Рішення

від 13.09.2022 по справі 280/6087/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2022 року 12:06Справа № 280/6087/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Войтенко Д.В. та представників

позивача Саланської І.Л.

відповідачаБольшакова К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД»

доГоловного управління ДПС у Запорізькій області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (далі позивач) до (з урахуванням уточнень від 02.01.2020) Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.07.2019 №0010291402, від 17.07.2019 №0010301402 та від 17.07.2019 №0010311402.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» посилається на те, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами позивача ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК», ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД», ТОВ «ОТОРГ-ГРУП», ТОВ «БРЕЙМЕР», викладені в акті документальної планової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Звертає увагу, що придбаний у зазначених контрагентів товар використано у господарській діяльності товариства, а саме реалізовано через роздрібну мережу, що дозволило отримати прибуток. Наголошує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів по ланцюгу постачання, а також наявності чи відсутності у них основних фондів тощо. Зауважує, що вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі №331/1690/19 щодо ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК», на який контролюючий орган посилається в акті перевірки, скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019 та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Крім того, ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» не було учасником даного кримінального провадження, проте створена вироком суду преюдиція, всупереч презумпції невинуватості, фактично констатує мотив скоєння злочину незаконне формування податкового кредиту для конкретних підприємств, у т.ч. для позивача. Враховуючи наведене вважає, що податковий орган не може посилатися на даний вирок як на беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача із ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК» та ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК». Щодо посилань податкової на те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень зауважує, що при оцінці вказаних обставин слід керуватися нормами ст. 78 КАС України, яка не відносить матеріали кримінальних проваджень до обставин, які не підлягають доказуванню. З урахуванням наведеного вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі №280/6087/19; призначено підготовче засідання на 30.01.2020.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 30.01.2020 №4744), в якому зазначає про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті перевірки від 14.05.2019 №275/08-01-14-02/34789812. Вказує, що перевіркою не підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами постачальниками ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК», ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД», ТОВ «ОТОРГ-ГРУП», ТОВ «БРЕЙМЕР». Такі висновки зумовлені, зокрема: наявністю вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі №331/1690/19 відносно ОСОБА_1 організатора «конвертаційного центру», до складу якого входять, в т.ч. ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК»; встановленням повного пересортування товару по ланцюгу його постачання (походження); відсутністю підтвердження постачання товару (наявні пояснення водія ОСОБА_2 щодо непричетності до перевезення товару); наявністю чисельних кримінальних проваджень за ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України по вищевказаних постачальниках; наявністю протоколів допитів свідків та обвинувачуваних стосовно визнання організації «конвертаційного центру», до складу якого входять вищеописані підприємства; наявністю обвинувального акту від 27.06.2018 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 в скоєнні кримінальних порушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2018 за №42018081280000018; внесенням до бази СФП «Суб`єктів фіктивного підприємництва» вищезазначених постачальників. З урахуванням наведеного вважає оскаржувані податкові-повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою від 30.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Запорізькій області про заміну відповідача; відкладено підготовче засідання до 03.03.2020.

03.03.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №10037), в якій вона заперечує проти доводів контролюючого органу з підстав, викладених у позовній заяві. Також зазначає, що відповідачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження нереальності здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами. Вказує, що всі заперечення відповідача зводяться до припущень, які засновані виключно на аналізі даних Єдиного реєстру податкових накладних та баз контролюючого органу, реєстру судових рішень та вироку, даних «СФП» ІС «Податковий блок».

Ухвалою суду від 03.03.2020 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області; розгляд адміністративної справи розпочато спочатку; відкладено підготовче засідання до 02.04.2020.

Від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшов відзив на позову заяву (вх. від 03.04.2020 №15831), аналогічний за змістом відзиву ГУ ДФС у Запорізькій області. Просить відмовити у задоволенні позову.

26.05.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (вх. №24143).

15.07.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (вх. №32302).

15.07.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (вх. №32375).

03.06.2021 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (вх. №31783).

23.09.2021 від представника позивача надійшло клопотання про надання додаткових пояснень та доказів (вх. №55073).

Протокольною ухвалою суду від 26.10.2021 замінено відповідачів на правонаступника Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44118663); закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в цей же день; в судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2021.

17.11.2021 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №67072), відповідно до яких він вважає висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами суду, за клопотанням представників сторін, провадження у справі неодноразово зупинялося та поновлювалося.

Ухвалою суду від 09.02.2022 продовжено строк зупинення провадження у справі до 16.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 №11 встановлено особливий режим роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану, у зв`язку із чим всі адміністративні справи були зняті з розгляду. Строк дії наказу від 28.02.2022 №11 продовжено наказами від 09.03.2022 №12, від 11.03.2022 №13, від 18.03.2022 №14, від 25.03.2022 №15, від 01.04.2022 №16, від 08.04.2022 №17, від 15.04.2022 №18, від 22.04.2022 №21, від 29.04.2022 №22.

Враховуючи зазначені обставини, призначене на 16.03.2022 судове засідання не відбулось.

Ухвалами суду від 02.06.2022 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 19.07.2022.

Ухвалою суду від 19.07.2022, за клопотанням представників сторін, провадження у справі зупинено до 13.09.2022, для надання їм часу для примирення.

Ухвалою суду від 13.09.2022 поновлено провадження у справі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 13.09.2022 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності з`ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34789812) зареєстровано в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.75).

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.03.2019 №869 та направлень від 20.03.2019 №561, від 20.03.2019 №562, від 29.03.2019 №672, від 21.03.2019 №582, від 20.03.2019 №563, від 20.03.2019 №564, від 27.03.2019 №633, від 27.03.2019 №632 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у період з 22.03.2019 по 07.05.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34789812) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 31.12.2018, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.07.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 14.05.2019 №275/08-01-14-02/34789812.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД», серед іншого:

вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140, з врахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2 344 702 грн., в т.ч. по періодах: за 2016 рік на суму 1 086 416 грн. наростаючим підсумком (в т.ч. за 4 квартал 2016 року на суму 1086416 грн.); за 1 квартал 2017 року на суму 1 157890 грн.; за півріччя 2017 року на суму 1 494919 грн. наростаючим підсумком; за 9 місяців 2017 року на суму 1 494919 грн. наростаючим підсумком; за 2017 рік на суму 1 258286 грн. наростаючим підсумком та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1314630 грн. за 2018 рік;

вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2868150 грн., в т.ч. по періодах: липень 2016 року 148220 грн.; вересень 2016 року 131392 грн.; жовтень 2016 року 872485 грн.; листопад 2016 року 93966 грн.; грудень 2016 року 91394 грн.; січень 2017 року 488411 грн.; березень 2017 року 664023 грн.; квітень 2017 року 378259 грн.

Контролюючий орган посилається на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» з ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК» (код ЄДРПОУ 40213569; зміна назви ТОВ «СІТІВАНТАЖТРАНС»), ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК» (код ЄДРПОУ 40213595), ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» (код ЄДРПОУ 40868472; зміна назви ТОВ «ФЛАЙ ЕНЕРДЖІ»), ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40924332; зміна назви ТОВ «ТБК ГАРАНТ»), ТОВ «ОТОРГ-ГРУП» (код ЄДРПОУ 40910356), ТОВ «БРЕЙМЕР» (код ЄДРПОУ 40963633).

Висновки податкової базуються на тому, що проведеним аналізом товарно-транспортних накладних щодо транспортування товарів від вказаних постачальників встановлено, що водієм, який здійснював транспортування товарів, є ОСОБА_2 , навантаження товарів здійснювалась за адресою: АДРЕСА_1 , розвантаження товарів здійснювалось за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з службовою СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.04.2019 №590/08-01-23-03 надана інформація щодо допита ОСОБА_2 від 26.04.2018, який пояснив, що фактично не здійснював транспортування товарів, зазначених в товарно-транспортних накладних. Також, у відповідь на запит СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області одержано лист від ФОП ОСОБА_4 від 27.12.2018 №1/12/2018, відповідно до якого з 2015 року по теперішній час ним, як власником приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , договори оренди з підприємствами, вказаними запиті (зокрема, з ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК»), не укладалися.

Крім того, контролюючий орган послався на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі №331/1690/19, яким ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», «МЕРІ КОСМЕТИК» визнано фіктивними, а особу, яка перебувала директором даних підприємств, визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Також, в акті перевірки податкова посилається на наявність чисельних кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти позивача.

Окрім того, податкова зазначила про те, що контрагенти позивача не подають податкову звітність, у них відсутнє майно, а номенклатура придбаних ними товарів не відповідає номенклатурі товарів, що реалізувалися ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД».

Таким чином, на думку податкового органу, у первинних документах по взаємовідносинам позивача із вказаними контрагентами зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, отже позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі зазначених документів.

Не погодившись із такими висновками податкового органу, позивач направив заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких платнику надано відповідь від 12.07.2019 №40269/10/08-01-14-01-10. Так, за результатами розгляду заперечень вирішено викласти висновки акту перевірки в наступній редакції, зокрема, підпункт 1 розділу IV «Висновок»: вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, пп. 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III з врахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2353 793 грн., в т.ч. по періодах: за 2016 рік на суму 1 086 416 грн. наростаючим підсумком (в т.ч. за 4 кв. 2016 р. на суму 1086416 грн.); за 1 кв. 2017 р. на суму 1 157890 грн.; за півріччя 2017 р. на суму 1 494919 грн. наростаючим підсумком; за 9 місяців 2017 р. на суму 1 494919 грн. наростаючим підсумком; за 2017 рік на суму 1 258286 грн. наростаючим підсумком; за 2018 рік на суму 9091 грн., та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1264 123 грн. за 2018 рік.

На підставі акта перевірки від 14.05.2019 №275/08-01-14-02/34789812, з урахуванням відповіді на заперечення від 12.07.2019 №40269/10/08-01-14-01-10 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 17.07.2019:

№0010291402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3530 689 грн. 50 коп., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 2353 793 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1176 896 грн. 50 коп.;

№0010311402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1264123 грн. 00 коп.;

№0010301402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4302 225 грн. 00 коп., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 2868 150 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1434 075 грн. 00 коп.

Позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 23.10.2019 №6590/6/99-00-08-05-01 скаргу залишено без задоволення.

Незгода ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 ПК України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу. (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За змістом норм пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону (тут та надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.11.2021 у справі № 320/5387/20, від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19 від 16.12.2021 у справі № 200/13279/19-а.

Окрім того, у своїх постановах від 20.10.2020 у справі № 806/705/15, від 10.11.2020 № 822/6302/15, від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19, від 23.12.2021 у справі № 814/322/16 Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМА КОСМЕТИК» (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (далі Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №10-16/ЛТ, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується надати Покупцю у власність матеріальні цінності (товари непродовольчої групи, далі товар), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за товар в установлені цим Договором строки. (п. 1.1. Договору). Форма оплати: у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата за товар здійснюється на підставі накладної. (п. 3.1., 3.2. Договору). Поставка товару в (Магазин/ЦС) Покупця здійснюється за наступною адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 2. (п. 4.2. Договору). Транспортування товару здійснюється окремими партіями протягом терміну дії цього Договору транспортом і за рахунок Продавця. (п. 5.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, видаткових накладних від 18.07.2016 №1807-1 на загальну суму 727756,12 грн., від 19.09.2016 №09-5 на загальну суму 413792,22 грн., від 04.10.2016 №10-4 на загальну суму 715277,92 грн., від 06.10.2016 №10-7 на загальну суму 757309,56 грн., від 20.10.2016 №10/18 на загальну суму 408304,68 грн., від 21.10.2016 №10/19 на загальну суму 732331,48 грн., від 24.10.2016 №10/20 на загальну суму 741395,41 грн., від 26.10.2016 №10/23 на загальну суму 875194,68 грн., від 25.11.2016 №11/18 на загальну суму 563793,61 грн.; товарно-транспортних накладних від 18.07.2016 №Р1807-1, від 19.09.2016 №Р8-5, від 04.10.2016 №Р10-4, від 20.10.2016 №Р10/18, від 21.10.2016 №Р10/19, від 24.10.2016 №Р10/20, від 26.10.2016 №Р10/23, від 25.11.2016 №Р11/18; платіжних доручень від 10.08.2016 №2796 на загальну суму 100000,00 грн., від 22.08.2016 №2883 на загальну суму 627756,12 грн., від 05.09.2016 №3082 на загальну суму 200000,00 грн., від 23.09.2016 №3389 на загальну суму 335000,00 грн., від 13.10.2016 №3747 на загальну суму 300000,00 грн., від 07.11.2016 №4186 на загальну суму 113855,21 грн., від 14.11.2016 №4280 на загальну суму 300000,00 грн., від 17.11.2016 №4315 на загальну суму 300000,00 грн., від 05.12.2016 №4565 на загальну суму 300000,00 грн., від 12.12.2016 №4697 на загальну суму 340000,00 грн., від 23.12.2016 №4935 на загальну суму 500000,00 грн., від 29.12.2016 №5008 на загальну суму 190000,00 грн., від 29.08.2016 №3219 на загальну суму 200000,00 грн., від 12.10.2016 №139171647 на загальну суму 78 792,22 грн., від 25.10.2016 №139171814 на загальну суму 300000,00 грн., від 21.11.2016 №139172153 на загальну суму 130000,00 грн., від 25.11.2016 №139172207 на загальну суму 80000,00 грн.; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за липень грудень 2016 року.

Також, 21.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРІ КОСМЕТИК» (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (далі Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №3-16/ЛТ, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується надати Покупцю у власність матеріальні цінності (товари непродовольчої групи, далі товар), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за товар в установлені цим Договором строки. (п. 1.1. Договору). Форма оплати: у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата за товар здійснюється на підставі накладної. (п. 3.1., 3.2. Договору). Поставка товару за даним Договором здійснюється на умовах DDP (магазин/ЦС) Покупця відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС». (п. 4.1. Договору). Транспортування товару здійснюється окремими партіями протягом терміну дії цього Договору транспортом і за рахунок Продавця. (п. 5.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, видаткових накладних від 08.07.2016 №108 на загальну суму 2652,18 грн., від 08.07.2016 №103 на загальну суму 4545,78 грн., від 08.07.2016 №106 на загальну суму 2634,12 грн., від 08.07.2016 №109 на загальну суму 1232,88 грн., від 08.07.2016 №104 на загальну суму 3755,88 грн., від 08.07.2016 №105 на загальну суму 3094,02 грн., від 13.07.2015 №117 на загальну суму 7984,38 грн., від 13.07.2016 №114 на загальну суму 3238,20 грн., від 13.07.2016 №119 на загальну суму 5994,30 грн., від 13.07.2016 №116 на загальну суму 6987,00 грн., від 13.07.2016 №111 на загальну суму 2532,60 грн., від 13.07.2016 №112 на загальну суму 7618,98 грн., від 13.07.2016 №120 на загальну суму 4444,32 грн., від 22.09.2016 №199 на загальну суму 12837,18 грн., від 22.07.2016 №133 на загальну суму 3133,62 грн., від 23.09.2016 №201 на загальну суму 6363,96 грн., від 19.08.2016 №156 на загальну суму 7028,28 грн., від 13.07.2016 №118 на загальну суму 5607,60 грн., від 15.09.2016 №183 на загальну суму 14298,06 грн., від 19.07.2016 №126 на загальну суму 10386,84 грн., від 15.07.2016 №121 на загальну суму 3918,66 грн., від 22.08.2016 №165 на загальну суму 4946,40 грн., від 16.09.2016 №195 на загальну суму 5165,34 грн., від 15.07.2016 №122 на загальну суму 4325,52 грн., від 16.09.2016 №196 на загальну суму 5073,90 грн., від 16.09.2016 №194 на загальну суму 10800,00 грн., від 01.09.2016 №173 на загальну суму 5707,20 грн., від 23.08.2016 №167 на загальну суму 5989,08 грн., від 27.07.2016 №137 на загальну суму 4080,00 грн., від 19.08.2016 №154 на загальну суму 3043,80 грн., від 23.09.2016 №202 на загальну суму 4629,00 грн., від 09.08.2016 №147 на загальну суму 5057,28 грн., від 15.09.2016 №188 на загальну суму 8575,74 грн., від 10.08.2016 №149 на загальну суму 14397,18 грн., від 21.07.2016 №130 на загальну суму 2646,66 грн., від 15.09.2016 №186 на загальну суму 4989,24 грн., від 19.07.2016 №125 на загальну суму 5676,90 грн., від 15.09.2016 №184 на загальну суму 9398,58 грн., від 22.08.2016 №165 на загальну суму 4946,40 грн., від 22.08.2016 №166 на загальну суму 4110,60 грн., від 11.08.2016 №153 на загальну суму 2240,40 грн., від 08.09.2016 №181 на загальну суму 1920,00 грн., від 22.09.2016 №198 на загальну суму 2578,32 грн., від 15.09.2016 №190 на загальну суму 7278,90 грн., від 09.08.2016 №146 на загальну суму 5445,00 грн., від 22.08.2016 №163 на загальну суму 9582,78 грн., від 01.09.2016 №176 на загальну суму 8134,38 грн., від 16.09.2016 №193 на загальну суму 4374,78 грн., від 23.08.2016 №169 на загальну суму 2751,78 грн., від 27.07.2016 №134 на загальну суму 1574,46 грн., від 16.09.2016 №191 на загальну суму 5264,10 грн., від 22.09.2016 №197 на загальну суму 13438,02 грн., від 19.08.2016 №157 на загальну суму 6604,56 грн., від 02.08.2016 №141 на загальну суму 3934,02 грн., від 01.09.2016 №171 на загальну суму 7549,56 грн., від 15.09.2016 №182 на загальну суму 11362,80 грн., від 19.07.2016 №127 на загальну суму 5302,20 грн., від 01.09.2016 №174 на загальну суму 6963,18 грн., від 27.07.2016 №135 на загальну суму 9620,28 грн., від 15.09.2016 №187 на загальну суму 5672,70 грн., від 23.08.2016 №168 на загальну суму 6445,62 грн., від 27.07.2016 №136 на загальну суму 2266,80 грн., від 19.08.2016 №155 на загальну суму 11570,76 грн., від 22.08.2016 №164 на загальну суму 7125,00 грн., від 21.07.2016 №129 на загальну суму 5663,46 грн., від 28.07.2016 №138 на загальну суму 3450,12 грн., від 01.09.2016 №177 на загальну суму 2168,64 грн., від 15.09.2016 №185 на загальну суму 3672,36 грн., від 22.07.2016 №132 на загальну суму 4950,90 грн., від 04.08.2016 №143 на загальну суму 2770,20 грн., від 19.08.2016 №158 на загальну суму 2770,20 грн., від 08.09.2016 №179 на загальну суму 5244,00 грн., від 09.08.2016 №145 на загальну суму 12712,80 грн., від 16.09.2016 №192 на загальну суму 3360,00 грн., від 01.09.2016 №172 на загальну суму 3496,50 грн., від 13.07.2016 №113 на загальну суму 6529,56 грн., від 21.07.2016 №131 на загальну суму 1286,46 грн., від 11.08.2016 №152 на загальну суму 1982,22 грн., від 01.09.2016 №175 на загальну суму3314,22 грн., від 09.08.2016 №148 на загальну суму 3018,42 грн., від 08.09.2016 №180 на загальну суму 4320,00 грн., від 19.07.2016 №123 на загальну суму 2640,00 грн., від 09.08.2016 №144 на загальну суму 10457,76 грн., від 19.08.2016 №160 на загальну суму 1440,00 грн., від 10.08.2016 №150 на загальну суму 4490,10 грн., від 19.07.2016 №128 на загальну суму 6617,04 грн., від 08.09.2016 №178 на загальну суму 2880,00 грн., від 23.08.2016 на загальну суму 7984,20 грн., від 19.08.2016 №159 на загальну суму 960,00 грн., від 04.08.2016 №142 на загальну суму 2400,00 грн., від 13.07.2016 №115 на загальну суму 5895,12 грн., від 24.10.2016 №10/44 на загальну суму 207103,50 грн., від 24.10.2016 №10/43 на загальну суму 60332,00 грн., від 24.10.2016 №10/42 на загальну суму 84926,20 грн., від 25.10.2016 №10/45 на загальну суму 62756,80 грн., від 25.10.2016 №10/46 на загальну суму 548372,65 грн.; товарно-транспортних накладних від 24.10.2016 №Р10/44, від 25.10.2016 №Р10/46; оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 за липень грудень 2016 року, за період з 04.07.2016 по 23.05.2018; платіжних доручень від 07.07.2016 №2325 на загальну суму 100000,00 грн., від 02.09.2016 №3058 на загальну суму 15000,00 грн., від 06.10.2016 №3626 на загальну суму 15000,00 грн., від 19.10.2016 №3799 на загальну суму 15000,00 грн., від 28.10.2016 №4032 на загальну суму 15000,00 грн., від 04.07.2016 №252 на загальну суму 10000,00 грн., від 15.07.2016 №266 на загальну суму 50000,00 грн., від 14.09.2016 №355 на загальну суму 20000,00 грн., від 28.09.2016 №363 на загальну суму 20000,00 грн., від 03.10.2016 №383 на загальну суму 15000,00 грн., від 17.10.2016 №400 на загальну суму 15000,00 грн., від 28.11.2016 №453 на загальну суму 20000,00 грн., від 09.12.2016 №476 на загальну суму 10000,00 грн., від 23.12.2016 №490 на загальну суму 20000,00 грн., від 04.11.2016 №415 на загальну суму 30000,00 грн., від 06.07.2016 №2362 на загальну суму 10000,00 грн., від 18.07.2016 №2572 на загальну суму 50000,00 грн., від 15.08.2016 №3039 на загальну суму 20000,00 грн., від 17.08.2016 №3076 на загальну суму 30000,00 грн., від 19.08.2016 №3122 на загальну суму 15000,00 грн., від 22.08.2016 №3150 на загальну суму 25000,00 грн., від 26.08.2016 №3209 на загальну суму 20000,00 грн., від 31.08.2016 №3264 на загальну суму 40000,00 грн., від 02.09.2016 №3319 на загальну суму 15000,00 грн., від 05.09.2016 №3347 на загальну суму 20000,00 грн., від 07.09.2016 №3389 на загальну суму 25000,00 грн., від 13.09.2016 №3434 на загальну суму 30000,00 грн., від 16.09.2016 №3485 на загальну суму 10 000,00 грн., від 19.09.2016 №3516 на загальну суму 10 000,00 грн., від 21.09.2016 №3556 на загальну суму 15000,00 грн., від 23.09.2016 №3585 на загальну суму 15000,00 грн., від 26.09.2016 №3618 на загальну суму 10000,00 грн., від 07.10.2016 №139171581 на загальну суму 10000,00 грн., від 10.10.2016 №139171607 на загальну суму 15000,00 грн., від 12.10.2016 №139171661 на загальну суму 10000,00 грн., від 24.10.2016 №139171800 на загальну суму 20000,00 грн., від 18.11.2016 №139172124 на загальну суму 15000,00 грн., від 21.11.2016 №139172162 на загальну суму 15000,00 грн., від 25.11.2016 №139172219 на загальну суму 15000,00 грн., від 30.11.2016 №139172288 на загальну суму 15000,00 грн., від 07.12.2016 №139172377 на загальну суму 15000,00 грн., від 08.12.2016 №139172409 на загальну суму 35000,00 грн., від 26.12.2016 №139172596 на загальну суму 15000,00 грн., від 28.12.2016 №139172649 на загальну суму 15000,00 грн.

Також, 01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (далі Покупець) укладено Договір поставки №40-16/ЛТ, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується надати Покупцю у власність матеріальні цінності (товари непродовольчої групи, далі товар), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за товар в установлені цим Договором строки. (п. 1.1. Договору). Форма оплати: у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі накладної. (п. 3.1. Договору). Поставка товару за даним Договором здійснюється на умовах DDP (магазин/ЦС) Покупця відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС». (п. 4.1. Договору). Транспортування товару здійснюється окремими партіями протягом терміну дії цього Договору транспортом і за рахунок Постачальника. (п. 5.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, видаткової накладної від 28.12.2016 №2612/18 на загальну суму 548364,64 грн., оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за липень грудень 2016 року; платіжних доручень від 16.01.2017 №157 на загальну суму 260000,00 грн., від 26.01.2017 №335 на загальну суму 170000,00 грн., від 06.02.2017 №518 на загальну суму 118 364,64 грн.

Також, 01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «КОСМЕТИК ТРЕЙД» (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (далі Покупець) укладено Договір поставки №49-17/ЛТ, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується надати Покупцю у власність матеріальні цінності (товари непродовольчої групи, далі товар), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за товар в установлені цим Договором строки. (п. 1.1. Договору). Форма оплати: у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі накладної. (п. 3.1. Договору). Поставка товару за даним Договором здійснюється на умовах DDP (магазин/ЦС) Покупця відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС». (п. 4.1. Договору). Транспортування товару здійснюється окремими партіями протягом терміну дії цього Договору транспортом і за рахунок Постачальника. (п. 5.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, видаткових накладних від 02.03.2017 №20 на загальну суму 139260,77 грн., від 02.03.2017 №21 на загальну суму 266,40 грн., від 02.03.2017 №22 на загальну суму 88104,79 грн., від 02.03.2017 №23 на загальну суму 146196,88 грн., від 02.03.2017 №24 на загальну суму 123533,63 грн., від 02.03.2017 №25 на загальну суму 65 726,15 грн., від 02.03.2017 №27 на загальну суму 53 937,29 грн., від 02.03.2017 №28 на загальну суму 1528,92 грн., від 02.03.2017 №29 на загальну суму 25227,05 грн., від 02.03.2017 №30 на загальну суму 106653,08 грн., від 09.03.2017 №31 на загальну суму 5389,73 грн., від 10.03.2017 №33 на загальну суму 14810,40 грн., від 14.03.2017 №34 на загальну суму 18850,80 грн., від 17.03.2017 №37 на загальну суму 57 833,37 грн., від 14.03.2017 №35 на загальну суму 15 966,00 грн., від 18.03.2017 №40 на загальну суму 92 236,22 грн., від 18.03.2017 №42 на загальну суму 61 508,93 грн., від 18.03.2017 №43 на загальну суму 58 227,71 грн., від 20.03.2017 №46 на загальну суму 102426,05 грн., від 20.03.2017 №47 на загальну суму 99 805,08 грн., від 20.03.2017 №48 на загальну суму 81 270,53 грн., від 20.03.2017 №51 на загальну суму 709 780,20 грн., від 20.03.2017 №53 на загальну суму 87 533,52 грн., від 20.03.2017 №52 на загальну суму 75 573,90 грн., від 17.04.2017 №55 на загальну суму 20 127,79 грн., від 17.04.2017 №54 на загальну суму 78367,24 грн., від 18.04.2017 №56 на загальну суму 87186,04 грн., від 18.04.2017 №57 на загальну суму 94 959,50 грн., від 18.04.2017 №58 на загальну суму 89 577,14 грн., від 18.04.2017 №59 на загальну суму 75 223,50 грн., від 18.04.2017 №60 на загальну суму 105 266,35 грн., від 18.04.2017 №61 на загальну суму 39 735,48 грн., від 18.04.2017 №63 на загальну суму 70 008,91 грн., від 18.04.2017 №64 на загальну суму 108 060,28 грн., від 19.04.2017 №65 на загальну суму 18 009,50 грн., від 19.04.2017 №66 на загальну суму 59 879,04 грн., від 19.04.2017 №68 на загальну суму 96 202,57 грн., від 17.03.2017 №38 на загальну суму 64394,20 грн., від 18.03.2017 №41 на загальну суму 79 383,82 грн., від 20.03.2017 №49 на загальну суму 93 239,06 грн., від 20.04.2017 №75 на загальну суму 62 371,93 грн., від 20.04.2017 №74 на загальну суму 59 337,42 грн., від 26.04.2017 №82 на загальну суму 59 637,85 грн., від 25.04.2017 №80 на загальну суму 108 843,55 грн., від 27.04.2017 №84 на загальну суму 65 641,44 грн., від 19.04.2017 №69 на загальну суму 76221,83 грн., від 20.04.2017 №70 на загальну суму 5996,95 грн., від 20.04.2017 №71 на загальну суму 14122,75 грн., від 20.04.2017 №72 на загальну суму 78301,88 грн., від 20.04.2017 №73 на загальну суму 14 118,43 грн., від 17.04.2017 №76 на загальну суму 106 159,28 грн., від 20.04.2017 №78 на загальну суму 6 934,15 грн., від 20.04.2017 №79 на загальну суму 70 170,00 грн., від 26.04.2017 №81 на загальну суму 82 483,49 грн., від 28.04.2017 №85 на загальну суму 267 222,92 грн., від 18.03.2017 на загальну суму 43334,51 грн.; товарно-транспортних накладних від 02.03.2017 №Р2303/17, від 02.03.2017 №Р2703/17, від 09.03.2017 №Р3203/17, від 14.03.2017 №Р3503/17, від 16.03.2017 №Р3603/17, від 17.03.2017 №Р3903/17, від 18.03.2017 №Р4303/17, від 20.03.2017 №Р4803/17, від 20.03.2017 №Р4503/17, від 17.04.2017 №Р5404/17, від 18.04.2017 №Р5604/17, від 18.04.2017 №Р5804/17, від 19.04.2017 №Р6904/17, від 20.04.2017 №Р7904/17, від 25.04.2017 №Р8004/17, від 26.04.2017 №Р8104/17, від 27.04.2017 №Р8404/17, від 28.04.2017 №Р8504/17; платіжних доручень від 24.03.2017 №1280 на загальну суму 122000,00 грн., від 27.03.2017 №1300 на загальну суму 250000,00 грн., від 24.05.2017 №2325 на загальну суму 400000,00 грн., від 01.06.2017 №2460 на загальну суму 200000,00 грн., від 14.06.2017 №2684 на загальну суму 200000,00 грн., від 21.06.2017 №2787 на загальну суму 250000,00 грн., від 04.07.2017 №3031 на загальну суму 400000,00 грн., від 10.07.2017 №3173 на загальну суму 400000,00 грн., від 13.07.2017 №3218 на загальну суму 300000,00 грн., від 17.07.2017 №3250 на загальну суму 250000,00 грн., від 25.07.2017 №3370 на загальну суму 400000,00 грн., від 02.08.2017 №3476 на загальну суму 400000,00 грн., від 21.08.2017 №3810 на загальну суму 170000,00 грн., від 30.08.2017 №3945 на загальну суму 200000,00 грн., від 07.09.2017 №4130 на загальну суму 38000,00 грн., від 08.09.2017 №4133 на загальну суму 5000,00 грн., від 11.09.2017 №4180 на загальну суму 200000,00 грн., від 15.09.2017 №4284 на загальну суму 129 723,25 грн., від 24.10.2017 №4892 на загальну суму 7000,00 грн., від 15.06.2017 №2957 на загальну суму 200000,00 грн.; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за І півріччя 2017 року.

Також, 13.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТОРГ-ГРУП» (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (далі Покупець) укладено Договір поставки №46-17/ЛТ, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується надати Покупцю у власність матеріальні цінності (товари непродовольчої групи, далі товар), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за товар в установлені цим Договором строки. (п. 1.1. Договору). Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі накладної. (п. 3.1. Договору). Поставка товару за даним Договором здійснюється на умовах DDP (магазин/ЦС) Покупця відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС». (п. 4.1. Договору). Транспортування товару здійснюється окремими партіями протягом терміну дії цього Договору транспортом і за рахунок Постачальника. (п. 5.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «ОТОРГ-ГРУП» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, видаткових накладних від 16.01.2017 №145 на загальну суму 666017,06 грн., від 20.01.2017 №149 на загальну суму 849 980,69 грн., від 27.01.2017 №178 на загальну суму 840 040,61 грн., від 30.01.2017 №185 на загальну суму 574429,09 грн.; товарно-транспортних накладних від 16.01.2017 №Р145, від 20.01.2017 №Р149, від 27.01.2017 №Р178, від 30.01.2017 №Р185; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за І квартал 2017 року.

Також, 01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БРЕЙМЕР» (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (далі Покупець) укладено Договір поставки №01/03-17, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити товар Покупцеві (передати товар у його власність для використання у його підприємницькій діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його. (п. 1.1. Договору). Товар вважається прийнятим Покупцем з моменту підписання ним товарних накладних. (п. 2.3. Договору). Оплата проводиться протягом двох місяців з моменту підписання Покупцем товарної накладної. (п. 6.2. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «БРЕЙМЕР» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» товар, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії, зокрема, видаткових накладних від 01.03.2017 №РН-0000142 на загальну суму 463 083,86 грн., від 01.03.2017 №РН-0000067 на загальну суму 1275885,11 грн.; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за І квартал 2017 року.

При цьому, 31.03.2017 між ТОВ «БРЕЙМЕР» (Цедент), ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД» (Цесіонарій) та ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» (Боржник) укладено Договір цесії (відступлення права вимоги) №31/03/2017, за умовами якого Цедент передає Цесіонарію, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором у зобов`язання Боржника перед Цедентом, яке випливає з Договору від 01.03.2017 №01/03-17. (п. 1. Договору). Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника грошову суму у розмірі 1738968,97 грн. (п. 2. Договору).

В подальшому придбаний у вищезазначених контрагентів товар ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» реалізовано через торгівельну мережу магазинів «Лотос» роздрібним покупцям, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться реєстр чеків продажу товару та копії таких чеків. (т. 7, а.с. 4 259; т. 8; т. 9; т. 10; т. 11; т. 12; т. 13; т. 14; т. 15).

Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК», ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД», ТОВ «ОТОРГ-ГРУП», ТОВ «БРЕЙМЕР» свідчить, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Також суд враховує і ту обставину, що ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК», ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД», ТОВ «ОТОРГ-ГРУП», ТОВ «БРЕЙМЕР» по взаємовідносинам із позивачем за спірний період складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні, що не заперечується сторонами. При цьому, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зауважує, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, працівників у штаті, подання або не подання податкової звітності.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "БУЛВЕС АД" проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 27.04.2022 у справі № 200/5932/19-а.

Отже, враховуючи, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що, на думку, відповідача, унеможливлює провадження ними підприємницької діяльності.

Крім того, вказані твердження не підтверджено належними та достовірними доказами, оскільки наявні в інформаційно-аналітичних базах відомості відносно контрагентів позивача носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Суд уважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, від 27.07.2022 № 240/1906/20, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також неприйнятними є посилання контролюючого органу на те, що контрагентами позивача не подається податкова звітність. Так, у разі, якщо контрагенти ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» не виконали свого зобов`язання з подання звітності та, відповідно, сплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих осіб. При цьому, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат по взаємовідносинам з такими контрагентами до складу витрат у разі, якщо ним виконано усі передбачені законом умови щодо формування такого кредиту та витрат, а також за наявності документальних підтверджень розміру свого податкового кредиту та своїх витрат.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вищезазначена правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16.

Також слід зазначити, що посилання контролюючого органу на непідтвердження придбання товарів по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентами на адресу позивача, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, крім того, такі посилання не доводять наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Відповідач, вказуючи у акті перевірки, що виробник (імпортер) товару по ланцюгу не прослідковується, не вказує жодних доказів, якими це підтверджено та не посилається на жоден документ. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації, наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, в якій Велика Палата відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15) про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас, жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Велика Палата виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що вирок щодо посадової особи контрагента платника податків (позивача в адміністративній справі) за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, відповідно до якої до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому, частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У пункті 105 постанови від 07.07.2022 Велика Палата сформулювала висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Згідно з висновком Великої Палати сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Отже, з урахуванням вищенаведеного суд відхиляє посилання контролюючого органу на протокол допиту свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що фактично не здійснював транспортування товарів, зазначених в товарно-транспортних накладних, та на лист від ФОП ОСОБА_4 від 27.12.2018 №1/12/2018, відповідно до якого з 2015 року по теперішній час ним, як власником приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , договори оренди з підприємствами, вказаними запиті (зокрема, з ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК»), не укладалися.

При цьому, суд враховує, що за умовами договорів із ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК», ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД», ТОВ «ОТОРГ-ГРУП», ТОВ «БРЕЙМЕР» транспортування товару здійснювалося продавцями, а не покупцем, а отже можливе внесення такими контрагентами до товарно-транспортних накладних недостовірних відомостей щодо водія, пункту навантаження товару не може нести негативні наслідки для позивача за умови недоведеності контролюючим органом того, що платник податків, приймаючи від контрагентів певні документи, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.

Крім того, вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі №331/1690/19, на який контролюючий орган посилався в акті перевірки, скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019 і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

В подальшому, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2020 у справі №331/1690/19, яка набрала законної сили 12.06.2020, кримінальні провадження № 42018081280000018 від 30.01.2018 та №42017080000000154 від 21.03.2017 відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку із декриміналізацією інкримінованих кримінальних правопорушень).

Також, слід звернути увагу і на ту обставину, що матеріали справи (т. 16, а.с. 133-156) містять змінений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32020080000000026 від 15.06.2020 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205-1 КК України, складений 26.03.2021, відповідно до якого, крім зміни кваліфікації вбачається необхідність у зміні обсягу обвинувачення, так як допитаний в ході судового розгляду ОСОБА_1 зазначив про реальну діяльність ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК» та ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», в т.ч. купівлі-продажу, транспортування продукції, та заперечив фіктивність укладених ним угод. Вказані доводи ОСОБА_1 не спростовано дослідженими під час судового розгляду доказами. Будь-які перевірки діяльності додержання вимог податкового законодавства на ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК» та ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК» органами фіскальної служби Запорізької області не проводились, акти перевірок не складались, ППР не виносились. (т. 16, а.с. 153, зворот, а.с. 154).

Також, в силу норм ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також ч.ч. 1 і 2 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 зазначеного Кодексу визначено, що належними є саме докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку, за відсутності вироку суду, набравшого законної сили, яким би встановлювалися конкретні обставини формування ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК», ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД», ТОВ «ОТОРГ-ГРУП», ТОВ «БРЕЙМЕР» в адресу позивача податкового кредиту у періодах, що перевірялися, за начебто поставлені товари, які в дійсності не постачалися, посилання контролюючого органу лише на фігурування контрагентів позивача в кримінальних провадженнях (за №32018080000000034 від 27.06.2018; за № 32018080000000078 від 21.12.2018; за № 12016110000000239 від 12.07.2016; за № 42016100000001129 від 16.11.2016) не є належними доказами у справі та не спростовують висновків суду про реальність господарських операцій ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД».

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.05.2019 №275/08-01-14-02/34789812, про безтоварність господарських операцій ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» із ТОВ «ОПТИМА КОСМЕТИК», ТОВ «МЕРІ КОСМЕТИК», ТОВ «ТК «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», ТОВ «ТБ «КОСМЕТИК ТРЕЙД», ТОВ «ОТОРГ-ГРУП», ТОВ «БРЕЙМЕР».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, висновки акту перевірки від 14.05.2019 №275/08-01-14-02/34789812 про заниження ТОВ «ЛОТОС ТРЕЙД» податку на прибуток на загальну суму 2353 793 грн., в т.ч. по періодах: за 2016 рік на суму 1 086 416 грн. наростаючим підсумком (в т.ч. за 4 кв. 2016 р. на суму 1086416 грн.); за 1 кв. 2017 р. на суму 1 157890 грн.; за півріччя 2017 р. на суму 1 494919 грн. наростаючим підсумком; за 9 місяців 2017 р. на суму 1 494919 грн. наростаючим підсумком; за 2017 рік на суму 1 258286 грн. наростаючим підсумком; за 2018 рік на суму 9091 грн., та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1264 123 грн. за 2018 рік та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2868150 грн., в т.ч. по періодах: липень 2016 року 148220 грн.; вересень 2016 року 131392 грн.; жовтень 2016 року 872485 грн.; листопад 2016 року 93966 грн.; грудень 2016 року 91394 грн.; січень 2017 року 488411 грн.; березень 2017 року 664023 грн.; квітень 2017 року 378259 грн. є помилковими. Звідси, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17.07.2019 №0010301402, від 17.07.2019 №0010311402 та від 17.07.2019 №0010291402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17.07.2019 №0010301402, від 17.07.2019 №0010311402 та від 17.07.2019 №0010291402.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС ТРЕЙД» (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 6, код ЄДРПОУ 34789812) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 28.12.2022.

СуддяЮ.П. Бойченко