П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2022 року
м. Рівне
Справа № 570/3975/22
Провадження № 22-ц/4815/1465/22
Головуючий у Рівненському районному суді
Рівненської області: суддя Красовський О.О.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено повним текстом
поза межами судового засідання 28 жовтня 2022 року
в м. Рівне Рівненської області
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Вейтас І.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Крижов В.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Артлед";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг у Подільському районі міста Києва
за участі: представника позивача адвоката Мартинова Олексія Юрійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлед", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг у Подільському районі міста Києва; про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинення певних дій,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2022 року в суд звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлед" (далі ТОВ "Артлед") , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг у Подільському районі міста Києва; про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинення певних дій.
Мотивуючи свої вимоги, покликалась на те, що перебуває на посаді директора ТОВ "Артлед". 14 вересня 2022 року нею було подано заяву про звільнення з посади з 30 вересня 2022 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. 14 вересня 2022 року позивачем як посадовою особою виконавчого органу ТОВ "Артлед" на адресу учасників товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було направлено запрошення на загальні збори, які мали б відбутися 30 вересня 2022 року о 12 год. 00 хв. за місцем його знаходження, які полягали в розгляді заяви директора про звільнення із займаної посади. Проте на загальні збори з`явився лише один учасник - ОСОБА_2 , який володіє лише 50 % голосів, що унеможливило прийняття рішення про звільнення позивача. Тому відповідачем було порушено право позивача на припинення трудових відносин.
З наведених мотивів просила визнати припиненими трудові відносини між ТОВ "Артлед" та директором ОСОБА_1 на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 30 вересня 2022 року та зобов`язати Центр надання адміністративних послуг у Подільському районі міста Києва внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості стосовно ОСОБА_1 як чинного керівника ТОВ "Артлед".
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Артлед", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг у Подільському районі міста Києва; про визнання припиненими трудових відносин і зобов`язання вчинення певних дій.
При постановленні ухвали суд виходив з того, що рішення суду у справі про визнання припиненими трудових відносин підмінятиме собою рішення загальних зборів товариства, що є неприпустимим. Зазначав, що позивач не позбавлена можливості повторно ініціювати збори товариства з метою розгляду її заяви. Тому відмовив у відкритті провадження у справі за п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На судове рішення представником ОСОБА_1 адвокатом Мартиновим О.Ю. подано апеляційну скаргу, де він покликався на незаконність судового рішення, яка полягала в порушенні норм процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що відповідно до положень ч. 4 ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, установленому для розгляду трудових спорів. При цьому у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника із метою захисту своїх прав йому надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Така правову позицію викладено в у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16- ц, від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18. Отже, висновок суду з того приводу, що судове рішення підмінятиме собою рішення загальних зборів товариства є передчасним.
З викладених підстав просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до Рівненського районного суду для вирішення питання відкриття провадження.
У поданому відзиві Центр надання адміністративних послуг у Подільському районі міста Києва просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. У відзиві посилається на те, що позивачем хибно обрану третю особу, адже належною є відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в особі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Пред`являючи позов, ОСОБА_1 покликалась на те, що у зв`язку з неявкою учасника ТОВ Артлед" на загальні збори вона позбавлена можливості реалізувати передбачене ч.1 ст. 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір.
У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Передбачений ч.1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
Між тим, за існуючих у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про намір працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
При цьому недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
За правилами ч.1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України). Аналогічне положення закріплено у ч.1 ст. 10 ЦПК України.
Частиною другою ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту позовної заяви видно, що працівник просить визнати припиненими трудові відносини з роботодавцем.
Як зазначав суд попередньої інстанції, рішення у вказаній справі про визнання припиненими трудових відносин підмінятиме собою рішення загальних зборів товариства, що є не припустимим.
Проте обраний позивачем спосіб захисту своїх суб`єктивних прав на працю закону не суперечить.
Як правильно на це покликається автор апеляційної скарги, можливість вирішення спірних правовідносин судом підтверджується постановами Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 520/11437/16-ц та від 24 грудня 2019 року в справі № 758/1861/18.
Актуальність викладених у цих постановах правових висновків підкріплена постановами Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 390/1449/19, від 14 липня 2021 року в справі № 205/8103/18 та від 17 березня 2021 року в справі №761/40378/18. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, висновок суду попередньої інстанції про відмову у відкритті провадження є помилковим.
Підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: І.В. Вейтас
Н.М. Ковальчук
Суд | Рівненський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.12.2022 |
Оприлюднено | 30.12.2022 |
Номер документу | 108139245 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Рівненський апеляційний суд
Хилевич С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні