Постанова

від 28.12.2022 по справі 607/6760/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6760/22Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/1115/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №607/6760/22 за апеляційною скаргою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2022 року (ухвалене суддею Позняком В.М., повний текст якого складено 08 листопада 2022 року) в справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2022 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що 12.02.2022 року ОСОБА_2 звернулася в Тернопільський міськрайонний центр зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Статус безробітної їй надано з 12.02.2020 року. Допомогу по безробіттю призначено з 19.02.2020 року. Проте, 23.02.2021 року реєстрацію ОСОБА_2 , як безробітної припинено у зв`язку з її відмовою від послуг служби зайнятості.

При опрацюванні даних ПФУ виявлено, що відповідачка перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна та, отримуючи допомогу по безробіттю, одночасно перебувала у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Старлайф №1». Під час звірки бази даних виявлено дохід ОСОБА_2 з вересня по грудень 2020 року відповідно до умов ЦПД з ТОВ «Старлайф №1».

В ході проведення розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 перебуває з 19 листопада 2019 року у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Старлайф №1» згідно договору №552750 від 19.11.2019 року, який згідно п.8.1.1 укладений на необмежений термін. В період з 20 вересня 2020 р. по лютий 2021 р. ОСОБА_2 отримала дохід за надані послуги у сумі 12270.42 грн.

Отже, під час реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості з 19.02.2020 року по 23.02.2021 року ОСОБА_2 приховала відомості про те, що 19 листопада 2019 року уклала цивільний-правовий договір, який протягом періоду перебування на обліку та станом на 03.02.2022 року був чинний, надавала за ним послуги та отримувала дохід.

Оскільки у добровільному порядку відповідач кошти, сплачені в якості допомоги по безробіттю в сумі 92311.44 грн. на розрахунковий рахунок позивача не повернув, тому дана сума підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв`язку з наведеним просив суд стягнути з відповідача на користь позивача допомогу по безробіттю в сумі 92311.44 гривень.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості 39406.62 гривень, сплачених в якості допомоги по безробіттю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості 1059.10 гривень судового збору.

В задоволені решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Тернопільський міськрайонний центр зайнятості подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 станом на дату реєстрації в центрі зайнятості був укладений цивільно-правовий договір, який передбачав можливість надання послуг та отримання за це оплати, вона повинна була повідомити про це центру зайнятості та пред`явити договір під час подання заяви про надання статусу безробітного. У такому випадку центром зайнятості було б відмовлено ОСОБА_2 у наданні статусу безробітної та роз`яснено, що такий статус вона зможе отримати лише після розірвання/закінчення строку дії договору. По- перше, це обумовлено не припиненою зайнятістю особи, а по-друге, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю призначається відповідно до підстави припинення останнього виду зайнятості особи шляхом встановлення аналогії статті звільнення з КЗпП України до підстави припинення цивільно-правового договору.

Отже, свідомо приховавши інформацію про укладений ОСОБА_2 цивільно-правовий договір, вона вчинила недобросовісно, оскільки ввела в оману центр зайнятості щодо її незайнятості, та не надала документів на підтвердження підстави припинення останнього виду зайнятості. Більше того, ОСОБА_2 свідомо надала послуги та отримала дохід за цивільно-правовим договором під час реєстрації її як безробітної і навіть тоді не повідомила центі зайнятості, що виключає будь-які сумніви, що її дії могли бути добросовісними. Водночас, звертає увагу, що сам факт неповідомлення про укладений цивільно-правовий договір є підставою для зняття особи з обліку та повернення коштів центру зайнятості.

Крім того, ОСОБА_2 не мала доходу в період з 12.02.2020 року по серпень 2020 року не через відсутність роботи чи можливості отримати інші доходи за вищевказаним цивільно-правовим договором, а через те, що вона за словами її представника, не надавала в цей період послуги, хоча таке право й можливість в неї були.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2022 року в частині відмови в задоволені позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

27 грудня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника відповідача адвоката Самуляка М.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що відповідачка 12.02.2020 року звернулася із заявою до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості. У цей же день їй надано статус безробітної. Звертає увагу, що у формулярі заяви немає пункту щодо того, що відповідач немає діючих укладених цивільно-правових угод. Дійсно, 19.11.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Старлайф №1» укладений Договір №552750.

Звертає увагу на те, що ТОВ Старлайф №1 здійснювало виплати винагороди за фактично виконану роботу відповідачкою. Якщо відповідачка не працювала, винагорода їй не виплачувалася, жодного обов`язку працювати кожного місяця відповідачці договором не встановлено, як і кореспондуючого обов`язку здійснювати оплату винагороди компанією Старлайф №1. Відповідачка станом на дату звернення з заявою до позивача 12.02.2020 року, згідно цивільно-правового договору не працювала та будь-яких доходів не отримувала, через відсутність роботи не мала заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Таким чином, цивільно-правовий договір без роботи за ним та отримання винагороди за виконану роботу не впливав на надання статусу безробітного відповідачу Тернопільським міськрайонним центром зайнятості.

Вважає, що ОСОБА_2 діяла добросовісно, не приховуючи інформацію про укладений цивільно-правовий договір, по якому вона фактично не працювала станом на момент звернення з заявою до центру зайнятості.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення допомоги по безробіттю, при цьому ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

12.02.2022 року ОСОБА_2 звернулася у Тернопільський міськрайонний центр зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Статус безробітної їй надано з 12.02.2020 року. Допомогу по безробіттю призначено з 19.02.2020 року.

23.02.2021 року реєстрацію ОСОБА_2 як безробітної припинено у зв`язку з її відмовою від послуг служби зайнятості.

В ході виконання «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 р. № 7-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248, «Порядку взаємодії суб`єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», затвердженого наказом Держпідприємництва, ДГІА, Держкомстату від 07.12.2005 р. № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 р. № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 р. № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2005 р. за № 1523/11803, при опрацюванні даних ПФУ виявлено, що відповідач перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна та, отримуючи допомогу по безробіттю, одночасно перебувала у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Старлайф №1» (ЄДРПОУ 40304870).

Відповідно до Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 19.09.2013 №494, постановою правління Пенсійного фонду України 19.09.2013 №16-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.2013 р. за №1733/24265 щоденно проводиться електронний обмін інформацією між Пенсійний фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування України і надаються відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на рахунки ПФУ та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під час звірки бази даних в закладці «Від РЗО про отримання соцвиплат» виявлено дохід ОСОБА_2 з вересня по грудень 2020 року відповідно до умов ЦПД з ТОВ «Старлайф №1» (ЄДРПОУ 40304870).

На засіданні комісії з розслідування страхових випадків Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, яка відбулася 13.12.2021 року центром зайнятості вирішено провести звірку інформації безпосередньо у роботодавця та підтвердити інформацію відповідними документами в строки встановлені чинним законодавством. За результатами засідання комісії складено протокол від 13.12.2021 року №25.

14 грудня 2021 року директором центру зайнятості видано наказ за № 183 «Д» «Про розслідування страхових випадків», яким зобов`язано начальника відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 забезпечити перевірку розбіжностей, які виявлені між даними ПФУ, ДРЗДСС та даними, пред`явленими в центр зайнятості безробітними.

Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 перебуває з 19 листопада 2019 року у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Старлайф №1» (ЄДРПОУ 40304870) згідно договору №552750 від 19.11.2019 року, і який згідно п.8.1.1 укладений на необмежений термін та був діючим станом на дату складання акту. В період з 20 вересня 2020 року по лютий 2021 року гр., ОСОБА_2 отримала дохід за надані послуги у сумі 12270.42 грн., що засвідчено в актах наданих послуг. Отже, під час реєстрації та у період з перебування на обліку в центрі зайнятості з 19.02.2020 року по 23.02.2021 року ОСОБА_2 приховала відомості про те, що 19 листопада 2019 року уклала цивільний-правовий договір, який протягом періоду перебування на обліку та станом на 03.02.2022 був чинний, надавала за ним послуги та отримувала дохід.

Подання особою недостовірних відомостей підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 03.02.2022 року №4.

Даний акт надіслано ОСОБА_2 поштовим відправленням 21.02.2022року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Частиною 2 статті 44 вищеназваного закону встановлені обов`язки безробітного, серед яких обов`язок інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до вказаного органу даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного (частина 3 статті 44 Закону)

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застраховані особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятої у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року.

При цьому призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є не формальна реєстрація особи як суб`єкта підприємницької діяльності, фізичної особи підприємця чи приватного підприємця, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.

Аналогічний висновок викладений в поставновах КЦС у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 641/12040/15-ц; від 24 квітня 2019 року в справі 757/17820/17-ц та постанові Об`єднаної палати КЦС у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 545/163/17.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачка не повідомила Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про наявність цивільно-правового договору від 19.11.2019 року у відносинах з ТОВ «Старлайф №1» та отримання доходів за цим договором за період з вересня 2020 по лютий 2021 року, чим порушила положення ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення», ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що призвело до виплати їй допомоги по безробіттю.

З матеріалів справи слідує, що діючий цивільно-правовий договір без роботи за ним та отримання винагороди за виконану роботу не впливав на надання статусу безробітного відповідачу Тернопільським міськрайонним центром зайнятості за період з лютого по вересень 2020 року.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що існують правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю, в сумі 39406.62 гривень, за період з вересня 2020 по лютий 2021 року, тобто коли вона отримувала доходи за цивільно-правовим договором, оскільки не могла вважатися безробітною. В той же час в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 отриману допомогу по безробіттю за період лютий-серпень 2020 року, тобто коли вона не отримувала доходи за цивільно-правовим договором, слід відмовити.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на висновок, викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №367/2095/17, оскільки в постанові Об`єднаної палати КЦС у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 545/163/17 досліджувалася вищенаведена постанова суду та зроблено висновок, що немає правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що відповідач на час звернення із заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснював, прибутків від такої діяльності не отримував.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови 28 грудня 2022 року.

Головуючий

Судді