Рішення

від 19.12.2022 по справі 740/2636/22

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/2636/22

Провадження № 2/740/853/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2022 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Приходька Я.М.,

представника відповідача Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області адвоката Аніщенка О.Г.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 через представника адвоката Приходька Я.М. звернулася до суду з позовом до Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області Пушкіної В.В. від 10.02.2022 №8 «Про звільнення з роботи заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора Ніжинської гімназії №3 з навчально-виховної роботи та вчителя зарубіжної літератури та української літератури.

В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 21.08.1989 працювала у Ніжинській гімназії №3 на посаді вчителя російської мови та літератури, а з 23.08.2007 призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. Наказом директора Ніжинської гімназії №3 від 15.02.2021 №9 «Про перевід на строковий трудовий договір» ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, переведено на строковий трудовий договір тривалістю на один рік з 15.02.2021 по 15.02.2022. Директор Ніжинської гімназії №3 повідомила ОСОБА_1 10.02.2022, що новий контракт з нею укладатися не буде, і з 16.02.2022 ОСОБА_1 на роботу виходити не повинна. Наприкінці лютого 2022 року ОСОБА_1 була повернута трудова книжка без надання документів про її звільнення. Згідно із записом у трудовій книжці ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи та вчителя зарубіжної літератури, української літератури Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України.

На запит представника ОСОБА_1 адвоката Приходька Я.М. 14.07.2022 отримано лист Управління освіти Ніжинської міської ради в додатках до якого надано, серед інших документів, оскаржуваний наказ, який є незаконним оскільки:

- відповідач не повідомив ОСОБА_1 за два місяці до закінчення строку контракту про те, що трудові відносини, які існували за контрактом, не будуть продовжені, чим порушив ст.32 КЗпП України, п.п. 5.3.17 п. 5.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки (далі Галузева угода);

- у порушення п.п. 5.3.5 п. 5.3 Галузевої угоди відповідач звільнив ОСОБА_1 посеред 2021/2022 навчального року. При цьому при узгодженні навчального навантаження в кінці 2020/2021 року відповідач не повідомляв ОСОБА_1 , що її педагогічне навантаження визначене лише до 15.02.2022, а навпаки розподілив педагогічне навантаження ОСОБА_1 до кінця 2021/2022 навчального року;

- відповідач всупереч п. 5.4 Галузевої угоди не повідомив про намір звільнити ОСОБА_2 з посади заступника директора з навчально-виховної роботи та не узгодив з ЦК Профспілки працівників освіти і науки України таке звільнення, попри те, що ОСОБА_1 з 1989 року є членом Профспілки первинної профспілкової організації Ніжинської гімназії №3, яка є структурним підрозділом Ніжинської міської організації Профспілки;

- відповідач у порушення ст. 24, 43 Конституції України, ст. 1, 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст. 2-1 КЗпП України, ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вчинив дискримінацію по відношенню до ОСОБА_1 , оскільки в аналогічних ситуаціях поставився по-різному до ОСОБА_1 , ніж до інших працівників Ніжинської гімназії №3. Зокрема, ОСОБА_3 на час звільнення ОСОБА_1 із роботи, займала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на підставі строкового контракту, як і ОСОБА_1 , та мала аналогічні з ОСОБА_1 посадові обов`язки. Відповідач неодноразово упродовж багатьох років продовжував строк трудових відносин з ОСОБА_3 шляхом переукладання контрактів. Відповідач не обгрунтував відання переваги на продовження трудових відносин з ОСОБА_3 , а не з ОСОБА_1 . На день звільнення ОСОБА_1 з роботи у Ніжинській гімназії №3 працювало приблизно 9 працівників на посадах вчителів на підставі строкових контрактів, які з ними неодноразово переукладалися. Проте з ОСОБА_1 відповідач уклав контракт один раз строком на один рік, та не продовжив його дію і не уклав нового контракту. Звільнивши ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчально-виховної роботи у зв`язку із закінченням строку контракту, та продовживши строкові трудові відносини з ОСОБА_3 , шляхом переукладання контракту, відповідач вчинив дискримінаційні дії по відношенню до ОСОБА_1 , адже ОСОБА_1 мала рівні трудові права, як і ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_1 у вересні 2011 року присвоєне звання «Заслужений вчитель України», нагороджена знаком «Відмінник освіти України», подякою відповідача, є автором численних публікацій у журналі «Зарубіжна література в школах України». ОСОБА_1 зазнала дискримінації у зв`язку із тим, що в судовому порядку оскаржувала дії та накази відповідача про зменшення розміру заробітної плати (надбавки) у 2018 році;

- оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з порушенням п. 4.1 Статуту Ніжинської гімназії №3 та п.п. 5.2.6 п. 5 Положення про Управління освіти Ніжинської міської ради, згідно з якими призначення та звільнення заступників директора гімназії здійснюється управлінням освіти, а не директором гімназії;

- оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням ст. 40 КЗпП України та неправильним застосуванням ст. 36 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 не зверталася до відповідача із заявою про переведення її на строковий трудовий договір (контракт) на посаду вчителя зарубіжної літератури та української літератури. Протягом трудових відносин із відповідачем, у тому числі у 2021 і 2022 роках, працювала на посаді вчителя зарубіжної літератури та української літератури, а відтак на час звільнення з роботи 15.02.2022 працювала на посаді вчителя на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк.

У відзиві представник відповідача Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області адвокат Аніщенко О.Г. просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив аргументував тим, що ОСОБА_1 з 27.08.2007 наказом начальника Управління освіти Ніжинської міської ради №188 від 23.08.2007 переведена на посаду заступника директора з навчально-методичної роботи Ніжинської гімназії №3 на підставі її заяви. Наказом Управління освіти Ніжинської міської ради №264-п від 01.07.2014 внесено зміни до наказу № 188 від 23.08.2008, згідно з яким ОСОБА_1 вчителя зарубіжної літератури гімназії №3, призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Ніжинської гімназії №3. Наказ №188 від 23.08.2007 за своєю правовою природою є наказом про переведення з посади вчителя зарубіжної літератури на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, правовими наслідками якого є припинення виконання ОСОБА_1 трудових функцій вчителя і доручення їй виконання інших трудових функцій за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи, а відповідно до наказу відповідача №9 від 15.02.2021 ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, переведено на строковий трудовий договір, та згідно з укладеним між сторонами 15.02.2021 контрактом ОСОБА_1 приймається (наймається) на роботу за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи, відтак до дня звільнення з роботи ОСОБА_1 виконувала трудові функції за основною посадою заступника директора з навчально-виховної роботи з правом ведення педагогічної роботи, але ця педагогічна робота не є сумісництвом, а тому є безпідставними твердження позивача, що вона працювала на посаді вчителя зарубіжної літератури та української літератури на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк. Педагогічну ж діяльність ОСОБА_1 виконувала у порядку та в обсягах, передбачених п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245, п.4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43, та п. 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міносвіти від 15.04.1993 № 102 (далі Інструкція № 102).

Оскільки сторонами обумовлено строк дії контракту, то у відповідача не виник обов`язок повідомляти працівника за строковим договором за два місяці про те, що трудові відносини не будуть продовжені, та є необгрунтованими доводи позивача про необхідність узгоджувати з профспілковим комітетом звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту.

Доводи позивача про дискримінацію при її звільненні у зв`язку із завершенням дії контракту є необґрунтованими, оскільки трудовим законодавством передбачено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, але не при звільненні у зв`язку із завершенням дії контракту.

Безпідставними є доводи позивача про те, що директор Ніжинської гімназії № 3 не мала повноважень видавати наказ про звільнення з роботи позивача, оскільки повноваження директора Ніжинської гімназії № 3 призначати на посаду і звільняти з посади працівників закладу освіти передбачене ч. 3 ст. 26 Закону України «Про освіту», на підставі якої Управлінням освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області був виданий наказ № 270 від 01.08.2019 «Про надання повноважень керівникам закладів загальної середньої освіти призначати на посаду та звільняти з посади працівників».

Третьою особою - Управлінням освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області, подано документ, названий відзивом на позовну заяву, який судом прийнято у порядку ст. 181 ЦПК України як пояснення третьої особи щодо позову, та у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позицію обґрунтовує тим, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору він уже виявив, коли подавав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений, у зв`язку з цим власник не зобов`язаний попереджати працівника про майбутнє звільнення.

За умовами контракту він діє на строк з 15.02.2021 по 15.02.2022 та не може бути пролонгований автоматично, припиняє свою дію після закінчення строку дії контракту, а тому звільнення відповідачки на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Галузевою угодою не заборонено звільняти педагогів під час навчального року, а лише не рекомендовано це робити. Галузева угода є нормативним актом соціального партнерства, якою регулюються трудові відносини у галузі та соціально-економічних питань, що стосуються інтересів працівників, визначає лише пріоритетні позиції задля поліпшення добробуту освітян. Пункти 5.3.5., 5.3.17 не стосуються правовідносин, які виникли між сторонами щодо звільнення позивачки на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Пунктом 76 Інструкції №102 передбачено можливість перерозподілу протягом навчального року педагогічного навантаження, а тому доводи позивачки про порушення вимог даної Інструкції не ґрунтуються на положеннях законодавства. Інструкцією №102 спірні правовідносини не регулюються.

Є надуманими доводи позивачки, що причиною не переукладення з нею контракту є те, що вона у судовому порядку оскаржувала дії та накази відповідача про зменшення розміру заробітної плати (надбавки) у 2018 році. З того часу до неї жодного разу не застосовувалося дисциплінарного стягнення, вона не скаржилася на дії щодо неї керівництва гімназії чи управління освіти, її заробітна плата не зменшувалася, а зростала. Звільнення відбулося через чотири роки, що вказує на відсутність зв`язку з ініційованим у 2018 році судовим спором.

Пунктом 91 Інструкції №102 визначено, що керівні працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботу у цьому ж закладі, але не більше 9 годин на тиждень, якщо вони по основній роботі отримують повний посадовий оклад (ставку), а у випадку коли отримують по основній посаді 0,5 посадового окладу (ставки) їм дозволяється вести викладацьку роботу в середньому не більше 18 годин на тиждень, а тому викладання позивачкою годин літератури, відповідно до її кваліфікації, паралельно із зайняттям посади заступника не означає, що вона працювала на посаді вчителя безстроково, а лише те що вона використала своє право займатися викладацькою діяльністю і некоректний виклад запису про звільнення не означає незаконність звільнення з посади вчителя.

Оскаржуваний наказ видано директором Ніжинської гімназії № 3 в межах повноважень, передбачених законом, а саме п.3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про освіту».

Позивачка пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду місячний строк з дня вручення у лютому 2022 року копії наказу про звільнення, на підставі чого третя особа у задоволенні позову просить відмовити. З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц, зазначає, що передбачений ст. 233 КЗпП України строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку. Факт відмови позивачки від отримання оскаржуваного наказу засвідчений актом. Заяви про поновлення строку позивач не подавала.

Позивачка ніяким чином не ініціювала укладення нового контракту, знаючи, що автоматичної пролонгації контрактом не передбачено, а отже відповідач отримав з боку позивачки мовчазну згоду на її звільнення із займаної посади через не ініціювання продовження трудових відносин. Волевиявлення позивачки на укладення строкового трудового договору підтверджується її заявою, підписом у контракті із зазначенням строку його дії, а також у наказі відповідача, де вказано, що позивача прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням строку його дії, з яким позивач ознайомлена під підпис. Позивач не оскаржувала умови котратку упродовж строку його дії, не ініціювала внесення змін і доповнень до нього.

У відповідіна відзивна позовнузаяву представникпозивача зазначає,що єхибними доводипредставника відповідачапро те,що позивачка наказом начальника Управління освіти Ніжинської міської ради №188 від 23.08.2007 була переведена на посаду заступника директора з навчально-методичної роботи з посади вчителя і припинила виконання трудових обов`язків вчителя, оскільки у змісті цього наказу та наказу від 01.07.2014 №264-п, яким внесено зміни до наказу №188 від 23.08.2007, зазначено не про переведення позивачки з посади вчителя на посаду заступника директора, а про призначення ОСОБА_1 - вчителя зарубіжної літератури на 0,5 ставки заступника директора. Наказ про звільнення позивачки з посади вчителя не приймався. Тому позивачка продовжувала виконання посадових обов`язків вчителя до 15.02.2022. Трудова книжка позивачки не містить записів про переведення позивачки з посади вчителя на посаду заступника директора чи про звільнення з посади вчителя.

Перебування позивачки на посаді вчителя також підтверджується присвоєнням їй почесного звання «Заслужений вчитель України» Указом Президента України від 30.09.2011 №958/2011, а також врученням за 2017 рік подяки відповідача позивачці як заступнику директора з науково-методичної роботи, учителю зарубіжної літератури.

Перебування позивачки на посаді вчителя установлено у судових рішеннях у справі №740/45/23/18, а саме у постанові Чернігівського апеляційного суду від 19.02.2020, рішенні Чернігівського окружного адміністартивногосуду від 17.08.2022.

Ухвалою судді від 16.08.2022 провадження у справі відкрито, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.09.2022 за результатами підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ПриходькоЯ.М. позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області адвокат Аніщенко О.Г. у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області в судове засіданні не з`явилася, подала клопотання про проведення судового засідання у її відсутність, у задоволенні позову просила відмовити повністю.

Заслухавши позивачку, представників сторін, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Позивачка ОСОБА_1 з 21.08.1989 призначена на посаду вчителя російської мови і літератури в школу №3 на підставі наказу №88 від 17.08.1989, про що свідчить запис №4 у її трудовій книжці (а.с. 33).

У наказі начальника управління освіти Ніжинської міської ради №188 по управлінню освіти Ніжинської міської ради від 23.08.2007 «Про призначення» зазначено: « ОСОБА_1 вчителя зарубіжної літератури гімназії № 3 призначити на 0,5 ставки заступника директора з навчально-методичної роботи цієї ж гімназії», що підтверджується витягом з цього наказу (а.с. 82)

Наказом заступника начальника управління освіти Ніжинської міської ради від 01.07.2014 № 264-п про внесення змін до наказу «Про призначення» від 23.08.2007 №188 його зміст викладений у наступній редакції: « ОСОБА_1 вчителя зарубіжної літератури гімназії № 3 призначити на 0,5 ставки заступника директора з навчально-виховної роботи цієї ж гімназії з 23.08.2007 року» (а.с. 83).

У листі від 14.12.2020 №192, адресованому заступнику директора з навчально-виховної роботи Ніжинської гімназії №3 ОСОБА_1 , з яким позивачка ознайомлена у той же день 14.12.2020, директором Ніжинської гімназії №3 зазначено, що на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», який набрав чинності 18.03.2020, а саме підпункту 2 пункту 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» попереджає ОСОБА_1 , що 14.02.2021 її буде переведено на строковий трудовий договір (контракт) строком на 1 (один) рік, як педагогічного працівника Ніжинської гімназії №3, якій виплачується пенсія за віком з 28.07.2020. У випадку відмови укладати строковий трудовий договір (контракт) її буде звільнено згідно з пунктом 9 частини І статті 36 КЗпП України (а.с. 89).

Директору Ніжинської гімназії №3 від заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 подана заява від 15.02.2021, у якій позивачка ОСОБА_1 просила перевести її на строковий трудовий договір (контракт) з 15.02.2021 по 15.02.2022 з можливістю викладання годин зарубіжної літератури в Ніжинській гімназії №3 (а.с. 17).

Згідно зі змістом наказу директора Ніжинської гімназії №3 від 15.02.2021 №9 «Про перевід на строковий трудовий договір» передбачено: « ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, перевести на строковий трудовий договір тривалістю на один рік з 15.02.2021 року по 15.02.2022 року».

Відповідно до контракту від 15.02.2021, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем, ОСОБА_1 приймається (наймається) на роботу до Ніжинської гімназії №3 за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи на строк з 15.02.2021 по 15.02.2022. Цей контракт є строковим трудовим договором (п. 1.1). Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим контрактом. Конкретний перелік посадових обов`язків визначається посадовою інструкцією (п. 21, 2.4). Закінчення строку дії контракту визначено однією з підстав припинення дії контратку (п.п. 4.2.1 п. 4.2). Контракт не може бути пролонгований автоматично після закінчення строку його дії (п. 4.6). У разі не укладення з працівником контракту на новий строк, передбачений ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», після закінчення строку дії цього контракту, працівник звільняється із займаної посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку із закінченням строку трудового договору), що передбачено п. 4.7 контракту (а.с. 20-22).

Педагогічне навантаження позивачки на 2021/2022 навчальний рік визначено на рівні 18 годин на тиждень, з який 16 годин зарубіжна література, 2 години українська література, відповідно до наказу директора Ніжинської гімназії №3 від 31.08.2021 № 133 (а.с. 108).

Відповідно до тарифікаційного списку вчителів та інших працівників Ніжинської гімназії №3, ОСОБА_1 по посаді заступника директора з навчально-виховної роботи передбачено отримання 0,5 посадового окладу (ставки), (а.с. 157).

У період з 01.01.2021 по 10.02.2022 ОСОБА_1 виконувала посадові обов`язки згідно посадової інструкції №1.3 заступника директора з навчально виховної роботи ОСОБА_1 , і посадової інструкції №4 вчителя та завідуючого кабінетом (класною кімнатою), що підтвердженого директором Ніжинської гімназії №3 у пункті 7 заяви свідка, поданій у порядку ст.93 ЦПК України (а.с. 123).

За змістом наказу директора Ніжинської гімназії №3 від 10.02.2022 №8 «Про звільнення з роботи заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури ОСОБА_1 » передбачено: «звільнити з роботи з 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 , заступника директора Ніжинської гімназії №3 з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури, з підстав закінчення строку дії трудового договору (контракту) згідно п.2 ст.36 КЗпП України, п. 4.7 контракту від 15.02.2021 року» (а.с. 18).

Згідно з актом від 10.02.2022 від ознайомлення під розпис з наказом від 10.02.2022 №8 про звільнення з роботи ОСОБА_1 відмовилася (а.с. 67).

Частиною 1 ст. 24 Конституції України встановлено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В Українівизнається ідіє принципверховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 2 ст. 8 Конституції України).

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України.

Частиною 2 ст. 2 КЗпП України встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За змістомч.1,2,4ст.2-1КЗпП Українизабороняється будь-якадискримінація усфері праці,зокрема порушенняпринципу рівностіправ іможливостей,пряме абонепряме обмеженняправ працівниківзалежно,зокрема відвіку,звернення абонаміру зверненнядо судучи іншихорганів зазахистом своїхправ. Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені цим Кодексом та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров`я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб. Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Держава гарантуєпрацездатним громадянам,які постійнопроживають натериторії України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення (ст. 5-1 КЗпП України).

Частиною 2 статті 9 КЗпП України заборонено примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди.

Відповідно доч.1,3ст.21КЗпП Українитрудовим договоромє угодаміж працівникомі роботодавцем(роботодавцем-фізичною особою),за якоюпрацівник зобов`язуєтьсявиконувати роботу,визначену цієюугодою,а роботодавець(роботодавець-фізична особа)зобов`язується виплачуватипрацівникові заробітнуплату ізабезпечувати умовипраці,необхідні длявиконання роботи,передбачені законодавствомпро працю,колективним договоромі угодоюсторін.Трудовим договоромможуть встановлюватисяумови щодовиконання робіт,які вимагаютьпрофесійної та/абочасткової професійноїкваліфікації,а такожумови щодовиконання робіт,які непотребують наявностіу особипрофесійної абочасткової професійноїкваліфікації. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно дост.102-1КЗпП Українисумісництвом вважаєтьсявиконання працівником,крім основної,іншої оплачуваноїроботи наумовах трудовогодоговору увільний відосновної роботичас натому самомуабо іншомупідприємстві,в установі,організації абоу роботодавця-фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Сутність суміщенніпрофесій (посад)розкрито уст.105КЗпП Українишляхом закріпленняправил оплатипраці присуміщенні професій(посад).Так,працівникам,які виконуютьна томуж підприємстві,в установі,організації порядз своєюосновною роботою,обумовленою трудовимдоговором,додаткову роботуза іншоюпрофесією (посадою)або обов`язкитимчасово відсутньогопрацівника беззвільнення відсвоєї основноїроботи,провадиться доплатаза суміщенняпрофесій (посад)або виконанняобов`язківтимчасово відсутньогопрацівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Будь-якепряме абонепряме обмеженнятрудових правпри укладенні,зміні таприпиненні трудовогодоговору недопускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватися законодавством (ч. 4, 5 ст. 22 КЗпП України).

Відповідно доч.1ст.23КЗпП Українитрудовий договірможе бути: 1)безстроковим,що укладаєтьсяна невизначенийстрок; 2)на визначенийстрок,встановлений запогодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цьогоКодексу тав іншихвипадках,передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Підставами припиненнятрудового договору,серед інших,є: 1)угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

При вирішенні питання про те, чи була позивачка з 23.08.2007 переведена з посади вчителя зарубіжної літератури на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, суд бере до уваги, що у пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що згідно зі статтею 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Зазначена норма трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті.

Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Оскільки посади вчителя та заступника директора передбачають різні посадові обов`язки, призначення позивачки на 0,5 ставки заступника директора з навчально-виховної роботи з 23.08.2007, у той час коли вона працювала на посаді вчителя зарубіжної літератури, не є переміщенням, що можливе без її згоди.

Позивачка заперечує, що давала згоду на її переведення з посади вчителя на посаду заступника директора. На підтвердження протилежного відповідачем чи третьою особою суду доказів не подано, як то заява позивачки відповідного змісту.

Водночас сама по собі відсутність згоди позивачки на переведення не розкриває дійсну правову природу наказу №188 від 23.08.2007, з урахуванням внесених до нього змін наказом №264-п від 01.07.2014, оскільки переведення з однієї посади на іншу може мати місце і без додержання вимог ч. 1 ст. 32 КЗпП України щодо отримання згоди на це працівника, тобто бути незаконним, що може бути підставою для скасування наказу, яким воно оформлено, але за своїм змістом від того не змінюється і є переведенням. При цьому, неоскарження такого переведення у встановлені трудовим законодавством строки і продовження роботи на посаді, на яку працівник переведий, може свідчити про його згоду на переведення.

Значення має робота, яку виконує працівник після видання наказу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка пісдя видання наказу №188 від 23.08.2007, з урахуванням внесених до нього змін наказом №264-п від 01.07.2014, на час звільнення виконувала посадові обов`язки, як вчителя зарубіжної літератури та української літератури згідно посадової інструкції №4 вчителя та завідуючого кабінетом (класною кімнатою), так і посадові обов`язки згідно посадової інструкції №1.3 заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачка не припинила виконання трудової функції за посадою вчителя.

Зі змісту наказу №188 від 23.08.2007, з урахуванням внесених до нього змін наказом №264-п від 01.07.2014, записів у трудовій книжці, не вбачається, що роботодавець прийняв рішення про переведення позивачки з посади вчителя на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. У названих документах вказано саме про призначення позивачки на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. Зазначення у даних наказах при вказівці на позивачку займаної нею посади вчителя на час прийняття наказу не спростовує наведених висновків.

За таких обставин суд вважає, що наказом №188 від 23.08.2007, з урахуванням внесених до нього змін наказом №264-п від 01.07.2014, було оформлено трудовий договір, укладений на невизначений строк, про прийняття позивачки на роботу на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

Цим наказом №188 від 23.08.2007 сторони не узгоджували зміну трудового договору, укладеного на невизначений строк, про прийняття позивачки на роботу на посаду вчителя, оформленого наказом №88 від 17.08.1989, а відтак позивачка з 23.08.2007 перебувала з відповідачем у трудових відносинах на посаді вчителя на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом №88 від 17.08.1989, та на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом №188 від 23.08.2007, з урахуванням внесених до нього змін наказом №264-п від 01.07.2014.

Щодо доводів про здійснення позивачкою педагогічної діяльності у порядку та в обсягах, передбачених п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245, п.4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43, чинних на час спірних правовідносин, суд зазначає, що даними нормативно-правовими актами уперіод їх дії була встановлена заборона працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхнім заступникам (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності). Усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мали право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не вважалися сумісництвом, зокрема педагогічну роботу керівних та інших працівників учбових закладів. Оскільки позивачка перебувала не на одній посаді чи то вчителя, чи то заступника директора з навчально-виховної роботи, і здійснювала педагогічну діяльність, а на двох посадах вчителя та заступника директора з навчально-виховної роботи на підставі окремих безстрокових трудових договорів і виконувала посадові обов`язки за цими посадами відповідно до посадових інструкцій, наведені норми законодавства не підлягають застосуванню при визначенні характеру і змісту трудових відносин, які мали місце між сторонами.

Як вбачається з заяви про переведення на строковий договір, укладеного між стронами контракту від 15.02.2021, наказу від 15.02.2021 №9 «Про перевід на строковий трудовий договір», вони стосувалися посади тільки заступника директора з навчально-виховної роботи.

Отже, укладенням контракту сторони не узгоджували зміну безстрокового трудового договору про прийняття позивачки на роботу на посаду вчителя, оформленого наказом №88 від 17.08.1989, а тому позивачка з 15.02.2021 перебувала з відповідачем у трудових відносинах на посаді вчителя на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом №88 від 17.08.1989, та на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи на підставі строкового трудового договору, оформленого контрактом від 15.02.2021.

Попри це, оскаржуваним наказом з підстав закінчення строку дії трудового договору з роботи звільнено ОСОБА_1 заступника директора Ніжинської гімназії №3 з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури.

Ураховуючи, що позивачка на час звільнення перебувала на посаді вчителя зарубіжної літератури та української літератури на умовах безстрокового трудового договору, оскаржуваний наказ в частині звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя зарубіжної літератури та української літератури з підстав закінчення строку дії трудового договору є незаконним.

Суд частково відхиляє доводи про дискримінацію позивачки при звільненні, що за твердженням позивачки полягало у різному поводженні відповідачем до ОСОБА_1 , ніж до інших працівників Ніжинської гімназії №3, зокрема ОСОБА_3 , та інших педагогічних працівників, що перебували з відповідачем у трудових відносинах на умовах контрактів, оскільки позивачем не зазначено за якою ознакою вона була дискримінована по відношенню до інших працівників. Дискримінація за віком виключається, адже ОСОБА_3 , як і позивачці, виплачувалася пенсія за віком. Переконливих доказів дискримінації за ознакою звернення позивачкою у 2018 році до суду за захистом своїх прав матеріали справи не містять.

Суд виходить з того, що отримання пенсії за віком є обставиною, нерозривно пов`язаною та похідною від іншої - досягнення її отримувачем встановленого на законодавчому рівні пенсійного віку. Відповідачем та третьою особою не надано доказів про те, що саме по собі досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку і виплата їй пенсії за віком спричинили негативний вплив на продуктивність праці, кваліфікацію позивачки, чи на будь-який інший аспект трудових правовідносин сторін.

Згідно з абзацом третім частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпункт 2 п. 3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» приписує таке:

- набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (абз. 1);

- до 01.07.2020 керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 22 цього Закону (абз. 2).

Цими нормами обмежено права педагогічних працівників державних і комунальних закладів середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, у порівнянні з правами, передбаченими 43 Конституції України. Подібного обмеження для педагогічних працівників, яким не виплачується пенсія за віком, а також для педагогічних працівників, яким хоч і виплачується пенсія за віком, але які працюють у приватних закладах освіти, не передбачено.

Суд вважає, що зміна умов укладеного сторонами безстрокового трудового договору про прийняття позивачки на роботу на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, оформленого наказом №188 від 23.08.2007, з урахуванням внесених до нього змін наказом №264-п від 01.07.2014, і переведення на строковий трудовий договір шляхом укладення 15.02.2021 контракту, суперечить інтересам позивачки, так як аналіз змісту листа від 14.12.2020 №192 директора Ніжинської гімназії №3, заяви позивачки від 15.02.2021 про переведення на контракт, наказу директора Ніжинської гімназії №3 від 15.02.2021 №9 «Про перевід на строковий трудовий договір» свідчить, що позивачка погодилася на укладення з Ніжинською гімназією №3 строкового трудового договору лише внаслідок впливу (тиску) на неї директора цього закладу. Так, спочатку позивачку вищевказаними листом-повідомленням письмово попередили про те, що у разі неукладення нею з відповідачем строкового трудового договору її буде примусово звільнено згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Лише після цього позивачка подала заяву про переведення на контракт.

Законодавство, що регулює спірні правовідносини (Закони України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту»), встановлюючи правило про те, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, водночас не передбачає ні граничного віку, ні граничного терміну перебування на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітньої школи державних і комунальних закладів загальної середньої освіти (до початку отримання (виплати) пенсії за віком тощо).

Згідно зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за властивими їм ознаками, в тому числі й за ознаками віку чи (або) іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Конституційний Суд України вказує на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію (абз. 7 п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004 у справі № 1-14/2004).

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21.02.1997 у справі «Ван Раальте проти Нідерландів») (пп. 48, 49 рішення від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

У рішенні від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) Європейський суд з прав людини з посиланням на свою попередню практику зазначив, що стаття 14 Конвенції доповнює інші основні положення Конвенції та протоколів до неї. Вона не існує незалежно, оскільки застосовується лише щодо «користування правами та свободами», що гарантуються цими основними положеннями. Застосування статті 14 Конвенції не обов`язково означає порушення одного з матеріальних прав, гарантованих Конвенцією. Необхідно, але й також достатньо, щоб обставини справи входили «до сфери застосування» однієї або більше статей Конвенції (п. 39 вказаного рішення).

У абзаці 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту» зазначено, що засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку або іншими ознаками.

Враховуючи наведене, припис підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» не може бути застосований для врегулювання спору між сторонами в силу ст. 43 Конституції України, ч. 3 ст. 22, ст. 2-1 КЗпП України, ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», правової позиції Конституційного Суду України, що викладена в абз. 7 п. 4.1 мотивувальної частини його Рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004 у справі № 1-14/2004, практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, «Ван Раальте проти Нідерландів», «Пічкур проти України», заява № 10441/06), абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту».

Як наслідок, припинення 15.02.2021 Ніжинською гімназією №3 безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 , укладення з нею строкового трудового договору та звільнення останньої за закінченням цього договору є незаконними як такі, що безпідставно обмежують її право на працю за ознаками досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком у порівнянні:

- з працівниками, які займають аналогічну (тотожну) з ОСОБА_1 посаду в закладах загальної середньої освіти, що не є державними і комунальними;

- з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які не досягли пенсійного віку;

- з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку, але яким пенсія за віком не виплачується (зокрема з тими, хто за призначенням цього та будь-якого іншого виду пенсії не звертався незважаючи на наявність у них такого права) або виплачується пенсія з іншої правової підстави (по інвалідності, по втраті годувальника, за вислугу років за посадами, що не відносяться до категорії педагогічних тощо).

Отож в порядку ст.ст. 89, 95, 265 ч. 4 пп. 1, 2 ЦПК України суд, оцінюючи як письмові докази накази директора Ніжинської гімназії №3 від 15.02.2021 №9 «Про перевід на строковий трудовий договір», від 10.02.2022 №8 «Про звільнення з роботи заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури ПриходькоЛ.І.», розцінює їх як незаконні. Тому вона підлягає поновленню на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи.

Позивачка не обмежена обґрунтовувати підставність вимог про поновлення на роботі лише обставинами прийняття оскаржуваного наказу. Для доведеності переконливості своїх доводів може наводити аргументи і щодо обставин прийняття наказу про переведення з безстроковго трудового договору на строковий, та обирати спосіб захисту, який вважає ефективним.

Зазначене є самостійними і достаніми підставами для задоволення позовних вимог, а тому суд не вдається до аналізу інших доводів учасників справи.

При цьому позивачкою строк звернення до суду не порушено, так як відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Згідно з п. 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в редакції чинній на день звільнення позивачки, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 31.03.2022 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.01.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22.07.2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Постановами КМУ від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 №630, від 19.08.2022 №928 строк карантину продовжено до 31.05.2022, до 31.08.2022, до 31.12.2022 відповідно.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог КЗпП України, оскільки, позивачкою доведено, що її звільнення відбулося з порушенням чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачки на посадах, з яких її було звільнено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Ніжинської гімназії №3 належить стягти 1984 гривні 80 копійок в дохід держави.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доНіжинської гімназії№3Ніжинської міськоїради Чернігівськоїобласті про скасуваннянаказу прозвільнення тапоновлення нароботі- задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області Пушкіної В.В. від 10.02.2022 №8 «Про звільнення з роботи заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури Приходько Л.І.».

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Ніжинській гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області на посадах заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури з 16.02.2022.

Стягнути з Ніжинської гімназії №3 Ніжинської міської ради Чернігівської області, адреса: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 6А, код ЄДРПОУ 26468137, 1984 (одна тисяча дев"ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 грудня 2022 року.

Суддя І. М. Карпусь