Постанова

від 28.12.2022 по справі 640/16928/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/16928/19

адміністративне провадження № К/9901/28391/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання Євротрейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 (суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді Коротких А.Ю., Федотов І.В.),

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднання Євротрейд» (далі - ТОВ «Об`єднання Євротрейд», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті щодо нього податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019:

- №00005891402 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 793 351 грн;

- №00005881402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 714 594 грн, з яких: податкове зобов`язання - 2 171 675 грн, штрафні (фінансові) санкції - 542 919 грн;

- №00005871402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 287 808 грн, з яких: податкове зобов`язання - 4 230 246 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 057 562 грн.

Обґрунтовуючи позов, Товариство зазначало, що висновки контролюючого органу в акті перевірки про фіктивний характер його господарських операцій з ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром» є необґрунтованими, оскільки такі господарські операції підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача. Позивач вказував на помилковість доводів ГУ ДПС про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром» ресурсів для здійснення задокументованої діяльності та відповідних товарів у ланцюгу постачання до позивача. Щодо посилань відповідача на негативну інформацію щодо вищезазначених контрагентів, яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень, позивач зазначав, що така інформація сама собі не може розглядатись як підстава для оцінки правочинів із вказаними контрагентами недійсними, а господарських операцій нереальними (безтоварними).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами викладені в акті перевірки судження контролюючого органу про безтоварність операцій позивача з придбання товарів, які використовуються при ремонті та технічному обслуговуванні залізничних вагонів, у ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром». Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих позивачем господарських договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції, вчинені у межах цих договорів, та на підставі яких Товариство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку.

Суди відхили посилання відповідача на кримінальні провадження, у яких фігурують контрагенти Товариства, з огляду на те, що до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження докази, зібрані в процедурах досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатися належними доказами в адміністративному судочинстві.

Визнали суди безпідставними і доводи ГУ ДПС про відсутність у ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром» ресурсів для здійснення задекларованих господарських операцій та законного джерела походження товарів, зазначивши у зв`язку з цим, що вказані обставини не можуть беззаперечно свідчити про безтоварний характер господарських операцій.

На користь висновку про реальний характер господарських операцій ТОВ «Об`єднання Євротрейд» із вищезазначеними контрагентами суд першої інстанції також оцінив такі обставини:

- на час укладання договорів поставки із ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром» позивач перевірив інформацію щодо вказаних контрагентів в загальнодоступних електронних базах на сайті Державної податкової служби України: «База платників ПДВ», «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», «Дізнайся більше про свого бізнес партнера»; на сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр»; в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не виявивши негативної інформації щодо зазначених суб`єктів господарювання;

- позивач надав до суду нотаріально засвідчені пояснення керівників ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром», у яких зазначено, що керівники вказаних товариств не притягувались до кримінальної відповідальності за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України; господарські операції з ТОВ «Об`єднання Євротрейд» мали реальний характер, товари, поставлені позивачу, одразу прямували на вагоноремонтні підприємства філій Акціонерного товариства «Укрзалізниця».

ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 44, 134, 135, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.04.2019 (справа №826/14331/13-а), від 23.01.2018 (справа №826/7047/13-а), від 25.01.2019 (справа №825/1733/17), від 27.03.2018 (справа №2а-1670/5096/12), від 30.01.2018 (№2а-0870/6083/11).

Зазначає ГУ ДПС і про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Товариство не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є ГУ ДПС у м. Києві) провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Об`єднання Євротрейд» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.12.2015 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 25.03.2019 №204/26-15-14-02-05/40173139 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого контролюючим органом встановлено порушення Товариством:

- статей 44, 134, 135 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток на 4 230 246 грн;

- статей 44, 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 2 171 675 грн та завищено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 1 793 351 грн (далі також ПДВ).

ГУ ДФС дійшов висновку про безпідставне формування ТОВ «Об`єднання Євротрейд» податкового кредиту в податковому обліку з ПДВ та про заниження у фінансовому обліку суми оподатковуваного доходу (за рахунок заниження інших доходів) на величину вартості безоплатно отриманих товарів за наслідками задокументованих операцій з ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром», оскільки відповідно до інформації, отриманої від слідчих органів, та відомостей з баз даних контролюючих органів встановлені відносно кожного із вказаних контрагентів сумніви щодо їх практичних можливостей для здійснення задокументованих фінансово-господарських операцій.

На користь такого висновку контролюючий орган оцінив такі обставини:

- відсутність у ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром» ресурсів, економічно необхідних для постачання задокументованих товарів;

- розрив ланцюга постачання (ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром» не є виробниками чи iмпортерами продукцiї, реалiзованої ТОВ «Об`єднання Євротрейд», а реальні виробники таких товарів відсутні у ланцюгу постачання);

- неподання податкової звітності ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром»;

- згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вiд 02.11.2018 у кримінальній справі №761/40057/18 (щодо ТОВ «Метал ЛТД» та ТОВ «Нікаторгмаш»), ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва вiд 18.11.2018 у кримінальній справі №752/10104/18 (щодо ТОВ «Метал ЛТД»), ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2016 у справі №200/9969/16-к вказані контрагенти ТОВ «Об`єднання Євротрейд» створені/придбані з метою здійснення незаконної фіктивної підприємницької діяльності, імітації реальної господарської діяльності для отримання незаконної податкової вигоди, а також фактично діяли із вказаною метою як складові «конвертаційного центру».

На підставі висновків, зроблених в акті перевірки, Головне управління ДФС у м. Києві 26.04.2019 прийняло щодо податкового обліку Товариства податкові повідомлення-рішення:

- №00005891402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 793 351 грн;

- №00005881402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 714 594 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 2 171 675 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 542 919 грн;

- №00005871402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 287 808 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 4 230 246 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 057 562 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 26.07.2019 №235665/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 №00005891402, №00005881402 та №00005871402 - без змін.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій цієї статті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

На такі ж висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.04.2019 (справа №826/14331/13-а), від 23.01.2018 (справа №826/7047/13-а), від 25.01.2019 (справа №825/1733/17), від 27.03.2018 (справа №2а-1670/5096/12), від 30.01.2018 (№2а-0870/6083/11), посилається і ГУ ДПС у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

Цю правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, виснувавши, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Велика Палата підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Заперечуючи проти висновку судів першої та апеляційної інстанцій про реальний характер господарських операцій ТОВ «Об`єднання Євротрейд» з придбання товарів у ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром», ГУ ДПС у касаційній скарзі посилається на ті ж обставини, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки.

За змістом доводів ГУ ДПС ним не заперечується факт придбання позивачем товарів, які використані при ремонті та технічному обслуговуванні залізничних вагонів, а оспорюється, що ці товари позивач купив у ТОВ «Мітал ЛТД», ТОВ «Нікторгмаш» та ТОВ «ТД Інторгпром».

Водночас, у касаційній скарзі ГУ ДПС не наводить доводів, що позивач самостійно вніс до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбаних товарів та\або щодо їх постачальників. Так само ГУ ДПС не зазначає та не надає доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про постачальників товарів в первинних документах, на підставі яких сформував показники податкового обліку щодо сум доходу та податкового кредиту. В матеріалах справи відсутні докази, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо постачальників. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що позивач діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, ГУ ДПС у касаційній скарзі не наводить.

Не вказує відповідач і на ухвалення вироків в межах кримінальних проваджень, на ухвали слідчих суддів в яких ГУ ДПС посилалось в акті перевірки та під час розгляду справи судом.

Застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Не суперечать висновки судів попередніх інстанцій і правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.04.2019 (справа №826/14331/13-а), від 23.01.2018 (справа №826/7047/13-а), від 25.01.2019 (справа №825/1733/17), від 27.03.2018 (справа №2а-1670/5096/12), від 30.01.2018 (№2а-0870/6083/11), на які посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, а суди дотримались вимоги частини п`ятої цієї статті стосовно необхідності при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко