Постанова

від 13.12.2022 по справі 927/1084/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Справа №927/1084/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Гибало В.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача за первісним позовом: Таран О.М.

від відповідача за первісним позовом: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 31.05.2022

у справі №927/1084/21 (суддя Белов С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек"

до Фізичної особи-підприємця Пугача Дмитра Васильовича

про стягнення 32 912,85 грн.

за зустрічним

позовом Фізичної особи-підприємця Пугача Дмитра Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек"

про стягнення 28 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек" (далі ТОВ "Вел`ю Пек") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пугача Дмитра Васильовича заборгованості у розмірі 32 912,85 грн., з яких: 28 000,00 грн. основний борг, 3 162,85 грн. пеня, 1 750,00 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором про надання послуг у сфері інформатизації від 23.11.2020 №40123, в частині своєчасного виконання робіт.

При розгляді даної справи в суді першої інстанції ФОП Пугачем Д.В. подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "Вел`ю Пек" про стягнення заборгованості у розмірі 28 000,00 грн.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ФОП Пугач Д.В. вказує, що ТОВ "Вел`ю Пек" не виконано свого обов`язку стосовно проведення повного розрахунку за виконання роботи по розробленню ЦРМ Системи, визначеною в додатку №1 до спірного договору, в сумі 28 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 у справі 927/1084/21 у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Вел`ю Пек" на користь ФОП Пугача Д.В. 28 000,00 грн. заборгованості, 2 270,00 грн. судового збору, а також 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, ТОВ "Вел`ю Пек" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 та ухвалити нове, яким стягнути з ФОП Пугача Д.В. на користь ТОВ "Вел`ю Пек" основний борг в розмірі 28 000,00 грн., індекс інфляції в сумі 1 750,00 грн., пеню в розмірі 3 162,85 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дослідив та не оцінив докази в порядку статей 73-86 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), не визначив правовідносини сторін, грубо порушив частину 4 статті 75 ГПК України, як наслідок виніс незаконне рішення, оскільки місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, що призвело до порушення матеріального права, про яке детально зазначено в позовній заяві, що призвело до неправильного установлення обставин, які мають значення для справи.

Так, позивач за первісним позовом, в апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов`язання за договором про надання послуг у сфері інформатизації від 23.11.2020 №40123, кошти ТОВ "Вел`ю Пек" не повернув, відтак, ФОП Пугач Д.В. безпідставно утримує грошові кошти ТОВ "Вел`ю Пек" в розмірі 28 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Вел`ю Пек" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Алданової С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Вел`ю Пек" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 у справі №927/1084/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

03.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/1084/21 з Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Вел`ю Пек" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 у справі №927/1084/21 та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

22.08.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №927/1084/21 за апеляційною скаргою ТОВ "Вел`ю Пек" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 та призначено розгляд апеляційної скарги на 25.10.2022.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 розгляд справи №927/1084/21 за апеляційною скаргою ТОВ "Вел`ю Пек" відкладено на 13.12.2022.

Відповідач за первісним позовом, у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У судове засідання 13.12.2022 з`явився представник позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частин 12, 13 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача за первісним позовом.

У судовому засіданні 13.12.2022 представник позивача за первісним позовом підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та винести інше, яким первісний позов задовольнити та відмовити у зустрічному позову.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 13.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, що 23.11.2020 між ТОВ "Вел`ю Пек" (замовник) та ФОП Пугачем Д.В. (виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації №40123, за умовами якого відповідач за первісним позовом надає позивачу за первісним позовом послуги з розроблення та інтеграції ЦРМ системи.

Згідно з пунктом 2.3 договору строки та порядок виконання робіт визначаються в додатку №1 до договору.

Відповідно до додатку №1 до договору період виконання робіт по договору: з 23.11.2020-23.12.2020, найменування робіт розроблення ЦРМ системи.

Як зазначає позивач за первісним позовом, на виконання умов договору від 23.11.2020 №40123 та додаткової угоди №1 до нього, виконавцем було виставлено замовнику рахунок-фактуру від 23.11.2020 №307 на оплату авансового платежу у сумі 28 000,00 грн. 24.11.2020 на виконання договору та на підставі виставленого ФОП Пугачем Д.В. рахунку-фактури від 23.11.2020 №307 ТОВ "Вел`ю Пек" перерахувало на рахунок ФОП Пугача Д.В. кошти у розмірі 28 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.11.2020 №6342.

На підтвердження перерахування коштів на рахунок ФОП Пугача Д.В. позивачем за первісним позовом долучено до позовної заяви банківську виписку по рахунку з посиланням на номер платіжного доручення №6342 та оборотної-сальдовою відомістю по рахунку.

Позивач за первісним позовом вказує, що станом на 23.12.2020 ФОП Пугач Д.В. не виконав взятих на себе зобов`язань по договору щодо робіт з розроблення та інтеграції ЦРМ системи, у зв`язку з чим у період з 24.12.2020 директор ТОВ "Вел`ю Пек" неодноразово зверталася до ФОП Пугача Д.В. щодо невиконання ним взятих на себе зобов`язань та про необхідність повернення грошових коштів, проте, останній ухилявся від взятих на себе зобов`язань, як з виконання договору, що полягало у розробленні та інтеграції ЦРМ системи, так і з повернення коштів ТОВ "Вел`ю Пек" у розмірі 28 000,00 грн., у зв`язку з невиконанням ФОП Пугачем Д.В. взятих на себе зобов`язань.

Також, ТОВ "Вел`ю Пек" зазначив, що з 22.03.2021, він звертався до відповідача за первісним позовом на додаток Vіbеr, що рахується за номером Пугача Д.В., який зафіксовано у витязі з ЄДР з приводу повернення сплачених ТОВ "Вел`ю Пек" коштів. У відповідь на звернення позивача за первісним позовом щодо повернення коштів, Пугач Д.В. зазначив, що він здійснить їх повернення. Станом на квітень 2021 року ФОП Пугач Д.В. не виконав свої зобов`язання по договору та кошти у розмірі 28 000,00 грн. не повернув.

17.05.2021 ТОВ "Вел`ю Пек" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ФОП Пугача Д.В. про стягнення 29 261,27 грн., у зв`язку з невиконанням ФОП Пугачем Д.В. договірних зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2021 у справі №927/496/21 у задоволені позову ТОВ "Вел`ю Пек" відмовлено.

У рішенні Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2021 у справі №927/496/21, зокрема зазначено: установивши, що договір від 23.11.2020 №40123 є чинним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про стягнення (повернення) авансового платежу, сплаченого ТОВ "Вел`ю Пек" у рахунок вартості замовлених робіт за платіжним дорученням від 24.11.2020 №6342. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2021 у справі №927/496/21 набрало законної сили 26.08.2021.

20.08.2021 ТОВ "Вел`ю Пек" направило ФОП Пугачу Д.В. повідомлення про розірвання договору, дотримуючись положень пункту 7.2 спірного договору, у якому позивач за первісним позовом зазначив, що розриває договір від 23.11.2020 №40123 про надання послуг у сфері інформатизації та вимагає повернення на рахунок ТОВ "Вел`ю Пек" сплачених коштів у розмірі 28 000,00 грн. не пізніше ніж 17.09.2021.

За умовами пункту 7.2 укладеного між сторонами договору, кожна з сторін може достроково розірвати договір, письмово попередивши іншу сторону за 20 календарних днів.

ТОВ "Вел`ю Пек" вказує, що оскільки зазначене вище повідомлення надіслано ФОП Пугачу Д.В. 20.08.2021 договір від 23.11.2020 №40123 про надання послуг у сфері інформатизації вважається розірваним з 10.09.2021, та враховуючи його умови не потребує укладення додаткової угоди про розірвання договору. Граничний строк по розробленню ФОП Пугачем Д.В. ЦРМ системи, встановлений сторонами в додатку №1 до договору, сплинув 23.12.2020.

02.09.2021 ТОВ "Вел`ю Пек" отримало від ФОП Пугача Д.В. претензію з вимогою перерахувати останньому заборгованість у розмірі 28 000,00 грн. на його рахунок. До претензії ФОП Пугачем Д.В. додано акт приймання передачі виконаних робіт від 16.12.2020, роздруківку звіту на виконання технічного завдання (без підпису та печатки) та акт приймання передачі виконаних робіт від 31.08.2021.

За наслідками розгляду претензії, ТОВ "Вел`ю Пек" у відповіді на претензію від 22.09.2021 №22/9/21 повідомило ФОП Пугача Д.В., що роботи останнім виконані не були, а відповідно не могли бути передані ТОВ "Вел`ю Пек", тому вимоги ФОП Пугача Д.В. викладені у претензії від 31.08.2021 є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФОП Пугач Д.В. посилається на те, що 18.11.2020 на його електронну пошту надійшла пропозиція директора ТОВ "Вел`ю Пек" Ровинської Наталії Іванівни на розроблення ЦРМ системи з відповідним технічним завданням. 19.11.2020 ФОП Пугачем Д.В. надіслано виправлене технічне завдання на розроблення ЦРМ системи, у зв`язку з чим 23.11.2020 між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом укладено спірний договір.

Так, у зустрічній позовній заяві ФОП Пугач Д.В. зазначив, що у грудні 2020 року виконавцем була розроблена ЦРМ Система відповідно до запропонованого технічного завдання, що підтверджується звітом на виконання технічного завдання. ФОП Пугач Д.В. вказав, що даний звіт направлявся ТОВ "Вел`ю Пек", як у процесі розгляду справи, так і у відповіді на претензію (факт отримання не заперечується ТОВ "Вел`ю Пек"). 16.12.2020 ФОП Пугач Д.В. при особистій зустрічі здійснив презентацію роботи ЦРМ Системи та надав акт приймання передачі виконаних робіт. Відповідач за зустрічним позовом підписаний акт не повернув.

Також, ФОП Пугач Д.В. посилається на те, що станом на кінець 2020 року виконавець виконав своє зобов`язання стосовно розроблення ЦРМ Системи, визначених додатком №1, у тому числі і до наданого замовником технічного завдання. Натомість замовником не виконано свого обов`язку стосовно проведення повного розрахунку за виконання роботи по розробленню ЦРМ Системи у сумі 28 000,00 грн. Проте, відповідно до пункту 2.2 договору виконавець зобов`язувався не лише розробити ЦРМ Систему, а й інтегрувати систему. Сторони у договорі не визначили вартість робіт по інтегруванню розробленої ЦРМ Системи.

31.08.2021 ФОП Пугачем Д.В. направлена претензія з актом приймання-передачі виконаних робіт, що не заперечується відповідачем за зустрічним позовом. Претензією разом з актом приймання-передачі виконаних робіт та отриманим звітом направлено всі необхідні документи для прийняття робіт.

Крім того, ФОП Пугач Д.В. зазначив, що відповідач за зустрічним позовом у відповідь на претензію формально послався на рішення суду, спотворюючи його висновки (яким встановлено відсутність належних доказів передання робіт замовнику, а не встановлення ненадання, не проведення робіт за договором) та не надав жодного обґрунтування правомірності неприйняття робіт за вказаним договором.

У зустрічній позовній заяві ФОП Пугач Д.В. посилається на пункт 3.3.1 договору, згідно з яким замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи шляхом підписання акта виконаних робіт (наданих послуг) протягом 2 робочих днів з моменту отримання акта. У випадку відмови замовника від підписання акта без надання обґрунтованих підстав відмови протягом строку визначеного даним пунктом, акт вважається підписаним обома сторонами, а роботи (послуги) прийнятими замовником. Враховуючи підтвердження відправлення акта замовнику 25.01.2021, а також повторно, разом з претензією від 31.08.2021 та відсутності протягом двох робочих днів обґрунтованих підстав відмови, роботи вважаються прийнятими.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за первісним позовом до позовної заяви долучено копію договору від 23.11.2020 №40123 про надання послуг у сфері інформатизації, за яким виконавцем є ФОП Пугач Д.В., а замовником ТОВ "Вел`ю Пек".

Копія договору від 23.11.2020 №40123 про надання послуг у сфері інформатизації не містить підпису ФОП Пугача Д.В., тобто не підписана обома сторонами.

У рішенні Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2021 по справі №927/496/21, яке набрало законної сили 26.08.2021 встановлено, що договір від 23.11.2020 №40123 є чинним.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи приписи частини 4 статті 75 ГПК України та обставини щодо чинності договору від 23.11.2020 №40123, встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2021 у справі №927/496/21, яке набрало законної сили 26.08.2021, підстави для доказування укладення між сторонами у справі спірного договору відсутні.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом первісного позову є повернення авансового платежу у розмірі 28 000,00 грн. за договором від 23.11.2020 №40123, внаслідок невиконання у встановлений строк виконавцем передбачених договором робіт (розроблення ЦРМ системи), а також стягнення інфляційних втрат та пені.

Дослідивши копію рахунку-фактури від 23.11.2020 №307 суму 28 000,00 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що вказаний рахунок виписаний ФОП Пугачем Д.В. позивачу за первісним позовом за проведення робіт з розроблення та інтеграції СРМ Системи. У наведеному рахунку відсутні посилання на договір від 23.11.2020 №40123 та на зазначено щодо проведення робіт з розроблення та інтеграції СРМ Системи саме за спірним договором.

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відсутність посилання у рахунку-фактурі від 23.11.2020 №307 на договір від 23.11.2020 №40123, не можливо дійти висновку, що зазначений рахунок-фактура від 23.11.2020 №307 на суму 28 000,00 грн. виписаний саме по спірному договору, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, з копії платіжного доручення від 24.11.2020 №6342 на суму 28 000,00 грн., вбачається, що призначенням платежу є проведення робіт з розроблення та інтеграції СРМ Системи згідно з рахунком-фактури від 23.11.2020 №307. У призначенні платежу платіжного доручення також відсутні посилання на договір від 23.11.2020 №40123.

Отже, з наведених вище документів не вбачається, що кошти у розмірі 28 000,00 грн. сплачено саме за спірним договором №40123 від 23 листопада 2020 року. Тобто, оплата у розмірі 28 000,00 грн. була здійснена ТОВ "Вел`ю Пек" згідно з рахунком-фактурою від 23.11.2020 №307, а не за договором від 23.11.2020 №40123.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання позивача за первісним позовом з приводу звернень до ФОП Пугача Д.В. у додатку Vіbеr, що рахується за номером Пугача Д.В., з приводу повернення сплачених ТОВ "Вел`ю Пек" коштів, з огляду на те, що з наданого останнім листування не можливо дійти висновку про що саме та про які саме кошти йдеться мова у зазначеному листуванні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що позивачем за первісним позовом не доведено, що кошти у розмірі 28 000,00 грн. сплачено ним саме по спірному договору.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено у порядку статей 74, 76 ГПК України наявність правових підстав для стягнення спірної суми, у зв`язку з чим позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Предметом зустрічного позову є стягнення остаточної вартості робіт наданих виконавцем замовнику у розмірі 28 000,00 грн. за договором від 23.11.2020 №40123, граничний строк по оплаті яких настав.

У підтвердження виконання наданих за договором від 23.11.2020 №40123 послуг, позивач за зустрічним позовом посилається на звіт на виконання технічного завдання, а також на направлену замовнику 31.08.2021 претензію разом з актами приймання-передачі виконаних робіт від 16.12.2020 та від 31.08.2021, що не заперечується замовником.

У той же час, позивачем за первісним позовом у первісній позовній заяві зазначено про отримання ним актів приймання-передачі виконаних робіт від 16.12.2020 та від 31.08.2021, разом з претензією від 31.08.2021. Так, ТОВ "Вел`ю Пек у первісній позовній заяві зазначило, що надсиланням вищенаведених документів відповідач за первісним позовом намагався створити факт того, що ним передаються роботи по договору від 23.11.2020 №40123.

На вищевказану претензію "Вел`ю Пек" направило ФОП Пугачу Д.В. відповідь від 22.09.2021, у якій зазначило, що претензія отримана позивачем за первісним позовом 02.09.2021, а також, що роботи ФОП Пугачем Д.В. виконані не були, а відповідно не могли бути передані ТОВ "Вел`ю Пек", а наведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2021 по справі №927/496/21, відтак вимоги ФОП Пугач Д.В., викладені у претензії від 31.08.2021 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Тобто, матеріали справи містять звіт по виконанню технічного завдання та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.12.2020 до договору про надання послуг у сфері інформатизації від 23.11.2020 №40123, що підписаний та скріплений печаткою з боку ФОП Пугача Д.В. Підпису та печатки з боку ТОВ "Вел`ю Пек" вказаний акт не містить. Зазначені документи свідчить про виконання певного обсягу робіт ФОП Пугачем Д.В.

Крім того, матеріали справи не містять обґрунтованих підстав відмови з боку позивача за первісним позовом від підписання вказаного акта.

Акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2021 матеріали справи не містять, але сторони констатували факт його наявності, за підписом ФОП Пугача Д.В.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом взятих на себе зобов`язань не виконав не сплативши у повному обсязі позивачу за зустрічним позовом грошові кошти за надані послуги у визначений договором строк.

На підставі викладеного вище, судом першої інстанції не прийнято доводів відповідача за зустрічним позовом, що позивач за зустрічним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, враховуючи відсутність обґрунтованих підстав відмови відповідача за зустрічним позовом протягом 2 робочих днів з моменту отримання акта.

За наведених обставин, у їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 28 000,00 грн. заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених відповідачем за первісним позовом витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом, на виконання вимог процесуального закону, зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що поніс і очікує понести, у зв`язку з розглядом справи, витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 ГПК України, а саме: подано докази понесення витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. підтверджені: копією договору від 22.11.2021 про надання правової допомоги, копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.11.2021, розрахунком понесених витрат на правничу допомогу.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., колегія суддів вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Враховуючи те, що місцевим господарським судом у задоволенні первісного позову відмовлено та задоволено зустрічний позов, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума витрат у розмірі 7 000,00 грн. є цілком обґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 у справі №927/1084/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим судове рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Вел`ю Пек" без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 у справі №927/1084/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 у справі №927/1084/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек".

4. Матеріали справи №927/1084/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.12.2022.

Головуючий суддяЛ.П. Зубець

СуддіС.О. Алданова

Б.О. Ткаченко