Ухвала

від 23.12.2022 по справі 947/37915/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/215/22

Справа № 947/37915/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчогосудді Київськогорайонного судум.Одеси від28.12.2021року провідмову уарешті майна,у кримінальномупровадженні №32021160000000012від 25.01.2021року заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.204,ч.1ст.199 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2021 року було вудмовлено к задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №32021160000000012 від 25.01.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 3 ст. 204 КК України.

Своє рішення про відмову у накладенні арешту на майно, слідчий суддя мотивував тим, що в матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене під час проведення обшуку майно.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання не долучено повну копію ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за адресою вказаною у клопотанні, що фактично позбавляє слідчого суддю можливості перевірки факту законності проведеного обшуку та вилучення майна.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор обласної прокуратури ОСОБА_6 вважає ухвалу слідчого судді про відмовуу арештімайна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що:

-слідчим суддею не враховано, що гр. ОСОБА_8 у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється реалізація немаркованих марками акцизного податку алкогольних напоїв, таких торгових марок як: Chivas Regal, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тощо;

-твердження слідчого судді є необґрунтованим, оскільки вилучені речи, документи, грошові кошти, ноутбук використовувались як засіб вчинення кримінального правопорушення;

-також слідчим суддею не враховано, що зазначені у клопотанні слідчого речі та документи необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки містять сліди вчинення кримінального правопорушення.

На підставі цього, просить ухвалу слідчого судді від 28.12.2021 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого.

До початку судового засідання, на адресу апеляційного суду від прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому він просить розглядати апеляційну скаргу без його участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання апеляційного суду учасників судового провадження, у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до клопотання слідчого, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за №32021160000000012 від 25.01.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199, ч. 3 ст. 204 КК України.

В ході проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, 23.12.2021 року було проведено обшук в приміщенні магазину, нежитлових приміщеннях, складських приміщеннях, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:27:001:0021 за адресою: АДРЕСА_1 , які використовуються ОСОБА_9 у своїй діяльності в ході якого виявлено та вилучені речі і документи, перелік яких міститься у клопотанні.

В подальшому старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено підчас проведення обшуку та перелік якого зазначений у клопотанні, обґрунтовуючи тим, що вказане майно має значення речового доказу у вищевказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, перелічене у клопотанні слідчого.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком слідчого судді.

Так, відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до змісту оскарженої ухвали слідчого судді, в матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене під час проведення обшуку майно.

Апеляційним судом встановлено, що на час постановлення оскаржуваної ухвали жодній особі у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру.

Крім того, прокурором надано копію витягу ЄРДР з якого вбачається, що 30.11.2022 року кримінальне провадження №32021160000000012 від 25.01.2021 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 3 ст. 204 КК України.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що на момент розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді відсутні правові підстави для застосування даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність законних підстав, передбачених ст.170 КПК України, для накладення арешту на майно, яке перелічене в клопотанні слідчого.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу прокурора, у зв`язку з чим вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, Одеській апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Київськогорайонного судум.Одеси від28.12.2021року провідмову уарешті майна,у кримінальномупровадженні №32021160000000012від 25.01.2021року заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.204,ч.1ст.199 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 І ОСОБА_10 О ОСОБА_11