Постанова

від 16.05.2023 по справі 740/2636/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 травня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/2636/22

Головуючий у першій інстанції Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/499/23

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Ніжинська гімназія № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Ніжинської гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

місце ухвалення судового рішення м. Ніжин,

час проголошення рішення суду 08 год. 28 хв,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції 28 грудня 2022 року.

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ніжинської гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Ніжинської гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області Пушкіної В.В. від 10 лютого 2022 року № 8 «Про звільнення з роботи заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора Ніжинської гімназії №3 з навчально-виховної роботи та вчителя зарубіжної літератури та української літератури.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що з 21 серпня 1989 року працювала у відповідача на посаді вчителя російської мови та літератури, а з 23 серпня 2007 року на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи. 15 лютого 2021 року між сторонами укладено контракт про прийняття ОСОБА_1 на роботу за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи на строк з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року. Того ж дня, відповідним наказом відповідача переведено ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, на строковий трудовий договір тривалістю на один рік з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року. Наприкінці лютого 2022 року, не надавши документів щодо звільнення, відповідач повернув позивачці трудову книжку, зі змісту якої остання дізналася про звільнення з посади заступника директора з навчально-виховної роботи та вчителя зарубіжної літератури, української літератури у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Вважаючи наказ про звільнення незаконним, позивачка зазначала, що відповідач не повідомив її за два місяці до звільнення про непродовження трудових відносин, що є порушенням ст. 32 КЗпП України, п.п. 5.3.17 п. 5.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки; звільнив позивачку посеред 2021/2022 навчального року, що є порушенням п.п. 5.3.5 п. 5.3 Галузевої угоди; не узгодив її звільнення з ЦК Профспілки працівників освіти і науки України, що є порушенням п. 5.4 Галузевої угоди. ОСОБА_1 посилалась на те, що на час звільнення працювала на посаді вчителя на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк, не зверталася до відповідача із заявою про переведення її на строковий трудовий договір (контракт) на посаду вчителя зарубіжної літератури та української літератури, тому оспорюваний наказ прийнято з порушенням положень ст. 40 КЗпП України та неправильним застосуванням ст. 36 КЗпП України. Вважала, що відповідач, звільняючи позивачку, вчинив дискримінацію щодо неї, оскільки за аналогічніх обставин з іншими працівниками, які досягли пенсійного віку, зокрема ОСОБА_2 , звільнив саме ОСОБА_1 , що є порушенням ст. 24, 43 Конституції України, ст. 1, 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст. 2-1 КЗпП України, ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Ніжинської гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області Пушкіної В.В. від 10 лютого 2022 року № 8 «Про звільнення з роботи заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Ніжинській гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області на посадах заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури з 16 лютого 2022 року. Стягнуто з Ніжинської гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області 1 984,80 грн в дохід держави. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

В апеляційній скарзі Ніжинська гімназія № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за своєю правовою природою наказ від 23 серпня 2007 року № 188 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Ніжинської гімназії № 3 є наказом про переведення з посади вчителя зарубіжної літератури на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, правовим наслідком якого є припинення виконання позивачкою функцій вчителя і доручення їй виконання інших трудових функцій.

Скаржник указує на те, що до дня звільнення з роботи ОСОБА_1 виконувала трудові функції за основною посадою заступника директора з навчально-виховної роботи, а здійснення викладацької діяльності є її правом, що не є сумісництвом і не має наслідком обіймання одночасно двох посад у відповідача, оскільки реалізація права ведення педагогічної роботи керівним працівником закладу освіти не є виконанням роботи на умовах трудового договору за посадою вчителя. Суд фактично протиправно узаконив сумісництво керівного працівника закладу освіти (заступника директора), що прямо заборонено приписами законодавства, чинного на час існування спірних правовідносин.

Відповідач не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність дискримінації при звільненні позивачки, наголошуючи на тому, що судом фактично встановлено неконституційність норм Закону України «Про повну загальну середню освіту» про припинення безстрокових трудових договорів з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними строкових трудових договорів (статті 22 підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення»), тобто районний суд вийшов за межі своїх повноважень.

У наданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Приходько Я.М., не погодившись з доводами відповідача, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи відзиву зводяться до незгоди з твердженням відповідача про те, що ОСОБА_1 переведено з посади вчителя на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, оскільки із змісту наказу від 23 серпня 2007 року № 188 вбачається, що позивачку, яка обіймала посаду вчителя, призначено на 0,5 ставки на посаду заступника директора. Наказ про звільнення позивачки з посади вчителя не приймався, а отже позивач продовжувала виконання посадових обов`язків вчителя по 15 лютого 2022 року. Доказів того, що Управління освіти Ніжинської міської ради мало намір у серпні 2007 року перевести ОСОБА_1 з посади вчителя на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи матеріали справи не містять, у наказі від 23 серпня 2007 року № 188 не зазначено про призначення ОСОБА_1 , вчителя зарубіжної літератури, в порядку переведення на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

Наголошує на тому, що наказом відповідача «Про навантаження вчителів 1-11 класів Ніжинської гімназії № 3 на 2021-2022 роки» від 31 серпня 2021 року № 133 позивачці, як вчителю зарубіжної літератури та української літератури, встановлено навантаження в кількості 18 годин.

Зазначає, що обставини перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем на посадах вчителя та заступника директора підтверджуються судовими рішеннями, які набрали законної сили, і в силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, зокрема, постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 740/4523/18, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 740/4523/18, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 740/4523/18.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка на час звільнення перебувала на посаді вчителя зарубіжної літератури та української літератури на умовах безстрокового трудового договору, а отже наказ від 10 лютого 2022 року № 8 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя зарубіжної літератури та української літератури з підстав закінчення строку дії трудового договору є незаконним.

Районний суд також зазначив, що зміна умов укладеного сторонами безстрокового трудового договору про прийняття ОСОБА_1 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, оформленого наказом від 23 серпня 2007 року № 188, з урахуванням внесених до нього змін наказом від 01 липня 2014 року № 264, і переведення на строковий трудовий договір шляхом укладення контракту 15 січня 2021 року на виконання ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» безпідставно обмежують її право на працю, у зв`язку з чим визнав наказ від 10 лютого 2022 року № 8 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчально-виховної роботи за закінченням дії цього договору є незаконним.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтується на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що з 21 серпня 1989 року ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя російської мови і літератури в школу № 3 на підставі наказу № 88 від 17 серпня 1989 року, про що свідчить запис № 4 у її трудовій книжці (т. 1 а.с. 33).

Відповідно до витягу з наказу начальника управління освіти Ніжинської міської ради № 188 по управлінню освіти Ніжинської міської ради від 23 серпня 2007 року «Про призначення», ОСОБА_1 вчителя зарубіжної літератури гімназії № 3 призначено на 0,5 ставки заступника директора з навчально-методичної роботи цієї ж гімназії (т. 1 а.с. 82)

Іншим наказом заступника начальника управління освіти Ніжинської міської ради від 01 липня 2014 року № 264-п, внесено зміни до наказу «Про призначення» від 23 серпня 2007 року № 188 шляхом викладення його змісту в наступній редакції: « ОСОБА_1 вчителя зарубіжної літератури гімназії № 3 призначити на 0,5 ставки заступника директора з навчально-виховної роботи цієї ж гімназії з 23 серпня 2007 року» (т. 1 а.с. 83).

На виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», який набрав чинності 18 березня 2020 року, а саме підпункту 2 пункту 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення», 14 грудня 2020 року Ніжинська гімназія № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області направила заступнику директора з навчально-виховної роботи Ніжинської гімназії № 3 ОСОБА_1 лист-попередження про те, що 14 лютого 2021 року її буде переведено на строковий трудовий договір (контракт) строком на 1 (один) рік, як педагогічного працівника Ніжинської гімназії №3, якій виплачується пенсія за віком з 28 липня 2020 року. У випадку відмови укладати строковий трудовий договір (контракт) її буде звільнено згідно з пунктом 9 частини І статті 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 89).

15 лютого 2021 ОСОБА_1 , як заступник директора з навчально-виховної роботи, звернулася із заявою до директора Ніжинської гімназії № 3 про переведення її на строковий трудовий договір (контракт) з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року з можливістю викладання годин зарубіжної літератури в Ніжинській гімназії № 3 (т. 1 а.с. 17).

Наказом директора Ніжинської гімназії № 3 від 15 лютого 2021 року № 9 «Про перевід на строковий трудовий договір» ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, переведено на строковий трудовий договір тривалістю на один рік з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року» Підстава: Закон України «Про освіту», заява ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 19).

15 лютого 2021 року між Ніжинської гімназією № 3 та ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого працівник приймається (наймається) на роботу до Ніжинської гімназії №3 за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи на строк з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 20-22).

Згідно із п. 4.7 даного контракту у разі не укладення з працівником контракту на новий строк, передбачений ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», після закінчення строку дії цього контракту, працівник звільняється із займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку із закінченням строку трудового договору).

Педагогічне навантаження позивачки на 2021/2022 навчальний рік визначено на рівні 18 годин на тиждень, з яких 16 годин зарубіжна література, 2 години українська література, що підтверджується витягом з наказу директора Ніжинської гімназії № 3 від 31 серпня 2021 року № 133 (т. 1 а.с. 108).

За тарифікаційним списком вчителів та інших працівників Ніжинської гімназії №3, ОСОБА_1 по посаді заступника директора з навчально-виховної роботи передбачено отримання 0,5 посадового окладу (ставки) (т. 1 а.с. 157).

У період з 01 січня 2021 року по 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 виконувала посадові обов`язки згідно з посадовою інструкцією № 1.3 заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 , і посадовою інструкцією № 4 вчителя та завідуючого кабінетом (класною кімнатою), що письмово підтверджено директором Ніжинської гімназії № 3 у пункті 7 заяви свідка, поданій у порядку ст. 93 ЦПК України (т. 1 а.с. 123).

Наказом директора Ніжинської гімназії № 3 від 10 лютого 2022 року № 8 «Про звільнення з роботи заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури ОСОБА_1 », звільнено з роботи з 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 , заступника директора Ніжинської гімназії №3 з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури, з підстав закінчення строку дії трудового договору (контракту) згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України, п. 4.7 контракту від 15 лютого 2021 року» (т. 1 а.с. 18).

10 лютого 2022 року працівниками Ніжинської гімназії № 3 складено акт про те, що доведено до відома ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури, шляхом зачитування вголос тексту наказу від 10 лютого 2022 року № 8 про звільнення з роботи з 15 лютого 2022 року з підстав закінчення строкового трудового договору (контракту) відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. Від ознайомлення під розпис з вищевказаним наказом ОСОБА_1 відмовилася (т. 1 а.с. 67).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Припинення трудового договору за закінченням строку не вимагає додаткової заяви або волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник вже висловив при написанні заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. А от для продовження строкового трудового договору на новий строк - потрібно волевиявлення як працівника, так і роботодавця.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним.

Матеріалами справи підтверджується, що з 21 серпня 1989 року ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя російської мови і літератури в школу № 3 на підставі наказу № 88 від 17 серпня 1989 року (т. 1 а.с. 33).

З 23 серпня 2007 року ОСОБА_1 вчителя зарубіжної літератури гімназії № 3 призначено на 0,5 ставки заступника директора з навчально-виховної роботи цієї ж гімназії, про що свідчить наказ по управлінню освіти Ніжинської міської ради від 23 серпня 2007 року № 188, з урахуванням наказу про внесення змін від 01 липня 2014 року № 264-п (т. 1 а.с. 82, 83).

15 лютого 2021 року ОСОБА_1 , як заступник директора з навчально виховної роботи, звернулася із заявою до відповідача про переведення її на строковий трудовий договір (контракт) з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року з можливістю викладання годин зарубіжної літератури в Ніжинській гімназії №3 (т. 1 а.с. 17).

Того ж дня, наказом від 15 лютого 2021 року № 9 ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, переведено на строковий трудовий договір тривалістю на один рік з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 19), а також укладено контракт про прийняття ОСОБА_1 на роботу за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи на строк з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 20-22).

З 15 лютого 2022 року звільнено ОСОБА_1 , заступника директора Ніжинської гімназії №3 з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури, з підстав закінчення строку дії трудового договору (контракту) згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України, п. 4.7 контракту від 15 лютого 2021 року (т. 1 а.с. 18).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги Ніжинської гімназії № 3, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 за наявними у справі доказами на час звільнення виконувала посадові обов`язки як вчителя зарубіжної літератури та української літератури, передбачені посадовою інструкцією № 4 вчителя та завідуючого кабінетом (класною кімнатою) (т. 1 а.с. 105-107), так і посадові обов`язки, передбачені посадовою інстанцією № 1.3 заступника директора з навчально-виховної роботи (т. 1 а.с. 103-104).

На користь таких висновків свідчить те, що позивачку під підпис ознайомлено і з посадовою інструкцією № 4 вчителя та завідуючого кабінетом (класною кімнатою), і посадовою інстанцією № 1.3 заступника директора з навчально-виховної роботи.

Твердження сторони відповідача про те, що за своєю правовою природою наказ від 23 серпня 2007 року № 188 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника директора з навчально-виховної работи є наказом про переведення її з посади вчителя зарубіжної літератури на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміст наказу від 23 серпня 2007 року № 188, з урахуванням внесених до нього змін наказом від 01 липня 2014 року № 264-п, свідчить про призначення ОСОБА_1 на 0,5 ставки заступника директора з навчально-виховної роботи гімназії з 23 серпня 2007 року. Роботодавець не приймав рішення про переведення позивачки з посади вчителя на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

Зі змісту наказу не вбачається, що сторони узгодили зміну трудового договору, укладеного на невизначений строк при прийнятті ОСОБА_1 на посаду вчителя, оформленого наказом від 17 серпня 1989 року № 88, а отже, з 23 серпня 2007 року ОСОБА_1 продовжила перебувати у трудових відносинах з відповідачем на посаді вчителя на підставі безстрокового трудового договору. Педагогічне навантаження позивачки на 2021/2022 навчальний рік визначено на рівні 18 годин на тиждень, з яких 16 годин зарубіжна література, 2 години українська література, що підтверджується витягом з наказу директора Ніжинської гімназії № 3 від 31 серпня 2021 року № 133. За тарифікаційним списком вчителів та інших працівників Ніжинської гімназії №3, ОСОБА_1 по посаді заступника директора з навчально-виховної роботи передбачено отримання 0,5 посадового окладу (ставки). Відповідач не надав документів на підтвердження доводів про те, що посада заступника директора з навчально-виховної роботи та вчителя зарубіжної літератури складають одну штатну одиницю.

Укладаючи 15 лютого 2021 року контракт про прийняття ОСОБА_1 на роботу за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи на строк з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року, сторони також не погодили зміну безстрокового трудового договору про прийняття позивачки на посаду вчителя, оформленого наказом від 17 серпня 1989 року № 88, на строковий.

Зазначене у сукупності спростовує доводи відповідача про те, що призначення позивачки на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи автоматично припинило її трудові функції за посадою вчителя.

Установивши, що на час звільнення ОСОБА_1 перебувала на посаді вчителя на умовах безстрокового трудового договору, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що наказ від 10 лютого 2022 року № 8 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя зарубіжної літератури та української літератури з підстав закінчення строку дії трудового договору є незаконним.

Як свідчать матеріали справи, 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, переведено із безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір тривалістю на один рік з 15 лютого 2021 року по 15 лютого 2022 року шляхом укладення контракту.

Видаючи наказ від 10 лютого 2022 року № 8 про звільнення ОСОБА_1 , відповідач керувався положенням пункту 4.7 контракту від 15 лютого 2021 року, за яким у разі не укладення з працівником контракту на новий строк, передбачений ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», після закінчення строку дії цього контракту, працівник звільняється із займаної посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку із закінченням строку трудового договору).

Суд першої інстанції, оцінюючи зміну умов укладеного сторонами безстрокового трудового договору про прийняття ОСОБА_1 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, оформленого наказом від 23 серпня 2007 року № 188, з урахуванням внесених до нього змін наказом від 01 липня 2014 року № 264, і переведення на строковий трудовий договір шляхом укладення контракту 15 січня 2021 року на виконання ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», дійшов обґрунтованого висновку, що зазначене суперечать інтересам позивачки, безпідставно обмежує її право на працю за ознаками досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком.

Припис підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повно загальну середню освіту» не може бути застосовано для врегулювання спору між сторонами. Колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду у справі № 1-5/2020(118/20) від 07 лютого 2023 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових з цією категорією педагогічних працівників.

У своєму рішенні Конституційний Суд зазначив, що «установлення для педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, можливості укладення з ними виключно строкових трудових договорів, на відміну від педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які не досягли пенсійного віку та не отримують пенсії за віком, становить безпідставне та необґрунтоване обмеження прав цих осіб у трудових відносинах за ознакою віку та юридичним фактом отримання пенсії за віком. До того ж оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України».

Зазначене спростовує твердження сторони відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно надав оцінку нормам Закону України «Про повну загальну середню освіту» про припинення безстрокових трудових договорів з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними строкових трудових договорів.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції обгрунтовано визнав наказ від 10 лютого 2022 року № 8 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчально-виховної роботи з підстав закінчення строку дії трудового договору незаконним.

Дійшовши вірного висновку про визнання незаконним та скасування наказу від 10 лютого 2022 року № 8 про звільнення позивачки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення її на роботі в Ніжинській гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області на посадах заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя зарубіжної літератури та української літератури з 16 лютого 2022 року.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської гімназії № 3 Ніжинської міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 травня 2023 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко