Рішення

від 30.12.2022 по справі 755/20953/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/20953/21

Провадження №: 2/755/1269/22

"30" грудня 2022 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі: Головуючого судді - Коваленко І.В., при секретарі судових засідань Назаровій І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про визнання договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

14.12.2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», в особі директора розпорядника Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором недійсним, яка передана в провадження судді Коваленко І.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2021 р.

Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», ліквідація якого здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України №356 від 04.06.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101/ЖР/62/2008-840 (далі - Кредитний договір від 14.05.2008 року).

Згідно із зазначеним Договором від 14.05.2008 року банк надає клієнту кредит у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 184 384 доларів США 95 центів зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 14,49% річних.

Окрім кредитного договору між банком та клієнтом було укладено договір іпотеки від 14.05.2008 року.

Цього ж дня, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, остання поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору від 14.05.2008 року.

12.12.2018 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» було відступлено право вимоги за Кредитним договором від 14.05.2008 року клієнта ОСОБА_1 та за договорами забезпечення: іпотеки та поруки, на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги №101/ЖР/62/2008-840 від 12.12.2008 року.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги №101/ЖР/62/2008-840 від 12.12.2008 року був укладений із порушенням норм чинного законодавства, оскільки:

- на момент здійснення відступлення прав вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» було відкликано банківську ліцензію від 05.06.2015 р.;

- у первісного кредитора ПАТ «Комерційний банк «Надра» станом на 12.12.2018 року не існувало прав вимоги по кредитному договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року, укладеному з позивачем, оскільки дане право вимоги було відступлено ПАТ «Комерційний банк «Надра» та станом на 12.12.2018 року зобов`язання по даному кредитному договору були погашені позивачем у повному обсязі;

- договір №101/ЖР/62/2008-840 про відступлення права вимоги від 12.12.2018 року, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Укрфінресурс» пізніше, ніж було прийнято Постанову Правління Національного банку України №356 від 04.06.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «КБ «Надра». Отже, повноваження ПАТ «КБ «Надра», зокрема ті, що передбачені ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме - п.2 ч. 2 цієї статті, укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочин), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом були делеговані, а банківська ліцензія - відкликана, тому дії щодо укладення договору відступлення прав вимоги даним банком не відповідають чинному законодавству. Позивач вказував на те, що вчиняти правочини мають суб`єкти цивільних прав, дієздатність юридичних осіб виникає лише після отримання у встановленому порядку відповідної ліцензії. Відсутність у учасника правочину достатньої дієздатності може перешкодити настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі привезти до його недійсності.

16.12.2022 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого по справі суддю Коваленко І.В.

20.12.2021 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

12.01.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», в особі директора розпорядника Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором недійсним, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

03.05.2022 року (вх.ЕП-2880) на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ПАТ «КБ «Надра», повноваження під час ліквідації якого здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку в особі Світлани Цуканової.

Одночасно з відзивом уповноважений представник відповідача просив поновити йому строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив на позовну заяву без доказів направлення відзиву іншим учасникам справи, адреси електронної пошти яких не зазначені у позовній заяві. У клопотанні про поновлення строку посилався на Указ Президента України від 24.02.2022 №64/22, затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та який наступними Указами Президента від 14.03.2022 №133/2022, від 19.04.2022 №7300 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року був продовжений до 25 травня 2022 року.

Статтею 191 ЦПК України визначено вимоги до подання відзиву. Так, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у відповідності до вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач, зазначаючи повне найменування (для юридичних осіб) та ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін, також вказав і адреси їх місцезнаходження (для юридичних осіб) та місце проживання (для фізичних осіб), разом з адресою для листування з позивачем та його представником. А тому відсутність у позовні заяві електронних адрес сторін, не позбавляла відповідача обов`язку, передбаченого ч. 1 ст.191 ЦПК України, направити копію відзиву позивачу та іншому відповідачу за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві.

У зв`язку з невідповідністю поданого до суду відзиву на позовну заяву вимогам статті 191 Цивільного процесуального кодексу України, його не може бути прийнято судом.

15.06.2022 року (вх.16491) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий та підписаний від імені відповідача ТОВ «ФК «Укрфінресурс» - адвокатом Мартиненко В.В. У вступній частині відзиву адвокат Мартиненко Володимир Володимирович вказує, що він діє на підставі довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, проте документів, що підтверджують повноваження представника.

Зважаючи на відсутність документів, що підтверджують повноваження адвоката Мартиненка Володимира Володимировича діяти від імені та в інтересах ТОВ «ФК «Укрфінресурс», відзив в силу вимог ст.ст.60, 62, 191 Цивільного процесуального кодексу України, його не може бути прийнято судом.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.05.2008 року між Позивачем та ПАТ «КБ «Надра» укладено Кредитний договір №101/ЖР/62/2008-840 на суму 184 384 доларів США 95 центів на строк до 10 травня 2028 року. Даний кредит є споживчим кредитом наданий на придбання нерухомості із сплатою Банку процентів за користування кредитом у розмірі 14,49% річних. (а.с.7-12).

14 травня 2008 року, для забезпечення зобов`язань за кредитним договором №101/ЖР/62/2008-840 між Позивачем та ПАТ «КБ «Надра» було укладено Іпотечний договір б/н від 14 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за умовами якого у забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року, позивачем передано банку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатна квартира, загальною площею 87,60 кв. м., жилою площею 53,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.36-38)

Цього ж дня, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, остання поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору від 14.05.2008 року. (а.с.39)

16 березня 2010 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року. На момент укладення Додаткової угоди №1 до кредитного договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року, а саме станом на 16 березня 2010 року, розмір строкової заборгованості за кредитом складав 144 025,81 доларів США. (а.с.13-19)

10 серпня 2010 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» було укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року. На момент укладення Додаткової угоди №2 до кредитного договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року, а саме станом на 10 серпня 2010 року, розмір строкової заборгованості за кредитом складав 126 061,10 доларів США. (а.с.20-27).

14 грудня 2010 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» було укладено Додаткову угоду №3 до кредитного договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року. На момент укладення Додаткової угоди №3 до кредитного договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року, а саме станом на 14 грудня 2010 року, розмір строкової заборгованості за кредитом складав 107 444,49 доларів США. (а.с.29-35)

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, а з 06.02.2015 розпочата процедура виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» неодноразово продовжувались.

12.12.2018 року між ПАТ «КБ «Надра», ліквідація якого здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України №356 від 04.05.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛЧІНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», в особі Галущенко Сергія Вікторовича, який діє на підставі довіреності, посвідченої 19.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим №691, та ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» укладено договір №101/ЖР/62/2008-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги договору, відповідно до якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених Договором, за рішенням відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом від 20.11.208 року, складеного ТОВ «Національна електронна біржа», Кредитор передав у власність Новому Кредитору, а Новий Кредитор прийняв у власність право вимоги до позичальника за Кредитним договором №101/ЖР/62/2008-840 та Додатковими угодами/договорами (за наявності), зазначеними у Додатку до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Позичальника. Новий Кредитор сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Сторони домовились, що відступлення Первісним Кредитором Новому Кредитору права вимоги за договорами забезпечення, зокрема: іпотекою, що була укладена в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Основним договором (за наявності), відбувається за окремими договорами з Первісним кредитором Новому Кредитору Прав вимог за договорами забезпечення, які були укладені у нотаріальній формі, також відбувається за окремими договорами та підлягають нотаріальному посвідченню за рахунок Нового кредитора. Сторони домовились, що відступлення Первісним Кредитором Новому Кредитору Прав вимоги за договорами забезпечення, зокрема: застави, поруки, іншими договорами (за наявності), які були укладені у простій письмовій формі, відбувається на підставі цього Договору.

Зазначений договір укладений за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом від 20.11.2018 року.

За нормами статей 15, 16 ЦК України підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Частина третя статті 215 ЦК України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак правом оспорювати правочин цивільний закон наділяє не лише сторону (сторони) правочину, а й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи».

З огляду на зазначене та з урахуванням положень статей 4, 5 ЦПК України можна дійти висновку, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.12.2004 за № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага. Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

За положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень, проте позивачем ОСОБА_1 не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів, які б давали підстави вважати, що укладені між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором порушують його право або цивільний інтерес.

Так, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до положень цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги),

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов`язаннях, що випливають з кредитного договору, закон не містить.

Таких обмежень не встановлено і укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 кредитним договором.

За положенням статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Оспорюваний договір підписаний їх сторонами, скріплений печаткою банку.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Стаття 519 цього Кодексу визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

У разі заміни кредитора боржник має право пред`явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора (частина 1 статті 603 ЦК України).

Аналізуючи вищенаведені положення цивільного законодавства суд дійшов висновку, що заміна кредитора є внутрішньою зміною у зобов`язанні, а тому не впливає на обсяг прав та обов`язків сторін у зобов`язанні.

Отже у разі існування (дійсності) боргового зобов`язання, у якому відбулося договірне відступлення права вимоги кредитора, визначеними законом способами захисту чи поновлення порушених прав боржника є висунення проти вимоги нового кредитора заперечень, які боржник мав проти первісного кредитора, або пред`явлення проти вимоги нового кредитора зустрічної вимоги до первісного кредитора, при цьому в силу прямої вказівки закону саме первісний кредитор відповідає за недійсність переданої ним вимоги.

Особливістю спірних правовідносин є те, що оспорюваний договір був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок проведення якої регулюється, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 цього Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (пункти 6, 8 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури (в редакції від 24.11.2018), передбачено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.11.2016 № 2526 «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)».

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.03.2016 № 388 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.05.2017 № 1872) на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги. Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через електронну торгову систему.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цього Положення потенційними покупцями є фізична або юридична особа, яка має намір придбати актив (майно) банку та може набути такий актив (майно) у власність чи на підставі іншого речового права.

Розділом VII Положення передбачено, що за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) банк укладає з переможцем договір купівлі-продажу майна (активу).

Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений між ПАТ «КБ «Надра», який перебуває в стані ліквідації, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», та ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом від 20.11.208 року, складеного ТОВ «Національна електронна біржа» .

Положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.

При цьому, враховуючи відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «КБ «Надра», а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав фізичних осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги ПАТ «КБ «Надра» законодавством не визначені.

У той же час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, є пріоритетними щодо інших нормативних актів України.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/4816/18, від 18.11.2020 у справі № 295/3588/14-ц та від 16.12.2020 у справі № 640/14873/19.

Твердження позивача про те, що станом на 12.12.2018 року зобов`язання по Кредитному договору були погашені позивачем у повному обсязі, а тому у первісного кредитора ПАТ «Комерційний банк «Надра» станом на 12.12.2018 року не існувало прав вимоги по кредитному договору №101/ЖР/62/2008-840 від 14.05.2008 року, укладеному з позивачем, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами у справі.

У ч.4 ст.10 ЦПК і ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем не наведено переконливих обґрунтувань та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що особа кредитора впливає на зміст на обсяг існуючого боргового зобов`язання, тобто не доведено, що оспорюваним договором порушуються його права чи інтереси.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 203, 215, 638, 512-514, 516, 518 ЦК України, статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про визнання договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором недійсним.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2022 року.

Суддя І.В.Коваленко