Постанова

від 19.12.2022 по справі 910/18563/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2022 р. Справа№ 910/18563/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від відповідача: Корсун Ю.Ю.;

від позивача: Войтенко К.В. ;

від третьої особи: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 (повний текст рішення підписано 21.07.2022)

у справі № 910/18563/21 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСОНЦЕ»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України

про стягнення 257 091,91 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСОНЦЕ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач-) про стягнення боргу та санкцій за договором №1086/01/20 від 10.04.2020 у сумі 1724 033,07 грн, а саме 623438,33 грн - боргу, 13491 грн - 3% річних, 16590,14 грн - інфляційних втрат та 70513,60 грн - пені у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань вчасно та повністю оплатити відпущену йому за договором електричну енергію у період з квітня по вересень 2021 року.

Ухвалою суду від 18.07.2022 провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу 146 259,04 грн закрито, а отже спір підлягає розгляду в межах 13 491 грн - 3% річних, 16 590,14 грн - інфляційних втрат, 70513,60 грн - пені, а також 10 238,13 грн - штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСОНЦЕ" 1 023,81 грн - штрафу, 7 051,36 грн - пені, 13 491,00 грн - 3% річних, 16 590, 14 грн - інфляційних втрат, 1 662,49 грн судового збору та 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що з огляду на те, що відповідачем постійно здійснювалися проплати суми боргу та станом на день ухвалення рішення сума боргу є погашеною, зменшення неустойки матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача. З урахуванням викладеного, суд, виходячи з вищевказаного права, зменшив розмір штрафу до 10 % від заявленої до стягнення суми з 10238,13 грн до 1023,81 грн та зменшив розмір пені до 10 % з 70513,60 грн до 7051,36 грн.

Також рішення суду в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу обґрунтовано тим, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду даного спору є співмірними зі складністю даної справи, ціною позову, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг та обсягом таких робіт, при цьому, відповідачем не надано суду доказів з метою доведення завищення вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування. За таких обставин, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у повній сумі, а саме 16000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК), ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК), ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 ГПК - Розгляд справи по суті.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином умови укладеного договору щодо встановленого в договорі та порядку здійснення оплат товару. Так, відповідно до п.10.4 Порядку (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46) встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Проте, розмір вартості послуги за жоден розрахунковий період квітень - вересень 2021 року Регулятором не затверджений, також Регулятор не оприлюднив своє рішення щодо затвердження вартості послуги за періоди квітень, травень та липень 2021 року, отже зобов`язання з оплати електричної енергії за відповідні розрахункові періоди взагалі виникнути не могло. А тому нарахування та стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат є неправомірними.

Також апелянт наголошує, що хибним є висновок суду про те, що вартість поставленої електричної енергії визначається сторонами у відповідних актах купівлі-продажу. Обґрунтовуючи таке твердження суд послався на ст. 65 Закону України «Про ринок електричної мережі», якою зазначено, що розмір вартості послуги визначається саме на підставі даних комерційного обліку, що надаються адміністратором комерційного обліку, а не на підставі актів купівлі-продажу, чим фактично твердження суду і спростовується.

Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не встановлена дата виникнення зобов`язання, а позивачем не доведена наявність прострочення оплати спірного періоду відповідно до п. 10.4 Порядку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень позивача

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 12.10.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20, в якому касаційний суд вказав, що гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги. Таким чином, твердження апелянта про те, що ненадання позивачем відповідачу підписаних актів купівлі-продажу на момент затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел жодним доказом не підтверджено.

Позивач наголошує, що враховуючи те, що в підписаних з обох сторін актах зазначена конкретна дата їх складання та підписання, яка у всіх спірних періодах передує даті затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, тому ТОВ «ЕНЕРГОСОНЦЕ» належними доказами підтверджено дату виникнення зобов`язання відповідача з остаточної оплати електричної енергії.

Натомість відповідач належним чином не виконав в повному обсязі свої зобов`язання з оплати електроенергії, відпущеної у період з квітня 2021 року по вересень 2021 у зв`язку з чим, на день звернення до суду заборгованість склала 1 623 438,33 грн. За час розгляду справи відповідач оплатив суму боргу за надану позивачем електроенергію у спірний період, проте з порушенням визначених строків.

Також ТОВ «ЕНЕРГОСОНЦЕ» наголошує, що саме за клопотанням відповідача судом зменшено розмір штрафу до 10% від заявленої до стягнення суми з 10 238,13 грн до 1 023,81 грн та зменшено розмір пені до 10% з 70 513,60 до 7 051,36 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» у справі № 910/18563/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/18563/21 та апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/18563/21 залишено без руху.

16.08.2022 Державним підприємством «Гарантований покупець» до Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про усунення недоліків, на підтвердження чого надано оригінал платіжного доручення прос плату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/18563/21 та справу призначено до розгляду на 10.10.2022.

Судове засідання 10.10.2022 не відбулося через загрозу ракетних обстрілів, призначену справу було знято з розгляду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 прийнято справу №910/18563/21 до провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. та призначено розгляд апеляційної скарги на 28.11.2022.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 прийнято справу №910/18563/21 до провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О. та оголошено перерву у справі до 19.12.2022.

Явка представників сторін

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України у судове засідання в суд апеляційної інстанції 19.12.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, про час та місце судового засідання повідомлені засобами електронного зв`язку, що підтверджується довідкою про отримання ухвали суду, наявною в матеріалах справи.

Судова колегія, з урахуванням положень ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності представника Кабінету Міністрів України, оскільки явка учасників провадження обов`язковою не визнавалась та їх неявка не є перешкодою для прийняття судового рішення.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 19.12.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2022 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.04.2020 між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем було укладено договір №1086/01/20 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався продавати, а відповідач купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно з п. 2.2 договору купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умовами членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.

Відповідно до п. 2.3 договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах даного договору у період з квітня 2021 року по вересень 2021 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на суму 1801174,92 грн.

Позивач зазначає, що розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні 2021 року затверджено 28.04.2021 року (термін сплати 6 травня 2021 року); у травні 2021 року затверджено 26.05.2021 року (термін сплати 1 червня 2021 року); у червні 2021 року затверджено 30.06.2021 року (термін сплати 6 липня 2021 року); у липні 2021 року затверджено 28.07.2021 року (термін сплати 3 серпня 2021 року); у серпні 2021 року затверджено 01.09.2021 року (термін сплати 07 вересня 2021 року); у вересні 2021 року затверджено 29.09.2021 року (термін сплати 05 жовтня 2021 року).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що відповідачем було порушено строки оплати виробленої позивачем електроенергії у спірний період та станом на день подачі позовної заяви була наявна заборгованість у сумі 1 623 438,33 грн, на яку позивачем були нараховані штрафні та фінансові санкції.

Разом з тим, позивачем було заявлено про зменшення позовних вимог, де він просив стягнути борг у сумі 146 259,04 грн, 13491 грн 3% річних, 16590,14 грн інфляційних втрат, 70513,60 грн пені, а також 10238,13 грн 7% штрафу нарахованого на заявлену суму боргу.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних та фінансових санкцій до 1 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 Господарського кодексу України).

За договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 275, ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідно до Актів купівлі-продажу електроенергії, які підписані сторонами без заперечень та зауважень, відповідачем здійснено купівлю електроенергії у позивача у квітні 2021 року на суму 224 895,23 грн; у травні 2021 року на суму 353 031,53 грн; у червні 2021 року на суму 299 103,18 грн; у липні 2021 року на суму 358 980,96 грн; у серпні 2021 року на суму 328 809,88 грн; у вересні 2021 року на суму 236 354,14 грн.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Згідно з п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

У свою чергу, відповідно до п. 10.1 Порядку (з 01.04.2021) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних

Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Пунктом 10.4 Порядку (в редакції з 01.04.2021) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Статтею 62 Закону України Про ринок електричної енергії визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника останньої надії; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування зеленого тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм зеленим тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування зеленого тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за зеленим тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами (ч. 2 ст. 65 Закону України Про ринок електричної енергії).

Згідно з частинами 4, 5 статті 65 Закону України Про ринок електричної енергії гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за зеленим тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

З метою забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії Порядком на гарантованого покупця та оператора систем передачі, яким є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", покладено обов`язок укладення договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Зокрема, за приписами п. 3.1 Порядку на Гарантованого покупця, постачальника універсальних послуг (ПУП) та оператора систем передачі (ОСП) на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел Гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (п. 3.2 Порядку). Отже, позивач не є учасником правовідносин, що виникають в рамках надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії врегульовано главою 12 Порядку. За її приписами гарантованому покупцю здійснюється оплата його послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за розрахунковий місяць, що визначається як сума платежу, що становить різницю між вартістю електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом, та її вартістю під час продажу на РДН (ринку добу на перед) та ВДР (внутрішньодобовому ринку), витрат гарантованого покупця, пов`язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії балансуючої групи виробників за "зеленим" тарифом, та витрат, передбачених кошторисом гарантованого покупця на його діяльність. До 14 числа (включно) розрахункового місяця ОСП (оператор системи передачі) здійснює повну оплату авансового платежу гарантованому покупцю із забезпеченням йому вартості оперативної величини послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за перші 10 днів розрахункового місяця. До 24 числа (включно) розрахункового місяця ОСП здійснює повну оплату авансового платежу гарантованому покупцю із забезпеченням йому вартості оперативної величини послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за перші 20 днів розрахункового місяця. Протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Наведене свідчить про те, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами. Ні договір, ні Порядок не містять умов та правил, які би визначали стан виконання гарантованим покупцем обов`язків за договором в залежності від виконання приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" обов`язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Правовідносини за договором за своєю правовою природою є правовідносинами купівлі-продажу. Вартість поставленої електричної енергії визначається сторонами у відповідних актах купівлі-продажу. Саме на підставі цих актів Регулятор приймає рішення щодо розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а не навпаки. А тому таке рішення Регулятора не є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, з настанням якої настає обов`язок з оплати.

Матеріалами справи підтверджується факт оплати усієї суми боргу за надану позивачем електроенергію у спірний період, проте з порушенням встановлених договором строків.

Твердження апелянта про те, що ненадання позивачем відповідачу підписаних актів купівлі-продажу на момент затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в підписаних з обох сторін актах зазначена конкретна дата їх складання та підписання, яка у всіх спірних періодах передує даті затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСОНЦЕ» належними доказами підтверджено дату виникнення зобов`язання відповідача з остаточної оплати електричної енергії.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20.

У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 13 491 грн - 3% річних, 16 590,14 грн -інфляційних втрат, 70 513,60 грн - пені, а також 10238,13 грн -7% штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

За статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4.6 договору гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати, з гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробника за "зеленим" тарифом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом першої інстанції, до стягнення з відповідача підлягає 13 491 грн 3% річних, 16 590,14 грн інфляційних втрат, 70 513,60 грн пені, а також 10 238,13 грн 7% штрафу.

Вирішуючи питання можливості зменшення розміру штрафних та фінансових санкцій, суд виходив з такого.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

З огляду на зазначене, три проценти річних не відносяться до неустойки, а тому до цієї компенсаційної виплати не застосовуються положення статі 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Таким чином суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Таким чином, зменшення розміру пені, яка є забезпеченням зобов`язання, а не додатковим способом доходу, не призведе до погіршення майнового стану позивача.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вказані правові наслідки містяться у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 16.10.2019 у справі №904/4285/18 від 18.02.2020 у справі №920/694/19.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване: неспіврозмірністю (відсутністю) збитків, понесених позивачем (відсутністю доказів понесення збитків); значним розміром неустойки; фінансовим становищем боржника; складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем; заборгованістю контрагентів перед відповідачем (заборгованість НЕК "Укренерго" з оплати вартості послуги); вжиттям відповідачем заходів з виконання зобов`язання; неприбутковістю (діяльність відповідача не пов`язана з отриманням прибутку, здійснюється виключно на виконання спеціальних обов`язків); фактичним виконанням зобов`язання.

Суд першої інстанції, оцінюючи обґрунтованість вищенаведених доводів ДП "Гарантований покупець", врахував, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, сума боргу є погашеною.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).

А тому, задля дотримання оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобіганню негативних наслідків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливе зменшення розміру штрафу до 10 % від заявленої до стягнення суми з 10 238,13 грн до 1 023,81 грн та зменшення розміру пені до 10 % з 70 513,60 грн до 7 051,36 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 16 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Колегія суддів зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази: договір про надання правової допомоги № 0411-1 від 04.11.2021; додаткова угода №1 до договору №0411-1 від 04.11.2021; рахунок на оплату №19 від 05.11.2021 на суму 16000 грн.; прибутковий касовий ордер №19 від 05.11.2021 на суму 16000 грн.; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України; наказ №4-К від 31.05.2019 про прийняття на посаду адвоката АБ «Бейгул та партнери» Войтенко К.В.; довіреність від 04.11.2021; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4280 на адвоката Войтенко К.В.

Як вбачається з наданої позивачем до справи додаткової угоди №1 до договору №0411-1 від 04.11.2021, сторонами було визначено суму гонорару адвокату саме в умовах цього договору у розмірі 16000 грн.

Згідно з рахунком на оплату №19 від 05.11.2021 вказано перелік послуг наданих адвокатським бюро позивачу, а саме: консультація клієнта, аналіз законодавства, що стосується предмета спору, дослідження судової практики (3 години) вартість 3000 грн; збирання та аналіз документів, які можуть бути використані як докази у справі (3 години) вартість 3000 грн, підготовка позовної заяви та підготовчка копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подача позову до суду (6 годин) вартість 6000 грн; підготовка та подача процесуальних документів необхідних для захисту клієнта (4 години) вартість 4000 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОСОНЦЕ» доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 16 000 грн.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду позові та відзивах, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати та або змінювати не вбачається. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що прохання апелянта в апеляційній скарзі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції не відповідає положенням статті 275 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/18563/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/18563/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/18563/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/18563/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство «Гарантований покупець».

4. Матеріали справи №910/18563/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.01.2023 після виходу із відпустки судді Руденко М.А..

Головуючий суддяА.Г. Майданевич

СуддіБ.О. Ткаченко

В.В. Сулім