Рішення

від 13.12.2022 по справі 922/26/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022м. ХарківСправа № 922/26/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6) до Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63436, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Задонецьке, вул. Курортна) про стягнення 4181126,15 грн. за участю представників:

прокурора - Зливка К.О., службове посвідчення №057328 від 09.10.2020,

позивача - Сосіна І.О., самопредставництво,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою за вих. 12-8124-21 від 30.12.2021 до відповідача - Державного підприємства "Зміївське лісове господарство", в якому заявлено до стягнення з відповідача шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у сумі 4181126,15 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.02.2022 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2022 у справі №922/26/22 підготовче засідання відкладено на 22.03.2022 об 11:00.

Втім призначене підготовче засідання не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні через військову агресію Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2022 у справі №922/26/22 відкладено підготовче засідання без визначення дати наступного судового засідання, та запропоновано всім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі в розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 у справі №922/26/22 призначено підготовче засідання на 26.07.2022 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2022 у справі №922/26/22 підготовче засідання відкладено на 09.08.2022 о 12:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2022 у справі №922/26/22 клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №7671 від 03.08.22) задоволено, підготовче засідання відкладено на 23.08.2022 о 12:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2022 у справі №922/26/22 підготовче засідання відкладено на 13.09.2022 о 12:30.

13.09.2022 в період з 09:00 до 18:00 у приміщенні Господарського суду Харківської області була відсутня електроенергія, тому судове засідання у даній справі, яке призначене на 13.09.2022 о 12:30 не відбулося з незалежних від суду причин. Про вказане відповідальними особами суду складено відповідний Акт відсутності електроенергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2022 у справі №922/26/22 повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 04.10.2022 о 10:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2022 у справі №922/26/22 підготовче засідання відкладено на 25.10.2022 об 11:30.

06.10.2022 через систему документообігу суду від позивача надійшли пояснення (вх. №11357), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

25.10.2022 через систему документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі уповноваженого представника відповідача (вх. №12452).

25.10.2022 через систему документообігу суду від відповідача надійшов відзив з додатковими документами (вх. 12453), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2022 у справі №922/26/22 підготовче засідання відкладено на 15.11.2022 о 12:00.

02.11.2022 через систему документообігу суду від прокурора надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №13137).

07.11.2022 через систему документообігу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №13363) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2022 у справі №922/26/22 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2022 року о(б) 12:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/26/22 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.12.2022 до 12:30.

Прокурор в судове засідання 13.12.2022 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.

Позивач в судове засідання 13.12.2022 з`явився, заявлений прокурором позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 13.12.2022 не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися судом своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Отже, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 13.12.2022 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства на території області встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області (далі - Держекоінспекція) з 03.06.2019 по 14.06.2019 на підставі наказу від 29.05.2019 № 413/11-02 та направлення від 29.05.2019№ 413/11-02/06-06 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту використання та відтворення лісів під час планування та проведення рубок лісу на території Задонецького та Таранівського лісництв ДП «Зміївське лісове господарство» (далі - ДП «Зміївський лісгосп»). За результатами перевірки складено акт №413/11-02/06-06.

Так, вказаною перевіркою встановлено, що:

1) у кварталі 62 виділ 11.1 Задонецького лісництва під час проведення суцільної санітарної рубки 2019 року знесено дерева, які не уражено лісовою пожежею що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України (убачається з матеріалів відводу та перелікової відомості пнів);

2) у кварталі 15 виділ 13.2 Задонецького лісництва при проведенні лісозаготівельних робіт має місце факт знищення до ступеня припинення росту природного підросту сосни звичайної віком понад 10 років при проведенні СРС-2019 у кількості 12 одиниць, що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України (убачається з матеріалів відводу та перелікової відомості пнів);

3) у кварталі 12 виділ 1.2 Задонецького лісництва при проведенні ВСР-2019 зрубано дерева, які не передбачені нумераційною відомістю та спеціальним дозволом (лісорубний квиток від 07.03.2019 № 535574) у кількості 6 одиниць, що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України (убачається з матеріалів відводу та перелікової відомості пнів);

4) у кварталі 11 виділ 6 Задонецького лісництва при проведенні ВСР-2019 зрубано дерева які не передбачені нумераційною відомістю та спеціальним дозволом (лісорубний квиток від 27.03.2019 № 535589) у кількості 11 одиниць що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України (убачається з польової перелікової відомості дерев, призначених у рубку та перелікової відомості пнів);

5) у кварталі 5 виділ 9 Таранівського лісництва виявлено незаконну рубку 5 дерев породи сосна звичайна за відсутності лісогосподарських заходів на даній ділянці упродовж 2018-2019 років, що є порушенням ст.ст. 19, 64, 89 Лісового Кодексу України;

6) у кварталі 8 виділ 22 Таранівського лісництва виявлено факт рубки дерев, неправомірно призначених до ПХР-2019, що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України, абз. 2 п. 13 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою КМУ від 12.05.2007 № 724.

Належним чином засвідчені копії Перелікової відомості пнів наявні у матеріалах справи.

Вищенаведені порушення зафіксовано та відображено в акті перевірки, належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах справи.

Із обставин справи слідує, що на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 та в порядку ст. 68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Інспекцією здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконного використання лісових ресурсів постійним лісокористувачем ДП «Зміївський лісгосп», загальна сума яких склала 4181126,15 грн.

З метою добровільного відшкодування вказаної шкоди Інспекцією пред`явлено до ДП «Зміївський лісгосп» претензії № 70 від 21.06.2019, № 78-81 від 08.07.2019, № 83 від 16.07.2019, які залишились з боку відповідача без розгляду та задоволення, а шкода, заподіяна посадовими особами ДП «Зміївський лісгосп» внаслідок незаконної вирубки дерев до цього часу не відшкодованою.

Прокурор звернувся з даним позовом до суду в якому зазначає про те, що дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, складання розрахунку розміру збитків та пред`явлення претензій щодо добровільного відшкодування збитків, в порядку адміністративного судочинства протиправними не визнавалися. Матеріали, складені посадовими особами Держекоінспекції за наслідками перевірки, проведеної у діяльності ДП «Зміївський лісгосп» складені у відповідності до вимог законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, позивачами, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою відвернення особливих економічних і соціальних наслідків.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано про те, що питання відшкодування завданої природним ресурсам шкоди у світлі положень ст. ст. 13,66 Конституції України становить легітимний суспільний інтерес для вжиття заходів реагування органами прокуратури.

Вказане, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Харківській області.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом про стягнення шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев у сумі 4181126,15 грн. Держекоінспекція, уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку остання є позивачем у справі.

Проте, Держекоінспекцією з моменту пред`явлення претензій ДП «Зміївський лісгосп» до цього часу не вжито заходів щодо стягнення заподіяної відповідачем шкоди, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, які, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, Натомість просить стягнути з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у сумі 4181126,15 грн.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" тим, що питання відшкодування завданої природним ресурсам шкоди у світлі положень ст. ст. 13,66 Конституції України становить легітимний суспільний інтерес для вжиття заходів реагування органами прокуратури.

Так, Держекоінспекцією листом від 24.09.2021 за №4365-13-10 направлено до обласної прокуратури матеріали інспекційної перевірки.

За результатами опрацювання вказаного листа та матеріалів, органами прокуратури встановлено порушення ДП «Зміївський лісгосп» положень ст. ст. 19, 64 Лісового кодексу України та наявність невідшкодованої суми збитків, у зв`язку з чим відповідним листом від 20.10.2021 №12-23вих-21 повідомлено Держекоінспекцію про вказаний факт виявлених правопорушень та акцентовано увагу останньої на необхідності вжиття заходів до стягнення шкоди.

Однак, у відповідь на даний лист Держекоінспекція повідомила обласну прокуратуру про те, що самостійно Інспекція звертатися до суду з позовом не буде (лист від 01.11.2021 №4885-13-16). Одночасно Держекоінспекцію зазначено про відсутність у останньої асигнувань на сплату судового збору, у зв`язку з чим остання позбавлена об`єктивної можливості на звернення до суду.

За результатами розгляду вказаного листа, враховуючи виявлені порушення та факт відсутності наміру у позивача на звернення до суду з позовом самостійно, прокурором на виконання положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено лист від 17.11.2021 № 12-96 вих-21 на адресу Держекоінспекції (копія додається) про пред`явлення прокурором відповідного позову.

Таким чином, у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов`язок, передбачений ст. 53 ГПК України та положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) позивач ( Державної екологічної інспекції у Харківській області) знав про порушення його прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати про нездійснення захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.

Прокурором у позові наголошено про те, що посадовими особами державної лісової охорони ДП «Зміївський лісгосп», усупереч вимогам ст. ст. 19, 69, 89, 90, 91 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев у Задонецькому та Таранівському лісництвах ДП «Зміївський лісгосп», чим заподіяно шкоди на загальну суму 4 181 126, 15 грн., яку заявлено прокурором до стягнення з відповідача.

Відповідач проти позову заперечив повністю, у своєму відзиві на позовну заяву в обґрунтування заперечень зазначає про те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.21 встановлена незаконність дій Державної екологічної інспекції Харківської області при проведенні перевірки та складанні Акту № 413/11-2/06-06, а тому вказаний акт к доказ є недопустимим, що встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.21. Також, відповідачем зазначено про те, що 21.08.2017на території кварталу 62 виділи 2, 8, 10, 11 Задонецького лісництва урочище «Задонецький бір» виникла низова пожежа, якою було охоплено 4,0 га лісових земель, що підтверджено актом про лісову пожежу від 21.08.2017 № 2/1. Висновком фахівця Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Харківлісозахист» від 08.08.19 № 02-10/347 встановлено, що в кварталі 62 виділ 11.1 всі обстежені пні з ознаками пошкодження стихійним розповсюдженням вогню (100 % обгорання периметру нижньої частини стовбура), тому твердження прокурора про знесення дерев, не вражених пожежею, у кварталі 62 виділ 11.1 Задонецького лісництва є належним чином необґрунтованим, а зроблений із посиланням на недопустимий доказ - Акт перевірки № 413/11-2/06-06. Окрім того, відповідачем зазначено про те, що на підставі лісорубного квитка серії 02 ЖБ № 535599 від 01.04.19 призначено прохідну рубку у кварталі 8 виділі 22 Тарнівського лісництва, що свічить про законність її проведення. Разом з цим, згідно висновку Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 14.08.19 (копія додається) за результатами проведеної експертизи встановлено, що повнота насаджень до рубки у 2019 році в кв.8 виділ 22 Таранівського лісництва становила 0,85, тобто наведеним спростовано висновок Держекоінспекції про протиправність призначення рубки. У п.2 розділу Опис виявлених порушень акті перевірки № 413/11-2/06-06 вказано, «фото додаються». Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону 877-V органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу. Однак, у випадку фіксації заходу засобами фототехніки про це слід було б зробити запис в спірному акті, яким фіксувався процес проведення заходу, із зазначенням назви об`єкту фототехніки, якою здійснювалась фіксація та зазначення відповідної посадової особи, яка безпосередньо здійснювала фотофіксацію. Однак, акт перевірки № 413/11-2/06-06 не містить жодних відомостей про здійснення під час проведення перевірки фотозйомки, як не містить і відомостей про технічні засоби, за допомогою яких здійснювалася фотозйомка та хто конкретно її проводив. Отже, на думку відповідача такі дії протиправними, оскільки вищезазначена норма відноситься до чітко визначеного суб`єктного складу, якому надано право фіксації процесу здійснення заходу, яким згідно ч. 8 ст. 4 Закону 877-V є органи державного нагляду та суб`єкти господарювання. При цьому, не зазначення в акті суб`єкта, який проводив фіксацію та відповідного технічного засобу, вказує на неможливість встановити особу, яка такі дії вчиняла, а отже на неможливість визначити законність таких дій, оскільки таке право є лише у визначеного нормами ч. 8 ст. 4 Закону 877-V суб`єктного складу, втім до матеріалів позову ці фото не додані. Таким чином, відповідачем у відзиві наголошено про те, що прокурор не довів у законний спосіб порушень вимог природоохоронного законодавства в діяльності позивача, а їх виклад у спірному акті здійснено в порушення вищенаведених вимог чинного законодавства та суперечить фактичним обставинам справи, а посилання прокурора на положення ст. 1166 ЦК України є необґрунтованими та за умов безпідставного посилання на норми ст.1166 ЦК України до спірних правовідносин неможливо застосовувати презумпцію вини відповідача, оскільки є недоведеною протиправна дія або бездіяльність працівників відповідача, тобто є недоведеним сам факт завдання шкоди працівниками відповідача при виконанні ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 19 та частини 1, 5 статті 86, статті 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства Факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

У вказаному висновку суд звертається до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 09.08.2018 року у справі № 909/976/17.

У ст. 91 Лісового кодексу України та п. 7 Положення про державну лісову охорону визначені повноваження посадових осіб державної лісової охорони.

Таким чином, зважаючи на приписи ст. 19 Лісового кодексу України, Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" як постійний лісокористувач зобов`язаний забезпечувати охорону та збереження лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні.

Відповідно до п.п. 3.2.1. Статуту ДП "Зміївське лісове господарство", затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України, основними напрямками діяльності підприємства є проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності та поліпшення якісного складу, збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах .

Про вказане убачається із загальнодоступного офіційного веб-сайту ДП "Зміївське лісове господарство" за посиланням (http://zm-lis.com.ua/index.php/2-uncategorised/56-statut-pidpriemstva), де розміщено статут ДП "Зміївське лісове господарство".

Окрім цього, як убачається з витягу з ЄДР щодо ДП "Зміївське лісове господарство", основним видом діяльності підприємства є лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві.

Таким чином, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження дерев на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку та пошкодження ступеня припинення росту (зламані) дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України.

Судом враховано правову позицію, висловлену Верховним судом у постановах: від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17; від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18.

Згідно з п. 1.1. Статуту ДП "Зміївське лісове господарство", ДП "Зміївське лісове господарство" належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Таким чином, посадові особи ДП "Зміївське лісове господарство" є також посадовими особами держлісоохорони й зобов`язані здійснювати функції щодо охорони та збереження лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні ДП "Зміївське лісове господарство".

Отже, відповідач належним чином не забезпечив належну охорону та збереження лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні, що призвело до самовільної вирубки дерев, чим заподіяв державі збитків.

Наявність вини в діях ДП "Зміївське лісове господарство" підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів №413/11-02/06-06, складеним за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Харківській області перевірки.

Вказаний акт є чинним.

Посилання відповідача на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі № 520/13767/19 скасовано припис від 19.06.2019 №34/06-06, є необґрунтованим, оскільки зазначеним приписом, що скасований рішенням, встановлені інші порушення вимог законодавства, ніж ті, що є підставою позову у даній справі.

Посилання відповідача на оцінку акту №413/11- 02/06-06 рішенням у справі № 520/13767/19 є також необґрунтованим, оскільки вказаним судовим рішенням акт перевірки не визнано судом недійсним чи незаконним. Адміністративний суд не вказав, що наведена в ньому інформація не відповідає дійсності (є неправдивою). Жодних зауважень з приводу змісту акту судом висловлено не було.

При цьому, адміністративний суд лише вказав, що з формальних причин (порушення порядку вручення акту (вручено в останній день), відсутність дати складання) відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували дотримання процедури оформлення перевірки відповідно до норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Разом з цим адміністративним судом зазначено, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Таким чином, вищенаведені обставини не виключають можливості вказаного акту бути доказом у даній господарській справі в частині інформації, що стосується саме змісту акту, а не порядку та процедурі його вручення. Більше того, зміст акту узгоджується з іншими доказами, наявними у справі, і не спростовується відповідачем.

Таким чином, відповідачем не дотримано процедури перевірки лісових ресурсів, які знаходяться у його постійному користуванні.

На підставі вищевикладеного вбачається, що посадовими особами державної лісової охорони Державного підприємства "Зміївське лісове господарство", всупереч вимогам статей 19, 63, 64, 86, 89, 90, 91 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №976 від 16.09.2009, та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні вказаного держлісгоспу, чим заподіяно збитків на загальну суму 4181126,15 грн.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 19, 63, 64, 67, 69, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, встановивши Держекоінспекцією факт вини відповідача, що призвело до незаконної порубки та пошкодження дерев, убачається, що саме ДП "Зміївське лісове господарство" повинно відшкодовувати шкоду.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача та вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність доказів притягнення винних осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності, котре, на думку відповідача, свідчить про відсутність складу господарського правопорушення. Вирішення питання про наявність чи відсутність складу господарського правопорушення не знаходиться в прямій залежності від факту наявності чи відсутності складу адміністративного або кримінального правопорушення. Господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в т.ч. природоохоронного законодавства. Вони можуть збігатися, а можуть і не збігатися з елементами адміністративного або кримінального правопорушення. Тому відсутність останніх не має істотного значення під час вирішення господарської справи. Крім того, відсутність доказів притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, що має місце станом на момент розгляду господарської справи, не виключає, що такі докази не можуть виникнути в відповідач зазначає, що прокурором не доведено незаконності порубки у кварталі 62 виділ 11.1 Задонецького лісництва під час проведення суцільної санітарної рубки 2019 року (знесено дерева, які не уражено лісовою пожежею) з огляду на те, що даний факт встановлено лише актом.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав висновок ДСЛП «Харківлісозахист» від 18.08.2019, згідно якого останнім у даному кварталі не виявлено пнів без ознак їх пошкодження вогнем.

Разом з цим, даний висновок складено 18.08.2019, тобто більше ніж через 2 місяці після проведення перевірки Держекоінспекції, що не виключає можливості повторного ураження пнів вогнем за цей період.

Крім того, наданий відповідачем висновок фахівця ДСЛП «Харківлісозахист» не є висновком експерта у розумінні норм ГПК України.

Відповідач також зазначає про безпідставність доводів прокурора стосовно незаконності рубки у кварталі 8 виділ 22 Таранівського лісництва (виявлено факт рубки дерев, неправомірно призначених до ПХР-2019) лише з огляду на наявність висновку ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», в якому зазначено, що повнота насаджень до рубки у 2019 році складала 0,85 (а не 0,7 як зазначила Держекоінспекція).

Проте, наданий відповідачем висновок ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» також не є висновком експерта у розумінні норм ГПК України.

Отже, юридично неспроможними є доводи відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах положень ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до положень вказаної статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1 ст. 224 ГК України).

На підставі викладеного, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 № 6» та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у справах про стягнення збитків (постанови від 09.10.2018 у справі №908/4007/15, від 17.09.2019 у справі №903/888/18, від 02.02.2021 у справі №911/2005/13) стягнення збитків допускається за одночасної наявності таких умов: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини.

Інкримінована відповідачеві протиправна поведінка полягає у нездійсненні ним комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів в результаті чого були перевищені ліміти вирубки дерев.

Положеннями ч. 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Втім, відповідачем допущено ряд порушень вказаних правил, зокрема у кварталі 62 виділ 11.1 Задонецького лісництва під час проведення суцільної санітарної рубки 2019 року знесено дерева, які не уражено лісовою пожежею що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України; у кварталі 15 виділ 13.2 Задонецького лісництва при проведенні лісозаготівельних робіт має місце факт знищення до ступеня припинення росту природного підросту сосни звичайної віком понад 10 років при проведенні СРС-2019 у кількості 12 одиниць, що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України; у кварталі 12 виділ 1.2 Задонецького лісництва при проведенні ВСР-2019 зрубано дерева, які не передбачені нумераційною відомістю та спеціальним дозволом (лісорубний квиток від 07.03.2019 № 535574) у кількості 6 одиниць, що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України; у кварталі 11 виділ 6 Задонецького лісництва при проведенні ВСР-2019 зрубано дерева які не передбачені нумераційною відомістю та спеціальним дозволом (лісорубний квиток від 27.03.2019 № 535589) у кількості 11 одиниць що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України; у кварталі 5 виділ 9 Таранівського лісництва виявлено незаконну рубку 5 дерев породи сосна звичайна за відсутності лісогосподарських заходів на даній ділянці упродовж 2018-2019 років, що є порушенням ст. ст. 19, 64, 89 Лісового Кодексу України; у кварталі 8 виділ 22 Таранівського лісництва виявлено факт рубки дерев, неправомірно призначених до ПХР-2019, що є порушенням ст. ст. 19, 64 Лісового Кодексу України, абз. 2 п. 13 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою КМУ від 12.05.2007 № 724.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №925/856/18).

Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев до ступеня припинення росту, затверджена Додатком №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665.

Розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу ДП «Зміївський лісгосп» внаслідок незаконного вирубування дерев здійснено на підставі вищезазначеної методики, загальна сума склала 4 181 126,15 грн.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є прямим наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Наразі шкідливий результат у вигляді незаконного вирубування дерев є прямим наслідком протиправної бездіяльності відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду.

Отже, саме внаслідок бездіяльності відповідача та його працівників стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.

За таких обставин відповідачем наявність вини відповідача у завданні шкоди ним у відзиві не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із положень ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63436, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Задонецьке, вул. Курортна, код ЄДРПОУ 00993099) на користь держави на р/р 33111331020235 Задонецької сільської ради УК у Зміївському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37754227, МФО 899998, код бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у сумі 497982,26 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63436, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Задонецьке, вул. Курортна, код ЄДРПОУ 00993099) на користь держави на р/р 33112331020234 Геніївської сільської УК у Зміївському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37754277, МФО 899998, код бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у сумі 87817,59 грн.

4. Стягнути з Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63436, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Задонецьке, вул. Курортна, код ЄДРПОУ 00993099) на користь держави на р/р 33117331020239 Соколівської сільської УК у Зміївському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37754277, МФО 899998, код бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев у сумі 3595326,30 грн.

5. Стягнути з Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63436, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Задонецьке, вул. Курортна, код ЄДРПОУ 00993099) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 62716,89 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" грудня 2022 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв