ділянок (паїв) орієнтовною площею 161,7972 га - сіножаті.

03.09.2020 Грабівською сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області (тридцять перша сесія сьомого скликання) прийнято рішення "Про надання в оренду земельних ділянок", яким вирішено надати в оренду ТОВ "Агро-Союз 2009" в строкове користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення: 185 невитребуваних земельних ділянок (паїв) орієнтовною площею 161,7972 га - сіножаті, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Грабівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, за межами населеного пункту, строком на 10 років, та доручено сільському голові Шмаровоз О.Д. укласти договір оренди земельних ділянок.

Посилаючись на те, що оспорювані рішення відповідача-2 прийняті всупереч положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів, а також договору оренди землі від 03.04.2012, за відсутності відповідних правових підстав та порушують права та законні інтереси позивача, як належного орендаря землі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що укладений між Ріпкинською районною державною адміністрацією та ТОВ "Сож-агро АГ" у даній справі правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відносини з оренди земельної ділянки врегульовано положеннями Глави 58 ЦК України, ЗК України, Податкового кодексу України в частині внесення орендної плати за землю, Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення договору оренди від 03.04.2012) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається зі змісту договору оренди від 03.04.2012 орендар зобов`язаний вносити орендну плату за землю та виконувати зобов`язання та обов`язки відповідно до умов договору.

З тексту прийнятого рішення Грабівської сільської ради від 03.09.2020 про розірвання договору оренди вбачається, що підставою розірвання договору стала систематична несплата орендарем орендної плати.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не надав доказів належного виконання зазначених умов договору оренди щодо сплати орендної плати та не заперечував, що не сплачував орендну плату.

Слід зазначити, що статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Водночас зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених законом або відповідним договором.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті 33 договору сторони передбачили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата орендної плати за землю.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, умовами договору оренди від 03.04.2012 передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати за землю.

Таким чином, сторони договору, використовуючи встановлену законом свободу договору, у тому числі - щодо можливості розірвання договору в односторонньому порядку, визначили умовою реалізації такого виду припинення договору як систематична несплата орендної плати.

Посилання позивача, що договір може бути розірваний тільки в судовому порядку не є обґрунтованими, оскільки сторони самостійно визначили в договорі можливість його розірвання в односторонньому добровільному порядку.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у зв`язку із систематичною несплатною орендної плати, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, у відповідача-2 на підставі п. 33 договору та ст. 31 Закону України "Про оренду землі" виникло право на одностороннє розірвання договору оренди землі.

Згідно статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

До того ж, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Грабівська сільська рада мала повноваження для прийняття відповідних рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції чинній на час укладення між позивачем та Ріпкинською РДА договору оренди), сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції чинній на час укладення між позивачем та Ріпкинською РДА Договору оренди) було визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Ріпкинська районна державна адміністрація станом на 03.04.2012 була повноважна на укладення з позивачем договору оренди невитребуваних земельних ділянок (паїв).

Разом з тим, 01.01.2019 набув чинності Закон України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким внесено зміни до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Зокрема, повноваження щодо розпорядження невитребуваними земельними ділянками (надання їх в оренду) перейшли від районних державних адміністрацій до сільських, селищних, міських рад. Відповідно з 01.01.2019 орендодавцем невитребуваних земельних ділянок стала Грабівська сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області.

Відповідно до статті 1481 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Також Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України був доповнений п. 21 наступного змісту: «Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Як вбачається з матеріалів справи, правонаступником усього майна, прав та обов`язків Грабівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (якою прийнято оскаржувані рішення) є відповідач 2 - Ріпкинська селищна рада Чернігівської області на підставі рішення Ріпкинської селищної ради (перша сесія восьмого скликання) від 01.12.2020 "Про початок реорганізації Грабівської сільської ради шляхом приєднання до Ріпкинської селищної ради".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Як зазначено вище, починаючи з 01.01.2019 орендодавцем невитребуваних земельних ділянок (паїв) була Грабівська сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 34) ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Так, згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірні земельні ділянки на момент винесення оскаржуваних рішень належали на праві комунальної власності Грабівській сільській раді, та остання, відповідно до статті 12 ЗК України, мала повноваження для прийняття відповідних рішень.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що передача в оренду земельних ділянок TOB «АГРО-СОЮЗ 2009» відбулася незаконно, оскільки земельні ділянки перебували у розпорядженні Ріпкинської районної державної адміністрації та останньою право оренди TOB «СОЖ-АГРО АГ» на земельні ділянки не було припинено на момент їх передачі у нову оренду TOB «АГРО-СОЮЗ 2009».

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно приписів ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в роз`ясненнях президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», в пункті 2 яких зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими Законами до їх відання.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Грабівської сільської ради про розірвання договору оренди земельних ділянок було прийнято відповідно до умов договору оренди та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.

При цьому місцевим господарським судом обгрунтовано відхилено посилання позивача на те, що зміст рішення Грабівської сільської ради від 03.09.2020 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки» не узгоджується з Протоколом тридцять першої сесії сьомого скликання Грабівської сільської ради, виходячи з наступного.

Так, суд наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, при цьому звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

З огляду на те, що згідно з Протоколом на сесії слухалось питання безпосередньо щодо розірвання договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Сож-Агро АГ» та Грабівською сільською радою від 03.04.2012 і рішення було прийнято саме стосовно розірвання цього договору оренди, доводи скаржника в цій частині відхиляються колегією суддів.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення Грабівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 03.09.2020 про розірвання договору оренди земельних ділянок від 03.04.2012 та від 03.09.2020 про надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз 2009" земельних ділянок сільськогосподарського призначення - 185 невитребуваних земельних ділянок (паїв) площею 161,7972 га (сіножаті) прийнятті законно та в межах повноважень, наданих законодавством та не є такими, що порушують прав та законних інтересів позивача, а тому підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Сож-агро АГ" до ТОВ "Агро-Союз та Ріпкинської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Сож-агро АГ" має бути залишена без задоволення.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 264, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сож-агро АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 у справі № 927/44/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/44/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.12.2022.

Головуючий суддяА.О. Мальченко

СуддіМ.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова