Постанова

від 26.12.2022 по справі 296/4531/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/4531/21 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Франчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/4531/21 запозовом ОСОБА_1 доВідокремленого структурногопідрозділу «Житомирськийавтомобільно-дорожнійфаховий коледжНаціонального транспортногоуніверситету» провизнання дійпротиправними,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2022 року, яке ухвалене суддею Анциборенко Н.М.

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що працював у Відокремленому структурному підрозділі «Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету» на посаді майстра з виробничого навчання.

Наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.09.2020 року №277, позивач був призваний на військову службу під час дії особливого періоду та призначений начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням офіцера. Зазначає, що на даний час проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом під час дії особливого періоду та з 15 листопада 2020 року виконує обов`язки військової служби і перебуває в зоні проведення Операції Об`єднаних Сил на сході України.

При цьому відповідач з дня призову позивача на військову службу під час дії особливого періоду та по теперішній час не проводить виплату позивачу середнього заробітку.

26 січня 2021 року позивач прибув у відпустку із зони проведення Операції Об`єднаних Сил на сході України та письмово звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку (інформацію) про те, чи за позивачем збережено місце роботи та посада майстра з виробничого навчання на час проходження військової служби за контрактом під час дії особливого періоду, а також просив виплатити позивачу середній заробіток за весь період проходження військової служби за контрактом під час дії особливого періоду та щомісячно виплачувати середній заробіток в подальшому до закінчення проходження військової служби за контрактом під час дії особливого періоду та повернення до праці за займаною посадою майстра з виробничого навчання.

Зі змісту листа від 25.02.2021 №3/225, отриманого від відповідача в березні 2021 року, позивач дізнався, що його було звільнено з посади майстра з виробничого навчання,яку вінобіймав допризиву на військову службупід часдії вУкраїні особливогоперіоду, узв`язку з вступом на військову службу згідно п.3 ст.36 КЗпП України.

Вважає дії Відокремленого структурного підрозділу «Житомирський автомобільно- дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету» щодо звільнення з посади та непроведення виплати середнього заробітку такими, що суперечить чинному законодавству. Оскільки він уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України і як військовослужбовець несе службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, тому має право на пільги, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зокрема, має право на збереження місця роботи, посади і виплату середнього заробітку за останнім місцем роботи під час проходження військової служби.

З урахуванням вищевикладеного, просив визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Відокремленого структурного підрозділу «Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету» від 05.10.2020 року №235 щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи; зобов`язати Відокремлений структурний підрозділ «Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету» поновити його на займаній посаді майстра з виробничого навчання з 05.10.2020 року; зобов`язати Відокремлений структурний підрозділ «Житомирськийавтомобільно-дорожній фаховий коледж Національноготранспортного університету» виплатити середній заробіток за час проходження військової служби за контрактом під час дії особливого періоду та здійснити доплату належних сум середнього заробітку за період з дня звільнення 05.10.2020 року невідкладно в повному розмірі та однією сумою.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із пропуском місячного строку без поважних причин звернення до суду з відповідним позовом.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, порушені норми матеріального права. Зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням норм чинного трудового законодавства. Однак помилково відмовив у задоволенні позову через пропуск місячного строку звернення до суду з позовом. Так під час розгляду справи районний суд не сприяв позивачу в реалізації прав, передбачених ЦПК України, не ставив на обговорення питання щодо пропуску місячного строку звернення до суду та наявності поважних причин щодо його пропуску. При цьому, після отримання 25.03.2021 року листа від відповідача з копією наказу про звільнення від 05.10.2020, позивач 08 квітня 2021 року звернувся з позовом про поновлення на роботі до Житомирського окружного адміністративного суду. Однак ухвалою суду від 19.04.2022 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження у справі через те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і предявлені вимоги належать розглядати в порядку цивільного судочинства. А тому висновок суду про пропуск позивачем місячного строку без поважних причин і як наслідок відмова у задоволенні позову про поновлення на роботі є помилковим.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити задоволенні апеляційної скарги за безпідставністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Так судом під час розгляду справи встановлено, що наказом Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу Національного транспортного університету від 23.12.2019 року «Про особовий склад» №363-к ОСОБА_1 був прийнятий на посаду майстра виробничого навчання з 23.12.2019 року по 23.02.2020 року (а.с.61).

Наказом Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу Національного транспортного університету від 23.03.2020 року «Про особовий склад» №73-к ОСОБА_1 з 23.02.2020 року визначено вважати прийнятим на роботу постійно (а.с.62).

Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.09.2020 року №528/МВ, працівник підприємства ОСОБА_1 відібраний на заплановані навчальні збори в період з 19 вересня по 26 вересня 2020 року, з подальшим направленням до військової частини НОМЕР_2 відповідно до ст.29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.63).

Як вбачається з копії посвідчення офіцера НОМЕР_3 від 08.10.2020, наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.09.2020 року №277 позивач призваний на військову службу під час дії особливого періоду та призначений начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 (а.с.14-15).

05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про увільнення з займаної посади у зв`язку з підписанням контракту на службу в ЗСУ з 05.10.2020 року (а.с.64).

Наказом Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу Національного транспортного університету «Про особовий склад» від 05.10.2020 року №235-к ОСОБА_1 звільнено з посади майстра виробничого навчання згідно п.3 ст.36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу (а.с.65) та з ним проведено повний розрахунок, що підтверджується довідкою відповідача про проведений кінцевий розрахунок від 28.10.2020 №701 (а.с.66)

28 жовтня 2020 року на поштову адресу позивача відправлено копію наказу від 05.10.2020 року про звільнення та довідку про проведений кінцевий розрахунок від 28.10.2020 №701 (а.с.67).

Однак вказаний лист ОСОБА_1 не було отримано та останній повернувся відправнику з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання (а.с.68).

26 січня 2021 року позивач прибув у відпустку із зони проведення Операції Об`єднаних Сил на сході України, що підтверджується залізничними квитками та відпускним квитком №384 (а.с.16-18).

На письмове звернення позивача від 06 лютого 2021 року щодо перебування на посаді та виплату середнього заробітку, Житомирський автомобільно-дорожній коледж Національного транспортного університету листом від 25.02.2021 року № 3/225 повідомив ОСОБА_1 про те, що 28.10.2020 позивачу було направлено лист з повідомленням про вручення поштового відправлення, до якого було додано наказ від 05.10.2020 №235к про звільнення позивача з посади з 05.10.2020 у зв`язку з вступом на військову службу за п.3 ст.36 КЗпП України та довідку про кінцевий розрахунок від 28.10.2020 №701. Крім того, зазначено, що 02.11.2020 позивача було повідомлено телефонограмою про звільнення з посади 05.10.2020, проведення кінцевого розрахунку та необхідність отримання трудової книжки (а.с.71).

Як вбачається з відстеження по відправленню №1001427001024 (а.с.74), вказаний лист ОСОБА_1 було отримано 25.03.2021 (а.с.74).

Відповідно дост.17 Конституції Українидержава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовийдоговір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.3 ч.1ст.36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу.

Згідно ст.119 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами 3, 4 статті 119 КЗпП Українинадаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Тобто на час дії особливого періоду в Україні на позивача поширювались гарантії та пільги, в тому числі збереження місця роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Особливий період в Україні діє з моменту оприлюдненняУказу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Таким чином, оскільки позивач був призваний на військову службу під час особливого періоду, то він як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Посилання представника відповідача на ту обставину, що звільнення позивача відбулось з дотримання норм чинного трудового законодавства через ненадання до заяви про звільнення будь-яких документів щодо призову на військову службу є безпідставним, оскільки зі змісту заяви Наконечного від 05.10.2020 вбачається, що він просив увільнити його з посади у зв`язку з підписанням контракту на службу в ЗСУ, що не перешкоджало роботодавцю запропонувати позивачу подати відповідні документи для перевірки причин саме увільнення з роботи, а не звільнення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законних підстав для звільнення позивача з посади не було, у зв`язку з цим останній підлягає поновленню на попередній роботі.

Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через пропуск безповажних причинмісячного строкузвернення досуду звідповідним позовом виходячи з наступного.

Відповідно до статті 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк здня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, провадження № 61-5845св19.

Під час розгляду справи було встановлено, що копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримав 25 березня 2021 року та в межах місячного строку, а саме 08 квітня 2021 року звернувся з позовом про поновлення на роботі до Житомирського окружного адміністративного суду.

Однак, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження у справі через те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і дані вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Після отримання ухвали Житомирського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження у справі, позивач 28 квітня 2021 року звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з вказаним позовом про поновлення на роботі, про що свідчить штам на конверті (а.с.21).

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

При цьому суд першої інстанції в порушення вимог Цивільного-процесуального Кодексу, не сприяв всебічному розгляду справи та в реалізації позивачем своїх прав, передбачених цим Кодексом, не перевірив та не обговорив під час її розгляду зі сторонами причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та фактично переклав на останнього надмірний тягар за процесуальну помилку щодо не зазначення в позовній заяві причин пропуску строку звернення до суду.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами частини другоїстатті 235 КЗпП Українипри ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

З довідки про доходи № 2527 від 23.12.2022, яка надана представником відповідача під час апеляційного розгляду справи вбачається, що заробітна плата позивача за останні два місяці, що передували звільненню, склала 15667,69 грн. (серпень 2020 7611,34 грн, вересень 2020 8056,35 грн.), середньоденний заробіток відповідно становить 356,08 грн. (15667,69 грн/ 44 р.д.).

Середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу за період із 06 жовтня 2020 року (наступний день після звільнення позивача) по 26 грудня 2022 року (ухвалення рішення суду про поновлення на роботі), що становить 574 робочих дні, складає 204963,92 грн. (574?356,08). Вказана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Отже неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 з вищевказаних підстав.

Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення,то з відповідача в дохід держави відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в сумі 4540,00 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31травня 2022року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету» про визнання дій протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Визнати незаконним та скасувати наказ Відокремленого структурного підрозділу «Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного Університету» №235-к від 05 жовтня 2020 року «Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання за п.3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу.

Поновити ОСОБА_1 напосаді майстравиробничого навчання відокремленого структурногопідрозділу «Житомирськийавтомобільно-дорожнійфаховий коледжНаціонального транспортногоУніверситету» з 06 жовтня 2020 року.

Стягнути зВідокремленого структурногопідрозділу «Житомирськийавтомобільно-дорожнійфаховий коледжНаціонального транспортногоУніверситету» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 по 26.12.2022 в розмірі 204963,92 грн. (без урахування податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного Університету» на користь держави судовий збір в розмірі 4540,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2022 року.

Головуючий Судді