Ухвала

від 29.12.2022 по справі 160/27494/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 160/27494/21

адміністративне провадження № К/990/36553/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 року у справі № 160/27494/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-металургійна компанія «Мрія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 року у справі № 160/27494/21 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-металургійна компанія «Мрія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 року № 0055920712 про застосування штрафних фінансових санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 834 536,83 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 року у справі № 160/27494/21 (повний текст отриманий скаржником 22.11.2022 року). Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт а) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги з`ясовано, що скаржник, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не вказує, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно і щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, як і не наводить належного обґрунтування у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права. Касаційна скарга загалом побудована на цитуванні норм податкового й пов`язаного із ним законодавства й незгоді із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є належним викладенням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України

В тексті касаційної скарги скаржник самостійно аналізує вимоги пп. 1 п. 54 розділу V, пп. 2 п. 109 розділу X Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (затвердженого постановою Національного банку України від 02.01.2019 року № 5), та робить висновок, що Контракт від 08.09.2018 року № 08082018TRSP, укладений позивачем з нерезидентом «Shandong Ji Xin Auto Sales Company Limited» (Китай) за своєю суттю є додатковою угодою до Контракту від 08.08.2018 року №08082018TRSP і не відповідає пп. 1 п. 54 розділу V, пп. 2 п. 109 розділу X Положення.

При цьому суд звертає увагу, що приймаючи рішення про задоволення позову, судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31 травня 2021 у справі №917/265/18 у відповідності з якими додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. Проаналізувавши та дослідивши дані бухгалтерського обліку судом встановлено, що поставка шин 14.00R25 Аеоlus АЕЗЗ/Е-ЗTL та запчастини до кар`єрних самоскидів НОWO модель ZZ5707S3840АJ на загальну суму 33 979,00 доларів США та сплата за вказаний товар відбулась в рамках однієї господарської операції, яка оформлена за контрактом №08082018TRSP від 08.08.2018 з урахуванням додаткової угоди №08082018TRSP від 08.09.2018. Таким чином, виходячи із обставин даної справи та доказів на їх підтвердження, положень норм цивільного права, суд дійшов висновку про те, що контрактом №08082018TRSP від 08.08.2018 та додатковою угодою до нього від 08.09.2018 обумовлена одна господарська операція щодо поставки позивачу у даній справі певного виду товару, а отже підстав вважати додаткову угоду самостійним контрактом, який би регулював інші господарські правовідносини не має. Крім того, зміст додаткової угоди від 08.09.2018 не містить всіх істотних умов договору, які притаманні, виходячи із положень Глави 54 Цивільного кодексу України, договору купівлі-продажу (поставки). Проте, контролюючим органом встановлено порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД виключно по додатковій угоді без дослідження всієї господарської операції в цілому.

Судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції також під час розгляду справи встановлено, що додаткова угода №08082018TRSP від 08.09.2018 є невід`ємною частиною контракту №08082018TRSP від 08.08.2018, про що в ній чітко зазначено, а тому вищезазначені висновки контролюючого органу не спростовують доводів викладених судом у даному рішенні. Умовами додаткової угоди №08082018TRSP від 08.09.2018 фактично уточнено порядок здійснення розрахунків по контракту №08082018TRSP від 08.08.2018, зокрема внесено зміни до пунктів 2, 3 контракту. Жодних зобов`язань нерезидента щодо поставки товарів ця додаткова угода за своєю суттю не містить.

Отже суд касаційної інстанції звертає увагу, що доводи скаржника в частині додаткової угоди до Контракту, фактично є переоцінкою встановлених судами попередніх інстанцій доказів у справі, а враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

До того ж, Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що судами попередніх інстанцій під час прийняття судових рішень враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.02.2022 року у справі №160/816/20, від 07.12.2021 року у справі № 826/8856/15, від 07.09.2021 року у справі №815/6764/15, від 31.05.2021 у справі №917/265/18. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування таких висновків судами попередніх інстанцій.

Посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є недоведеним, а стосується здебільшого переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що як вказувалося судом вище виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 року у справі № 160/27494/21 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва