Рішення

від 28.12.2022 по справі 533/643/22

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.12.2022 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/643/22

Провадження № 2/533/192/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

представника позивача - адвоката Дашка М.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Галушка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад заяв сторін по суті спору

1.1. 26 вересня 2022 року позивачка ОСОБА_2 через представника - адвоката Дашка Максима Володимировича звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с. 3 - 9), у якій просила суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 09 лютого 2018 року, кадастровий номер 5322082500:00:001:1170, площею 3,2801 га, розташованої на території Лутовинівської сільської ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 992,40 гривень та витрати на отримання професійної правничої допомоги, орієнтовний розмір яких складає 17000,00 грн та 1500,00 грн за участь у кожному судовому засіданні представника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка отримала у спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,2801 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1170, розташованої на території Лутовинівської сільської ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області.

За життя ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_3 , як орендодавець, передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строком на 10 років в платне користування земельну ділянку площею 3,2801 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1170, розташованої на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського (Кременчуцького) району Полтавської області.

У зв`язку з отриманням свідоцтва про право на спадщину позивачем листами з додатками від 18.07.2022 та повторно від 08.08.2022 було повідомлено відповідача про прийняття ОСОБА_2 на себе всіх прав та обов`язків за договором оренди землі від 09.02.2018 року, починаючи з 30.12.2018 року.

Ураховуючи неналежне виконання умов укладеного договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати 05.09.2022 позивачка була змушена звернутися до відповідача з вимогою про сплату виниклої заборгованості за весь період, починаючи з 01 січня 2019 року, та сплатити заборгованість, перерахувавши грошові кошти на зазначені позивачкою реквізити у строк до 10 вересня 2022 року.

13.09.2022 орендар здійснив часткове погашення заборгованість з оплати орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 10 000,00 грн.

Станом на дату звернення до суду зі позовною заявою орендарем не виплачено у повному обсязі орендну плату за 2019-2022 роки, чим порушено умови укладеного договору оренди землі від 09.02.2018.

Позивачка вважає несвоєчасну сплату орендної плати орендарем істотним порушенням умов договору оренди землі від 09.02.2018, внаслідок чого була змушена звернутися до суду з позовною заявою про його дострокове розірвання.

При нормативному обґрунтуванні позову представник позивачки посилався на ст. 526, 651 ЦК України, ст. 1, 13, 15, 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», п.6 ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, правові висновки Верховного Суду у справі № 484/301/18 (постанова від 14.11.2018).

1.2. Представник позивачки у судовому засідання позовні вимоги підтримав. Надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідач ОСОБА_1 є чоловіком рідної сестри позивачки ОСОБА_2 , тому йому було достеменно відомо ще у 2018 році , хто є спадкоємцем земельної ділянки. Вперше позивачка повідомила відповідача про набуття нею у власність земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину у 2021 році, реквізити також повідомила, бо фактично спір йде між двома рідними сестрами, але відповідач з листопада 2021 року по дату звернення до суду не сплачував орендну плату. Підтвердив, що позивачкою станом на дату судового засідання дійсно отримано ту суму грошових коштів, що зазначена у відзиві, але звертав увагу суду, що друга частина платежу була сплачена відповідачем тільки 05.10.2022, тобто вже після звернення до суду позивачки з метою захисту свого права. Усе наведене, на думку представника позивачки, свідчить про систематичне неналежне виконання відповідачем своїх обов`язком за договором оренди протягом 2019 - 2021 років.

1.3. 14 жовтня 2022 року представник відповідача - адвокат Галушко Сергій Станіславович надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с. 57-64).

Стверджував, що у листопаді 2021 року відповідачу стало відомо про отримання позивачем у спадщину земельної ділянки після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з чим 12 листопада 2021 року відповідач надіслав позивачу лист з проханням надати копії правовстановлюючих документів на спадкову земельну ділянку та реквізити для перерахування орендної плати. Факт направлення листа підтвердив рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, позивачка проігнорувала цього листа та не надала відповідачу ні копії правовстановлюючих документів на спадкову земельну ділянку, ні реквізити для перерахування орендної плати.

10 серпня 2022 року відповідач отримав поштовим відправленням «Нова Пошта» письмове повідомлення позивачки від 08.08.2022 про прийняття нею всіх прав та обов`язків за договором оренди землі, починаючи з 30.12.2018 року (із копіями свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спадкову земельну ділянку). Такого ж змісту письмове повідомлення позивача від 18.07.2022 відповідач не отримував і не міг отримати, оскільки відправником було вказано невірне поштове відділення Укрпошти.

10 вересня 2022 року відповідач отримав поштовим відправленням Укрпошти письмове повідомлення позивача, датоване 01.09.2022, про наявність заборгованості з оплати орендної плати, починаючи з 01 січня 2019 року, та вимогу сплатити заборгованість повністю до 10 вересня 2022 року, перерахувавши грошові кошти на зазначені у повідомленні банківські реквізити. Однак, позивач у цьому повідомленні не зазначила загальну суму заборгованості по орендній платі, яка виникла на цей час та яка вимагається до сплати відповідачем. Крім того, в порушення принципу розумності строків позивач вказала кінцевий термін сплати заборгованості «10 вересня 2022 року», не врахувавши факту відправлення нею самою свого ж повідомлення поштою лише 05 вересня 2022 року та реальної можливості у відповідача виконати вимогу з перерахування коштів до зазначеного терміну.

13 вересня 2022 року, тобто протягом наступних двох банківських днів після одержання вимоги, відповідач перерахував позивачці кошти у сумі 10 000,00 грн в якості першої частини суми заборгованості по орендній платі, що підтверджується квитанцією.

Після перерахування першої частини суми заборгованості по орендній платі відповідачем проведено розрахунки загальної суми орендної плати за 2019-2021 роки; сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають утриманню з доходу орендодавця; суми заборгованості по орендній платі за 2019- 2021, що підлягає до сплати на користь орендодавця; розміру другої частини суми заборгованості по орендній платі за 2019-2021 роки, що підлягає до сплати на користь орендодавця.

За розрахунком відповідача загальна сума орендної плати за 2019-2021 роки складає 23755,68 грн. Сума податку на доходи фізичних осіб складає 4 276,02 грн. Сума військового збору складає 356,34 грн. Сума заборгованості по орендній платі за 2019-2021 роки, що фактично підлягає до сплати на користь орендодавця, складає 19 123,32 грн. Отже, розмір другої частини суми заборгованості по орендній платі за 2019-2021 роки, що фактично підлягає до сплати на користь орендодавця, складає 9123,32 грн.

05 жовтня 2022 року відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 9 122,00 грн. в якості другої частини суми заборгованості по орендній платі, на підтвердження цього надав відповідні докази. Таким чином, на думку відповідача, заборгованість по орендній платі за 2019-2021 роки погашена у повному обсязі.

Також, представник відповідача зазначив, що вимога позивача про сплату орендної штати за 2022 рік є безпідставною, оскільки відповідно до п.4.4 Договору термін її сплати ще не настав.

Звертав увагу суду на недобросовісність дій позивачки, яка тривалий час (10 місяців) з 09.10.2021 по 08.08.2022 в порушення приписів ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ст. 148-1 Земельного кодексу України не повідомляла відповідачу про набуття права власності на орендовану земельну ділянку, не надавала платіжних реквізитів для сплати орендної плати, а пізніше звинуватила відповідача у несвоєчасному погашенні заборгованості та вимагала погашення такої заборгованості з порушенням принципу розумності строків. На думку, представника відповідача, така поведінка позивача як сторони договору не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать справедливість, добросовісність та розумність.

Представник відповідача вважає, що позивач в порушення приписів ст. 81 ЦПК України, не довела суду ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог. Крім того, на його думку, позивач взагалі обрала неналежний спосіб захисту свого права, яким могла бути лише вимога про стягнення заборгованості по орендній платі за умови доведеності самого факту порушення договірних зобов`язань з боку відповідача як орендаря земельної ділянки, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Навів у відзиві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, становить 12 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

При нормативному обґрунтуванні відзиву посилався на п. 1 ч. 1 ст. 611, 629, ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 13, 21, 24, ч. 5 ст. 31, 32, 35, Закону України «Про оренду землі», ч. 1, ч. 2 ст. 148-1, п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.12.2018 у справі № 912/1385/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.09.2019 у справі № 183/262/17.

1.4. Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечував. Уважав, що взагалі відсутній предмет спору у даній справі. Пояснив, що відповідач одразу ж, як тільки отримав від позивачки банківські реквізити сплатив орендні платежі за договором. Стверджував, що жодної заборгованості за договором не існувало як на момент подання позову, так і станом на момент розгляду справи в суді. Саме несвоєчасне повідомлення позивачкою реквізитів призвело до несвоєчасної сплати орендної плати. Родинні відносини між позивачкою та відповідачем не підтвердив та не спростував, посилаючись на нотаріальну таємницю. Пояснив, що банківські реквізити позивачки також є банківською таємницею, та відповідач не мав можливості їх самостійно отримати. Відповідач протягом двох робочих днів здійснив оплату щойно отримав належну вимогу від позивачки. Друга сума платежу була сплачена пізніше, оскільки знадобився час для підрахунку точної суми заборгованості за договором та перерахування усіх обов`язкових платежів до бюджету.

2. Рух справи у суді

Ухвалою суду від 27.09.2022 відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 25 жовтня 2022 року о 10 годині 00 хвилин (а.с. 43-44).

25.10.2022 протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання з розгляду справи відкладено на 22.11.2022 (а.с. 86).

22.11.2022 протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено такий порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по суті: пояснення учасників справи, дослідження письмових доказів. Після надання представниками сторін пояснень, дослідження матеріалів справи, у судовому засіданні було оголошено перерву для надання можливості сторонам врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди. Наступне судове засідання призначене на 07.12.2022 (а.с. 93-104).

У судове засіданні 07.12.2022 учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим судове засідання протокольною ухвалою суду було відкладено на 26.12.2022 (а.с. 110).

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 09 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_3 як орендодавець передав орендареві - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5322082500:00:001:1170 площею 3,2801 га, яка розташована на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (а.с. 13-16).

Згідно з п. 2.4 договору оренди землі нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, на дату укладення договору становила 113 122,31 гривень в цінах 2017 року.

Відповідно до п. 4.1, 4.3 договору орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 7 (сім) % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за один повний рік користування земельною ділянкою, що становить 7918,56 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата виплачується у встановленому договором розмірі та виплачується орендарем за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб, обчисленого (нарахованого та утриманого) згідно з вимогами чинного законодавства.

Пунктом 4.4. договору оренди встановлено, що орендна плата виплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, на протязі календарного року, за який здійснюється оплата, в строк до 30 грудня року, за який здійснюється оплата.

Згідно з п. 4.6 та 4.7 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу. Орендар звільняється від відповідальності, передбаченої п. 4.6 договору у разі, коли порушення термінів сплати орендної плати з боку орендаря сталося внаслідок бездіяльності орендодавця.

Відповідно до п. 8.1 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання, у тому числі, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п.11.3 договору).

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.11.4 договору).

Договір підлягає державній реєстрації та набирає чинності з моменту підписання сторонами (п. 11.1).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2021 № 278918741 державна реєстрація права оренди за спірним договором оренди землі проведена 16.02.2018 (а.с. 17).

ОСОБА_3 (орендодавець за договором) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09.10.2021 державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 4346 (спадкова справа № 114/2019), позивачка ОСОБА_2 (дочка) є спадкоємицею зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18). Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,2801га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Лутовинівської сільської ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області, кадастровий номер - 5322082500:00:001:1170, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Козельщинською держнотконторою Полтавської області 11 червня 2007 року за реєстром № 1974.

Право власності позивачки на земельну ділянку та право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 09.02.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме маймо, що підтверджується витягом від 09.10.2021 № 278918730 та від 09.10.2021 № 278918741 відповідно (а.с. 51, 17).

12.11.2021 відповідач направив позивачці лист з проханням надати у 10-денний строк копії документів про право на спадщину на земельну ділянку померлого ОСОБА_3 та реквізити, куди слід перераховувати оренду плату, у зв`язку з необхідністю своєчасного проведення розрахунків за користування земельною ділянкою згідно договору від 09.02.2018 № б/н. Відправлення такого листа на адресу позивачки підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення від 12.11.2021, копією фіскального чеку про оплату поштових послуг від 12.11.2021 (а.с. 70-71).

З матеріалів справи також вбачається, що 18.07.2022 позивачка направила на адресу відповідача повідомлення про прийняття нею як спадкоємицею всіх прав та обов`язків за договором оренди землі від 09.02.2018, починаючи з 30.12.2018, що підтверджується копією накладної від 18.07.2022 № 3961016945561, описом вкладення у цінний лист та трекінгом з офіційного сайту Укрпошти (а.с. 20, 21, 22). У повідомленні зазначила, що дізналася про існування договору оренди землі з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2021. До повідомлення додала копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2021 та копію витягу з ДРРПНМ від 09.10.2021 № 278918730.

Відповідно до трекінгу відправлення № 3961016945561 (а.с. 22) повідомлення не було вручене адресатові та повернуто відправнику. З трекінгу відправлення неможливо визначити причини невручення поштового відправлення, оскільки у такому зазначено одразу дві причини повернення за 04.08.2022, а саме: «повернення за зворотною адресою: за письмовою відмовою адресата», «повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання».

08.08.2022 позивачка вдруге направила на адресу відповідача повідомлення про прийняття всіх прав та обов`язків за договором оренди землі від 09.02.2018, починаючи з 30.12.2018, що підтверджується копією фіскального чеку, накладної № 59000849425845 від 08.08.2022 (а.с. 23, 24). До повідомлення додала копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2021 та копію витягу з ДРРПНМ від 09.10.2021 № 278918730.

Друге повідомлення від позивачки було отримане відповідачем 10.08.2022, про що свідчить роздруківка відомостей про доставку відправлення з мережі Інтернет (а.с. 25).

Листом від 01.09.2022 позивачка повідомила відповідачу про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі якого вона є спадкоємицею, та висунула вимогу погасити виниклу заборгованість за договором оренди землі від 09.02.2018, починаючи з 01.01.2019 та навела банківські реквізити, за якими слід перерахувати грошові кошти, що підтверджується копією накладної від 05.09.2022 № 3960501992865, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком АТ Укрпошта від 05.09.2022 (а.с. 26-29). Повідомлення позивачки отримане особисто відповідачем 09.09.2022 (а.с. 113).

13.09.2022 відповідач перерахував позивачці грошові кошти у розмірі 10000,00 гривень в рахунок оплати заборгованості з орендної плати, що підтверджується копією виписки про рух коштів по рахунку, який належить позивачці ОСОБА_2 (а.с. 30, 72).

05.10.2022 відповідач здійснив перерахування грошових коштів на користь позивачки у сумі 9122,00 грн, що підтверджується квитанцією від 05.10.2022 (а.с. 73).

Станом на дату розгляду справи в суді заборгованість за договором оренди погашена у повному обсязі, що не заперечували представники сторін у судовому засіданні.

4. Норми права, які застосував суд

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно зі частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 31 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 1481 Земельного кодексу України.

За ч. 1, 3, 4 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

-кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

-найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

-місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

-платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, а також Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та інших.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Суд, дослідивши обставини справи, встановив, що позивачка ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_3 у порядку, визначеному 148-1 Земельного кодексу України, 09.10.2021 набула всіх прав та обов`язків орендодавця за договором оренди землі від 09.02.2018.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 є орендарем за таким договором.

Як орендар відповідач за умовами договору оренди землі має обов`язок сплачувати оренду плату за користування земельною ділянкою у розмірі 7 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за один повний рік користування земельною ділянкою з урахуванням індексу інфляції. Станом на дату укладення договору у грошову виразі такий розмір складав - 7918, 56 грн.

Орендар взяв на себе також обов`язок сплачувати орендну плату у встановленому договором розмірі до 30 грудня року, за який здійснюється оплата.

Отже, за 2019 - 2022 роки (періоди, навколо яких йде спір щодо порушення строків розрахунків) відповідач повинен був сплатити орендну плату за 2019 рік - до 30.12.2019, за 2020 рік - до 30.12.2020, за 2021 рік - до 30.12.2021, за 2022 - до 30.12.2022.

Фактично ж відповідачем сплачено на користь позивачки оренду плату за 2019-2021 роки у загальному розмірі 19200,00 (з вирахуванням податків та зборів) частинами: 13.09.2022 - 10000,00 грн та 05.10.2022 - 9122,00 грн.

Правильність обрахунку орендної плати (врахування індексу інфляції, відповідність суми у процентному відношенні до нормативно-грошової оцінки) не була предметом спору та сторони не посилались на неправильність розрахунку (визначення суми річної орендної плати), тому суд свою оцінку такому критерію не надає.

Представники обох сторін у судовому засіданні визнали, що розрахунок за 2019-2021 роки станом на дату розгляду справи судом проведений у повному обсязі.

При цьому, позивачка та її представник уважають, що строки розрахунку за договором систематично порушувалися відповідачем, й факт проведення розрахунку станом на дату розгляду справи в суді значення не має. Відповідач же уважає, що виконав свій обов`язок у строк, встановлений законом, одразу як тільки отримав повідомлення позивачки з банківськими реквізитами.

Отже, суд має вирішити, чи відбулося порушення умов договору оренди землі, й, якщо так, - то чи було таке порушення систематичним.

Як вже зазначено вище, кінцеві терміни сплати орендної плати за договором були такими: 30.12.2019, 30.12.2020, 30.12.2021. Строк сплати за 2022 рік станом на дату розгляду справи в суді ще не збіг, оскільки кінцевий термін сплати настане лише 30.12.2022.

Здійснивши розрахунок у вересні та жовтні 2022 року за 2019-2021 роки формально відповідач порушив умови договору оренди землі.

Правова позиція Верховного Суду в подібних спорах, у тому числі у постановах, на які посилалися обидві сторони у даній справі, є сталою та стверджує про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки орендарем щодо сплати орендної плати є вичерпною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість чи ні, і той факт, що орендар сплатив усю суму заборгованості до моменту пред`явлення позову не має правового значення.

Так, Верховний Суд у справі № 183/262/17 (постанова від 06.03.2019), на яку посилався представник відповідача, зробив такі висновки: неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі № 912/1385/17 (постанова від 27.11.2018), на яку також посилався представник відповідача, Велика Палата Верховного Суду зробила такий правовий висновок: при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У справі № 484/301/18 (постанова від 14.11.2018), на яку посилався представник позивачки у позовній заяві, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач у наведеній справі не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Верховний Суд у справі № 479/1073/18 від 31.07.2020 також погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, особливістю цього спору є те, що позивачка не укладала договір оренди землі, а набула прав та обов`язків орендодавця за ним у порядку спадкового правонаступництва.

Позивачка набула право розраховувати на отримання орендної плати тільки після отримання свідоцтва про право на спадщину у жовтня 2021 року. Отже, вона мала право очікування орендної плати за договором до 30.12.2021, у тому числі за попередні роки, за умови виконання нею обов`язку, покладеного ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ч. 3 ст. 148-1 ЗК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка направила відповідачеві повідомлення, яке відповідало за змістом вимогам ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, не протягом місяця з дати набуття нею права власності на успадковану земельну ділянку, а значно пізніше - 05.09.2022. До цієї дати позивачка направляла відповідачеві повідомлення про набуття нею у власність земельної ділянки без зазначення платіжних реквізитів, отже суд не бере їх до уваги як такі, що не відповідали вимогам закону щодо змісту повідомлення.

Аргументи представника позивачки про обізнаність відповідача про факт отримання позивачкою у власність у порядку спадкування земельної ділянки, що є предметом договору оренди, зважаючи на родинні відносини між сторонами спору, суд відхиляє, оскільки матеріали справи не місять доказів на підтвердження родинних відносин та поінформованість відповідача. Крім того, отримання певної інформації відповідачем як орендарем у спосіб, не передбачений законом, не знімав обов`язку з позивачки дотриматися вимог ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ч. 3 ст. 148-1 ЗК України.

Отримавши належним чином оформлене повідомлення позивачки про набуття у власність земельної ділянки та, відповідно, прав та обов`язків за договором оренди землі, відповідач у розумний строк (13.09.2022 та 05.10.2022) провів з позивачкою повний розрахунок за договором за попередні роки. Дійсно, як вірно зазначив представник позивачки, останній платіж був здійснений відповідачем вже після звернення позивачки до суду та відкриття провадження у справі судом. Не зазначення позивачкою у повідомленні загальної суми заборгованості за договором, на чому наполягав відповідач у відзиві, не може бути вагомою та достатньою причиною для затримки проведення розрахунку за договором, оскільки відповідач так само мав право та можливість здійснити розрахунок заборгованості.

Однак, у даному конкретному випадку суд не вбачає у цьому зловживань з боку відповідача, зважаючи на надкороткий термін, встановлений позивачкою у повідомленні (вимозі про сплату заборгованості від 01.09.2022), яке було нею направлено 05.09.2022 (треккод відправлення: 3960501992865) з вимогою розрахуватися до 10.09.2022, та яке відповідач отримав 09.09.2022, а з позовом до суду позивачка звернулася 26.09.2022.

Отже, на момент подання позивачкою позову про розірвання договору оренди законний обов`язок відповідача здійснити розрахунок за договором з позивачкою існував 17 календарних днів (з 09.09.2022 (дата отримання відповідачем вимоги) по 26.09.2022 (дата звернення позивачкою до суду).

Ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачкою як стороною договору оренди землі мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання нею того, на що позивачка розраховувала як спадкоємець, набувши прав та обов`язків за договором оренди землі, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

З цих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

6. Розподіл судових витрат

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

З врахуванням того, що позов позивача не підлягає задоволенню, суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про віднесення судових витрат у вигляді судового збору у сумі 992,40 гривень на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 - 6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Представник відповідача просив стягнути на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Представником відповідача у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, у тому числі: договір про надання правничої допомоги, розрахунок витрат на правничу допомогу відповідача, акт приймання-передачі правничих послуг та квитанція на підтвердження фактичної сплати суми гонорару (а.с. 114-117).

Представник позивачки не погодився зі заявленим відповідачем до відшкодування розміром витрат на правничу допомогу, оскільки розрахунок витрат, на його думку, є необґрунтованим, а кількість годин, що витрачені на надання послуг, не відповідає дійсності.

Позиція Верховного Суду у питаннях розподілу витрат на правничу допомогу є сталою (зокрема, у справах № 910/16803/19 (постанова від 19.07.2021), № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020), а саме: зменшення суми судових витрат на правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю виконаної роботи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд у справі № 420/1109/20 (постанова від 21.11.2021, 131-132) також зробив такий висновок: «вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду».

Так, судом було встановлено, що на підтвердження здійснення витрат, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи, представником відповідача надано до суду:

1)договір про надання правничої допомоги від 05.10.2022, укладений між адвокатом Галушко С.С. та ОСОБА_1 (а.с. 24);

2)розрахунок витрат на правничу допомогу відповідача, відповідно до якого вартість однієї години роботи адвоката при наданні правничої допомоги клієнту за домовленістю сторін становить 30 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, а саме: 744,30 грн. Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України до розрахунку включені такі послуги адвоката: 1) первинна правова консультація клієнта по справі, складання та оформлення договору про надання правничої допомоги, його реєстрація - 30 хвилин; 2) ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї документами, їх правовий аналіз. Правова консультація клієнта з питань розірвання договору оренди землі у судовому порядку, що є предметом спору - 1 год; 3) ознайомлення (копіювання, сканування) з документами, наданими клієнтом, їх правовий аналіз, вивчення та дослідження на предмет доказової спроможності - 30 хвилин; 4) підготовка відзиву на позовну заяву з додатками, оформлення ордера, поштового відправлення для позивача та суду - 6 годин; 5) підготовка заяви до суду про форму участі у судовому засіданні - 30 хвилин; 6) участь у судовому засіданні 22.11.2022 - 1 година 30 хвилин; 7) підготовка розрахунку витрат на правничу допомогу адвоката з додатками до нього, оформлення документів, підтверджуючих понесення клієнтом судових витрат (складення акту приймання-передачі правничих послуг та прибуткового касового ордера з квитанцією до нього) - 1 година 30 хвилин; 8) участь у судовому засіданні 26.12.2022 - 2 години. Загальна кількість витрачених годин - 13 годин 30 хвилин (а.с. 114).

3)акт приймання-передачі правничих послуг на суму 10048,00 грн (а.с. 116);

4)квитанція до прибуткового касового ордера на суму 10000,00 грн (а.с. 117).

Оцінюючи заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критерія, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд зазначає, що 26.12.2022 судове засідання тривало одну годину, а не дві години, як зазначено у розрахунку та у акті приймання-передачі (1488,60 грн).

Також суд уважає, що ознайомлення (копіювання, сканування) з документами, наданими клієнтом, їх правовий аналіз, вивчення та дослідження на предмет доказової спроможності (372,15 грн) охоплюється таким послугами як «ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї документами, їх правовий аналіз. Правова консультація клієнта з питань розірвання договору оренди землі у судовому порядку, що є предметом спору» та «підготовкою відзиву на позовну заяву з додатками».

Крім того, підготовка розрахунку витрат на правничу допомогу адвоката з додатками до нього, оформлення документів, підтверджуючих понесення клієнтом судових витрат (складення акту приймання-передачі правничих послуг та прибуткового касового ордера з квитанцією до нього), на що адвокатом було витрачено півтори години (1116,45 грн), не є видом правової допомоги у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» й стягнення грошових коштів за складення документів на підтвердження факту та вартості наданих адвокатом послуг є неприпустими а ні з клієнта адвоката, а ні зі сторони, що програла спір.

Зважаючи на наведені критерії суд уважає, що витрати відповідача на правову допомогу підлягають зменшенню на суму 2233,00 грн ( 1488,60 : 2 + 372,15 + 1116,45 = 2232,90 грн).

Таким чином, з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню сума понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7 767,00 грн (10000,00 - 2232,90 = 7767,10 грн (з урахуванням округлення на 0,1), що підтверджуються відповідними матеріалами справи. На думку суду, вказаний розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін та їх поведінку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 258-259, 264-265, 273, 354-355 ЦПК України, наведеними у мотивувальній частині рішення нормами матеріального права та висновками ВС, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7767,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; тел. НОМЕР_2 ).

Представник позивача: адвокат Дашко Максим Володимирович (адреса: вул. Першотравнева, буд. 20 А, офіс 302, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; тел. НОМЕР_4 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; тел. НОМЕР_6 ).

Представник відповідача: адвокат Галушко Сергій Станіславович (адреса: вул. Шевченка, 12-а, м. Кобеляки, Полтавської області, 39200; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ; тел. НОМЕР_8 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28 грудня 2022 року.

Суддя В.П. Козир